Пошук по сайту


Усний журнал І мене в сім'ї великій

Усний журнал І мене в сім'ї великій

Семидубський аграрний ліцей і ЗОШ І- ІІ ступенів

Усний журнал
І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій…

Мета: ознайомити з життєписом ве­ликого сина українського народу Т. Г. Шевченка; виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам за­лишив поет; вчити дітей наслідува­ти Т. Шевченка та виконувати його заповіти.

Святково прибрана зала: портрет Т. Шев­ченка, рушники, виставка портретів Кобзаря, виставка його творів та ілюстрацій. Біля портрета - слова, що є епіграфом усного журналу.

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим, тихим словом.
Музичний фон «Шлях до Тараса»

Вчитель. Тарас Григорович Шевченко - наш великий поет, наша честь і слава. Ми називаємо його Кобзарем. Так поет назвав книгу всього свого жит­тя - «Кобзар», вона стала настільною для всього нашого народу.

Учень. Кобзарем його ми звемо,

Так від роду і до роду,

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

(М.Т. Рильський)

Пісня «По діброві вітер виє» у виконанні працівників Семидубського БК

1 сторінка журналу «Дитячі роки Тараса Шевченка»

Вчитель. Ось уже майже два століт­тя 9 березня кожного року є особли­вою датою в нашій країні. У цей день Україна вшановує сво­го великого сина Тараса Григорови­ча Шевченка. У цьому році минає 199 років від дня його народження.

Учень.

У старій хатині

В кріпака колись

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

Вчитель. Так, народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині (тепер Черкаська область). Батьки його були кріпаками. Григорій Іванович умів читати, стельмахував (робив із дерева вози, колеса), а іноді й чумакувати доводилось. Мати - ла­гідної вдачі жінка, працьовита, дбай­лива. Письменним був і дід по батькові Іван, розповіді якого дуже лю­бив слухати малий онук.

Учень. Хлопчикові хотілося знати, чому дерева на осінь листя скидають, звідки птахи прилітають, чого сонце лягає спати і багато - багато іншого.

Не раз задумувався Тарас над тим, чи є край землі і чи далеко до нього. Від діда він чув, що там, де сонце ля­гає спати, небо підпирають стовпи. «Де ж вони?» — міркував.

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на сто­лик біля портрета Т. Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик.)

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримаєть­ся?

Мати. Так, синочку, правда.

X л о п ч и к. А чому так багато зірок на небі?

М а т и. Це коли людина на світ при­ходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка па­дає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

М а т и. Бо коли людина зла, заздріс­на, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини сві­тить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду доб­рим. Я хочу, щоб моя свічечка світи­ла найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику! (Гла­дить його по голові)

Мати виходить, хлопчик сідає на стіль­чик поряд з учнями.

Вчитель. Таким допитливим і кміт­ливим зростав малий Тарас. Батько гордився ним, брав його влітку з со­бою, коли їхав із чумацькою валкою. Чимало почув і побачив тоді Тарас. Коли ж йому виповнилося 8 років, батько віддав його в «науку» до дяка. За найменшу провину карав він своїх учнів різками. Уже відомим поетом, Т Шевченко

згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля.

Учень.

Ти взяла мене маленького, за руку

І хлопця в школу одвела

До п'яного дяка в науку.

- Учися, серденько, колись

З нас будуть люди,— ти казала.

Вчитель. Та недовго тривала Та­расова «наука». Несподіване горе ви­пало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, на 32 році померла мати.

Учень .

Там матір добрую мою

Ще молодую - у могилу

Нужда та праця положила.

Вчитель. Незадовго після смерті матері в 1825 р. раптово, простудив­шись у дорозі, помер батько. Вми­раючи, казав він, що Тарасові маєт­ку не залишає, бо з нього буде або дуже велика людина, або велике ле­дащо. Одинадцятирічний хлопчик залишився сиротою, беззахисним і недоглянутим.

Учень

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи –

Носити воду школярам.

Вчитель. Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду.

Учень. Минуло 20 років, і він із болем згадував своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».

Вчитель. Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім'ї, і дитинство його було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс допит­ливим

допит­ливим та розумним хлопчиком.

Пісня «Зацвіла в долині»
2 сторінка журналу «Т. Г. Шевченко — художник»

Вчитель. Тарас наймитував, а випа­дала вільна часина - читав і малював. Вечорами по закутках, щоб ніхто не бачив, плакав із горя. Але думка навчитися малювати у маляра не зали­шала хлопчика. Так він потрапив до Хлипківського маляра. Той згодився навчити хлопця малювати, але пан Енгельгардт забрав його до себе в Пе­тербург, і Тарас став козачком.

1 учень. Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

2учень. Нишком він малює

Статуї в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду...

Вчитель. У Петербурзі пан Ен­гельгардт, врешті побачивши талант свого кріпака і бажаючи мати влас­ного художника, дозволив Тарасові вчитися малювати у майстра живо­писних справ Ширяева.

Вчитель. Зустріч у Петербурзі із земляком - художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художни­ками Брюлловим, Венеціановим, із поетом Жуковським змінила долю Тараса Шевченка. Вони побачи­ли здібності молодого художника і 22 квітня 1838 року викупили його з неволі. З травня 1838 року Тарас став учнем Карла Брюллова - по­чав навчатися в Петербурзькій ака­демії мистецтв.

Учень. Яке то щастя бути віль­ною людиною! «Живу, учусь, ніко­му не кланяюсь, і нікого не боюсь... велике щастя буть вольним чолові­ком...» - писав Тарас в листі до бра­та Микити.

Учениця. Ще одна подія, зна­менна не тільки в житті Тараса, а й важлива

для всієї України - вихід у світ книги віршів «Кобзар» (1840 р.) Справді, «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То є святиня, національна Біблія України.

Вчитель. Тарас Григорович виправдав надії своїх друзів. У 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медаля­ми і званням «вільного» художника. Тарас малював портрети, картини, ілюстрував свої вірші. Ось поглянь­те, які чудові картини залишив нам у спадок Т. Шевченко!

У ч е н ь.

Так в людському морі

Стрілися брати,

Що зуміли в горі

Щиро помогти.

Викупили друзі,

Вольним став Тарас!

Чом же серце в тузі?

Біль чому не згас?

Сміливий і щирий

Був Тараса спів.

Він гострить сокири,

Кличе на панів.

Пісня «Зоре моя вечірняя»

З сторінка журналу «Т. Г. Шевченко - борець за волю народу»

Вчитель. Після закінчення Ака­демії мистецтв Шевченко приїхав до Києва, працював художником в Археографічній комісії, став чле­ном Кирило-Мефодіївського брат­ства, яке боролося проти панів і царя. Коли було заарештовано членів братства, у них знайшли (і в самого Шевченка!) бунтівливі Тарасові вірші.

У ч е н ь.

Дуже жорстоко пока­рали за це поета і художника Т. Шев­ченка - 10 років

солдатської муштри, які й підірвали його здоров'я. Вирок царя повинен був означати й духов­ну смерть Кобзаря - йому забороня­лось писати й малювати.

Вчитель. Але... зболена душа не могла мовчати - писав і малював, ховаючи у «захалявні книжечки», і ховав їх за халявою чобота. Тепер цю книжку називають захалявною.

У ч е н ь. Поет писав:

0 думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучуся,... але не каюсь!

Вчитель. Коли Т. Г. Шевченко був на засланні в далеких степах Казах­стану, то він дуже тужив за Україною. Ось послухайте, як ніжно і тужливо звучать його пісні.

Пісня «Са­док вишневий коло хати...»,

Вчитель. Туга за рідною природою, рідним краєм звучить і в його віршах. Він закликав український народ до бо­ротьби за волю, за кращу долю.

Діти і дорослі читають вірші Т. Г. Шев­ченка.

Учень. Доля України завжди хви­лювала Великого Кобзаря. Він вірив у краще майбутнє свого народу.

І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

4 сторінка журналу «Чи знаєте ви твори Т. Шевченка?»

Учитель. А зараз — цікава сторін­ка нашого журналу «Чи знаєте ви твори Т. Шевченка?» Доберіть пропущені у віршах слова.

1. Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до... (води).

  1. Дивлюся, аж світає,
    Край неба палає,
    Соловейко в темнім гаї
    Сонце... (зустрічає).

  2. Не називаю її раєм,
    Тії хатиночки у... (гаї).

  3. Тече вода з-під явора
    Яром на доли ну.
    Пишається над водою
    Червона... (калина).

  1. На панщині пшеницю жала,
    Втомилася; не спочивать
    Пішла в снопи, пошкандибала
    Івана сина... (годувать).

  2. Садок вишневий коло хати,
    Хрущі над вишнями гудуть,
    Плугатарі з плугами йдуть,
    Співають ідучи... (дівчата).

7.В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхать в... (Україну

Пісня «Лілея»

5 сторінка журналу « Ми тебе не забудемо, Тарасе!»

Вчитель. Через 10 років поета звільнили, він повернувся до Петер­бургу. У 1859 році ще раз, втретє і вос­таннє відвідав Україну.

В останні роки життя мріяв оселити­ся на Україні, у хатині з вишневим са­дочком. Але доля не судила йому цьо­го звичайного людського щастя.

Учень. Хворий поет доживав свій страдницький вік у Петербурзі. Уже будучи тяжко хворим, видав українсь­кий буквар для недільних шкіл, пла­нував видати

низку підручників. Ду­мав про освіту свого народу...

Вчитель. Настав 1861 рік, четвер­тий рік його повернення із заслання. Рік, який почав відрахунок його ос­танніх днів життя. Чорний, трагіч­ний рік для України...

Учень. Нестерпні муки терпів він в останні дні: тяжко дихав, не міг го­ворити. В день народження 9 берез­ня Тараса провідали друзі. У двері часто стукали. Приносили записки, телеграми, листи - з України, від друзів - тривожні, делікатні поба­жання здоров'я. Адже чутки про тяжку хворобу з'явилися давно. Отримавши вітальні телеграми з Харкова і Пол­тави, проказав: «От якби додому, там би я, може, одужав». Та то вже було лише передсмертне бажання...

Учень. читає вірш «Смерть Шевченка» (уривок) Івана Драча.

Цілу ніч надворі виє хуга,

Плаче, деренчить, в віконнім склі,

Ні дружини, ні дітей, ні друга

- Тільки гілка вишні на столі

Телеграма від полтавців. М'ята.

Віє в душу запахущий дим,

Та маленька свічечка тьмянувата

Тріскається і мружиться над ним.

Дві у шафі, що життя досвітять,

Ну а там - світити вже йому

В завірюшних, грозяних століттях,

Серцем розпанахувати тьму.

Нині вишня бризнула суцвіттям —

В пляшці тепла гілочка жива...

Біль пекучий... І вона самітня,

В цвіті вся, як в думах голова.

Ліг у ліжко. Віє чи не віє —

В заметілях весь життєвий шлях,

В свічці ледве дихають надії,

І блукають пальці в пелюстках.

Вчитель. Ніч минула в муках - не говорив, страждав. А вранці 10 берез­ня 1861 року Тарас Шевченко зійшов у свою майстерню, впав і відійшов у вічність. Тіло Т. Шевченка було пе­ревезено до Канева і поховано на Чернечій горі. Так заповідав вели­кий поет.

Вчитель. Минуло 199 років від дня народження славного сина України, але в багатьох українських родинах ви по­бачите прикрашений вишитим руш­ником портрет Кобзаря. Він є членом сім'ї, найдорожчою людиною.

Вчитель. У день народження Т. Шев­ченка дорослі і діти йдуть до його пам'ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вір­ші, поспівати пісні, вшанувати ве­ликого Кобзаря.

Учень.

Тарасе, наш Кобзарю, всюди

Приходиш нині ти, як свій,

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні моїй.

Вчитель. І дорослі, і діти шану­ють геніального українського поета, художника, борця за волю народу і за­вжди пам'ятатимуть його заповіти.

Пісня « По діброві вітер виє»

Учень.

Уклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче.

Для тебе вірно б'ється

Те серденько дитяче.

За тебе вічно б'ється,

За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть,

Те зроблять їхні діти.

Вчитель. Спи спокійно, Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани й любові тебе пом'янули.

1 народи Вкраїни

Заповітів священних твоїх не забули.

Дорослі і діти виконують «Заповіт».

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Усний журнал «і мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте »
Мета: виховувати в учнів любов І шану до геніального сина України, розвивати інтерес до життя І творчості народного поета

Усний журнал з позакласного читання «Сім кольорів веселки»
Сьогодні у нас нестандартний урок. Ми розглянемо питання – як впливає колір у назві твору, чи як художній прийом, на сприйняття тексту....

Усний журнал
Хімічні вечора

Усний літературно-мистецький журнал про життя І творчість Івана Багряного
За мудрість І любов, за скривджених І вбогих Ми підем на Голготу ти І я- під крик „Розпни, розпни нікчемного й брудного Орденоносного...

1. Конкурс тематичних газет
Назва позакласного заходу — вечір часто не відповідає часу його проведення. У таких випадках варто не просто заміняти термін іншим,...

Усний журнал ) (Виховна година) Мета
Розвивати в учнів бажання брати посильну участь у розбудові та зміцненні єдності нашої держави, наполегливо вчитися, щоб принести...

Конкурс на кращий твір (перелік тем) Орієнтовні назви газет, матеріали...
Рекомендовано вчителям української мови та літератури загальноосвітніх шкіл для практичного використання

Реферат На тему: «Історія збройних сил України. Їх участь у Великій Вітчизняній війні.»
Український народ, як І всі народи колишнього Радянського Союзу по праву пишаються перемогою над фашистською Німеччиною та її союзниками...

Реферат На тему: «Історія збройних сил України. Їх участь у Великій Вітчизняній війні.»
Український народ, як І всі народи колишнього Радянського Союзу по праву пишаються перемогою над фашистською Німеччиною та її союзниками...

План Сім’я та шлюб як соціальний інститут. Функції сім’ї. 3 Тенденції,...
Соціологія сім’ї – галузь, що вивчає формування, розвиток І функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин в конкретних соціально-економічних...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка