Пошук по сайту


Двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Малихін О. В

Двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Малихін О. В

УДК 331 Мітрашевська О.В.,

аспірантка, кафедра управління персоналом та економіки праці,

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»
Малихін О.В.,

завідувач науково-дослідного cектору проблем підвищення класифікації Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці (далі ДУ «ННДІПБОП»)
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА УГОДА – СУЧАСНИЙ ВИКЛИК У СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІЙ СФЕРІ

Загально відоме визначення суспільства, — як організованої сукупності людей, тобто осіб-суб’єктів, (а ніяк не об’єктів-предметів), об'єднаних характерними для них відносинами на певному етапі історичного розвитку. Суспільство може бути самодостатньою соціальною системою, якщо вона заснована на взаємовідносинах людей, які у відповідності до своїх інституціональних формацій визнають у кожному людському чиннику гідність, не тільки як приписне задеклароване в Конституції України право [1], а реально прагнуть також і в процесі праці до реалізації особистих потреб, які базувались на справедливості.

Потреба у праці для людського індивіду: класу Homosapiens (Людини розумної) є однією із головних потреб, яка зв’язана нерозривним ланцюгом із найнеобхіднішими потребами: власністю (житло), сім’єю (домогосподарством).

Розвиток цивілізованих соціально-трудових відносин (далі СТВ), має бути орієнтованим не тільки на підвищення продуктивності праці, а, в першу чергу, на гідність та безпеку праці найманого працівника.

Цивільно-правова угода (Далі ЦПУ) [2], показує стан дискримінації найманого працівника у сфері праці національним законодавством України.

Важливими факторами у створенні справедливої оплати праці та наданні гідних умов праці для найманого працівника в трудових відносинах є держава та роботодавець. Цивільний кодекс України [3] (далі ЦКУ) ст.626 пунктом 2 стверджує про можливість існування договору, який є одностороннім, тобто, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Таким чином подібне усуває роботодавця, при сплаті штрафу [4] від будь-якої відповідальності перед державними інституціями. Оцінка життя людини штрафом у 37 тисяч гривень [4], є дискримінацією, бо фактично змушує найманого працівника, ніби добровільно, а, насправді, - примусово (при відсутності можливості утримувати себе та сім’ю) позбавляє його конституційного права свободи вибору на належні, безпечні та здорові умови праці, бо договір підряду продовжує своє існування та робота виконується на страх та ризик тільки найманого працівника. Закон, який особу наділяє властивостями об’єкта-предмета [5] – перетворює її в раба. А раба можна продати. В цьому легко побачити повернення із існуючого на Україні феодального устрою (злиття держави з роботодавцями-олігархами) [6] в рабовласницько-кріпосницький суспільний лад.

Роботодавець об’єднавшись з державою також і в ЦКУ [3] демонструють, що людське життя втрачає свою цінність, що людська особистість не має попереднього значення та може бути принесена в жертву іншим інтересам також і меркантильним. Все це, на жаль, зустрічає байдужість багатьох. Найманий працівник, його життя із суб’єкта трудових відносин латентно перетворений на об’єкт [5], який можна використати та викинути.

Однією із форм дискримінації в Україні, на нашу думку, є цивільно-правова угода [2], або її ще називають договором підряду, яку застосовують у відповідності до ЦКУ [3]. На основі аналізу її змісту спробуємо обґрунтувати неналежну реалізацію конституційного [1] права на працю та права на соціальний захист найманого працівника.

Заглибимось в поняття договору підряду, тобто ЦПУ [2], який є можливим на ринку праці України та зрозуміти чому найманого працівника використовують, як живий товар – предмет для процесу праці.

Договір підряду – (ЦПУ) [2] є договір про роботи. Предметом договору є не просто робота, не процес, не технологія, а саме готовий результат. Якщо результату не буде (хоча може бути, що підрядчик завзято трудився), договір не виконаний. Робота, яка виконується на таких умовах, наближає цей договір до договору куплі-продажу найманого працівника через нівеляцію його статусу, як фактору, рушійної сили праці.

Подібний правовий стан Виконавця, тобто, найманого працівника є дискримінаційним, бо позбавляє його права, бути суб’єктом права для захисту своїх прав, задекларованих в Конституції України та Законах про працю, на отримання соціальних виплат у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [5].

Роботодавець, може, напоказ, забезпечувати найманого працівника засобами індивідуального захисту, мати знаки безпеки на виробництві і т. п., але, насправді, прагненням безпеки не переймається, бо здійснює правочинний допуск працівника до роботи на своєму підприємстві без соціального страхування. Можемо спостерігати на прикладі дії ЦКУ [3], який текстуально особу людини, тобто її життя наділяє властивостями предмета – перетворює її в процес праці за умови письмового укладання з найманим працівником ЦПУ [2]. Предметом купівлі-продажу є праця, що існує невіддільно від головного джерела виникнення процесу праці – людини. Коли є намагання навмисно чи несвідомо приховати важливість людини праці - особу людини, тоді його текстуально усувають із таких традиційних словосполучень, як безпека праці, охорона праці, промислова безпека і т. п.

За функцією безособової праці завуальовано відкидається гідність людської істоти, це відбувається тоді, коли відповідальність роботодавця-монополіста у відповідності прийнятих змін до Закону про працю [4] перед державою є майже ніякою, бо життя людини оцінене штрафом у 37 тисяч гривень [4], такі кошти для великого монопольного бізнесу сплатити не є надвеликим збитком.

Трудові послуги наданні, а трудових відносин не констатує держава. Відносини існують між особами. Коли наданні особою трудові послуги прирівнюються до товару, тоді життя людини втрачає статус особи, набуває розмитість та стає товаром, самим процесом праці.

Необхідним є узгодити ЦКУ [3] та статтю 6 Закону про загальнообов’язкове соціальне страхування [5], в якій життя людини текстуально визначене об’єктом, тобто предметом, із морально-етичними питаннями. Варто розробити прості, а не половинчасто-дієві механізм вилучення та припинення дії тих правочинних нормативних актів, де є дискримінація по-відношенню до найманого працівника.

Нажаль, реальність є іншою… Й надалі відбувається процес маргіналізації, дискримінації найманого працівника, схоже на те, що керівництво України не тільки не має політичної волі його зупинити, а, навпаки, спостерігаємо погано приховану вже і фізичну ліквідацію всього корінного народу.

Закон, який особу наділяє властивостями об’єкта-предмета [5] – перетворює її в раба. А раба можна продати. В цьому легко побачити повернення із існуючого на Україні феодального устрою (злиття держави з роботодавцями-олігархами) [6] у рабовласницько-кріпосницький суспільний лад.

Роботодавець об’єднавшись з державою також і в ЦКУ [1] демонструють, що людське життя втрачає свою цінність, що людська особистість не має попереднього значення та може бути принесена в жертву іншим інтересам також і меркантильним. Все це, на жаль, зустрічає байдужість багатьох. Найманий працівник, його життя із суб’єкта трудових відносин латентно перетворений на об’єкт [5], який можна використати та викинути.

Вага конфлікту в боротьбі відносин капіталу та трудового люду може бути загрозливо критичною для України: відбутись чи ні, нашій Вітчизні, як державі спроможній, вага важлива, як важливі справедливі відносини рівноцінних людей, а не надлюдей та недолюдей.

Подолати кризу є можливим, коли одночасно застосовувати науку та духовні морально-етичні засади християнської віри, особливим чином, в площині визнання гідності людини праці з боку всіх учасників трудового процесу.

Література

  1. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України від 28 червня 1996 року. / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996. – №30, – 141 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page4.

  2. Зразок цивільно-правового договору. [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://grossbuh.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/dogovir-zph.jpg

  3. Цивільний кодекс України./ Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003. – №№ 40-44. – 356 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

  4. Кодекс законів про працю, ВР УРСР, від 10.12.1971, редакція від 08.02.2015р. ст.265.

  5. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 21 грудня 2000 року N2180-III». Стаття 6. [Електронний ресурс].– Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1105-14.

  6. Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудовихвідносин в Україні на 2010-2012 роки [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0006120-10



поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Нструменти управління організацією та персоналом на завершальній стадії спаду її «життєвого циклу»

Державний вищий навчальний заклад
Двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (м. Київ, Україна) відбудеться науково-практична конференція...

Сучасні домінанти розвитку соціально-трудової сфери аграрного сектору України
Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», м. Київ

Двнз «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана»
З наступного рядка справа українською, російською та англійською мовами пишуться прізвище та ініціали автора (розмір шрифта – 14,...

Двнз «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана»
З наступного рядка справа українською, російською та англійською мовами пишуться прізвище та ініціали автора (розмір шрифта – 14,...

Г. С. Лопушняк професор, д е. н., професор кафедри управління персоналом...
Основною причиною всіх цих проблем більшість науковців І практиків вважає обмеженість фінансових ресурсів, спричинену економічною...

“проблеми планування в ринкових умовах ”
Національний Таврійський університет ім. Вернадського, Одеський державний економічний університет, Одеський національний політехнічний...

Київський національний економічний університет
Дипломна робота містить 132 сторінок, 24 таблиць, 10 рисунка, список літератури з 24 найменувань, 20 додатків

Аспірант Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана
Чакалова К. О., аспірант Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана

Хто такий філолог в Україні?
В україні професії філолога навчають у багатьох вищих навчальних закладах, до них, зокрема, належать такі: Київський національний...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка