Пошук по сайту


Українські народні казки та легенди на билинні теми - Українські билини (збірка) українські билини (збірка) Передмова

Українські билини (збірка) українські билини (збірка) Передмова

Сторінка3/22
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Українські народні казки та легенди на билинні теми


Тут зібрано казки про богатирів, їхні подвиги, зокрема змагання зі зміями. Таких казок в українському фольклорі є багато. До нашого видання вибрано тільки найпереконливіші та найцікавіші зразки. Загалом змієборчий мотив є інтернаціональним, але на нашій землі він здобув особливу популярність, бо прикладався до життя та подій рідної історії.
Пригляньмося докладніше Змій живе, як правило, в степу, в могилах, у скельних норах, навіть під землею. З одного боку, змії — образ кочових народів, з якими наші безпосередні предки, стародавні українці, чи, як їх іще звуть, південно-східні слов’яни, вели довгі війни; а з другого боку, вони — образ міфічних істот підземного царства, близьких до дияволів, а інколи вони прямо й звуться дияволами. Загалом же змії — образи темної сили, з якою успішно змагаються богатирі.
Богатирі в казках бувають велетнями, а бувають і людьми звичайними, але наділеними велетенською силою (наприклад, Кожум’яка) і в змаганні з велетнями виявляються навіть сильнішими за них. Часто богатирі простого походження, а це свідчить про богатирську силу народу.
Ми вже казали, що важко визначити, що із чого походить чи богатирська казка із билин, чи навпаки. Могло бути й таке, що богатирська казка захоплювала свої мотиви з билин, а билини — із казки, бо назагал народна казка творилася із постійних, знаних компонентів, які по-різному комбінувалися, поєднувалися, доповнювалися. Можна навіть сказати, що казка любить самоповторення; зрештою, саме вона й зберегла сліди найдавнішої епічної творчості, тобто законсервувала в собі і героїчну пісню, і мандрівні сюжети.
Валерій Шевчук
Українські билини Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К. Веселка, 2003. — 247 с іл.

· ВЕЛЕТНІ ТА МАЛЕНЬКІ ЛЮДИ
· КИРИЛО КОЖУМ’ЯКА
· ІЛЛЯ ШВЕЦЬ І ЗМІЙ
· БУНЯКОВЕ ЗАМЧИЩЕ
· НАСТИНА МОГИЛА
· ІВАН БІЛОКРИС
· ІВАН ВЕЧІРНІЙ, ІВАН ПІВНІЧНИЙ ТА ІВАН ЗОРЬОВИЙ
· ГЕРОЙ ЗВІЛЬНЯЄ ТРИ ЦАРІВНИ
· ІВАН — МУЖИЧИЙ СИН
· ВЕДМЕЖЕ УШКО
· БОГАТИР НА ЛИМАНІ
· БОГАТИР НА АЗОВСЬКОМУ МОРІ
· БОГАТИР І КІНЬ
· БОГАТИР ТА КІНЬ
· ЗОЛОТІ КИЇВСЬКІ ВОРОТА
· МИХАЙЛО І ЗОЛОТІ ВОРОТА

Українські поетичні тексти билин


До недавнього часу вважалося, що українських билинних текстів не існує і вони загалом не входили у сферу наукового вивчення, але, як виявилося, це не так. У цій книжці ми робимо першу спробу їх зібрати.
Українських билин, більш-менш збережених, можна назвати тільки вісім, і вони виразно розпадаються на дві групи. Три з них відомі здавна й записані були як казки. Записувачі не звернули уваги на їхню своєрідну поетичну структуру, хоча етнограф В. Лесевич позначав місця, де закінчувався поетичний рядок, або крапкою, або тире. Цікаво й те, що ця віршована форма певною мірою відрізняється від віршованої структури билин російської традиції і цілком зливається з віршованою структурою наших дум або наближається до неї. Два тексти подано з нашого часу, також записані етнографом від простих людей.
Три згадані вже українські билини зафіксувалися, так би мовити, на початку стадії їхнього переходу у казку частина тексту вже забулася й переоповідалася, але в основному текст іще зберігся. Сумніву у народному походженні цих билин немає. Інші три билини прийшли в Україну трохи несподівано вони були записані від емігранта з України в Нью-Йорку в 50-х роках минулого століття. Ці билини й досі входять у сучасний репертуар наших зарубіжних кобзарів.
Тексти списав з голосу кобзаря Зиновія Штокалка упорядник цієї книги. Вони цілком створені в поетиці українських дум нерівноскладовий вірш із дієслівною римою часом переходить у неримований. Але цікаво те, що своїми мотивами вони відповідають билинам російської традиції, хоч їхня образна система цілком, можна сказати, українська.
Інакше звучить і музичний супровід. Коли співці російських билин вживають музичний супровід для так званого пригришу, тобто музика тут досить проста і заповнює паузи між текстом, то музика Зиновія Штокалка активна і весь час супроводжує текст. Сам кобзар охарактеризував свою музику так спускова лебійська гама у застосуванні до билин.
Ці билини треба ще вивчати, зокрема більше довідатися про їхнє походження, що дослідник в Україні зробити не може, — треба дослідити там, де билини записувалися, але можна цілком вірогідно припустити, що билини, зняті з голосу 3. Штокалка, книжного походження. Річ у тім, що вже в XIX столітті серед кобзарів склалася цікава практика вони не тільки переймали тексти дум традиційно, заучуючи від старших кобзарів, а й часто засвоювали думи, опубліковані у книжках, і вже ці тексти передавали своїм учням, тобто чинили десь так, як тепер професійні співаки. Отже, наближеність текстів билин до російської традиції дозволяє сказати, що якийсь кобзар, очевидно, сам 3. Штокалко, переказав билини російської традиції на український лад, зробивши це в поетиці українських дум, пристосував до билин так звану спускову лебійську гаму і в такий спосіб увів їх у сучасний український кобзарський репертуар. Зрештою, він мав право так чинити, бо сучасні кобзарі — це вже не народні рапсоди, а артисти — виконавці кобзарського репертуару.
Але при розгляді української билинної традиції не можна не зафіксувати й такої сучасної практики засвоєння цього типу поетики, їхнього застосування та поширення, бо й вони є живим компонентом української билинної традиції, притому дуже цікавим. Варто зауважити й таку деталь коли російський виконавець — не так співак, як оповідач — речитативно розповідає билину, то українські билини кобзар Зиновій Штокалко виконує експресивно, співаючи, і тільки подекуди вдається до речитативу, та й то більш співного, розповідного.
Валерій Шевчук
Українські билини Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К. Веселка, 2003. — 247 с іл.

· ПРО КОТИГОРОШКА
· СТО СІМДЕСЯТ І ОДИН БОГАТИР
· ПРО ІЛЛЮ МУРОМЦЯ ТА СОЛОВІЯ
· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СВЯТОГОР
· ІЛЛЯ МУРИН
· ЄРУСЛАН ЛАЗАРЕВИЧ
· ДОБРИНЯ І ЗМІЙ
· БОРИНЯ-ЗМІЄБОРЕЦЬ

БІЙ ДУНАЯ 1 З ДОБРИНЕЮ


Їздив Добриня по всіх землях, по всіх країнах, супротивника собі шукаючи, та ніде його не відшукав. Проїжджав якось чистим полем і натрапив на чорне шатро 2 з оксамиту візерунчатого. Стояв біля шатра дубовий стовп із срібним кільцем, бочка із зеленим вином там була. І стояла на бочці чара позолочена, а на чарі срібний напис був викарбуваний «Хто цю чару однією рукою не підніме і одним духом не вип’є — живим йому не бути, від шатра цього не від’їхати». А чара не мала була — в півтора відра.
Зіскочив Добриня з доброго коня, до кільця коня прип’яв. Брав він чару позолочену, по вінця її наливав, однією рукою піднімав, одним духом випивав.
Випивав Добриня і другу чару, випивав і третю. Першу спожив він для здоров’я, другу — для похмілля, а третю — для шаленства. Ясні очі в нього замутилися, могутні плечі опустилися, і здалося йому, ніби звідси в чисте поле вже виходу нема. Розтоптав тоді він бочку з зеленим вином, роздушив чару позолочену, чорне шатро розірвав і розвіяв-розметав усе по чистому полю. А після бешкету цього тут же й спати улігся 3.
Коли це з далечини, з чистого поля наїжджає Дунай Іванович і диво велике бачить стоїть біля стовпа добрий кінь, а коло нього лежить тіло богатирське; нема вже тут чорного шатра, нема бочки з зеленим вином та чари позолоченої, все в полі порозметано. Заходився Добринин кінь копитом бити, господаря будити — спить Добриня, не прокидається. Під’їхав ближче Дунай Іванович, міркувати почав «Не буде мені честі та хвали, як заб’ю його сонного» 4. І загукав він сильним голосом
— Уставай, нечемо, прокидайся! Зірвався Добриня на прудкі ноги, на коня скочив. Роз’їхалися богатирі в полі і зближатися почали, довгі списи перед себе виставивши. Та вивернулися вбік списи, нікого не поранивши, гарячого серця не діставши. З’їжджалися із мечами гострими — тільки пощербилися мечі, з’їжджалися з палицями бойовими — поламалися палиці 5. Зіскочили тоді богатирі з добрих коней і в рукопашному бою зійшлися. Боролися одну добу, боролися й другу.
А на третю добу далеко в чистому полі старий Ілля Муромець із товаришами з’явився 6. Як зачув Ілля сильний тупіт, зіскакував з доброго коня, припадав до сирої землі, до товаришів звертався
— Великий рух зачув я в чистому полі — це або два війська разом сходяться, або ж двоє богатирів з’їжджаються. Кому б із нас на розвідку поїхати? Послати двох братів довгополих 7 — у полах своїх заплутаються вони, марно буйні голови загублять; послати Олексія Поповича — хоч і сміливий він, та сили великої не має, марно буйну голову загубить; поїдемо краще всі ми разом.
Угледів вершників Дунай Іванович та й каже
— Онде їде брат мій названий 8 — старий Ілля Муромець, допоможе він мені супротивника вбити.
Угледів вершників і Добриня Микитич
— Онде їде хрестовий брат 9 мій — старий Ілля Муромець, допоможе він мені супротивника вбити.
Наблизився до богатирів Ілля Муромець і каже їм
— Нехай Бог вам, молодці, допоможе! Через що б’єтесь ви, через що змагаєтесь?
Заходився Дунай Іванович жалітися
— Служив я в короля ляховецького 10 цілих дванадцять літ, і подарував мені король чорне шатро, бочку із зеленим вином, чару позолочену та дубовий стовп із кільцем. А Добриня Микитич сюди наїхав і розтоптав бочку та чару, розірвав чорне шатро та розвіяв-розметав усе по чистому полю.
І сказав Ілля Муромець
— Провинний ти, Добрине; голову тобі відрубати треба.
Тут і Добриня жалітися почав
— По всіх землях, по всіх країнах їздив я, супротивника собі шукаючи, та ніде його не зміг знайти. їхав я чистим полем і побачив чорне шатро, а біля шатра — бочку з зеленим вином. Стояла на бочці чара позолочена і напис на ній виритий був «Хто цю чару однією рукою не підніме і одним духом не вип’є — живим не бути йому, від шатра цього не від’їхати». Образливими слова ці мені здалися, і досада велика взяла. Ізліз я з доброго коня, до кільця його прип’яв, по вінця чару наливав, однією рукою її піднімав і одним духом випивав. Так само випивав я і другу чару, а за нею і третю. Ясні очі в мене помутилися, могутні плечі опустилися, і розтоптав я бочку із зеленим вином та чару позолочену, чорне шатро розірвав і розвіяв-розметав усе по чистому полю.
Говорив тоді Ілля Муромець
— Тепер бачу, що провинний ти, Дунаю 11; голову тобі відрубати треба. А зараз, хлопці-молодці, побратайтеся, золотими хрестами обміняйтеся, і рушимо всі ми в стольний Київ-град.
Обмінялися хрестами Дунай із Добринею, і поїхали всі до князя Володимира.
Був у князя бенкет для них, на бенкеті всі напивалися-наїдалися, поп’яніли та звеселилися. Тут Дунай князеві жалітися почав, розповів, як Добриня добро його по чистому полю розметав.
— Провинний ти, Добрине, — мовив князь. — Голову тобі відрубати треба.
Звівся тут і Добриня на прудкі ноги та розповів князеві, як усе було.
— Тепер бачу, що провинний ти,
Дунаю, — мовив князь. — Голову тобі відрубати треба.
І наказав Володимир гучним голосом
— Гей ви, ключники-замочники! 12 Прихопіть золоті ключі, виведіть Дуная в чисте поле і в глибокий льох його посадіть.
Брали ключники золоті ключі, вели Дуная в чисте поле, у глибокий льох садовили.

1 Дунай Іванович зображується в билинах як богатир вільний, котрий шукає пригод, часом на службі іноземним володарям (польському, литовському) стає сватом. Деякі дослідники відносять його до старших богатирів, бо після смерті він стає річкою Дунаєм і втіленням усіх рік. До нього прикладають прізвисько «Тихий». В українській традиції ім’я Дуная знаходимо в деяких чернігівських варіантах гри, пов’язаної з паруванням; він міг бути героєм чернігівського епосу. В цій же билині Дунай має ознаки молодшого богатиря, він рівний силою із Добринею.
2 Чорне шатро — ознака несправедливого, неправедного богатиря.
3 Ці мотиви повторюються у билинах про Іллю Муромця.
4 Ці слова в «Іллі Мурині» говорить Ілля; ними підкреслюється, що богатир дотримується законів богатирської етики.
5 Тут у деталях описано рицарський поєдинок, що вівся поступово, різними видами зброї, це чинилося за встановленим ритуалом.
6 Ілля Муромець виступає тут на чолі богатирської застави.
7 Безіменні богатирі в одежі з довгими полами; образ їхній неясний.
8 Тут мається на увазі побратимство, здійснене без церковного обряду. Названими братами звалися також діти з другого шлюбу, без кровного зв’язку. Тут мається на увазі перший випадок.
9 Хрестовий брат — побратим за церковним обрядом.
10 Король ляховецький — польський король.
11 Дунай тут звинувачується, як несправедливий богатир, тобто він зібрався вбивати людей не в чесному поєдинку, а тільки за те, що вони не мають богатирської сили. За законами рицарської честі такі вчинки засуджувалися.
12 Ключники-замочники — доглядачі за місцем ув’язнення, тюремні наглядачі. Володимир, як князь, виправдовує дії Добрині і засуджує Дуная за неправедність.
Українські билини Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К. Веселка, 2003. — 247 с іл.

БІЙ ІЛЛІ МУРОМЦЯ З СИНОМ 1


Не на горбах крутих — на горах високих біле шатро стояло, а в тім шатрі — відважні добрі молодці перший — старий Ілля Муромець, другий — молодий Добриня Микитич і третій — Олексій Попович 2. Була тут у них застава міцна, стерегли-берегли вони красний Київ-град, стояли за віру християнську, за Божі церкви, за чесні монастирі.
Рано-вранці на зорі вийшов старий Ілля з білого шатра, подивився на чотири боки в трубу далекоглядну 3 і молодця незнайомого помітив. Іде відважний добрий молодець до красного Києва-града, заставу міцну оминаючи. Іде молодець та розважається підкидає однією рукою гострий спис до піднебесся, а другою рукою підхоплює. Біжать поперед нього двоє собак мисливських, на правому плечі в нього ясний сокіл сидить, а на лівому — білий кречет.
Зайшов Ілля до шатра і до товаришів загукав
— Що ж ви спите та що ж ви собі думаєте?! Онде в полі з’явився супостат великий, добрий молодець. На заставу нашу не звертає, просто в красний Київ-град прямує.
Від сну богатирі попрокидалися, джерельною водою вмилися, білим рушником утерлися, Господу Богу помолилися. І послали в поле Олексія Поповича.
Вийшов Олексій із білого шатра, свиснув, кличучи коня, — біжить його кінь, аж земля дрижить. Осідлав-загнуздав Олексій коня накладав сідельце черкаське, лаштував вуздечку із тасьми та дванадцятьох попруг із шовку білого шамахинського 4, клав тринадцяту попругу на хребетну кість — задля міцності богатирської та поїздки молодецької. Тільки скочив він на коня, а вже в полі курява знялась і слід його захолов. Як забачив молодця незнайомого, заревів Олексій по-звіриному, засвистів по-солов’їному, зашипів по-зміїному 5. Іде собі молодець, не озирнувся навіть.
Повернув Олексій назад, до білого шатра, і промовив до Іллі Муромця
— Богатир той — не рівня мені, не зваживсь я змагатися з ним.
Мусив Добриня Микитич у погоню збиратися. Наладнав він так само свого коня, і вже в полі чистому курява знялась і слід його захолов. Наздогнавши молодця, наперед Добриня заїхав, із коня зіскочив, шапку із землі грецької 6 сорока пудів скинув, низько молодцю вклоняється
— Здоров будь, відважний добрий молодче! Ти з якого міста, з якої землі, яких батька та матері? Куди їдеш, куди шлях твій пролягає?
Не повідав добрий молодець, якого він роду-племені та з якої землі походить.
— Іду просто я, — сказав, — у красний Київ-град, хочу стольний град у полон узяти, Володимира-князя живцем схопити, а княгиню Опраксію собі за дружину взяти.
Наклав Добриня шапку сорокапудову, швидко скочив на доброго коня, до білого шатра поїхав, до Іллі Муромця промовив
— Богатир той — не рівня мені, не зваживсь я змагатися з ним 7. Київ-град у полон хоче він захопити, Володимира-князя живцем узяти, а княгиню Опраксію собі за дружину мати.
Закалатало завзяте серце в Іллі Муромця, закипіла в старого гаряча кров, розпросталися могутні плечі. Сідлав-гнуздав собі доброго коня і в чисте поле виїжджав. Як до молодця
Ілля наблизився, заревів він по-звіриному, засвистів по-солов’їному, зашипів по-зміїному. А молодець їде собі, не озирається, такі слова кажучи
— Гей, собаки мої мисливські! Біжіть тепер у темні ліси, бо не до вас мені стало наїжджає на мене супротивник, добрий молодець відважний. Летіть у темні ліси і ви, ясний соколе та білий кречете, бо не до вас тепер мені.
Не дві гори докупи зіткнулися, не дві хмари разом з’єдналися — це старий Ілля Муромець з Підсокольником 8 з’їжджалися. Палицями бойовими билися, аж руків’я в них відстали, та не поранили один одного тим боєм. Удруге зійшовшись, сіклися шаблями гострими, аж пощербилися ті шаблі, але й цим боєм один одного не поранили. Зіткнулися у третій раз, гострими списами кололися, але й утретє один одного не поранили.
Зіскочили тоді з коней богатирі і зійшлися в бою рукопашному. Як крикне Підсокольник — аж земля дрижить; а як крикне старий Ілля — аж ліси ламаються. Та щастя було в Підсокольника, а лиха доля — в Іллі Муромця задерев’яніла його права рука, посковзнулася ліва нога — і на сиру землю він упав. Притис Підсокольник Іллю до землі, кольчужні лати йому розстібував, кинджальний ніж із чохла виймав, щоб пробити Іллі білі груди. І вирвалася тут молитва в Іллі
— Спасе милостивий, пресвята Мати Божа, Богородице! Чи не боровся я за віру християнську, за Божі церкви та чесні монастирі?
Зразу ж у нього сили вдвоє прибуло, змахнув він Підсокольника з білих грудей, притис його до землі, кольчужні лати йому розстібував, кинджальний ніж із чохла виймав, білі груди Підсокольнику пробити зібрався. Та схаменувся старий, що ні роду-племені, ні імені супротивника не знає. Запитав тоді він
— Розкажи мені, добрий молодче, із якого міста ти, з якої землі та хто в тебе батько й мати. І яким тебе йменням називають?
Відповів відважний добрий молодець
— Як сидів я у тебе на білих грудях, то не питав ні про твій рід-плем’я, ні про твоє ймення, зразу хотів я тебе заколоти.
Вдруге своє запитання проказав Ілля, і добрий молодець відповів
— Я такої землі і такого племені від моря я від синього та від того каменя Латиря, син я баби Салигорки 9, Підсокольник, по всьому світу я наїзник.
Підхопився старий Ілля на прудкі ноги, в уста його цілував, сином своїм улюбленим називав. А як із сином своїм побратався, спочити захотів після бою богатирського.
Поїхав старий у чисте поле, до шатра полотняного. Дві доби у шатрі він спить, не прокидається. А Підсокольника тим часом досада розбирає, що поборов, принизив його старий. І вирішив він Іллю Муромця списом заколоти 10.
Підкрався Підсокольник до білого шатра і ткнув старого Іллю списом. Та був в Іллі на грудях дивний хрест Господній, не малий, не великий — у півтора пуда, і сковзнув убік Підсокольників спис. Тут від сну Ілля пробудився, схопив Підсокольника в білі руки, підкинув його вище лісу, нижче хмари. Впав Підсокольник на сиру землю і розбився на крихти 11.

1 Билина певною мірою повторює мотив із поеми Фірдоусі «Шах-наме», але вона значно затерлася і втратила подібність до свого першоджерела. Водночас в українській билині «Ілля Мурин» цей мотив розроблено логічніше й докладніше.
2 Йдеться про так звану «богатирську заставу» біля Києва за часів Володимира біля Києва було побудовано ряд фортець, що стерегли підступи до столиці. Олексій Попович хоч часто й виступає як ростовський богатир, але діє і як богатир київський. Врешті для оборони Києва часто прикликалися війська і з удільних князівств.
3 Труба далекоглядна — підзорна труба, реалія пізніших часів.
4 Шовк шамахинський (шемахинський) — тобто з Шемахи на Кавказі.
5 Образ запозичено із билини про Іллю Муромця та Солов’я-розбійника, там так кричить, свистить і шипить Соловей-розбійник.
6 Шапку із землі грецької — тобто шапку-ковпак, зроблену у Греції, що підкреслює Ілля Муромець християнського, грецького, обряду.
7 Тут підкреслюється, що Добриня та Олексій Попович були богатирі, менші від Іллі Муромця, отже, й меншої сили.
8 Підсокольник, Сокольник (Соловник), в інших варіантах татарча-бусурманча — представник темної сили, сили степу; з сином Іллі Муромця його зв’язала, очевидно, подібність воєнного змагання з Іллею. Знову маємо той випадок, коли билина наклалася на билину, бо й справді Підсокольник на сина мало подобає.
9 Салигорка, в інших варіантах — Латигорка, Латимирка (від Латир-гори), Лисогірка (тобто відьма з Лисої Гори), Горининка (пов’язана зі Змієм Гориничем) — Баба Яга, богатирка царства пітьми.
10 Порівняймо це місце із зведеним варіантом билини про Іллю Мурина (буде далі), там ідеться про змагання з недобрим богатирем. Див. також про це в билині «Бій Дуная з Добринею».
11 В українському варіанті билини «Ілля Мурин» розправи над сином немає, вони пізнають один одного й щасливо повертаються додому, що й вірогідніше. Там син їде шукати батька, щоб розправитися із ним за те, що той покинув матір.
Українські билини Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К. Веселка, 2003. — 247 с іл.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Схожі:

Уроку літературного читання 2 клас Тема. Підсумковий урок за темою «Українські народні казки»
Мета: систематизувати знання дітей про українські народні казки; перевірити рівень сформованих в дітей знань, умінь, навичок

Українські землі у складі російської імперії наприкінці ХVІІІ у першій половині ХІХ ст
На українські землі, що входили до складу Росії, з метою уніфікації системи управління, наприкінці ХVІІІ ст був поширений загальноросійський...

Урок засвоєння нових знань. Література рідного краю Форма уроку:...
Обладнання: портрет Василя Слапчука; збірка «Як довго ця війна тривала»; епіграфи

Поетична збірка 3 ( продовження)

“Козацькі пісні”
Київської Русі билини київського циклу розповідають про славних І непереможних героїв-богатирів. Думи та історичні пісні, створені...

Г. Сковорода «Всякому місту звичай І права» (№10), збірка «Сад божественних пісень» (30 пісень)
«Всякому місту звичай І права» (№10), збірка «Сад божественних пісень» (30 пісень)

Черкаський обласний інститут післядиплом
Збірка розробок занять, свят, розваг для педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів

Література >Зарубіжна література
Збірка “Листя трави, її провідні теми й мотиви. Звернення до вільного вірша (верлібру)

Урок концерт. Драма кохання у творчості І. Я. Франка збірка «Зів’яле листя»
Схвалено І рекомендовано науково – методичною радою відділу освіти Білоцерківської райдержадміністрації ( Протокол №3від 27. 12....

Українські письменники дітям
Обладнання. Портрети українських письменників, книжкова виставка, музичне оформлення, слайди, ілюстрації



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка