Пошук по сайту


1.8. Право — особливий вид соціальних норм - України О. В. Негодченко

України О. В. Негодченко

Сторінка9/72
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   72

1.8. Право — особливий вид соціальних норм



У суспільстві існує надзвичайно багато різноманітних правил поведінки. У цій площині термін "норма" в перекладі з грецької мови означає правило поведінки.

Усі норми, які існують в суспільстві, можна поділити на дві групи: технічні і соціальні. Технічні норми — це такі правила поведінки або діяльності, які регулюють порядок експлуатації різноманітної техніки і технологію виробництва. Соціальні норми регулюють суспільні відносини між людьми та їх організаціями. Технічні й соціальні норми тісно взаємопов'язані. Соціальні норми історично обумовлені різними факторами.

Соціальна норма — це історично обумовлене правило поведінки або діяльності людей, яке має загальний характер, встановлюється різноманітними суб'єктами і забезпечується різними засобами громадського або державного впливу і направлене на регулювання та охорону різноманітних суспільних відносин і соціальних цінностей.

Існують такі види соціальних норм: правові або юридичні, моральні (етичні), політичні, економічні, естетичні. Норми громадських організацій, релігійні норми, корпоративні норми, звичаї і традиції.

Моральні норми — це такі правила поведінки, які складаються в суспільстві на основі уявлень людей про "добро" і "зло", "справедливість" і "несправедливість". Моральні норми можуть регулювати майже всі суспільні відносини. Вони можуть існувати як в усній, так і в письмовій формі. У письмовій формі — це норми християнської моралі, викладені в Біблії, в статутах політичних партій і громадських організацій. В усній формі норми закріплено в моральній свідомості людей як моральні звичаї і традиції тощо.

Політичні норми — це такі правила поведінки, які регулюють суспільні відносини, пов'язані із здійсненням політичної влади. Суб'єктами цих відносин можуть бути держава, державні органи, політичні партії, громадські організації та окремі індивіди. Вони можуть існувати в письмовій та усній формі, бути юридично оформленими й неоформленими. Наприклад, статути офіційно зареєстрованих політичних партій.

Економічні норми — це такі правила поведінки, спрямовані на регулювання економічних відносин. Вони встановлюються суб'єктами економічних відносин, виражають закономірності економічного розвитку суспільства та його суб'єктів. Ці норми можуть бути юридично оформленими й неоформленими. Найбільш важливі економічні відносини вимагають юридичного оформлення. До таких можна віднести, наприклад, відносини власності.

Естетичні норми — це такі правила поведінки, які регулюють і виражають ставлення людей до порядку оформлення та оцінки предметів матеріальної і духовної культури з позиції краси, зручності, елегантності тощо. Наприклад, різноманітні норми в мистецтві, музиці, в оцінці та оформленні художніх творів, приміщень тощо.

Релігійні норми — це такі правила поведінки, які регулюють суспільні відносини між представниками однієї або різних релігійних конфесій, а також визначають порядок відправлення релігійних культів. Вони викладені в Біблії, Корані, Торі та інших священних писаннях, "х досить багато, вони різні за змістом, у багатьох країнах світу ці норми набули правозастосовчого характеру, особливо 10 Божих заповідей, які були передані Мойсею (Старий Заповіт), а потім заново проголошені Ісусом Христом і відображені в Євангелії.

Корпоративні норми — це такі правила поведінки, які встановлюються різними корпораціями чи іншими громадськими об'єднаннями для своїх членів. Наприклад, статут профспілок, статут промислових та інших корпорацій.

Норми громадських організацій — це такі правила поведінки, що приймаються різноманітними організаціями, яких існує багато в суспільстві. Наприклад, товариства книголюбів, садівників, мисливців та рибалок тощо. До громадських організацій також належать профспілки, політичні партії. У зв'язку з цим норми громадських організацій можуть мати різний характер. і

Звичаї — це такі правила поведінки, які склалися стихійно і увійшли в звичку людей в результаті їх багаторазового повторення, як варіант їх найбільш доцільної поведінки за певних обставин. Наприклад, звичаї святкувати весілля, хрестини, звичай "толоки" тощо. Традиції являють собою правила поведінки, успадковані від попередніх поколінь. Наприклад, святкування різних професійних свят та відзначення пам'ятних дат і подій. Іноді звичаї і традиції дуже важко відрізняти. Вони можуть мати різний характер, у тому числі й правовий.

Особливе місце в системі соціальних норм належить нормам права, що обумовлено низкою ознак, притаманних саме цьому регулятору суспільних відносин.

Юридична норма — первинна клітинка права, часточка змісту, вихідний структурний елемент його системи. Тому, природно, що нормі права притаманні всі основні ознаки і властивості права як особливого соціального явища. Водночас нормі права як самостійній юридичній категорії притаманні свої особливі риси:

а) норма права — це загальнообов'язкове правило поведінки, яке формулюється державою і має загальнообов'язковий характер. Положення, що містять у собі норми права, повинні сприйматися як безумовна провідна вказівка до дії, що виходить з державних структур, і не підлягають обговоренню або оцінці з погляду їх доцільності чи раціональності;

б) норма права — це формально визначене правило поведінки. У нормі права закріплюються права та обов'язки учасників суспільних відносин, а також санкції, що застосовуються у випадках порушень настанов норми. Ці приписи повинні виконуватися саме в тому обсязі та у випадках, які формально закріплені у тексті правової норми;

в) норма права — це правило поведінки загального характеру. Правило поведінки, що міститься в правовій нормі, адресоване не конкретному суб'єктові, а поширюється на всіх, хто стає учасником суспільних відносин, які регламентуються даною нормою права. Коло суб'єктів, на яких поширюється дія тієї або іншої норми права, може бути різним — від населення держави загалом до невеликих його груп, наприклад, професійних, вікових. Це залежить як від обсягу компетенції органу, що видає норму права, так і від тієї конкретної мети, що ставиться перед нормою права;

г) норма права — це правило поведінки, що набуває якостей нормативності та загальнообов'язковості у чітко встановленому порядку. Норма права стає такою лише тоді, коли вона видається уповноваженим на те органом у межах його компетенції і в рамках установленої процедури, тобто з дотриманням порядку розробки, обговорення, прийняття, набрання чинності, зміни та відміни дії і змісту норм права;

д) норма права — це правило поведінки, здійснення якого забезпечується державою. Реалізація норм права забезпечується, з одного боку, створенням державою реальних умов і засобів, що сприяють безперешкодному добровільному здійсненню відповідними суб'єктами сформульованих у правовій нормі зразків поведінки, а з іншого — засобами заохочення, переконання і примусу до бажаної поведінки, а також можливістю застосування санкцій у разі невиконання вимог правової норми.

На підставі вищевикладеного можна сформулювати таке визначення поняття норми права:

норма права це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, яке встановлюється або санкціонується державою, нею охороняється і слугує регулятором найбільш, важливих суспільних відносин.

Структура правових норм

Структура правових норм — це внутрішня будова норми права, що полягає в її поділі на складові елементи, пов'язані між собою. Найпоширенішою є ідея про трьохелементну побудову правової норми. Ця позиція випливає з того, що норма права, по-перше, повинна встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав та обов'язків суб'єктів; по-друге, вона повинна визначати умови, за яких суб'єкти можуть реалізувати ці права та обов'язки; і, по-третє, — закріплює певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться. Відповідно до вищенаведеного кожна норма логічно складається з диспозиції, гіпотези та санкції.

Диспозиція — це частина правової норми, в якій у вигляді владного припису визначається те або інше правило поведінки, змістом якого є суб'єктивні та юридичні обов'язки учасників правовідносин.

Гіпотеза — це частина правової норми, в якій визначаються умови, за яких настає чинність правил, установлених у диспозиції. Гіпотеза відповідає на питання: коли? де? в якому випадку? за якої умови? Вона визначає можливості застосування норми до тих або інших умов, визначає межі чинності диспозиції. Тому відсутність або нечіткість викладення змісту гіпотези правової норми може призвести до неправильної оцінки фактів, а отже — до довільних, не передбачених у праві, дій суб'єктів.

Санкція — це частина правової норми, що містить вказівки щодо юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого в диспозиції, або умов, визначених у гіпотезі. Мета санкції — створення тих або інших несприятливих наслідків для правопорушника. Ці наслідки можуть знайти вираження у різних формах: у примусі до здійснення певних дій; у визнанні недійсними певних діянь; у зміні правового статусу тих або інших суб'єктів тощо.

Розглянемо структурні елементи норми права на прикладі ст. 147 Кодексу законів про працю України, в якій вказується (п. 1): "За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення".

Цю статтю з позицій логічної структури правової норми можна сформулювати так: якщо працівник допустить порушення трудової дисципліни (гіпотеза), то власник має право застосувати до нього згідно з трудовим законодавством — статутами і положеннями про дисципліну (диспозиція) — тільки один з таких видів стягнення: 1) догана; 2) звільнення (санкція).

Види правових норм

У будь-якій державі існує та постійно розвивається значний масив правових норм. Найбільш повне уявлення про діючі правові норми ми можемо отримати завдяки їх класифікації на певні види на підставі певних критеріїв:

а) за функціональною спрямованістю норми права поділяються на:

регулятивні — встановлюють права та обов'язки суб'єктів і розраховані на їхню правомірну поведінку;

правоохоронні — регламентують засоби юридичної відповідальності за порушення прав та невиконання обов'язків, встановлених регулятивними нормами;

б) за предметом правового регулювання (галузевою приналежністю) норми права поділяються на:

адміністративні;

кримінальні;

цивільні;

конституційні та ін.;

в) за характером правових приписів норми права поділяються на:

уповноважуючі — наділяють суб'єктів певними правами (наприклад, ст.53 Конституції України закріплює право кожного на освіту);

зобов'язуючі — закріплюють юридичні обов'язки певних суб'єктів (наприклад, ст.67 Конституції України зобов'язує кожного сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, установлених законом);

забороняючі — вимагають утриматися від вчинення правопорушень (наприклад, ст.115 КК України вимагає утриматися від скоєння навмисного вбивства);

г) за формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів норми права поділяються на:

імперативні — містять категоричні приписи щодо поведінки суб'єктів правовідносин (наприклад, ст.68 Конституції України містить категоричний припис щодо неухильного додержання кожним Конституції України та законів України);

диспозитивні — встановлюють певні права і обов'язки суб'єктів, але за згодою останніх допускають їх доповнення (наприклад, ст.655 ЦК України визначає права та обов'язки суб'єктів при укладанні договору купівлі-продажу);

рекомендаційні — встановлюють варіанти бажаної, але не обов'язкової поведінки. Вказаний різновид норм права адресується акціонерним товариствам, державним підприємствам;

заохочувальні — встановлюють засоби заохочування за здійснення бажаних або корисних для держави і суспільства діянь (наприклад, ст. 146 Кодексу законів про працю України передбачає можливість застосування до працівників за особливі трудові заслуги заохочення: нагородження орденами, почесними грамотами тощо);

д) за субординацією в правовому регулюванні норми права поділяються на:

матеріальні — встановлюють бажане правило поведінки, права та обов'язки суб'єктів (прикладом можуть слугувати норми КК України, ЦК України);

процесуальні — регламентують порядок, форми й методи реалізації прав і обов'язків, установлених у нормах матеріального права (прикладом можуть слугувати норми КПК України, ЦПК України).

Окрім класичних норм права існують так звані спеціалізовані, що являють собою приписи "нестандартного" характеру, в яких відсутні певні властивості, ознаки, об'єктивно притаманні класичній моделі норми права. Ці норми мають допоміжний характер. Серед значного масиву спеціалізованих норм можна виділити:

— дефінітивні норми — містять повне або часткове визначення правових категорій (наприклад, ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить визначення адміністративного правопорушення);

— норми-принципи — закріплюють загальні та спеціальні принципи права (наприклад, ст.8 Конституції України закріплює принцип верховенства права);

— декларативні норми — містять положення програмного характеру, норми-об'яви (наприклад, ст.1 Конституції України значною мірою має програмний характер);

— оперативні норми — встановлюють час набуття чинності або припинення дії нормативно-правового акта (наприклад, ст.160 Конституції України визначає час набрання нею чинності);

— колізійні норми — за наявності суперечності між окремими нормативно-правовими актами з одного й того ж предмета регулювання повинні бути застосовані в даному випадку. Тобто це норми, що регулюють вибір необхідної норми (наприклад, п. 13 розділу XV Конституції України);

— норми-начала — містять у собі положення, що закріплюють основні підвалини суспільного та державного устрою (наприклад, ст.15 Конституції України).

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   72

Схожі:

Закон україни
Корінний народ України – автохтонна етнічна спільнота, етногенез якої відбувся на території в межах лінії державного кордону України,...

Закон
Законодавство України про загальну середню освiту базується на Конституцiї України ( 254к/96-вр ) I складається з Закону України...

Закон України «Про освіту»
...

Загальна характеристика права власності в Україні
Право власності в Україні регулюється Конституцією України, Законом України “Про власність”, від 7 жовтня 1991р., Цивільним кодексом...

Банківське право україни
Рецензенти: В. Ф. Погорічко, докт юрнд наук, проф., член-кор. Апрн україни (Інститут держави І права нан україни ім. В. М. Корецького);...

Закон україни
...

Закон україни
...

Звіт про виконання плану роботи
України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, розпорядженнями І дорученнями голови Сумської обласної державної...

Наказ
Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти І науки України, Міністерства оборони України, Міністерства...

Закон україни
Внести зміни до Закону України „Про захист суспільної моралі” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №14, ст. 192; 2010 р.,...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка