Пошук по сайту


План Вступ Теоретичні аспекти організації обліку на автотранспортних підприємствах Законодавчо-нормативна база організації обліку на автотранспортних підприємствах

План Вступ Теоретичні аспекти організації обліку на автотранспортних підприємствах Законодавчо-нормативна база організації обліку на автотранспортних підприємствах

Сторінка1/10
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

План

Вступ

1. Теоретичні аспекти організації обліку на автотранспортних підприємствах

1.1. Законодавчо-нормативна база організації обліку на автотранспортних підприємствах

1.2. Особливості побудови обліку на автотранспортних підприємствах

2. Організація обліку на автотранспортних підприємствах на прикладі ТзОВ ВКФ “Віта-Авто”

2.1.Економіко-організаційна характеристика  ВКФ «Віта-Авто»

2.2. Особливості діяльності автотранспортних підприємств та їх вплив на організацію обліку на прикладі ТзОВ ВКФ “Віта-Авто”
2.2.1. Організація обліку запчастин
2.2.2. Організація обліку палива та ПММ
2.2.3. Облік технічноного обслуговування та ремонтів
2.2.4. Організація обліку доходів та витрат. Калькуляція витрат
2.2.5. Організація обліку робочого часу та оплати праці

2.3. Шляхи вдосконалення організації обліку на автотранспортних підприємствах на прикладі  ВКФ «Віта-Авто»
3. Організація контрольного процесу на автотранспортних підприємствах на прикладі ВКФ «Віта-Авто»

3.1. Законодавчо-нормативна база контролю операцій на автотранспортних підприємствах

3.2. Методика проведення контролю господарських операцій на автотранспортних підприємствах на прикладі ТзОВ ВКФ “Віта-Авто”

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ
Мета дослідження — систематизація, узагальнення, поглиблення теоретичних знань, розроблення окремих проблем і на цій основі підготовка рекомендацій щодо вдосконалення організації і практики ведення бухгалтерського обліку, аналізу, контролю та аудиту в економіки господарстві України.

На підставі вітчизняних та зарубіжних літературних джерел статистичних та практичних матеріалів необхідно:

— проаналізувати діючу практику ведення обліку й контролю на базовому підприємстві (галузі) і в роботі показати, наскільки, вона відповідає сучасним вимогам розвитку економіки;

— проаналізувати економічні чинники базового підприємства (галузі) і на підставі результатів аналізу зробити економічно обґрунтовані висновки;

—обгрунтувати теоретично і практично методику аудиту по темі роботи;

— розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення обліку, контролю та аналізу для відповідного підприємства (галузі).

Курсова робота виконується на конкретних матеріалах і її результати повинні мати практичне значення. Робота може мати й лише теоретичне значення. У такому випадку її мета полягає в удосконаленні організації системи, форм, методів обліку, контролю, економічного аналізу та аудиту на підприємстві (галузі), в економіці України.

Відповідно до мети визначається об'єкт курсової роботи. Об'єктами можуть бути підприємства, їх об'єднання, корпорації, холдінги, галузі або народне господарство в цілому. Студент повинен обґрунтовувати вибір об'єкта дослідження.
1. Економіко-організаційна характеристика  ВКФ «Віта-Авто»


    1. Особливості організації обліку АТП на прикладі  ВКФ «Віта-Авто» 2.1.Особливості діяльності АТП та їх вплив на організацію обліку.


Автомобільний транспорт є однією з найважливіших сфер підприємницької діяльності. Він виконує майже 80% обсягу вантажних перевезень і більше 90% пасажирських перевезень, а також є учасником процесу діяльності всіх інших видів транспорту (залізничного, морського, річкового, повітряного). Для здійснення автотранспортної діяльності підприємства повинні мати свідоцтво про державну реєстрацію, ліцензії, документи, що підтверджують реєстрацію автомобілів, договори обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, водії повинні мати посвідку про право керувати транспортним засобом відповідної категорії і талон попереджень до посвідки водія, талони про проведення державного технічного огляду автомобіля, документи на вантаж, погодження на розміщення на автотранспортному засобі реклами, документ про проходження медичного огляду. Такий вид господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом підлягає ліцензуванню. Уповноваженим органом, який видає ліцензії авто перевізникам, визначено Державний департамент автомобільного транспорту. Автоперевізник повинен виконувати вимоги, що висуваються до нього Ліцензійними умовами, а саме:

- кваліфікаційні та інші вимоги до водіїв;

- технічні та інші вимоги до транспортних засобів;

- організаційні вимоги провадження діяльності у сфері автоперевезень. Для отримання ліцензії на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом суб’єкти підприємницької діяльності подають до Укравтотрансу заяву за встановленою формою. До заяви додаються такі документи:

- копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності;

- відомості про відповідальність матеріально-технічної бази, необхідної для підтримання транспортного засобу у нормальному технічному стані, проходження техоглядів транспортного засобу, забезпечення медоглядів водіїв;

- засвідчену копію документа про спеціальну освіту працівника підприємства, відповідального за експлуатацію і технічний стан транспортного засобу (якщо їх на підприємстві 10 і більше);

- повний список транспортних засобів;

- список водіїв, закріплених за автомобілями, копії їх прав і медичних довідок;

- копії свідоцтв про реєстрацію власних транспортних засобів і копії тимчасових реєстраційних талонів, оформлених в ДАІ, на орендовані автомобілі;

- засвідчені копії страхових полісів про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів і полісів про страхування водіїв від нещасних випадків.

У бухгалтерському обліку на підприємствах транспорту відображається виробничо-фінансова діяльність, наявність і рух засобів, джерел їх утворення, поточні операції з транспортування вантажів, перевезення пасажирів. Бухгалтерський облік у транспортних підприємствах має ряд особливостей:

1. Особливістю обліку в транспортних підприємствах є наявність великої питомої ваги в основних засобах рухомого складу – транспорту, навантажувально-розвантажувальних машин, а також необхідність постійного обліку і контролю їх технічного стану, необхідності технічного обслуговування та ремонту.

2. Обліковують специфічні запаси: паливно-мастильні матеріали, шини, запасні частини та агрегати. В цьому випадку на перший план виходить правильно організований аналітичний облік цих запасів, а також доцільність відкриття субрахунків третього рівня.

3. Для обліку витрат за господарськими операціями автотранспортних підприємств використовують рахунок 23 «Виробництво». До цього рахунку доцільно відкривати такі субрахунки:

- транспортування вантажів;

- перевезення пасажирів;

- транспортно-експедиційні послуги;

- інші види діяльності.

4. На автотранспортних підприємствах (АТП) відсутнє незавершене виробництво, а всі витрати відносяться на собівартість реалізованих послуг.

5. В АТП в процесі виробничої та фінансової діяльності виконуються наступні види господарських операцій:

- експлуатаційні перевезення пасажирів і вантажів;

- гаражне обслуговування і зберігання рухомого складу; - технічне обслуговування і ремонт автомобілів;

- транспортно-експедиційне обслуговування підприємств та населення;

- попутне завантаження транспорту;

- перегін нового рухомого складу;

- утримання та експлуатація транспортних агентств, станцій технічного обслуговування, автовокзалів, депо тощо.

Предметом бухгалтерського обліку на АТП є господарські засоби, які знаходяться в розпорядженні підприємства, їх зміни у вигляді господарських операцій, що здійснюються в процесі виконання перевезень, результати господарської діяльності, узагальнені в грошовому виразі.

Розрахунки за автопослуги та їх документальне оформлення Договірні відносини між перевізниками і замовниками регламентуються “Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом”, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. (зі змінами). Договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють перевезення на комерційній основі (перевізниками) з одного боку і вантажовідправниками або вантажоотримувачами (замовниками) з іншого. Договір повинен мати певні реквізити:

- обсяги перевезень;

- умови перевезень (режим роботи з видачі і приймання вантажів, забезпечення збереження вантажів, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо);

- вартість перевезень і порядок розрахунків;

- порядок визначення раціональних маршрутів;

- обов’язки і відповідальність сторін;

- термін дії договору;

- інші умови (схеми розміщення і кріплення вантажів, способи пломбування, види тари та інші).

При довгостроковому договорі замовник час від часу подає перевізнику конкретні заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом за встановленою формою. Для первинного обліку перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту застосовуються такі типові форми єдиної транспортної документації:

- подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні – типова форма №1 (міжнародна);

- подорожній лист вантажного автомобіля – типова форма №2 (діє в межах України);

- товарно-транспортна накладна – типова форма №1-ТН;

- талон замовника – типова форма №1-ТЗ (при роботі автомобіля з погодинною формою оплати транспортних послуг).

Перевізники, які експлуатують автомобілі, зобов’язані при випуску автомобіля на лінію видавати водієві оформлений подорожній лист відповідної типової форми під розписку.

Типова форма №1 (міжнародна) видається і діє на строк відрядження автомобіля та водія для виконання перевезення вантажу в міжнародному сполученні.

Типові форми №2, №3 видаються тільки на один робочий день (зміну) за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній робочий день. На більший строк подорожній лист видається у випадках, коли водій виконує перевезення вантажу у міжміському сполученні понад одну добу згідно наказом перевізника. Експлуатацію автомобіля без подорожнього листа заборонено. Товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН – це єдиний первинний документ, який є підставою для списання ТМЦ у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку. Накладна виписується в 4-х примірниках. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання ТМЦ. Другий примірник водій здає вантажоодержувачу. Він є підставою для оприбуткування ТМЦ. Третій і четвертий примірники, завірені підписом і печаткою вантажоодержувача, водій передає замовнику автотранспорту для оплати за виконане перевезення. Четвертий додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водієві. Перевезення вантажним автомобілем власних речей громадян на їх замовлення здійснюється за подорожнім листом з доданими квитанціями до прибуткового касового ордера про оплату послуг. З 1 жовтня 1997 року бланки подорожніх листів і товарно-транспортних накладних є документами суворої звітності. На підприємствах ведеться Журнал реєстрації бланків суворої звітності єдиної первинної транспортної документації. Журнал пронумеровується, прошнуровується, скріплюється печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Списання використаних бланків проводиться за актами не рідше одного разу на квартал із зазначенням їх номерів і кількості.
2.2.Організація обліку запчастин
Запасні частини - це окремі вузли, агрегати і деталі транспортних засобів, призначені для заміни частин основних засобів, які зносилися. Облік запасних частин на ВКФ «Віта-Авто» ведеться на субрахунку 207 «Запасні частини» до рахунку 20 «Виробничі запаси». Кожне автотранспортне підприємство відкриває до 207 субрахунку необхідні аналітичні рахунки. У нашому випадку це :

2071 – запасні частини, готові деталі, вузли, агрегати, що використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменти;

20711 – придбані;

20712 – виготовлені;

2072 – автомобільні шини

20721 – в запасі;

20722 – в обороті

2073 – обмінний фонд

20731 – придатні

207311 – нові

207312 – відновлені

20732 – що підлягають відновленню

20733 – в ремонті

Субрахунок 207 призначений для обліку придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку здійснюється облік обмінного фонду устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств. Запасні частини, придатні до використання обліковуються в бухгалтерському обліку за первісною вартістю, відремонтовані − в розмірі 50 % вартості, а ті запчастини, які потребують ремонту − за ціною їх можливої реалізації, але не більше 10 % їх первісної вартості. Усі запасні частини, що надійшли від постачальника, оприбутковуються на склад за накладними. При передачі в ремонтні підрозділи їх вартість списується на витрати по ремонту.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами, для запасних частин обмінного фонду − за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що знаходяться в ремонті. Запасні частини до автомобілів теж підлягають ремонту. Витрати на їх ремонт відносяться на збільшення їх вартості, а після встановлення їх на автомобіль, що ремонтується – до складу витрат на ремонт. Запасні частини, які не придатні для подальшої експлуатації та не підлягають ремонту, оприбутковуються на субрахунок 209 «Інші матеріали» за ціною їх можливого використання, як правило за ціною брухту. Ремонтні служби автотранспортних підприємств ведуть контроль за списанням запасних частин на підставі документації відповідно до положень про планово-попереджувальні ремонти.

Підставою для видачі запасних частин зі складу автопідприємства є:

- лімітно-забірна картка (ф. М-8, М-9), яка застосовується на тих підприємствах, де встановлюється ліміт відпуску запасних частин зі складу. Вона виписується в двох примірниках;

- вимога (ф. М-10, М-11) на відпуск запасних частин. Теж виписується в двох примірниках: один примірник видається матеріально-відповідальній особі ремонтної служби, другий залишається комірнику для передачі до бухгалтерії.

Для списання запасних частин з підзвіту матеріально-відповідальної особи складається акт про виконання робіт за формою ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів». В акті вказується обсяг виконаних робіт, марка і номер автомобіля, вартість робіт. Акт, підписаний працівниками ремонтної служби, здається до бухгалтерії. Він затверджується підписами головного бухгалтера і керівника підприємства.

Особливої уваги потребують витрати, пов’язані з експлуатацією шин та акумуляторів. Операції щодо заміни шин і акумуляторів не належать до удосконалення транспортних засобів, але й не включаються до складу робіт з технічного обслуговування. При придбанні автомобіля з шинами і акумулятором їх вартість включається до первісної вартості автомобіля. Шини і акумулятори, придбані для заміни в процесі експлуатації, враховуються як виробничі запаси підприємства на субрахунку 207 «Запасні частини». Згідно «Норм експлуатаційного пробігу автомобільних шин» затверджених наказом Міністерства транспорту України від 08.12.97 р. №420 основним критерієм визначення норм списання шин є кілометраж їх пробігу. Тому облік шин на підприємстві доцільно вести з використанням картки обліку автомобільної шини.

Картка повинна містити таку інформацію:

- найменування підприємства

– виробника шини;

- технічні характеристики шини;

- марку і модель автомобіля, на якому шина використовується;

- дату монтажу і демонтажу шини;

- пробіг шини в тис. км (з точністю до 0,1 тис. км) з початку експлуатації;

- технічний стан шини під час установки;

- причини зняття шини з експлуатації.

Картка обліку шини оформляється на кожну шину, що надійшла. Після нормативного пробігу шина може бути списана. Згідно Правил нагляду та підтримання в робочому стані стартерних свинцево-кислотних акумуляторних батарей від 8.12.97 р. №417 основним критерієм їх списання є гарантійний термін експлуатації. Підприємство повинно організувати аналітичний облік так, щоб забезпечити отримання інформації про дату введення в експлуатацію кожного акумулятора. Заміна акумулятора проводиться на підставі акта, складеного в довільній формі, що підтверджує непридатність акумуляторної батареї, яка замінюється.

На цьому самому субрахунку ведеться облік придбаного окремо акумулятора.

Шини й акумулятор, не придатні до експлуатації, списують на витрати звітного періоду за кредитом субрахунка 207 «Запасні частини» у дебет витратного рахунка: «Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат» (п. 15 П(С)БО 7).

Отже, запчастини проходять такі стаді ї:

1) придбані: відображаються у складі запасів за первісною вартістю на субрахунку 207.1 «Шини на складі». При встановлені на автомобіль відображаються на субрахунку 207.2 «Шини в обороті»;

2) при встановленні нової шини стара ще може бути використана у майбутньому, її оприбутковують на субрахунку 207.1 «Шини на складі». При встановленні на інший автомобіль запчастина знову відображається на субрахунку 207.2 «Шини в обороті». Поки запаси можуть бути використані, їх обліковують на балансі;

3) запчастина, яку замінили під час ремонту, вже не придатна для експлуатації, — відображається у складі витратного рахунка (91, 92, 93).

Для обліку шин застосовують картку обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини, за формою у додатку 5 до Наказу №488, щодо кожної шини окремо. Облік акумуляторних батарей ведеться за карткою у довільній формі. Ці документи також є актом списання шин та акумулятора.

Вказівки стосовно оформлення картки обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини

1. Дату виготовлення шини записують так, як її замарковано на боковині шини — числом з чотирьох цифр: перші дві — познака порядкового номера поточного тижня року виготовлення; останні дві — познака двох останніх цифр року виготовлення шини.

2. Графи 1 - 4, 7, 8, 10 таблиці обліку пробігу (наробітку) шини заповнюють у всіх випадках, коли шину застосовують у складі окремих КТЗ, коли змінюють відповідальних за експлуатування шин водіїв КТЗ. Залишкову висоту визначають за правилами експлуатації шин.

3. Графи 4 і 9 заповнюють за відповідними висновками комісії, у разі ремонту шини, через що її застосування на КТЗ прикорочують чи переривають.

4. Облікують пробіг (наробіток) кожної шини, яку поставлено на баланс.

5. Облік ведуть на паперових чи машинних носіях.

6. Якщо пробіг (наробіток ) облікують на машинних носіях, картку роздруковують і підписують у разі зміни відповідального водія (оператора), у разі оформлення висновків комісії.

7. Картку обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини зберігають щонайменше протягом трьох років після списання шини.

8. Пробіг (наробіток) відновленої шини обліковують в окремій картці.

9. Якщо дотримано пробіг (наробіток) чи перепробіг відповідно до норми (тимчасової норми) середнього ресурсу шини або шина природно зношена до граничної висоти рисунка протектора, за якої можливе її економічно доцільне відновлення допустимими методами, оформлена картка є актом списання шини.

Строки експлуатації шин та акумуляторних батарей встановлено наказами Мінтрансу від 20.05.2006 р. №488 «Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних ш ин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі» (далі — наказ №488) та №489 «Про затвердження Експлуатаційних норм середнього ресурсу акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі» (далі — наказ №489). Ці норми призначено для застосування підприємствами й організаціями, які експлуатують, утримують транспортні засоби. На наш погляд, згадані накази мають рекомендаційний характер. У них наголошується, що норми застосовують для списання пневматичних шин, якщо їх фактичний пробіг досягає встановлених норм. Проте це не обов’язкова й не єдина умова для списання. Якщо виявлено експлуатаційні чи виробничі дефекти, з якими пневматичні шини не допускають до експлуатації з огляду на небезпечність їхнього технічного стану або не ремонтують через неприйнятні витрати, шини списують на підставі акта, незалежно від того, чи відповідає їхній фактичний рес урс нормам (п. 3.2 Наказу №488).

В основу норм покладено статистичні дослідження середнього ресурсу пневматичних шин за їхнім фактичним пробігом до списання в нормальних і особливих умовах експлуатації. Але є фактори, що впливають на строки експлуатації, наприклад дорожньо-кліматичні умови.

З’ясувати, чим є заміна автошин — технічним обслуговуванням чи ремонтом, — дуже важливо для відображення витрат у податковому обліку. Адже витрати, пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, до яких належить і ТО, відносять до складу ВВ на підставі пп. 5.2.1 Закону про прибуток і в цій ситуації — з урахуванням п 5.9 зазначеного закону. А ось суми, витрачені на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів, за нормами пп. 8.1.2 Закону амортизуються.

Щоправда, якщо ліміт дозволяє, платник податку має право віднести до ВВ будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОФ станом на початок такого звітного періоду (на початок звітного року). Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються на поліпшення основних фондів групи 2. Тому при придбанні шин і АБ, перш ніж віднести їх вартість до ВВ, платник податку повинен чітко з’ясувати для себе, чи будуть вони використані у ремонті, вартість якого буде амортизуватися, чи ні.

Придбані шини та АБ відносять до запасів. За нормами п. 5.9 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості таких запасів, але тільки тих, які включаються до складу ВВ.

У п. 3.19 Положення №102 сказано, що заміна на транспортному засобі шин та акумуляторних батарей не належить до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення, відповідно це технічне обслуговування (далі — ТО).

Списання автошин та акумуляторів у бухгалтерському обліку відбувається тоді, коли їх не можна використовувати за призначенням. До цього моменту активи значаться на субрахунку рахунка 207, як ми вже говорили. А ось щодо податкового обліку списання маємо два варіанти, кожен з яких використовується на практиці.

На думку автора, якщо в Законі про прибуток немає посилання на нормативний пробіг, то й ніщо не перешкоджає шини та акумулятори, які передаються в експлуатацію — встановлюються на автомобіль, виключити з такого перерахунку (у гр. 5 додатка К1/1 таблиці 1 не відображаються), відповідно збільшити ВВ звітного періоду. З погляду податкового обліку автошини й АБ краще скоріше «списати» — виключити з перерахунку за п. 5.9. Під час придбання шини та АБ потрапляють на склад, а під час введення в експлуатацію — встановлення на авто — у податковому обліку вони вже не перебувають на складі, у незавершеному виробництві або у готовій продукції, тож балансова вартість запасів зменшується. А ось у бухгалтерському обліку такі запаси відображають на балансі й обліковують в аналітичному обліку на субрахунку 207.2 «Шини в обороті». У такій ситуації просто немає зв’язку з бухгалтерським обліком.

Додатковим аргументом на підтримання такої позиції може бути погляд ДПАУ, викладений у листі від 07.09.2006 р. «Iнформаційні матеріали» у розділі «Відповіді на запитання платників податку щодо податкового обліку та порядку нарахування амортизації»: «Вартість оприбуткованих, але не введених в експлуатацію матеріальних цінностей, підлягає обліку, передбаченому п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР. Після передачі таких матеріальних цінностей зі складу в експлуатацію на їх вартість зменшується балансова вартість запасів на кінець звітного періоду.

Але, на погляд ДПАУ, шини списують лише після проходження норми пробігу. Як було зазначено вище, податковий орган вважає, що тільки автошини, термін експлуатації яких закінчився відповідно до норм експлуатаційного пробігу, дають право на визнання ВВ. Заміну автомобільних шин, що стали непридатними для експлуатації та пробіг яких не відповідає нормам, відносять не до технічного обслуговування, а до поліпшення (ремонту) основних фондів.

Пам’ятайте: Положення №102 не містить такого розрізнення, тож з аміна автошин — це завжди ТО. У бухгалтерському обліку витрати на ТО списують у момент їх понесення, у податковому обліку за нормами п. 5.9 Закону про прибуток ВВ виникають у звітному періоді, коли автошини встановлюють на автомобіль.

Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, витрати на які включаються до складу ВВ (за винятком отриманих безкоштовно). I в разі якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того самого звітного періоду, різниця включається до складу ВВ у такому звітному періоді.

Тож у момент встановлення шини на автомобіль ніщо, на погляд автора, не перешкоджає підприємству зняти її вартість із залишку балансової вартості запасів для перерахунку згідно з п. 5.9 Закону про прибуток та відповідно збільшити свої валові витрати. Між іншим, варіант сміливий і може викликати запитання під час перевірки з боку податкових органів. Ад же податківці наголошують саме на терміні використання, який закінчився відповідно до норм експлуатаційного пробігу .

Є і більш обережний підхід, який полягає у тому, що вартість шини може брати участь у перерахунку за п. 5.9 лише у момент її списання при зношенні.

А якщо діяти за рекомендаціями податківців: заміна автомобільних шин, які стали непридатними для експлуатації та пробіг яких не відповідає нормам, відноситься не до ТО, а до ремонту? Це може бути вигідно тим платникам податку, які мають невикористаний «ремонтний ліміт 10%». Вартість шин, що списуються не за нормативами, які потрапили до «ремонтного ліміту», все-таки буде віднесено до ВВ за нормами пп. 8.7.1 Закону про прибуток і відображається у р. 04.10 декларації про прибуток та таблиці 3 додатка К1/1. А ось якщо «ремонтний ліміт» вичерпано, то їхня вартість буде розподілятися у складі ремонтних витрат і збільшувати вартість групи 2 ОФ.

Сезонна заміна автошин

Відпуск автошин зі складу має бути оформлено внутрішньою накладною з додаванням картки обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини. Як обліковувати автошини при сезонній заміні?

Усе залежить від того, як обліковуються шини. Якщо при встановленні на авто з вартості запасів на складі шини не виключалися, то повернення на склад замінюваних шин податкові наслідки не спричинить.

А ось якщо шини було вилучено із залишків запасів на складі у податковому обліку в момент введення в експлуатацію — встановлення на авто, тут виникає низка запитань. Зокрема, чи потрібно їх обліковувати знову у складі запасів, чи беруть автошини участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток?

Коригування ВВ при тимчасовому поверненні автошин на склад Законом про прибуток не передбачено. Суть перерахунку за п. 5.9 полягає у тому, щоб скоригувати суму понесених ВВ. Така сума зменшує оподатковуваний прибуток платника, але не на дату оплати (отримання автошин), а на момент передання в експлуатацію. Тому, на нашу думку, тимчасове повернення на склад шин не потребує участі у перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток, адже платник жодних витрат не несе. Таку вартість уже було вилучено з балансової вартості запасів у момент введення шин в експлуатацію. Але відобразити таке повернення у картці обліку треба обов’язково. Крім того, у бухобліку такі запаси будуть відображатися на субрахунку 207.1 «Шини на складі».

При цьому шини у межах норм експлуатації не є пов’язаними з певним автомобілем — вони бувають зимовими та літніми і можуть ще абсолютно придатними зніматися з автомобіля, повертатися на склад, переходити з автомобіля на автомобіль. Усе це потребує чіткого обліку та ретельного контролю за їх використанням щодо дільниць підприємства, автомобілів та матеріально відповідальних осіб.

Отже, з погляду податкового обліку шини краще скоріше «списати» з рахунків синтетичного обліку запасів, а з погляду контролю за їх використанням — навпаки. Звичайно, можна враховувати шини, встановлені на автомобіль, лише в аналітичному обліку, але тоді їх легше «загубити» під час інвентаризації та складніше контролювати процес їх експлуатації.

Вихід — запровадити в обліку два субрахунки другого порядку рахунка 207 «Шини на складі» та «Шини в обороті», відповідно з участю субрахунка «Шини на складі» у перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток у таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток, а субрахунка «Шини в обороті» — ні.

Приклад Підприємство — платник податку на прибуток придбало комплект зимових автошин. На початку зимового сезону здійснено заміну авто-шин.

Таблиця

Відображення операції зі списання шин в обліку

з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн

Податковий облік

Д-т

К-т

ВД

ВВ

1.

Здійснено передоплату

377

311

1720,00



1433,33

2.

Відображено ПК з ПДВ

641/ПДВ

644

286,67





3.

Оприбутковано на склад автошини

207.1 «Шини на складі»

631

1433,33





644

631

286,67





4.

Зарахування заборгованості

631

377

1720,00





Варіант 1. Спис ання автошин при їх встановленні на авто

1.

Шини встановлено на автомобіль

207.2 «Шини в експлуатації»

207.1 «Шини на складі»

1433,33



п. 5.9*

2.

Комплект літніх шин, ще придатний для експлуатації, знято з автомобіля і повернено на склад

207.1 «Шини на складі»

207.2 «Шини в експлуатації»

2000,00





Варіант 2. Списання автошин при їх зношенні

1. < /CENTER>

Передано для встановлення (заміни)

207.2 «Шини в експлуатації»

207.1 «Шини на складі»

1433,33





2.

Повернуто на склад комплект літніх шин

207.1 «Шини на складі»

207.2 «Шини в експлуатації»

2000,00





3.

Комплект літніх шин пройшов норматив. Складено акт про списання за формою картки обліку пробігу

23, 91, 92, 93

207.1 «Шини на складі»

2000,00



п. 5.9*

* Зменшується балансова вартість запасів на кінець періоду в таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток.

    1. Організація обліку палива та ПММ


До паливно-мастильних матеріалів належать: паливо (бензин, гас, дизельне паливо, газ), масла (моторні, трансмісійні, спеціальні), консистентні мастила і спеціальні рідини (гальмівні, амортизаційні). Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску й обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України всіх форм власності регламентується однойменною інструкцією, затвердженою спільним наказом Держнафтопрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. №81/38/101/235/122.

Автомобільний транспорт можна заправляти через стаціонарні пункти заправлення машин на виробничих дільницях свого підприємства, або через сторонні автозаправні станції (АЗС). Для відображення операцій, пов’язаних з придбанням і використанням ПММ у бухгалтерському обліку використовується активний інвентарний субрахунок 203 «Паливо». На цьому субрахунку обліковуються: бензин, нафта, дизельне паливо, мастильні матеріали, тверде паливо, газ. Нафтопродукти необхідно обліковувати за місцями їх зберігання: на складах і в баках транспортних засобів. Тому в облікових регістрах транспортних засобів наявність і рух палива відображають на рахунках аналітичного обліку, що відкриваються підприємствами в міру необхідності: 2031 «Нафтопродукти» в т.ч. 20311 - на складах, 20312 – в талонах, 20313- паливо в баках транспортних засобів; 2032 «Тверде паливо»; 2033 «Інші види палива» (газоподібне); 2034 «Мастильні матеріали».

Аналітичні рахунки застосовуються для обліку нафтопродуктів або твердого палива на складах, пунктах заправки та в інших місцях зберігання. Аналітичний облік ведеться у кількісному і вартісному вираженні за кожним видом і маркою нафтопродуктів, за назвою і сортом твердого палива. убрахунок 20313 використовується в АТП для обліку палива в баках автомашин. По дебету обліковуються бензин і дизельне паливо, отримані водіями під звіт на заправних пунктах, або придбані на заправних станціях сторонніх підприємств. З кредиту субрахунку 20313 списується вартість фактично витраченого палива на експлуатацію автомашин. Сальдо аналітичного рахунку 20313 на кінець місяця має відповідати наявності палива в баках автомобілів на ту ж дату. Тому на кожне перше число місяця на підприємстві проводиться інвентаризація залишків палива в баках з оформленням акта. Підставою для оприбуткування ПММ на склад підприємства є видаткова накладна постачальника, товарно-транспортна накладна, документи, що підтверджують якість і безпечність товару.

При надходженні нафтопродуктів МВО зобов’язані перевірити відповідність нафтопродуктів, що надійшли, кількості, сортам, маркам, зазначеним у накладній. Також у супровідних документах мають бути зазначені: точне найменування нафтопродуктів, густина, температура, загальна маса. Крім того, до документів додається сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката, видані в установленому порядку. Нафтопродукти оприбутковуються за типовою міжвідомчою формою М-7 «Акт про приймання матеріалів». Облік у місцях зберігання ведуть МВО в картках складського обліку (ф. М-17) або в книгах. Рідке паливо надходить на підприємства за кількістю в одиницях маси – кг, а видається водіям під звіт в об‘ємних одиницях – літрах. Тому при оприбуткуванні бензину і дизпалива на підставі даних про їх питому вагу, зазначену у супровідних документах, визначають кількість отриманого палива в літрах. Видача палива водіям (заправка рухомого складу) здійснюється з автозаправного пункту підприємства. При цьому кількість виданих нафтопродуктів записують до спеціальної відомості, в якій за отримане паливо розписується водій, а в подорожньому листі – МВО, яка відпустила нафтопродукти. В бухгалтерському обліку видача палива відображається проводкою Дт 20313 – Кт 20311. Якщо водії придбавають паливо за готівковий розрахунок на АЗС сторонніх підприємств, підставою для оприбуткування ПММ є: чек ЕККА заправної станції, що підтверджує оплату і кількість отриманого палива, затверджений авансовий звіт водія, і якщо вартість придбаного палива понад 20 грн. − податкова накладна. Бухгалтерський облік сум, використаних водіями на придбання палива і відображених в авансовому звіті, ведеться по кредиту рахунку 372 в кореспонденції з субрахунком 2031. Списання палива проводиться на підставі даних подорожнього листа. Після звірки записів у подорожньому листі з відомостями обліку видачі або повернення палива (талонів) працівник служби головного механіка заповнює картку обліку витрати палива, яку заводять на кожний транспортний засіб, машину, механізм. У картці фіксуються фактичні і нормативні витрати палива і виводиться відхилення. Фактична витрата визначається таким чином: до залишку палива в баку при виїзді додається кількість заправленого палива і вираховується залишок у баку при поверненні автомобіля. Нормативна витрата ПММ регламентована Нормами витрати пального і мастильних матеріалів для автомобільного транспорту, затверджена наказом Мінтранспорту України від 10.02.98 р. На підставі первинних документів, за якими на підприємстві проводилися приймання і відпуск нафтопродуктів, МВО складає звіт про рух нафтопродуктів, який разом з первинними документами подається до бухгалтерії і служить підставою для відображення в обліку руху нафтопродуктів. У бухгалтерському обліку витрачене у процесі господарської діяльності паливо списується з кредиту 203 у дебет відповідних рахунків. Приклад. Підприємство у звітному періоді придбало бензин, вартість якого склала 1200 грн. у т.ч. ПДВ – 200 грн. Впродовж звітного періоду бензин було використано: - для заправлення вантажних автомобілів, які здійснювали доставлення товарів покупцям – на суму 600 грн.; - для заправлення легкових автомобілів, використаних для адміністративних потреб – на суму 150 грн. (табл. 2.15). Таблиця 2.15 Кореспонденція рахунків з обліку надходження та витрачання ПММ



з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дт

Кт

1

Оприбутковано бензин від постачальника

203

631

1000

2

Віднесено суму ПДВ до складу податкового кредиту

641

631

200

3

Оплачено постачальнику вартість бензину

631

311

1200

4

Відображено у складі витрат вартість палива, витраченого для заправлення вантажного автомобіля

93

203

600

5

Відображено вартість палива, витрачено для заправлення легкового автомобіля

92

203

150

6

Проведено коригування суми податкового кредиту щодо ПДВ, що припадає на вартість бензину, відпущеного для заправлення легкових автомобілів

25

57

30

7

Відображено у складі витрат суму невідшкодованого ПДВ

92

644

30

8

Списано витрати, пов’язані із:

- заправленням вантажного автомобіля;

- заправленням легкового автомобіля.

791

791

93

92

600

180

 

Фактичне списання ПММ здійснюється згідно з наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. №43 «Про затвердження норм витрат паливно-мастильних матеріалів на автомобільному транспорті на підставі подорожні листів» [121]. При цьому слід враховувати, що списанню підлягають не фактично витрачені ПММ (залишок пального в баку + кількість заправленого пального – залишок пального в баку після повернення автомобіля), а нормативне, розраховане витрачанням ПММ. Нормування витрат палива – це встановлення допустимої межі його використання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні форми, встановлені залежно від моделей автомобілів, та система нормативів і коригувальних коефіцієнтів, які враховують виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації. Технологічними нормами є лінійні норми (допустима межа витрат палива), вони включають витрати палива для здійснення транспортування вантажів, перевезення пасажирів. Витрати на гаражні й інші господарські потреби, не пов’язані безпосередньо з технологічними процесами, не включаються до лінійних норм і встановлюються окремо.

Перевищення фактичної кількості витрачених ПММ над нормативними показниками розглядається як перевитрата палива і його вартість стягується з водія відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджено Постановою Кабміну України від 22.01.96 р. №116. Списання ПММ здійснюється відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» за одним із методів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої вартості, ФІФО, який має бути зафіксований в наказі про облікову політику підприємства. Для правильного відображення витрат особливе місце займає податковий облік. Якщо легковий автомобіль використовується підприємством не для надання транспортних послуг з перевезення вантажів та пасажирів, то витрати ПММ не будуть включатися до складу валових витрат звітного періоду. Типова кореспонденція рахунків з обліку ПММ представлено в додатку 23 таблиця 2.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Вступ 3
Розділ I. Основні теоретичні засади організації обліку І аналізу фінансових результатів діяльності підприємства 6

Особливості обліку та аналізу на підприємствах малого бізнесу
Аналіз основних показників діяльності закритого акціонерного товариства “Красуня”. 56

Людмила Германенко Lyudmila Germanenko обгрунтування використання...
Запропоновано удосконалення процесу калькулювання собівартості на вітчизняних підприємствах шляхом упровадження системи variable-cost...

Вступ
Розділ накази – основна форма документування розпорядчої діяльності на підприємствах 9

К е. н., професор, завідувач кафедри обліку І аудиту
Кафедра обліку І аудиту, Економічний факультет, Ужгородський національний університет

К е. н., професор, завідувач кафедри обліку І аудиту
Кафедра обліку І аудиту, Економічний факультет, Ужгородський національний університет

1. Бухгалтерська облікова система
Але в практичній діяльності керівники українських компаній досі не мають чіткого розуміння цього виду обліку, що, мабуть, є головною...

Проект 22-07-04 І нструкц І я з обліку бібліотечних фондів України Основні терміни І поняття
Балансова вартість фонду – вартість бібліотечного фонду, що відображена в документах бухгалтерського обліку

Закон про прибуток Закон України від 28. 12. 94 р. №334/94-вр «Про...
Відображення операцій з обліку фінансових інвестицій на рахунках бухгалтерського обліку

Інструкція про організацію обліку, зберігання І видачі стрілецької зброї та боєприпасів
Положення Інструкції розповсюджуються на органи військового управління всіх рівнів, об’єднання, з’єднання, військові частини (кораблі),...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка