Пошук по сайту


Мови та літератури нвк №3 м

Мови та літератури нвк №3 м





МЄШАЛКІНА Т.С.,

учитель української мови та літератури НВК № 3 м. Шепетівки

А липень липи медом наливає

Мотиви пейзажної лірики Василя Кравчука

Мета: сформувати уявлення про творчу манеру поета, удосконалювати вміння аналізу ліричного твору, навички виразного читання поезії, розвивати уяву та образне мислення учнів, виховувати любов до природи, рідного краю, прекрасного в довкіллі, людях.

Тип уроку: засвоєння нових знань. Форма проведення: урок — усний жур- нал.

Обладнання: збірка В.І.Кравчука «Синьоцвіт Горині», портрет письменника, учнівські ілюстрації до його віршів, музичний супровід, репродукції картин Катерини Білокур «Привіт урожаю» і Тетяни Яблонської «Хліб», комп'ютерна добірка із зображенням природи Хмельниччини.

Перебіг уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

Звучить пісня «Видиш, брате мій» на слова Богдана Лепкого.

Слово вчителя

Рідний край, незабутній куточок вишне-

вої України. Він завжди хвилює, кличе до себе або не відпускає. Старовинний Ізяслав розташувався на Горині, порозкидавши по берегах свої будиночки, наче листя.

Серпень багряніє подільською горобиною, але нечутно наближається осінь. Василь Іванович Кравчук підходить

до столу і пише:

Вже багряніє горобина,

Хоч серпень ніжиться в теплі.

Поволі осінь в край наш лине

На синьо-жовтому крилі.

Дивлюсь на кетяги червоні.

Чогось жалію, не збагну

Відходить літо від перону,

Мов поїзд сонця, вдалину.

На екрані з'являється портрет В.І.Кравчука, який сидить за столом і пише.

Слово вчителя:

Поезії нашого земляка відкривають читачам чарівний світ подільської природи, про яку Леся Українка писала: «Красо України, Подолля». Василь Іванович учить нас бачити у звичайних, здавалося б, картинах мистецькі творіння природи, відчувати красу та неповторність.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1 .Митці слова не тільки неперевершені практики, а й теоретики віршового мистецтва. Прочитайте вислів Ліни Костенко про поезію. Прокоментуйте його.

Поезія — це свято, як любов,

О, то не є розмовка побутоваІ

2. Як ви розумієте наступні слова поетеси?

Поезія — це завжди неповторність.

Якийсь безсмертний дотик до душі.

- Чи зміг В.І.Кравчук, відомий як поет-гуморист, своїми ліричними творами примусити нас замислитися над сенсом буття, відчути се6е частинкою рідної природи? На ці запитання спробуємо дати відповідь під час ознайомлення з пейзажною лірикою поета.

- Пригадайте визначення пейзажної лірики.

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

Перша сторінка. «Життєпис поета»

Учні-біографи виступають з повідомленням «Життєвий і творчий шлях В.І.Кравчука»; інші, слухаючи повідомлення і переглядаючи слайди комп'ютерної презентації, працюють над конспектом «Особистість поета» або складають візитну картку.

Василь Іванович Кравчук — письменник, композитор, за- служений працівник культури, педагог, громадянин, патріот, життєлюб.

Летять літа, і я старію.

А в тім — це хибне поняття.

Я не старію — історію.

8 мені мій край, його життя,-

пише поет у вірші «Я не старію - історію».

Народився Василь Іванович Кравчук 8 червня 1929 року в мальовничій Кіндратці Ізяславського району. Атмосфера повсякденної праці, в якій зростав Василь, шанування народних звичаїв прищепили хлопцеві естетичний смак, почуття любові та поваги до людини, рідного краю, визначили подальший шлях у житті. Дитинство минуло на лоні чарівної природи Ізяславського району. Пізніше поет добрим словом згадуватиме рідний край, де він «ходив із вереснем в садах».

Незважаючи на голодний 1933-ій рік, нестатки в сім'ї, дитинство було зігріте батьківським піклуванням і материнською любов'ю. Дитячі світлі враження, рідна мова назавжди увійшли в серце майбутнього письменника, вплинули на формування творчої особистості, були джерелом натхнення і багатим ар- сеналом у творчості. У вірші «Найрідніше» він напише про це з любов'ю:

Хтось продав свою хатину -

Рідну пристань в цім селі!

Хтось покинув Україну

І подавсь на край землі.

Хтось забув про рідну мову

І себе в чужій знайшов

Я ж вертаюся, любове,

Нa стежки дитинства знов.

У 1947 році, після закінчення школи, Василь Іванович вступив на перший курс Острозького педучилища. І хоч мамі довелося продати півня, щоб купити синові туфлі, жевріла надія на краще. Саме в цей час з'являються перші вірші та бажання навчитися грати на музичному інструменті.

Подальше життя Василь Кравчук пов'язує з педагогікою: Рівненський педагогічний інститут, потім Житомирське музичне училище. Свою любов до поезії

та музики він передає учням Ріпківської середньої школи, а з 1959 року впродовж тридцяти років — вихованцям Ізяславської музичної школи.

3 1960 року В.І.Кравчук друкується в республіканській пресі. Першою книгою була збірка для дітей «Павук і муха» (1979р.). Пізніше у різних видавництвах вийшли книги: «3а власним бажанням», «Не такі вже ми й старі», «Квокче квочка в холодочку» та інші.

Література і музика стали покликанням душі Василя Кравчука, а ще рідний край з його багатою історією допомагає йому «земний долати шлях». У поезії «Крила душі» автор зізнається:

Якщо людину в пісню

Покличуть соловї;

Це рано, а чи пізно

Окрилює її:

До 900-річчя Ізяслава, старовинного міста, що розкинулося на берегах Горині, Василь Кравчук пише книгy «Любов і біль землі моєї» (1996р.), що розпочинається поезією «Українці, братове мої».

Українці, братове! Ми встали з колін!

Долітає до зір — ми народ, а не маса,

Бо немає на світі кількох Україн,

Де засіяно слово і думи Тараса.

Кожен із сорока віршів цієї збірки — це заклик любити Україну, народ, мову, берести і розвивати українську літературу.

1978 року у видавництві «Каменяр» вийшла збірка Василя Кравчука «Веселий букет», в якій поряд з гуморесками є байки, загадки.

Хвилюють Василя Кравчука і далекі події Великої Вітчизняної війни. У 1988 році виходить його книга «Останній візит душогуба», до якої увійшли три повісті: «Багрянились хвилі Горині», «Останній візит душогyба», «Криниці і ковбані». 1997-го у видавництві «Доля» побачила світ книга повістей та оповідань В.І.Кравчука «Втеча від погибелі». За 50 років своєї творчої діяльності подільський письменник Василь Кравчук звітує у книзі «Синьоцвіт Горині».

Таким побачили життєвий шлях біографи. А ось як

описує його сам автор, який без творчості не бачить

сенсу свого життя.

Друга сторінка. « Коло думок»

  1. Учні-літературознавці читають усмішку В.І. Кравчука

«Так і живу собі на світі».

  1. Завдання для учнів. Порівняти матеріал,

зібраний учнями-біографами, та авторський. Який із них допомагає нам краще розкрити особистість поета? «Так і живу собі на світі» ( автобіографія).

Усі письменники, котрим життя намотало понад сім десятків і котрі написали не одну книгy, зобов'язані подарувати читачам іще й свою автобіографію, позаяк чимало любителів красного письменства цікавляться не лише книгами, але й їхніми авторами.

Так-от, отримавши у 1988 році квиток члена Спілки письменників, на пропозицію видавців узявся детальніше пригадувати і я свою генеалогію та перераховувати свої книги.

Народився я, як засвідчують документи ( бо ж пам'ять дещо підводить), 8 червня 1929 року в дні інтенсивного сінокосу.

І якщо дехто стверджує, що мене батько знайшов на копиці сіна, яку щойно нагромадили, то це могло бути й правдою.

Бо лелеки на нашому березі були заклопотані заготівлею жаб. Тож котрийсь з ник поклав мене малого, аби просушився на сонці, поки щось піймає для себе більш їстівне.

А що лелеки завжди жили на нашій хаті, то це вже я пересвідчився, коли навчився задирати голову і слухати з їхнього гнізда кулеметну тріскотняву, якою вони

перемовлялися між собою.

Батько мій Іван Васильович Кравчук був козацького роду, бо косаря в Кіндратці не було кращого. А що чарку любив перекинути, то відразу ж, зрадівши такій знахідці як я, запросив дядька Кирила і добряче «обмили» мене того ж дня.

А згодом настала епопея пізнавання. На кого ж воно схоже? Це б то я. Різних суджень і припущень не бракувало, але коли став підростати, то перегадали всіх родичів. А їх у нас багатенько. Дід Дмитро, взявши мене на руки, сказав до мами:

- Ну, Оксеню, маєш нарешті козака!

Бо ще до моєї появи на світ вже були сестри Ліда та Ганна. Чи ж то міг хоч в думках мій дідусь припустити, що вже через рік його забере презлюще енкеведе та й зажене будувати Біломорканал, звідки він і не повернеться.

Та все ж я виріс у нашому гyрті, бо окрім мене ще народиться брат Володя та сестра Надія. Наймолодша Надія появилась на світ вже на початку війни 1941 року. Тож дісталося нам, бодай не писати... Батько залишився у тому чорному вихорі, не повернувшись з фронту. А матінка билась зі злиднями, як могла, аби врятувати нас від голодної смерті.

Вижили. Допомагали один одному, як могли. Тож я як заступник батька в сім'ї в 14 років став їздовим у колгоспі. Це вже був, сказати б, солідний чин, бо можна було і соломи привезти, і навіть украсти в колгоспі якоїсь там поживи, хоча б посліду та й на жорнах змолоти на підпалки.

Та до науки хотілось страшенно діставатись. І після закінчення Білевської семирічки восени 1947 року я босим пішов до міста Острога і там поступив вчитися в педучилище. А потім ще був Рівненський педінститут та Житомирське музичне училище.

У Житомирське вступав двічі. Оскільки перший раз, оцінивши на відмінно мої музичні здібності, мені сказали привезти баян, на якому я бажав навчатися.

А позаяк для цього треба було продати корову, щоб купити ту музику, то на домашньому засіданні пропозицію було відхилено. Тому довелось закінчити педучилище, щоб заробити гроші на баян. І все ж пізніше закінчив таки Житомирське музичне училище, став директором. І грав, і співав, і інших навчав. Адже тридцять років підряд з 1959 по 1989 працював директором дитячої музичної школи. А по сумісництву, як кажуть, писав вірші та пісні. І як читач вже знає, так дружачи з різними видами мистецтв, жив і живу до цього часу. В різних видавництвах України видано 23 книги для дорослих та дітей. Про них можна довідатись в анотаціях та оглядах творчості подільських авторів.

А ще написано понад дві сотні пісень на власні тексти та на тексти моїх колег-поетів. Їх співали і співають. Вони є у збірниках та у записах фонотек.. Перекладалися мої твори на інші мови. На зустрічах із читачами читаю їм свої вірші болгарською, польською, білоруською та іншими мовами. Але, звичайно ж, більшість читачів знають мене як поета-гумориста, бо найбільше моїх книжок — це збірники гуморесок та байок.

Хоч останніми роками вийшли книги повістей та оповідань, а також роман «Дні непокори». 3 любов'ю і радістю пишу для дітей. Ось лише кілька назв книг для наших наймолодших читачів: «Золотиста нитка в'ється», «Квокче квочка в холодочку» ,«Жайворонкова школа», «Чия хатка краща». Тож горджусь ім'ям Дідусь Василь, яке знають наші дітки, і завжди охоче спілкуюсь з ними.

Писати почав іще в студентські роки. Спочатку то були ліричні вірші про кохання, пізніше, добре впізнавши життя зі всіма його крутосхилами, став писати сатиру і гумор, яку охоче друкували більшість літературних видань України.

Найбільше до мого веселого письма спонукала творчість славнозвісного Степана Руданського, а пізніше Степана Олійника, твори яких я любив, знав напам'ять і вважав, та й нині вважаю цих сміхотворців своїми вчителями.

Радий з того, що маю звання лауреата літературних премій двох Степанів — Руданського та Олійника, а також Микити Годованця, нашого славного патріарха-байкаря.

Отак і живу собі на світі, допоки Бог тримає. Люблю людей, люблю дітей, пишу для них, радію за них, коли краще, сумую за тими, хто пішов від нас. Стоїть наша хатина в рідній Кіндратці, і я завжди стараюсь туди поїхати, щоб пірнути спогадами в дитинство своє, згадати матінку, бабуню, помолитись на їхні фотографії між рушниками на стіні. Вклонитися портрету батька та перечитати дорогі для мене записи тих людей, які побували у нашій хаті й залишили свої спогади-записи.

Довгі роки приїздили ми на літо в Кіндратку нашу милу разом з братом Володимиром. Ловили рибу в тихій річечці нашого дитинства Понорі, згадували минуле, ніби знову повертаючи його. На жаль і гіркоту мою, Володя назавше пішов 24 жовтня 2001, і похоронили його біля вічного житла матінки нашої.

Там вони удвох чекають і на мене. А Володя залишив по собі книгу оповідань «Райдуги рідного краю». То щемливі розповіді про найдорожче.

Нині ми живемо удвох з дружиною Марією Яківною, яка подарувала мені двох синів: Олександра та Віталія. А вже вони подарували нам чотирьох онуків.

Вони мають нести далі естафету життя. А я в своєму віці, якщо пощастить, іще писатиму, бо без творчості не бачу сенсу життя...

З. Бесіда.

- Звідки бере витоки творчість Василя Кравчука?

Третя сторінка.

«У творчій майстерні Василя Кравчука»

- Пригадаємо, який пейзаж власне ліричний, а який пейзаж настрою?

- до якого виду, на вашу думку, належить наступна поезія?

Вдвох сидимо над річкою -

Серпень і я.

Бавиться сонце з вербичкою

чия?

Небо озонова синява

Ген — в ріці.

Як передати синові

Барви ці?

В осінь iти не хочеться.

Все ж ідем.

День цей в душі розтопиться

В жовтий щем.

- Якою стає людина наодинці з природою?

- Як впливає природа на здатність створювати прекрасне? - Подивіться на екран, де прочитаєте поезію «Удвох сидимо над річкою» ще раз,

Спробуйте передати настрій автора у кольорі.

- За допомогою яких тропів автор створює, як ви стверджуєте, пейзаж настрою?

- Яка пора року е вашою улюбленою? Чому? Тоді ця поезія звучить саме для вас.

Учень-декламатор читає напам'ять поезію «Осіння казка».

ОСІННЯ КАЗКА

Чеше осінь жовті коси

І торкає мідний дзвін.

Ой не хоче ясен босий

До зими йти на поклін.

Попливли у синій висі

Зачаровані ключі.

Гей, хто в лісі, озовися!

Хтось гукає уночі.

Вдень на чистому осонні

Жовтолисту тихий плин,

Ті листочки — з казки коні

На вуздечках павутин.

4. Робота в групах.

Слово вчителя. Прошу прихильників поезії «Осіння казка», а також подільської осінньої природи об'єднатися в першу групу.

Завдання. До якого виду пейзажної лірики належить поезія «Осіння казка»? Які засоби поетичної лексики, синтаксису та фонетики і з якою метою використовує автор в поезії «Осіння казка»?

Прихильники компаративного аналізу мають нагоду об'єднатися в другу групу. Перед вами репродукції картин Т.Яблонської «Хліб» і К.Білокур «Привіт урожаю».

Завдання. Що об'єднує вірш «Чорний почерк трактора на полі» Василя Кравчука з картинами художниць? За допомогою чого автори розкривають ідею мистецьких творів?

IV. Підсумок уроку

- Які ж основні риси індивідуального стилю В.І.Кравчука ми визначили?

- До яких видів пейзажної лірики можна віднести його поезії? - Чи можемо ми ліричного героя Василя Кравчука ототожнити з автором?

- Яка поезія вразила вас найбільше?

V. Домашнє завдання

Вивчити одну з поезій Василя Кравчука напам'ять. Підготувати запитання для інтерв'ю з поетом або написати листа, висловлюючи своє бачення індивідуального стилю, творчої манери письменника.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Навчально-виховний комплекс №22 Єнакієвської міської ради наказ від...
З метою визначення результативності та якості роботи вчителя української мови та літератури Трушко М. И., яка у 2012-2013 навчальному...

Календарно-тематичне планування уроків англійської мови
Автори: Горбач Олена Сергіївна – вчитель англійської мови Летавського нвк "зош I-III ступенів, ліцей"

28. 12. 2015 Рокитне №146 Про вивчення стану викладання зарубіжної літератури
Рокитненського нвк на 2015/2016 н р., наказу Рокитненського нвк від 17. 09. 2016 №112 «Про вивчення стану викладання предметів у...

Звіт про роботу методичного об'єднання вчителів української мови,...
Методичне об'єднання вчителів української мови, літератури та світової літератури та російської мови складається з 8 осіб, з них...

Підготувала: вчитель англійської мови Мурованського нвк «зш І-ІІІ ст – дитячий садок»
Значення англійської мови як провідної мови світової науки й культури та однієї з офіційних мов Організації Об’єднаних Націй зумовлює...

План роботи методоб’єднання вчителів філологічного циклу
Опрацювати методичні рекомендації щодо викладання української мови І літератури, світової літератури та російської мови, англійської...

Методичні рекомендації щодо ведення зошитів з української мови та літератури
України від 28. 04. 2006 року №1/9-301 «Вимоги до виконання письмових робіт учнів загальноосвітніх навчальних закладів І перевірки...

Мови та літератури
Свінтковська С. А. (завідувачка науково-методичної лабораторії української мови та літератури)

Мови та літератури
Свінтковська С. А. (завідувачка науково-методичної лабораторії української мови та літератури)

Мови та літератури
Свінтковська С. А. (завідувачка науково-методичної лабораторії української мови та літератури)



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка