Пошук по сайту


С ерія: Економічні науки Випуск 40. Частина ІІ

С ерія: Економічні науки Випуск 40. Частина ІІ


Серія: Економічні науки Випуск 40. Частина ІІ

УДК 330.341.1-048.65(100)
Олександр Скорик Alexander Skorik
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
FOREIGN EXPERIENCE IN OF INNOVATION STIMULATING
У статті досліджено досвід зарубіжних країн щодо забезпечення інноваційного розвитку держави. Проаналізовано методи та інструменти державного та недержавного стимулювання, джерела фінансування інновацій з метою визначення найбільш ефективних форм для України.

Визначено, що інструменти інноваційної політики в різних країнах мають суттєві відмінності, що обумовлено впливом різноманітних факторів, зокрема особливостями національної культури та історії, сучасним економічним станом у країнах, іншими факторами, які впливають на прийняття політичних рішень. Встановлено, що за державною підтримкою інноваційного розвитку країни Європи суттєво відстають від США і деяких азіатських країн. Головною причиною такого відставання є менш привабливі умови для приватних інвестицій в інновації, менш ефективні методи державної підтримки і наявність різних перешкод на шляху створення загальноєвропейського науково-технологічного простору.

Також розглядається досвід ряду нових індустріальних країн, яким вдалося досягти значних успіхів у розвитку інноваційної активності і підвищенні конкурентоспроможності своїх національних економік.

За підсумками дослідження сформовано принципи, які можуть бути використані Україною для стимулювання інноваційних процесів у державі. Результати дослідження можуть використовуватися для розробки державних програм підтримки інноваційних підприємств на загальнодержавному та муніципальному рівнях.

Ключові слова: методи стимулювання інноваційної активності, форми державної та недержавної підтримки інноваційного розвитку, джерела фінансування інновацій.
Постановка проблеми. Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу призводить до глибоких змін в економіці всіх країн, сприяє інтенсивному впровадженню інновацій. Інноваційна діяльність в сучасних умовах розглядається як один з найважливіших факторів ефективного функціонування організаційної, виробничої, фінансової, наукової сфер, оскільки саме в комплексі вони приносять найефективніший результат.

Більшість передових промислово розвинутих країн усвідомили необхідність всілякої підтримки інноваційного розвитку. Однак уповільнення реформ в Україні, невизначеність у структурній перебудові економіки й інші фактори, обумовлені національним менталітетом, перешкоджають приєднанню українських бізнесменів до світових інноваційних процесів. Таким чином, практична значимість вказаних проблем і об’єктивна необхідність розвитку інноваційних процесів в Україні надали особливу актуальність темі даного наукового видання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній теорії і практиці питання підтримки та стимулювання інноваційного розвитку окремих країн висвітлені в працях вітчизняних і зарубіжних науковців В. П. Олександрової, М. Бариніної Ю. М. Бажала, Ю. М. Вербицької, І. О. Дегтярьової, С. В. Валдайцева, та інших. Але слід зазначити, що дуже мало наукових праць, які містять міжнародні порівняння методів та інструментів стимулювання інноваційного розвитку.

Формування цілей статті (постановка завдання). Метою статті є здійснення міжнародних порівнянь стимулювання інноваційного розвитку окремих країн, формування принципів підтримки інноваційної активності в Україні на основі зарубіжного досвіду.

Виклад основного матеріалу дослідження. Провідну роль стимулювання інноваційної діяльності у соціально-економічному розвитку країн підтверджує зарубіжний досвід. Завдяки впровадженню інноваційної моделі розвитку економіки й активному сприянню створенню науково-промислових комплексів у регіонах, такі країни, як США, Франція, Велика Британія, Німеччина, Японія та інші, досягли стрімкого економічного розвитку та забезпечили високий рівень життя своїм громадянам.

Так, відома Силіконова долина (США), до складу якої входить Стенфордський університет, який складається з тридцяти інститутів, центрів, лабораторій, власних промислових підприємств і підприємств великих корпорацій, здатна проводити наукові дослідження за будь-якою тематикою. Вона, зокрема, забезпечує 20 % світового виробництва обчислювальної техніки, комп’ютерів та електронних компонентів, виконує замовлення за військово-космічними програмами федерального уряду тощо. Іншим прикладом регіонального науково-промислового комплексу в США є науково-промисловий комплекс штату Массачусетс, де розташовано 780 промислових, 100 університетських, 20 державних лабораторій, які щорічно виконують досліджень і розробок на 2-3 млрд. дол. США [6].

Інноваційна система країни передбачає застосування методів стимулювання інноваційної активності бізнесу, які в узагальненому вигляді можна поділити на державні та недержавні (рис. 1).



Рис. 1. Методи стимулювання інновацій
Механізми державної підтримки інновацій за характером впливу поділяються на прямі й опосередковані. Кожна країна шукає для себе оптимальне співвідношення цих форм, яке залежить від багатьох чинників: рівня розвитку національної економіки, стану науково-технічної сфери, правової бази тощо.

Прямі методи регулювання здійснюються переважно у двох формах: адміністративно-відомчій і програмно-цільовій. Адміністративно-відомча форма передбачає пряме дотаційне фінансування відповідно до спеціальних законів. Програмно-цільова форма – це конкретне фінансування в рамках державних програм підтримки нововведень, створення системи держконтрактів та придбання тих чи інших товарів і послуг, надання пільгових кредитів фірмам, що розробляють і доводять до комерціалізації нові продукти.

Крім прямого державного регулювання інноваційної діяльності у світовій практиці існують численні опосередковані методи (методи непрямої дії). Через систему правового, економічного й організаційного забезпечення регулюються податки, кредити, митні тарифи, розробляється відповідна амортизаційна і цінова політика.

У розвинених країнах система інвестиційної підтримки інноваційної діяльності характеризується наявністю різноманітних джерел надходження коштів. Ці джерела можна класифікувати таким чином:

- державні інвестиції в інноваційний розвиток з державного і муніципального бюджетів. Наприклад, у США ієрархія джерел фінансування нововведень включає: бюджет федерального уряду, що відіграє головну роль у бюджетних джерелах фінансування; бюджет уряду штату (округу), що має особливе значення для університетської науки – майже 40 % усіх коштів, які надходять університетам на модернізацію їхнього наукового-дослідного устаткування, припадає на це джерело; бюджет муніципальної влади, який використовується, насамперед, для фінансування досліджень галузі вивчення проблем освіти, охорони здоров’я й охорони навколишнього середовища, бюджет тауншинів (місцевих, так званих «самоврядних громад» у невеликих населених пунктах сільського типу), який не впливає суттєво на загальні показники [9];

- приватний бізнес, головним чином, промислові фірми і корпорації (фінансування інновацій відбувається за рахунок власних коштів);

- вищі навчальні заклади, до яких належать приватні й державні університети, коледжі, вищі технічні училища;

- некомерційні організації (безприбутковий сектор). Їх роль порівняно невелика, найпомітніша вона в США, де існують різні безприбуткові організації: дослідні підрозділи при університетах, промислових компаніях, професійні науково-технічні товариства, незалежні інститути та ін.;

- іноземний капітал.

Важливо відзначити, що питома вага джерел інвестування інновацій у різних країнах неоднакова, проте основними є два – держава і приватний бізнес. Наприклад, серед виконавців науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР) у США помітно виділяється роль приватного бізнесу (табл. 1).
Таблиця 1

Розподіл асигнувань на НДДКР у США відповідно до джерел фінансування
та виконавців у 2014 році


Організації, які здійснюють інноваційну діяльність

Джерела коштів

Виконавці

млн.дол

%

млн.дол

%

Федеральний уряд

49775

46,7

-

-

Державні лабораторії

-

-

13300

12,5

Промислові фірми

53210

49,9

77500

72,7

Університети та коледжі

2300

2,2

9625

9

Некомерційні організації

1315

1,2

6175

5,8

Разом

106600

100

106600

100

Джерело: складено за [9]
Також цікавими є дані про те, як розподіляються витрати окремих виконавців робіт за видами дослідної діяльності (табл. 2).
Таблиця 2

Розподіл витрат відповідно до виконавців і видів дослідної діяльності в США у 2014 році

Виконавці

Види робіт

Фундаментальні дослідження

Прикладні

дослідження

Розробки

млн.дол

%

млн.дол

%

млн.дол

%

Державні лабораторії

1961

14,8

3148

13,5

7889

11,1

Промислові фірми

2600

19,7

14958

64,1

58776

82,9

Університети та коледжі

6377

48,2

2527

11,0

555

0,8

Некомерційні організації

2284

17,3

2646

11,4

3696

5,2

Разом

13222

12,3

23324

21,7

70916

66,0

Джерело: складено за [9]
У вище зазначеній таблиці показано, що в проведенні фундаментальних досліджень головна роль належить університетам, через які реалізується майже половина усіх витрат. Друга половина досить рівномірно розподіляється серед інших виконавців.

Інструменти інноваційної політики в різних країнах суттєво відрізняються. Так, в таких країнах, як Іспанія, Португалія широкий набір фіскальних стимулів застосовується до всіх компаній незалежно від їх розміру, а у Великобританії – тільки стосовно компаній малого і середнього бізнесу. Такі країни, як Фінляндія, Швеція, Німеччина, віддають перевагу стимулюванню інноваційного процесу шляхом прямої фінансової підтримки. На сьогодні Німеччина є однією з небагатьох країн Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), які відмовились від застосування заходів податкового стимулювання, хоча раніше Німеччина поєднувала методи як прямого, так і опосередкованого стимулювання [3, с. 221].

Причини таких відмінностей в підходах застосування інструментів підтримки інноваційного процесу визначити непросто, оскільки необхідно враховувати значну кількість різних факторів, серед яких особливості національної культури та історії, сучасного економічного стану, які впливають на прийняття політичних рішень. Європейська комісія вважає важливим фактором необхідність прийняття заходів до так званих прорахунків ринку, тобто секторів національної економіки, які не одержують належного розвитку в умовах вільного ринку,

У країнах з більш низьким рівнем науково-технологічного розвитку, ніж в середньому по ЄС, як правило, застосовують заходи загального характеру, які дозволяють підтримувати широке коло напрямків в усіх секторах економіки. У даному випадку уряд орієнтується на заходи фіскального стимулювання, які відрізняються тим, що дають можливість ринку і його учасникам самостійно вирішувати, які галузі економіки необхідно розвивати. Прикладом може бути згадане вище фіскальне стимулювання в Іспанії і Португалії [3, с. 222].

У країнах з традиційно високим рівнем науково-технологічного розвитку (Фінляндія, Швеція, Німеччина) пріоритети надаються заходам прямої фінансової підтримки, що дає можливість державі вирішувати, який сектор економіки необхідно розвивати в першу чергу, розвиток яких технологій доцільно стимулювати. На відміну від опосередкованих методів стимулювання фінансова допомога має цільовий характер і застосовується відносно компаній, які здійснюють означені урядом види діяльності. При такому підході держава, а не ринок, визначає, в яких випадках додаткове стимулювання необхідно, а в яких – ні.

Європа за темпами оновлення виробничих процесів поступається США у 2 рази. Головною причиною відставання Європи від США і деяких азіатських країн є менш привабливі умови для приватних інвестицій в інновації, менш ефективні методи державної підтримки і наявність різних перешкод на шляху створення загальноєвропейського науково-технологічного простору.

У європейській моделі організації економіки банки більш щільно пов’язані з окремими галузями. Формуючи галузеву структуру, вони не зацікавлені в її змінах. Переважає ідеологія централізованої підтримки інновацій, адже венчурного капіталу, в американському розумінні, практично немає. Європейські підприємці можуть профінансувати свій проект через систему кредитування, якщо ризик зведено до мінімуму. Тому темпи виникнення і банкрутства нових підприємств різко знижується, більше фінансуються традиційні галузі економіки, а технологічна структура промисловості при цьому консервативніша.

Тому не випадково великі європейські компанії планують істотні інвестиції для фінансування НДДКР, але вкладати гроші мають намір у науково-дослідні проекти не на території ЄС, а в США і деяких азіатських країнах. Можливості європейського середнього і малого бізнесу обмежені нестачею власних ресурсів для фінансування з одного боку, та обмеженими можливостями залучення додаткового фінансування – з іншого. Залучене фінансування НДДКР за рахунок приватного капіталу є ключовим напрямком державної підтримки і саме даний напрямок в ЄС слабо розвинений [4].

У США переважає ідеологія «ризику і розвитку», відповідно до якої заохочується як малий інноваційний бізнес, так і партнерство з корпораціями, університетами тощо. Фінансування ризикових проектів організовується через інститут венчурних фондів. У цій державі високі темпи виникнення і ліквідації венчурних фірм, а в разі неуспіху проекту це сприймається як витрати даного типу фінансування. Завдяки цьому у США спостерігається висока змінність галузевої структури.

Україна також може використати досвід ряду нових індустріальних країн, яким вдалося досягти значних успіхів у розвитку інноваційної активності і підвищенні конкурентоспроможності своїх національних економік, незважаючи на несприятливий загальний економічний клімат, опір традиційних інститутів, нестачу ресурсів. До таких країн можна віднести Чилі, Мексику, Ізраїль, Південну Корею, Бразилію та інші.

Досвід даних країн цікавий тим, що інструменти державної підтримки, які вони застосовували, були набагато дешевші, ніж в індустріальних країнах і при цьому вони виявилися успішними в умовах недосконалого ринку і недосконалої держави. Так, завдяки створенню системи так званих «інститутів розвитку» Чилі протягом останніх двадцяти років забезпечувала 5–6 % середньорічного темпу росту ВВП при одночасному розширенню несировинного експорту. На основі реалізації програм розвитку венчурної індустрії і підтримки високотехнологічних компаній Ізраїль зумів з країни з «військово-аграрною» економікою перетворитися в один з центрів глобальної нової економіки. Південна Корея, відома як один з «азіатських тигрів» 1970–1980 років, в результаті перегляду своєї промислової політики і адаптації її до нових умов змогла в короткі терміни забезпечити траєкторію стійкого росту [6, с. 32].

Досвід нових індустріальних країн свідчить, що в умовах недосконалих ринкових механізмів окрім загальних інституціональних реформ і поліпшення інвестиційного клімату рухатися потрібно як мінімум ще за двома напрямками:

- зменшення прямих витрат виходу на нові ринки;

- зменшення прямих ризиків нових проектів.

Подібні дії необхідні тоді, коли бізнес об’єктивно розглядає ризики інновацій як надмірні. У таких умовах уряд повинен бути готовим взяти частину ризиків на себе і профінансувати нові бізнес-проекти. Так, у Чілі, Ізраїлі рівень державного співфінансування становив близько 40 % як при підтримці власних інноваційних проектів, так і при компенсуванні витрат виходу на нові ринки та освоєння нових технологій [2, с. 59].

Аналіз успішного досвіду розвинених країн дає можливість виділити ряд принципів, які можуть бути використані Україною для стимулювання інноваційних процесів і підвищення конкурентоспроможності економіки:

1. Орієнтація не стільки на макроекономічні результати реалізації проектів, скільки на побудову більш ефективної і сучасної моделі інноваційного росту і приватно-державного партнерства.

2. Збільшення частки співфінансування проектів з боку держави при збереженні управління проектами у приватному секторі.

3. Децентралізація державної підтримки. В усіх розглянутих країнах уряди одночасно використовували різні канали підтримки інноваційної активності, що значно зменшує ризики.

4. Збереження старих інноваційних інститутів з їх вбудовою в нову систему або поступовим заміщенням новими інститутами. При своїй можливій неефективності існуючі інститути виконують окремі функції і їх радикальне руйнування може негативно відбитися на інноваційній системі. Оптимальним є варіант вбудови старих інститутів у нову систему підтримки інноваційної активності. Успішною демонстраційною такої моделі нового інноваційного інституту може бути Фонд Чілі. По аналогії такий фонд доцільно створити в Україні, який буде орієнтований на «вирощування» нових інноваційних бізнесів. Створення фонду може фінансувати уряд і приватний сектор на паритетних засадах з активним залученням представників приватного сектору в управлінні фондом.

5. Формування довіри до нових інститутів. Особливо гостро проблема довіри постає в умовах недосконалого ринку й неефективної держави, коли серед економічних агентів традиційно переважають негативні очікування відносно дій уряду. Довіра до нових інститутів може досягатися за рахунок того, що у склад вищих органів управління і наглядових рад включаються представники держави і бізнесу, які користуються повагою в суспільстві і діловому середовищі. Іншим механізмом підвищення ефективності нових інститутів є регулярна зовнішня оцінка програм, які вони реалізують. Для проведення оцінки бажано залучати міжнародних експертів.

6. Реалізація функцій підтримки через посередників. Ризик неефективного використання коштів зростає в тих випадках, коли державні органи безпосередньо взаємодіють з компаніями, що претендують на державну підтримку. Це пов’язано з тим, що державні чиновники, як правило, не мають достатньої кваліфікації для оцінки поданих проектів і пов’язаних з ними ризиків. Окрім того, у випадку прямих контактів між чиновниками і представниками бізнесу, які звертаються за підтримкою, збільшується ризик корупції. Для зменшення подібних ризиків доцільна передача функцій з державної підтримки приватним посередникам.

Держава приймає на себе функції розробки перспективної інноваційної стратегії, вибору пріоритетів, прямої і опосередкованої підтримки базисних інновацій, які визначають технологічний рівень і конкурентоспроможність економіки, її місце у світовому технологічному й економічному просторі, а також здійснення інновацій у неринковому секторі економіки. Саме дана концепція інноваційної діяльності держави апробована в багатьох високорозвинених країнах.

Висновки. Таким чином, більшість країн використовують комплексний підхід до стимулювання інноваційних процесів, застосовуючи методи як прямого, так і опосередкованого регулювання. Упроваджуючи ті чи інші механізми державної підтримки інновації, Україні слід враховувати власні специфічні умови (рівень розвитку економіки, стан науково-технічної сфери, правову базу та ін.). За допомогою запропонованих принципів в Україні можна створити ефективну підтримку інноваційному розвитку. Підтримка інновацій повинна стати одним з пріоритетів державної політики, адже на сьогодні інновації є ключовим фактором підвищення конкурентоспроможності економіки.

Список використаної літератури


  1. Баль-Возьняк Т. Причини низького рівня інноваційності європейських країн. // Журнал Європейської економіки. – 2013. – № 4. – С. 280-311.

  2. Бариніна М. Органічний закон: інновації у внутрішньому контролі Франції. // Фінансовий контроль. – 2007. – №5. – С. 59-63.

  3. Зінько Н. Я. Інструменти стимулювання інноваційної діяльності (на прикладі Індії, Ірландії, Сінгапурі, Фінляндії, Японії). // Регіональна економіка. – 2012. – № 4. – С. 220-226.

  4. Дегтярьова І. О. Інструменти інноваційного розвитку регіону : зарубіжний та вітчизняний досвід застосування [Електронний ресурс] / І. О. Дегтярьова. – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/ej/
    ej11/txts/10diovdz.pdf

  5. Jay L. Abraham MetaMorphic Innovation: a Power Tool for Breakthrough Performance [Електронний ресурс] / Jay L. Abraham, Daniel J. Knight // Strategy & Leadership. – 2000 – V. 28 – Режим доступу : http://www.ergen.gr/files/Metamorphic_Innovation.pdf

  6. Johansson B. Innovation policy instruments / B. Johansson, C. Karlsson, M. Backman [Електронний ресурс] // CESIS. – CESIS Electronic Working Paper Series. – Dec. – 2007. – № 105. – 32 p. – Режим доступу : http://www.infra.kth.se/cesis/ documents/WP105.pdf.

  7. Jonston, Robert E. The power of strategy innovation: a new way of linking creativity and strategic planning to discover great business opportunities / Robert E. Johnston, Jr., J. Douglas Bate. – N. Y. : AMACOM, 2003 – 286 p.

  8. Meeta Dasgupta, R.K. Gupta and A. Sahay, “Linking Technological Innovation, Technology Strategy and Organizational Factors : A Review” // Global Business Review 2011 12: 257 http://gbr.sagepub.com/content/12/2/257

  9. http://civilg8.ru/6189.php. Материалы саммита большой восьмерки


References


  1. Bal'-Voz'nyak, T. Prychyny nyz'koho rivnya innovatsiynosti yevropeys'kykh krayin. // Zhurnal Yevropeys'koyi ekonomiky. – 2013. – № 4. – S. 280-311.

  2. Barynina, M. Orhanichnyy zakon: innovatsiyi u vnutrishn'omu kontroli Frantsiyi. // Finansovyy kontrol'. – 2007. – №5. – S. 59-63.

  3. Zin'ko, N. Ya. Instrumenty stymulyuvannya innovatsiynoyi diyal'nosti (na prykladi Indiyi, Irlandiyi, Sinhapuri, Finlyandiyi, Yaponiyi). // Rehional'na ekonomika. – 2012. – № 4. – S. 220-226.

  4. Dehtyar'ovaб I. O. Instrumenty innovatsiynoho rozvytku rehionu: zarubizhnyy ta vitchyznyanyy dosvid zastosuvannya [Elektronnyy resurs] / I. O. Dehtyar'ova. – Rezhym dostupu : http://www.academy.gov.ua/ej/ej11/txts/
    10diovdz.pdf

  5. Jay, L. Abraham MetaMorphic Innovation : a Power Tool for Breakthrough Performance [Electronic resource] / Jay L. Abraham, Daniel J. Knight // Strategy & Leadership. – 2000 – V. 28 – Access mode : http://www.ergen.gr/
    files/Metamorphic_Innovation.pdf

  6. Johansson, B. Innovation policy instruments / B. Johansson, C. Karlsson, M. Backman [Electronic resource] // CESIS. – CESIS Electronic Working Paper Series. – Dec. – 2007. – № 105. – 32 p. – Access mode: http://www.
    infra.kth.se/cesis/ documents/WP105.pdf.

  7. Jonston, Robert E. The power of strategy innovation: a new way of linking creativity and strategic planning to discover great business opportunities / Robert E. Johnston, Jr., J. Douglas Bate. – N. Y. : AMACOM, 2003 – 286 p.

  8. Meeta Dasgupta, R. K. Gupta and A. Sahay, “Linking Technological Innovation, Technology Strategy and Organizational Factors : A Review” // Global Business Review 2011 12 : 257 http://gbr.sagepub.com/content/12/2/257

  9. Materyaly sammyta bol'shoy vos'merky [Electronic resource] // Access mode: http://civilg8.ru/6189.php.



Alexander Skorik
FOREIGN EXPERIENCE IN OF INNOVATION STIMULATING
Innovation activity in modern conditions is considered as one of the most important factors of effective organizational operation, industrial, financial, scientific areas, because they bring together the most effective result. Most advanced industrialized countries realized the need every support innovation. Experience with methods, forms and tools to stimulate the development of innovative foreign countries is extremely useful for Ukraine.

The article is for international comparisons stimulate innovative development of individual countries, the formation principles of innovation activity in Ukraine based on international experience.

In the article considers the experience of foreign countries to support innovative development. The methods and tools of public and private incentives, funding innovation in order to determine the most effective forms for Ukraine.

Determined that the tools of innovation policy in different countries have significant differences, due to the influence of various factors, including characteristics of the national culture and history, the economic conditions in countries other factors that influence political decision-making. Found that the state support of innovative development of Europe substantially lag behind the US and some Asian countries. The main reason for this lag is less attractive conditions for private investment in innovation, less effective methods of government support and the presence of various obstacles to the creation of pan-European scientific and technological space.

Also considers the experience of a number of newly industrialized countries that have managed to achieve significant progress in the development of innovative activity and competitiveness of their national economies.

According to the survey formed principles that can be used by Ukraine for stimulating innovation processes in the country. Results of the study can be used to develop public programs to support innovative enterprises at the national and municipal levels.

Keywords: innovation activity incentives, state and private forms of innovative development support, sources of financing innovation.




поділитися в соціальних мережах



Схожі:

С ерія: Економічні науки Випуск 40. Частина ІІ
Особливості формування сучасного інституційного середовища міжнародної торгівлі послугами

С ерія: Економічні науки Випуск 40. Частина I
Методологічні проблеми бізнес-планування підприємницької діяльності в сучасних умовах

С ерія: Економічні науки Випуск 40. Частина І
Окреслено чотири рівні інституційного аналізу, що дало змогу обґрунтувати доцільність їх застосування в дослідженнях ринків цінних...

С ерія: Економічні науки Випуск 40. Частина І
Обґрунтовано, що результатом державного регулювання у даній сфері повинно стати підвищення рівня соціальної сенсибілізації підприємницької...

С ерія: Економічні науки Випуск 40. Частина ІІ
...

Серія: Економічні науки Випуск 40. Частина iісерія: Економічні науки Випуск 40. Частина IІ
У статті проведено порівняльну характеристику сучасних методів стимулювання персоналу підприємств готельного господарства. Запропоновано...

С ерія: Економічні науки Випуск 40. Частина І
Кластери створюють унікальний грунт для розвитку інноваційної діяльності, підвищення продуктивності й рентабельності сектора малих...

С ерія: Економічні науки Випуск 40. Частина ІІ
Ключові слова: соціальний простір, економічний простір, розвиток, конкуренція, аналіз, ринок, соціальний менеджмент

С ерія: Економічні науки Випуск 40. Частина I
Обґрунтовано методи, які враховують наступні коефіцієнти: концентрації власного капіталу, маневреності власного капіталу, співвідношення...

С ерія: Економічні науки Випуск 40. Частина І
У статті здійснено оцінку сучасного стану природно-заповідного фонду України. Проаналізовано основні показники розвитку національних...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка