Пошук по сайту


27 серпня 1856 р - 13. життєвий І творчий шлях нечуя-левицького

13. життєвий І творчий шлях нечуя-левицького

Сторінка2/6
1   2   3   4   5   6

27 серпня 1856 р. – народився у с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (тепер Львівська обл.). Про дитячі роки писав в оповіданнях У кузні, Малий Мирон, Під оборогом.

1862-1864 – навчання у школі села Ясениця Сільна.

1864-1867 – навчання у нормальній школі при василіянському монастирі у Дрогобичі.

1867-1875 – навчання у Дрогобицькій гімназії. Про шкільні роки писав в оповіданнях Грицева шкільна наука, Shonshcreiben, Олівець. У столярні.

 

1875 р. – вступив на філософський факультет Львівського університету, увійшов до складу редакції журналу Друг.

 

1876 р.  у літературному альманасі Дністрянка опубліковано оповідання Лесишина челядь, Два приятелі. Вийшла перша поетична збірка Баляди і розкази.

1877 р. почав друкувати оповідання з циклу Борислав.

Червень 1877 р. перше ув'язнення.

Січень 1878 р. – суд над Франком та його однодумцями, їх звинувачували у належності до таємної соціалістичної організації, якої насправді не було. У тюремній камері Франко написав сатиру Сморгонська академія

1878 р. Франко разом з М. Павликом заснував журнал Громадський друг. 1878 р. вийшло тільки два номери. Журнал було заборонено. Видавці випустили у світ два збірники журнального типу Дзвін, Молот.

1878 1880 р. видає серію книжок Дрібна бібліотека.

Березень 1880 р. другий арешт і тримісячне ув'язнення в коломийській тюрмі . Письменника звинуватили у підбуренні місцевих селян проти “законного порядку”. Враження від коломийського ув'язнення описані у творі На дні.

1881 р.  почав виходити журнал Світ за активної участи Франка. За 1881-1882 рр. у Світі Франко написав 52 відсотки усього матеріалу, що містив журнал, не враховуючи непідписаних редакційних статей. У цьому журналі був надрукований роман Борислав сміється.

1881-1882 р.  живе у Нагуєвичах. Тут пише повість Захар Беркут , перекладає трагедію Фауст Й..В. Гете, поему Німеччина Г. Гайне, пише низку статей про Т.Шевченка, рецензує збірку Хуторна поезія П. Куліша тощо.

1883 р.  працює у журналі Зоря. Увійшов до складу редакції газети Діло.

1885 1886 р. відвідує Київ. Знайомиться з М. Лисенком, І.Нечуєм-Левицьким, М. Старицьким, П. Житецьким, О. Кониським, В.Антоновичем.

Травень 1886 р. у Києві одружується з Ольгою Хорунжинською.

1887 р.  перше видання збірки З вершин і низин. Збірка присвячена О. Хорунжинській.

1887 1997 рр. працює у редакції Kurjera Lwowskiego.

1888 р.  написав поему Смерть Каїна.

1889 р. третій арешт, двомісячне ув”язнення за зв”язок з групою київських студентів, що прибули до Галичини.

1890  Вийшла збірка оповідань У поті чола . У Львові почав виходити двотижневик Народ відповідальним за випуск якого був І. Франко. За ініціативою І. Франка та М. Павлика засновано Русько-українську радикальну партію.

1892 р. у Чернівецькому університеті виконав навчальні завдання останнього семестру.

1 липня 1893 р. захистив докторську дисертацію Варлаам і Йоасаф у Віденському університеті, старохрстиянський духовний роман і його літературна історія у професора Ягича.

1893 р.  вийшла п”єса Украдене щастя. Вперше була поставлена у театрі Руська бесіда.

1894 1897  видає журнал Житє і слово.

1896 вийшла збірка Зів”яле листя.

1896 1897 рр. -- участь у виборах до Віденського Сейму.

1897 р. вийшла збірка Мій Ізмарагд, друге видання збірки З вершин і низин.

1898 р.  вийшла поема Похорон.

1898 р.  святкування 25-річного ювілею творчої праці письменника.

1899 р. вийшла збірка Поеми, до якої були включені твори , написані на основі обробки східного епосу  поема Істар, Сатні і Табубу, поема Бідний Генріх, Поема про білу сорочку.

1900 р. вийшла збірка Із днів журби, поема Іван Вишинський.

1904 р.  відвідав Рим .

1905 р. написав поему Мойсей.

1906 р. Харківський університет присвоїв науковий ступінь доктора російської словесності . О.Шахматов, Ф.Корш висунули кандидатуру Франка кандидатом у члени Російської академії наук, однак імперські реакційні сили перешкодили здійсненню цього.

1906 р.  вийшла збірка Semper tiro.

1913 р.  святкування 40-річчя. Творчої діяльності письменника.

1914 р.  вийшов ювілейний збірник Привіт Іванові Франкові.

1914 р. вийшла збірка Із літ моєї молодості.

28 травня 1916 р. помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі. 

26. ОСНОВНІ ТЕМИ, МОТИВИ ТА ОБРАЗИ ЗБІРКИ „ЗІВЯЛЕ ЛИСТЯ” ФРАНКА

„Зів’яле листя” – збірка інтимної лірики Франка. Ця збірка обєднала поезії переважно з сумними мотивами. Збірка написана в один з найважчих періодів життя поета. Збірку „Зів’яле листя” Франко у підзаголовку назвав „Ліричною драмою”. Вона має три жмутки, де розкривається глибока душевна трагедія ліричного героя, викликана тяжкими обставинами у житті. Зокрема нерозділеним коханням. Звідси і назва - „Зів’яле листя” – образ втрачених надій, задавленного у душі почуття. Ліричний герой – людина з ніжною душею і разо з тим з сильним характером. Багато віршів збірки написаі у стилі народної пісні. Майже весь „другий жмуток” – сплав народних образів з почуттями поета. Автор збірки надає народно-пісенним образам нового звучання. Поезії „Зелений явір”, „Ой жалю мій, жалю” сприймаються як задушевні народні пісні. Поетичний твір „Чого являєшься мені у сні” вважається найкращи в інтимній ліриці Франка. Три жмутки присвячені: 1) Ользі Розикевич, 2) Юзефі Дзвонківській та 3) Ліні Журовській.

27АНАЛІЗ ПРОБЛЕМАТИКИ ПОЕМИ „МОЙСЙ” ФРАНКА

Як "Мойсей" Мiкеланджело - один з найвидатнiших творiв свiтового мистецтва, так i однойменна поема I.  Франка - унiкальне явище не лише в украïнськiй, а й
свiтовiй лiтературi. Франко прагнув не лише висловити своï погляди на минуле рiдного народу "замученого, розбитого", а спрямувати його на активнi дiï, на здобуття людських прав. Ця думка є основною фiлософською сентенцiєю твору. Вона знайшла iдейно-художнє втiлення у прозi.
Поема "Мойсей" порушувала важливi проблеми, якими жило украïнське
громадянство в часи революцiйного пiднесення: зростання свiдомостi трудящих мас та ïх iсторична роль, вiддане служiння народовi, суспiльна роль слова; мобiлiзуюче значення смертi героя; поступ народу. Твiр пробуджував у народi моральнi сили, полiтичну свiдомiсть, революцiйний дух.
Тему та iдею ясно визначає пролог. Поет висловлює глибокий жаль з приводу того, що украïнському народовi, роз'єднаному Австро-Угорською монархiєю i царською Росiєю - суджено було нести безмiрнi страждання, а також тверде переконання, що всi жертви, злигоднi й муки не пройдуть марно. На думку I.  Франка, визволення украïнського народу i возз'єднання його в єдинiй вiльнiй державi може вiдбутися разом iз визволенням iнших народiв.
Обравши за основу бiблiйну легенду i, вiдповiдно до свого задуму, змiнивши
ïï, I.  Франко намалював в образi Мойсея вождя, що самовiддано служить
народовi, любить свiй народ i присвячує себе боротьбi за його майбутнє. На шляху до високоï мети перешкоджають йому дрiбнi людцi, що вважають за мету не великий iдеал, а мiзерну особисту користь, намагаючись демагогiчно схилити до цього маси:
  Серед них Авiрон i Датан
  Верховодять сьогоднi.
  На пророцькi слова, - ïх одвiт:
  "Нашi кози голоднi!"
Датан i Авiрон розвiнчуються поетом як "лихi демони громади", що прагнуть
вiдвернути ïï iз обраного шляху, яким веде Мойсей. В образах Датана i
Авiрона поет викриває зрадникiв революцiйного руху, реформiстiв i угодовцiв.
Словами Мойсея вiн картає антинародну суть ïхнiх демагогiчних заяв,
спрямованих в днi бунту на захист спокою як "найблаженнiшого стану". В своïй
поемi Франко застерiгає народ перед "ошуканцями й дурнями", розкриває трагедiю Мойсея, який перестає бути справжнiм вождем з того часу, коли пiддається сумнiвам щодо правильностi обраного шляху та остаточноï перемоги. З глибокою симпатiєю передає письменник беззавiтну любов Мойсея до свого народу i вiру в те, що народ прийде до сподiваного щастя.
Зневiра й хитання, роздуми i вiдчай Мойсея напередоднi нового життя не можуть втримати його осторонь переможного руху, якого нiкому не спинити, бо народ є творцем iсторiï. Саме тому народ i виступає головним героєм твору. Хоч Мойсей i залишив табiр, народ обирає з свого трудового середовища нового вождя Єгошуа, "князя конюхiв", здатного пiдвести маси для переможного бою. Могутнiм акордом народноï революцiï завершує поему I. Франко:
  А Єгошуа зично кричить:
  "До походу! До зброï!"
Як бачимо, поему "Мойсей" проймають нацiональнi i вселюдськi проблеми. Це
твiр-роздум про майбутнє украïнського народу, про взаємини вождя i мас у
процесi боротьби за свiтле життя, про могутнi сили народу, здатного висунути з
свого середовища в процесi революцiйного руху поводирiв, якi приведуть до
остаточноï перемоги.

28.ОБРАЗИ ПРОРОКА, ЛЖЕПРОРКІВ І НАРОДУ В ПОЕМІ „МОЙСЕЙ” ІВАНА ФРАНКА

Покладена в основу твору бiблiйна тема, по-своєму переосмислена Франком,
набуває актуального значення: у старi релiгiйнi образи i картини Франко вклав
новий революцiйний змiст, глибоку фiлософську думку. В передмовi до твору I.  Франко писав, що основною темою поеми вiн зробив смерть Мойсея, як пророка, не визнаного своïм народом. Конфлiкт Мойсея з народом корiниться не в егоïстичних прагненнях його як вождя i пророка. Мойсей - втiлення безмежноï доброти i вiдданостi своєму народовi:
  О Iзраïлю! Якби ти знав,
  Чого в серцi тiм повно!
  Якби знав, як люблю тебе,
  Як люблю невимовно!
Але втомлений, фiзично i духовно, народ стає жертвою провокацiï Мойсеєвих
ворогiв - Датана i Авiрона, - зневiрюється в доцiльностi походу, перетворюється на юрбу "номадiв лiнивих". Це призводить до сутички Мойсея з народом, а далi й до цiлковитого розриву з ним. У конфлiктi з народом - трагедiя Мойсея як пророка. Демон зневiри Азазель отруює його душу сумнiвами, вириває з неï розпачливий крик: "Одурив нас Єгова!" За зневiру цю Мойсей був покараний: вiн помер на порозi землi своïх предкiв, побачив ïï, але не вступив на неï.
Та безмежна вiдданiсть своєму народовi не пропадає марно. Смерть самотнього
вигнанця - Мойсея - пiднiмає народ до нового походу на чолi з "князем конюхiв" - Єгошуа - i продовження свого нелегкого шляху, бо щасливе майбутнє було вже близько. Нiщо не в силi спинити переможний рух народу, бо народ є творцем iсторiï, йому чужий всякий застiй, тупцювання на мiсцi. Цю фiлософську думку I.  Франко розвиває у всiй поемi. Саме тому вiн робить народ головним героєм свого твору. Таким чином, поет показав, що вождь народу не може мати жодних хитань i сумнiвiв у справедливостi обраного ним шляху. Зневiра в сили народу, навiть миттєва зневiра - злочин, який заслуговує на покарання. Мойсей вiдданий своєму народовi, беззавiтно любить i бореться за його визволення, але на хвилину вiн схибив у своïй вiрi. За це зазнав жорстоко го покарання. Вождь повинен бути цiльною людиною, бути завжди зi своïм народом, вiрити в його сили.

Датан i Авiрон розвiнчуються поетом як "лихi демони громади", що прагнуть
вiдвернути ïï iз обраного шляху, яким веде Мойсей. В образах Датана i
Авiрона поет викриває зрадникiв революцiйного руху, реформiстiв i угодовцiв.
Словами Мойсея вiн картає антинародну суть ïхнiх демагогiчних заяв,
спрямованих в днi бунту на захист спокою як "найблаженнiшого стану". В своïй
поемi Франко застерiгає народ перед "ошуканцями й дурнями", розкриває трагедiю
Мойсея, який перестає бути справжнiм вождем з того часу, коли пiддається сумнiвам
щодо правильностi обраного шляху та остаточноï перемоги. З глибокою симпатiєю
передає письменник беззавiтну любов Мойсея до свого народу i вiру в те, що народ
прийде до сподiваного щастя.
Зневiра й хитання, роздуми i вiдчай Мойсея напередоднi нового життя не можуть
втримати його осторонь переможного руху, якого нiкому не спинити, бо народ є творцем iсторiï.

Поминаючи факт, чи Мойсей легендарна чи iсторична постать, вiн залишається найграндiознiшою фiгурою давньої iсторiї людства i є невичерпним джерелом тем i творчих натхнень, -- говорить Iван Франко. В бiблiйному оповiданнi Мойсей умирає в неласцi гебрейського Бога за те, що не вшанував його – Єгову перед гебреями. В Франка, натомiсть, смерть Мойсея – це смерть непризнаного й вiдкиненого народом провiдника, що сорок рокiв даремно водив його по пустинi, але не мiг схилити його ввiйти в обiтовану Богом землю.

В цiй поемi Франко iлюструє тезу, що звiльненому народовi потрiбно бодай троє поколiнь вiльного життя, щоб з неусвiдомленого рабства перейти в стадiю рабства усвiдомленого, а щойно тодi наступить перехiд до почуття вiльного народу.

Франковi ”гебреї” ще не готовi були на труд i здобування збiднiлої обiтованої. Вони пiддаються злим силам – демагогiї Датана й Авiрона, якi промовляють до їх елементарних потреб, заманюючи їх тим у що самi не вiрять або неспосiбнi дати народовi. Волею Мойсея Датан i Авiрон, разом зi своїм родом i прибiчниками, гинуть у земнiй пропастi, а в Франка їх карає нове поколiння, освiчене словом Мойсея. Воно, на поклик Єгошуї, йде здобувати обiтовану землю.

29.ОБРАЗ МОЙСЕЯ З ОДНОЙМЕННОЇ ПОЕМИ ФРАНКА

Мойсей – пророк, поводир, який прагне вивести народ Ізраїлю до Палестини – землі обітованої.Саме він у ліричному монолозі „Народе мій, замучний, розбитий” звертається не тілки до ізраїльтян, а й до укр. народу. Віра у свій народ допомагає Мойсею збагнути глибокий зміст і значення священного заповіту Єжови: необхідно турбуватися не тільки про хліб насущний, головне завдання поводирів – дбати про збереження високого волелюбного морального духу народних мас. Саме у цьому суцільному й гармонійному злитті вождя з народом вбачає Франко найголовніше покликання й найсуттєвішу якість лідера ації. Через образ Мойсея поет розкрив усі якості пророка, який волею Бога має глибше, ніж інші, бачння та розуміння життя, але не має повної підтримки народу. Та саме в цьому полягає сила самовідданого служіння народові, любов до нього і жертовність, розуміння його достоїнств і хиб. У поемі ми бачио пророка в різнх обставинах, які допомагають розкрити його образ. Ось він,впевнений у своїй святій місії, а сь він у самітності та гіркоі від нерозуміння та відсутосі підтримки свого ароду. Мойсей постає перед нами не суворим відлюдником, а надзвичайн доброю та милосердною людиною, оловне багатство якої – мудра голова, безкорислива любов до народу і щирі молитви.

Алегоричність образу МойсеяСорок років блукань втомили людей. Настрої незадоволення, роздратування, гніву все з більшою силою охоплюють їх, і зневіра вкрадається в безсилі душі. Ота омріяна крахна щастя здається химерою, маревом. Плодом хворої уяви старого, немічного діда, який прирік їх на голод і страждання в цій безлюдній пустелі. І народ починає ремствувати, опиратися Божим намірам, незважаючи на мудрі застереження пророка і врешті-решт проганяє Мойсея, не зрозумівши його високих прагнень. Люди готові проміняти ідеал свободи на сите, спокійне, безтурботне життя. Алегоричний зміст біблійного сюжету настільки прозорий, що безпомилково вловлюється у кожному образі. Коли ж ті перероджені, звироднілі нащадки козацького роду жахнуться повільного вичахання, вирвуться з рабства і помандрують країною страждань та духовного очищення до святої країни Свободи! Франко був певен, що український народ заслуговує на кращу долю, проте йому не вистачає рішучості, волі, людської гідності, щоб усвідомити себе великою нацією, здатною створити власну державу.Поет зрозумів свою місію духовного провідника, бо поклав собі на плечі тягар відповідальності за долю народу. Пророк – це сам Іван Франко.Але доля пророка трагічна. Надто багато він бачить, надто високо сягає його думка. Та все ж у глибині душі поета живе усвідомлення сенсу свого діяння.Адже прозрів врешті-решт народ і вступив на обітовану землю. Значить, недаремною була жертва поводиря.Так і Франко вірить, що посіяне ним слово проросте покликом до боротьби у душах його народу.

1   2   3   4   5   6

Схожі:

Дайте визначення повісті як жанру. Яка тематика повістей І. Нечуя-Левицького?
Дайте визначення повісті як жанру. Яка тематика повістей І. Нечуя-Левицького? Назвіть характерні риси творчості письменника

Іван Карпенко -карий. Життєвий І творчий шлях письменника. Багатогранність його діяльності
Карпенко -карий. Життєвий І творчий шлях письменника. Багатогранність його діяльності

Тема уроку. Бертольт Брехт. Життєвий та творчий шлях драматурга....

Література 10 клас Тема
Тема: Фразеологія – джерело гумору та сатири повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»

Реферат на тему: “Життєвий І творчий шлях В. Булаєнка”
Так скаже Андрій Малишко про Володимира Булаєнка, коли оз­найомиться з його поезією

Реферат на тему: “Життєвий І творчий шлях В. Булаєнка”
Так скаже Андрій Малишко про Володимира Булаєнка, коли оз­найомиться з його поезією

Життєвий І творчий шлях
Псевдонім І криптонім — Арлекін, Віщий Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Микольчик, М. В., К-ич М, м-у-ко та інші; 24. ХІ хіі) 1871,...

Тарас Шевченко – художник
Обладнання: портрет Т. Шевченка, збірка «Кобзар», виставка книг про життєвий І творчий шлях поета, ілюстрації до його творів та полотна...

Урок №4 Тема
Тема. Життєвий І творчий шлях Джеймса Джойса. Характерні ознаки його поетики: «потік свідомості», пародійність, іронічність, інтертекстуальність....

Оноре де Бальзак (1799-1850) — Прометей ХІХ століття. Життєвий І...
Тема. Оноре де Бальзак (1799-1850) — Прометей ХІХ століття. Життєвий І творчий шлях відомого французького письменника реаліста. Бальзак...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка