Пошук по сайту


П л а н вступ

П л а н вступ

Сторінка1/4
  1   2   3   4
Курсова робота

Селянське ( фермерське ) господарство. Правові та організаційні аспекти

П Л А Н
ВСТУП
1.Поняття та порядок створення селянського ( фермерського ) господарства.
2.Права та обов’язки селянського ( фермерського ) господарства.
3.Майнові правовідносини селянського (фермерського) господарства.
4.Діяльність селянського (фермерського) господарства.
5.Взаємовідносини селянського (фермерського) господарства з установами банків, страховими органами і бюджетом.

Соціальне страхування і пенсійне забезпечення членів селянських (фермерських) господарств.
6.Припинення діяльності селянських (фермерських) господарств.
7.Кадрове і наукове забезпечення селянських (фермерських) господарств та їх відповідальність за порушення закону.
8.Державне сприяння розвиткові селянських (фермерських) господарств.
Висновки.
Список літератури.

В С Т У П



Україна – велика аграрна держава. Її сільське господарство – одна з основних галузей матеріального виробництва, що відіграє важливу роль у житті суспільства. Тому відродження українського села і селянства є одним з найважливіших завдань нашої молодої незалежної держави. Важливим елементом цього відродження є створення селянських ( фермерських) господарств, які є важливою частиною ринкового шляху розвитку українського сільського господарства.Для дослідження даної теми було застосовано метод порівняльного дослідження. При підготовці курсової роботи використовувались нормативні джерела і публікації по даному питанню. Серед нормативних джерел і зокрема серед законів, одним з найважливіших є Закон України “ Про селянське ( фермерське ) господарство”. У цьому законодавчому акті було підкреслено, що ним визначаються економічні, соціальні та правові основи створення і діяльності селянських(фермерських) господарств в Україні, гарантується право її громадян на добровільне створення цих господарств, самостійність останніх, їх рівність з іншими формами господарювання в агропромисловому комплексі, а також рівноправність їх членів із особами, зайнятими в інших сферах народного господарства. Фундамент законодавства, яке стосується селянських (фермерських) господарств, становить Закон України “Про власність”. Саме в ньому закріплено право на колективну і приватну власність на майно і землю.

Не менш важливе значення в даній темі має Закон України “Про приорітетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”. Цим законом Держава значно розширила можливості розвитку сільського господарства і зокрема селянських (фермерських) господарств. В ньому можна знайти пільгові умови державного інвестування, оподаткування селянських (фермерських) господарств, а також гарантії їх рівності з іншими формами сільськогосподарського виробництва. Тут же держава забезпечує сприятливу політику цін, пільгові умови використання енергії і соціальну захищеність працівників селянських (фермерських) господарств.

Селянське (фермерське) господарство є одним із видів підприємств, тому для даної теми актуальними є Закони “Про підприємство” та “Про колективні сільськогосподарські підприємства”.

Деякі процеси, такі як оподаткування, повністю однакові як у селянських (фермерських) господарствах, так і у колективних сільськогосподарських підприємствах.

Тому Закон “Про колективні сільськогосподарські підприємства” служить своєрідним доповненням до Закону “Про селянське (фермерське) господарство”. Основою для діяльності всіх сільськогосподарських виробників і зокрема селянських (фермерських) господарств є земля і відносини пов’язані з нею. Деякі відносини регулюються цілою низкою нормативних актів. Найважливішими з них є Земельний кодекс, Закон України “Про плату за землю” і Закон України “Про форми власності на землю”.

Земельний кодекс визначає правовий режим землі, порядок способи і цілі її використання, охорону землі, її оцінку, а також розв’язання земельних спорів. Регулюються Земельним кодексом і інші питання, пов’язані з землею.

Законом “Про плату за землю” встановлюються види платежів за землю, порядок обчислення, розміри, а також пільги щодо їх сплати. Немаловажне значення для селянських (фермерських) господарств має Закон України “Про форми власності на землю”, адже саме він дав можливість працівникам сільського господарства відчути себе власниками землі і майна, що в наш час має важливе значення.

Подібну роль відіграє Закон України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” і частково Закон України “Про заставу”.

Серед нормативних актів виконавчої влади, найголовнішим щодо теми селянських (фермерських) господарств є Постанова Кабінету міністрів України “Про розвиток селянських (фермерських) господарств”. В ній наведені ті заходи виконавчої влади, які сприяють розвитку селянських (фермерських) господарств, допомога їм матеріальними ресурсами, технікою, будівництва житла для їх працівників і забезпечення цих працівників належними умовами проживання і праці.

Дуже важливе значення для висвітлення теми курсової роботи мав підручник “Аграрне право України”. У ньому докладно викладені основні положення “Про селянське (фермерське) господарство”, а також інших законодавчих актів стосовно створення, діяльності і припинення діяльності селянських (фермерських) господарств.

Курсова робота складається з вступу, в якому викладено основні заходи, на яких побудована робота та характеристика нормативної бази і літератури, восьми підрозділів і висновку.

1. ПОНЯТТЯ ТА ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА.
Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.1 Це форма організації сільськогосподарського виробництва громадян. Разом із колективними і державними сільськогосподарськими підприємствами воно, в умовах ринкових відносин має забезпечувати споживачів продовольством, продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною. Селянське (фермерське) господарство це, як правило, сімейно-трудове об’єднання мешканців села, життя і побут яких пов’язаний з рільництвом, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства і сировини та на одержання доходів, а отже й на забезпечення існування цього господарства та добробуту його членів.2

Членами сільського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16 річного віку, та інші родичі, які об’єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором ( контрактом, угодою).

Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

При створені одним із членів сім’ї селянського (фермерського) господарства інші члени сім’ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. Голова селянського (фермерського) господарства може доручати виконувати свої обов’язки і використовувати право голови одному з членів господарства. Голова і члени селянського (фермерського) не можуть постійно працювати в інших підприємствах, установах та організаціях. Селянське (фермерське) господарство має своє найменування, печатку і штамп.1

Селянське (фермерське) господарство в системі народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з державними, колективними, орендними та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами.2

Рівноправність селянського (фермерського) господарства з іншими аграрними товаровиробниками дістає вияв, зокрема в тому, що воно має право бути засновником або членом асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, інших об’єднань, кооперативів, спільних підприємств із виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, які обслуговують агропромисловий комплекс, а також несільськогосподарських підприємств та організацій, в тому числі за участю іноземних партнерів, брати участь у створенні комерційних банків або бути їх членом.3

Виробничо-економічні відносини селянського (фермерського) господарства з державними, колективними, орендними та іншими підприємствами та організаціями господарськими товариствами, окремими громадянами будуються на основі договорів. Розрахункові операції проводяться як на безготівковій основі, так і готівкою.4

Право на створення селянсько (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18 річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством та пройшов конкурсний відбір.

Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надається громадянам, які проживають у сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію, або досвід роботи в сільському господарстві.

Конкурсний відбір бажаючих створити селянське (фермерське) господарство проводить районна (міська) конкурсна комісія, склад якої формує районна державна адміністрація (виконавчий орган місцевого самоврядування) і затверджує голова районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів. До складу комісії включаються представники районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів, управління сільського господарства та відділу земельних ресурсів місцевої державної адміністрації, асоціації фермерів, сільської, селещної Ради народних депутатів на території якої передбачається відведення земельної ділянки для створення селянського (фермерського) господарства, та інших заінтересованих державних і громадських адміністрацій.1

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство передаються по їх бажанню в приватну власність або в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибну ділянку.2 Передача земельних ділянок у приватну власність і надання їх в користування здійснюється із земель запасу, а також земель вилучених (викуплених) у встановленому порядку.3 В тимчасове користування земельні ділянки надаються із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів.4 Безплатно земельні ділянки передаються у приватну власність громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки. Передача громадянам безплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства проводиться один раз, про що Радою народних депутатів, яка передала земельну ділянку, робиться відмітка в паспорті або документі, який його замінює.

За плату передаються у приватну власність громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства земельні ділянки, розмір яких перевищує середню земельну частку. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

У тимчасове користування земельні ділянки надаються, зокрема із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів. Вдовні та дефлеційно небезпечні землі можуть надаватися селянським (фермерським) господарствам без зміни їх цільового призначення та за умови дотримання вимог грунтозахисного землеробства. Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами та лісовими угіддями, по можливості наближеними до існуючих доріг, електро і радіотелефонних мереж, газо і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Землі лісового і водного фондів, що входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, не можуть передаватися у приватну власність господарств, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів і невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт1.

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості, для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки, заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обгрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства.

Заяву про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування за погодження сільської, селещної Ради народних депутатів розглядає у місячний строк районна ( міська) конкурсна комісія та районна (міська), в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, які розроблюються в першочерговому порядку.

Проект відведення земельної ділянки погоджуються із власником землі або землекористувачем ( за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу), землевпорядним і санітарними органами та органом архітектури. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

У разі відмови районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів у передачі або наданні земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства це питання вирішується судом.

Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення ділянки в натурі ( на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або користування землею, а також для укладення договору на оренду.

Передача та надання земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, проводиться тільки після їх вилучення ( викупу). Відведення земельної ділянки в натурі ( на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці.1

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України власники земельних ділянок, переданих їм Радами народних депутатів, не можуть протягом 6 років від часу набуття права власності продавати або іншим способом відчуджувати їх. Проте вони можуть успадковуватись або передаватись Радам на тих же умовах, на яких були одержані. За наявності поважних причин суд може скоротити зазначений строк за заявою власника.1

Для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватись у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 га. ріллі і 100 га. усіх земель, у місцевостях з труднодостатніми населенними пунктами, визначеними Кабінетом Міністрів України – 100 га.----. Конкретні розміри земельних ділянок громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство, у межах норм, передбачених Законом України “ Про селянське (фермерське) господарство” визначають районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні є район, Ради народних депутатів диференційовано, з урахуванням регіональних особливостей, спеціалізації та можливостей ефективного використання наданих земель. Для створення раціональних за розмірами селянських (фермерських) господарств громадяни України, які ведуть таке господарство, можуть додатково орендувати земельні ділянки для виробничих цілей.
  1   2   3   4

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Вступ. Міфи народів світу Вступ. Література як вид мистецтва. Художній образ
О. М. Ніколенко (керівник колективу), К. В. Таранік-Ткачук, С. П. Фоміна, О. В. Ревнивцева, Т. П. Сегеда, Н. В. Онищенко. Наказ монмолодьспорту...

Вступ-2015: як формуватиметься конкурсний бал вступника
У 2015 році вступ до внз проходитиме за процедурою, визначеною новим законом «Про вищу освіту». Попри те, що загальна структура конкурсного...

Канта Вступ Етика обов’язку Свобода І етика висновок Література 2 4 9 11 12 Вступ
З трьохсотих років до н е., коли етику вперше позначили як особливу область дослідження, до сьогодняшніх днів інтерес до її осмислення...

Вступ. Українські історичні пісні. Пісні Марусі Чурай
Вступ. Художня література як одна із форм духовної діяльності людини. Функції художньої літератури. Багатозначність художнього образу....

План Вступ Сучасні світові демографічні проблеми Динаміка чисельності...
Одночасно змінювалося місце природи у житті людини. На сучасному рівні розвитку людства під його безпосереднім впливом знаходяться...

Слово Тараса Шевченка І Святе Письмо Зміст I. Вступ. Тарас Шевченко національний пророк
Вступ. Тарас Шевченко – національний пророк

Компонент «Соціальна політика» Модуль Вступ до питань «інвалідності»
Вступ до питань «інвалідності» був створений в межах українсько-канадського проекту «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами...

Конспект Міні-твір „Для чого потрібно ви­вчати світову літе­ратуру?”...
Вступ. Предмет І за­вдання курсу «Світова література»; її пізнава­льне значення: зображення життя, побуту, звичаїв, сві­тогляду,...

Вступ

Вступ 6



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка