Пошук по сайту


Билини київського циклу російської традиції - Українські билини (збірка) українські билини (збірка) Передмова

Українські билини (збірка) українські билини (збірка) Передмова

Сторінка2/22
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Билини київського циклу російської традиції


Російська билинна традиція назагал дуже багата. Вчені розшукали чималу кількість варіантів та переспівів того чи іншого сюжету, але основою циклу є билини київські, тобто ті, які постали на українській землі, згодом були занесені на Північ, прижилися там, і, як ми казали, здобули собі російську мовну, образну і строфічну системи, і почали в ній своє нове життя. Саме тому перегляд цих билин ми здійснюємо в прозовому переказі. До речі, традиція передавати билини прозою існувала весь час і в Україні, і в Росії. Таким чином, билини часом перетворювались у казки. Цьому сприяла особлива поетична структура текстів — нерівноскладовий, спорадично римований вірш. Але російська традиція не обмежується Київським циклом, цілий ряд билин творилися безпосередньо на російській землі і до України відношення не мають. Це цикл новгородських билин, де героями виступають Василій Буслаєв та багатий гість (купець) Садко. Зрештою процес творення билин на російській землі на противагу Україні не припинявся і в наступні віки — це билини московські, козацькі і петровські. В них оповідається про Івана Грозного, Єрмака, царевича Димитрія, Бориса Годунова, Самозванця (Гришку Отреп’єва), Марину Мнішек, Стеньку Разіна, Петра Першого, взяття Азова тощо. Існують билини, так би мовити, безіменні, вони близькі до баладних пісень. Усього цього комплексу билин ми не розглядаємо.
Хай тебе не дивує, юний читачу, те, що билини часом перетворювались у прозову казку, бо казкові й билинні сюжети часто переплітаються й бувають одні і ті самі билина захоплює мотиви казки і навпаки, притому аж так, що годі буває розібрати, що первинніше билина чи казка. Але билина оспівує передусім богатирів, тобто велетнів з надлюдською силою, — оце і є основна їхня ознака.
Валерій Шевчук
Українські билини Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К. Веселка, 2003. — 247 с іл.

· БІЙ ДУНАЯ З ДОБРИНЕЮ
· БІЙ ІЛЛІ МУРОМЦЯ З СИНОМ
· БУНТ ІЛЛІ ПРОТИ ВОЛОДИМИРА
· ВОЛХ ВСЕСЛАВИЧ
· ВОЛЬГА
· ДОБРИНЯ І ЗМІЇ
· ДОБРИНЯ СВАТАЄ НАРЕЧЕНУ КНЯЗЕВІ ВОЛОДИМИРУ
· ДЮК СТЕПАНОВИЧ
· ЗЦІЛЕННЯ ІЛЛІ МУРОМЦЯ
· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І КАЛИН-ЦАР
· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СВЯТОГОР
· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СОЛОВЕЙ-РОЗБІЙНИК
· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ ТА ІДОЛИЩЕ В КИЄВІ
· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ ТА ІДОЛИЩЕ В ЦАРГРАДІ
· МИКУЛА І ВОЛЬГА
· МИХАЙЛО ДАНИЛОВИЧ
· МИХАЙЛО КАЗАРЯНИН
· МИХАЙЛО ПОТИК
· ОЛЕКСІЙ ПОПОВИЧ
· СТАВР ГОДИНОВИЧ
· ТРИ ПОЇЗДКИ ІЛЛІ МУРОМЦЯ
· ЧУРИЛО ПОЛОНКОВИЧ

Билини про Вольгу


Цикл билин про Вольгу не пов’язаний з іменем Володимира — це залишки Олегового епосу. Вольга, Вольх легко асоціюється з київським князем Олегом. Цікаво, що в билинах про Олега зустрічається чимало інтернаціональних мотивів, що й зрозуміло, бо дружина його була в основному варязька. Те, що традиція (зокрема й літописна) Олега вважає чарівником, могло бути звуковим збігом Вольга — Волх, бо волх — це чарівник, жрець, котрий умів чаклувати. А ще Олег осів на Лисій Горі, а на Лисих Горах, за слов’янською міфологією, збиралися відьми й відуни. Олег звався «віщим», отже, володів мистецтвом відунів. Він таки наблизив до себе волхвів, які, до речі, наворожили йому, що помре від власного коня. Так воно й сталося. В деяких варіантах билин Вольга (Вольх) народжується від змія, котрого здибала в городі його мати. Здатність до перетворень у тварин і птахів, перенесена на Вольгу, мабуть, із Троянового епосу, про який ми трохи згадували в передмові, але про нього можна говорити тільки здогадно. У болгарських казках Троян також обертається у вовка. Є про таку здатність героя сповіщення і в українській казці про Трьомсина (Трьомсин — Троян, — очевидно, одне й те саме ім’я), причому там це зберігає віршову структуру
Через біле поле скинувся голубком і перелетів,
Через густий ліс скинувся ведмедем і перейшов,
Через синє море скинувся окунцем та переплив,
У дім ввійшов мурашкою,
А до царівни підійшов комашкою,
Перекинувся чоловіком, і став, і стоїть. Здатність до перетворень свідчить про те, що герой належав до так званих перевертнів, близьких до упирів та вовкулак; мали таку здатність, за слов’янською міфологією, й відуни. Таку ж здатність до обертання у вовка мав нібито й князь Всеслав Брячиславич, про що згадує «Слово о полку Ігоревім». Та й сам князь Ігор, коли тікає з полону, має здатність перевтілюватись
… Поскочив горностаєм в очерет,
І білим гоголем на воду,
І метнувся на борзого коня,
І скочив з нього сірим вовком —
І помчав він до лугу Дінця,
І полетів соколом під млою,
Забиваючи гусей і лебедів
На сніданок, обід і вечерю. По батькові в билині Олега звуть Всеславичем. Очевидно, тут сплутано князя Олега, якого невідомо як було по батькові, з братом Володимира Великого — Олегом Святославичем.
Вольга належить до дивовижно народжених людей, тобто він герой, богатир молодшого кола героїв. Наділений він надприродною силою, має виняткове воєнне щастя, але слабший від Микули Селяниновича, старшого богатиря, що прийшов у Олеговий епос із попередньої епічної традиції. Згодом деякі риси Олега перейшли на Іллю Муромця, Добриню та Олексія Поповича.
Валерій Шевчук
Українські билини Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К. Веселка, 2003. — 247 с іл.

· ВОЛХ ВСЕСЛАВИЧ
· ВОЛЬГА
· МИКУЛА І ВОЛЬГА

Билини про Іллю Муромця


Ілля Муромець — головний герой билин, уособлення Києва та Київської землі, раніше в українській традиції його звали Муровлянином, Моровлянином, Мурином. Він — селянського походження, і це пов’язує його з давнішим київським богатирем Микулою Селяниновичем — образом полянського племені, хоча, за билинами, силу йому передає Святогор (про нього далі в примітках).
Російський дослідник А. Галахов писав «У Микулі зберігся начебто начерк того, що розвинулося потім у довге, багате пригодами, але при тому цільне життя знаменитого Муромця», тобто Ілля Муромець — це ніби продовження Микули Селяниновича в новішому часі, коли старших богатирів-велетнів заступили молодші, адже Іллі дається не повна сила, а тільки половина її.
Вважалося, що Ілля Муромець походить із м. Мурома на річці Оці; причому жителі міста настільки вірили в цю легенду, що в XIX столітті показували старе русло Оки, ніби засипане Іллею, коли батько не хотів пускати його до Києва. Виводили Іллю з села Карачаєва біля Мурома, навіть називали його нащадків, рід Іллюшиних, показували капличку Іллі-пророка — тут начебто з-під удару копита коня Іллі забило джерело. Факти ці постали завдяки літературній традиції і від подібності назв Муром — Муромець. Билина про Іллю Муромця, потрапивши в околиці Мурома, не могла не викликати у місцевого населення і носіїв билин патріотичного бажання прив’язати героя до своєї місцевості, а історія з джерелом від кінського копита надто вже нагадує античну легенду про Пегаса, крилатого коня, і джерело Іппокрену, яке він вибив у землі. До речі, в деяких українських казках, що тут уміщені, прямо розповідатиметься про те, що коні в богатирів були крилаті і вибивали в землі копці (ями).
Давні ж історичні назви Муромця — Моровлин, Моровлянин, Муровець — мають, з одного боку, аналогію до Муровського острова серед Дніпра біля Києва або ж до м. Муровська в Остерському повіті на Чернігівщині (на це вказав дослідник В. Міллер), де є і село Карачаїв, і Семидуб’я, а неподалік від цих місць тече (в Бобровницькому районі) річка Смердинка (Смородина). Містечко Муровськ розташоване на Десні, воно відоме за літописом від 1139 року й звалося також Муромським. Очевидно, в билинах давніших малося на увазі саме це місце, бо Ілля їде відразу ж визволяти Чернігів, а потім Київ. Окрім того, Муромець, чи Моровлянин, таки київський герой, уособлення таки Київської землі. Більше того, він має право першого (старшого) серед богатирів, та й культ його фіксується саме в Києві, де його шанували як конкретного, колись живого чоловіка, плутаючи зі святим Іллею з Мурома і з Чоботьком, похованими в Києво-Печерській лаврі.
До речі, згаданий нами в передмові український письменник Афанасій Кальнофойський не вірив, що святий Ілля — це Ілля Муромець, богатир. У 30-х роках XVII століття А. Кальнофойський зміряв кістки святого Іллі і написав у своїй книзі «Тератургема, або Чуда» (1638 р.), що той зросту має шість римських стіп і 2, 5 частини сьомої, тобто близько 182 см, а український гравер Ілля у 1650 році намалював образ Іллі Муромського у вигляді аскета-старця без будь-яких ознак його богатирства. Еріх Лясота, як ми повідомляли в передмові, писав, що Іллю Муромця поховано в Софії Київській. Ілля Муромець ототожнюється також з Кирилом Кожум’якою і є змієборцем в одній з українських казок, у якій ідеться про того-таки Кожум’яку (див. далі), замість імені Кирило подається Ілля (Ілля Швець), що також прив’язує Іллю Муромця до Києва. Є цей мотив і в українському зведеному варіанті билини «Ілля Мурин». Загалом мотив про змієборця дуже старовинний, він, очевидно, входив у найархаїчніший слов’янський епос. Пам’ять про Іллю Муромця збереглася по багатьох землях колишньої Київської Русі, билини про нього складають окремий цикл.
Валерій Шевчук
Українські билини Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К. Веселка, 2003. — 247 с іл.

· ЗЦІЛЕННЯ ІЛЛІ МУРОМЦЯ
· ТРИ ПОЇЗДКИ ІЛЛІ МУРОМЦЯ
· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СОЛОВЕЙ-РОЗБІЙНИК
· БУНТ ІЛЛІ ПРОТИ ВОЛОДИМИРА
· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І КАЛИН-ЦАР
· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СВЯТОГОР
· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ ТА ІДОЛИЩЕ В КИЄВІ
· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ ТА ІДОЛИЩЕ В ЦАРГРАДІ
· БІЙ ІЛЛІ МУРОМЦЯ З СИНОМ

Билини про Добриню


Добриня Микитич — київський богатир; він, як ми вже казали, добросердий, без потреби й мухи не вб’є. Частково цей образ накладається на образ Іллі Муромця; це помітно й у інших билинах Київського циклу (так завжди буває, коли текст зберігається в усній традиції). Тут же ми маємо традицію вікову. Це ж, до речі, спостерігаємо в народних казках — мотиви їхні часто повторюються, переходять із однієї казки в іншу. Загалом Добриня — образ доброго молодця, лицаря-войовника, але богатир він молодий, тому прислухається до материних порад, виконує її настанови. З другого боку, це може бути відголоском матріархату.
Валерій Шевчук
Українські билини Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К. Веселка, 2003. — 247 с іл.

· ДОБРИНЯ І ЗМІЇ
· БІЙ ДУНАЯ З ДОБРИНЕЮ
· ДОБРИНЯ СВАТАЄ НАРЕЧЕНУ КНЯЗЕВІ ВОЛОДИМИРУ

Билини про Михайла


Чи билини про Михайла, мотиви яких збережено в російській та українській традиціях, одного й того ж описують героя — спірне питання, тим більше, що в трьох із них (російської традиції) по батькові героїв звуть цілком по-різному в першому випадку йдеться про Михайла Даниловича, в другому — про Михайла Петровича, а в третьому — про Михайла Івановича. Однак друга й третя билини мотивами своїми переплітаються і є ніби одним твором, та й Михайло у всіх трьох билинах однаковий — це богатир, воїн-мисливець, який перебуває на безпосередній службі Володимира; він незнатного роду. Правда, в першій билині він киянин, в другій — прийшов «із Галиччя, із Волинця-міста», тобто з Галицько-Волинського князівства, третій, Михайло Потик, також ніби киянин. Але батько першого Данило Гнатович (може бути прототипом галицько-волинського князя Данила Романовича); отже, можемо припустити, що Михайло — це значною мірою герой галицько-волинський, але служить він у Києві; зрештою майже всі билини Київського циклу прив’язуються до Володимира. Ми вже вказували, що билини не можна розглядати як твори однієї епохи чи часу. В них є багато часових та змістових нарощень пізніших часів, і це сталося завдяки усній традиції їхнього збереження. Отже, є змога припустити, що Михайло, і Данилович, і Петрович, і Іванович (Потик) — це один і той герой. В українській традиції він виступає як Михайлик, герой-ловець в одному варіанті, в другому — просто як лицар. Про малолітнього говорить і билина «Михайло Данилович», отже, йдеться таки про того ж героя. Правда, він в деяких варіантах виступає (в українській традиції) як княжий син, а не герой простого походження. Цікаво й те, що Михайлик та його вчинок із Золотими воротами в російській традиції свого відображення не має; постав цей сюжет у пізніші часи, коли між східним слов’янством зв’язок уже був порушений.
Валерій Шевчук
Українські билини Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К. Веселка, 2003. — 247 с іл.

· МИХАЙЛО ДАНИЛОВИЧ
· МИХАЙЛО КАЗАРЯНИН
· МИХАЙЛО ПОТИК

Інші билини київського циклу


У цей розділ зводимо билини, творені на Україні-Русі, але які збереглися в російській традиції, хіба що Олексій Попович — герой ростовський, однак ця земля — недалеко української й тісно була з нею пов’язана. Врешті, Олексій Попович у билинах виступає не як ростовський, а як київський герой, так само як Ілля Муромець — не муромський, а таки київський. Зв’язані ці билини ще з Черніговом, Галичем, Києвом, тобто з основними культурними центрами тогочасної України-Русі.
Билини поміж себе пов’язані тематично, бо й ці землі мали тісніший зв’язок з Києвом, ніж будь-які інші. Відбувалися між ними й змагання, навіть суперечки про першість, — побачимо це із текстів. Частина мотивів переплітається з епосом про Іллю Муромця. Творці й оповідачі билин легко переносили розповіді про діяння одного героя на подвиги іншого — про це ми говорили, коли йшлося про інших героїв. Помічаємо тут, особливо в билинах про Чурила та Дюка, менше героїзації. Самі герої казкової сили не виявляють, а перемагають у суперечках завдяки багатству чи сприянню інших дійовців (наприклад, коня). Можливо, це свідчить про більш пізнє походження цих билин. Але й вони вельми цікаві, бо дозволяють зазирнути в життя та побут досить віддалених епох.
Валерій Шевчук
Українські билини Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К. Веселка, 2003. — 247 с іл.

· ОЛЕКСІЙ ПОПОВИЧ
· ЧУРИЛО ПОЛОНКОВИЧ
· ДЮК СТЕПАНОВИЧ
· СТАВР ГОДИНОВИЧ

Билини київського циклу української традиції


У своєму передньому слові я вже казав, чому билини в українській традиції збереглися менше, ніж у російській інші поетичні форми, подібні до загальноєвропейських, витіснили цей архаїчний епос, та й жила Україна надто бурхливим життям. Але коли не творилися б на українській землі в часи Київської Русі билини, то хто зна, чи пізніше творилися б у нас думи. Герої поступово дрібніли, дивовижною проникливістю вістить легенда «Велетні і маленькі люди», хоч найдавніші богатирі (Котигорошко) були хлопцями-малолітками. Це згодом, зі встановленням держави, на українських землях вони постали в народній уяві гігантами, а молодші — з меншою силою та зростом, потім ці герої перетворилися на звичайних на вигляд людей, але теж з надзвичайною силою. А вже українські думи оспівують звичайних людей без казкової вдачі, здатних на героїчні вчинки. Така приблизно схема творення епосу на нашій землі.
Цікавою особливістю героїчного епосу є й те, що богатирі бувають старі, молоді і зовсім хлопчики, а окрім того — справедливі й несправедливі. Зауважимо, однак, що не завжди давнє розуміння твореного добра співпадає із нашим, теперішнім, але назагал моральний кодекс богатиря цінувався високо. Більше того, кожен богатир мав свій статус честі, якого неодмінно дотримувався.
В українській традиції немає такої кількості варіантів билин, як у російській, навіть коли це билини Київського циклу, але ряд сюжетів у народній пам’яті зберігся, зокрема повністю чи частково розсипавшись по казках. Водночас в українській традиції є такі билинні розробки, яких не зустрічаємо в російській традиції, наприклад, билини про Буха Копитовича чи Котигорошка (про останнього в російській традиції є казка). Існує в українській традиції зведений варіант про пригоди Іллі Муромця (Мурина) — в російській традиції такого зведеного варіанта немає; історія цього героя розкладається на ряд билин, але розробляються не всі мотиви, що є у зведеному варіанті української традиції. Існують ще також три українські билини, близькі до російської традиції. Їх записано в п’ятдесятих роках минулого століття у Нью-Йорку, але про них поговоримо окремо.
Загалом треба сказати, що в цій книзі, юний читачу, ти бачиш першу спробу зібрання наявних билинних сюжетів української традиції. Не вважаю, що воно повне, вірю, що згодом таких варіантів буде зібрано більше. Билини української традиції цілком переконливо доводять, що найдавніший східнослов’янський епос по-своєму втримувався у пам’яті українського народу. Очевидно, окрему студію треба було б проробити й над білоруським фольклором, щоб простежити, чи не залишилося подібних слідів і там, але це вже справа майбутнього, а може, й інших, молодших, дослідників.
І ще одну річ треба сказати юному дослідникові глибин нашої давньої епічної творчості. Тексти, які далі підуть, записано з народних вуст ученими-дослідниками. Тому ці твори відображають мову носіїв цих сюжетів, тобто народну мову, яка, звісна річ, має свої особливості простий чоловік, селянин, був здебільшого неосвічений, він переказував казки на билинні теми чи й самі билини так, як говорив у побуті, не відаючи про існування літературної мови, граматики та стилістики. Отож розповідь ведеться живою, природною мовою. Тому коли оповідач був родом із Волині, то в його мові відбито риси волинського діалекту української мови, а коли з Полтавщини, Поділля чи з інших місць — то діалект конкретної місцевості. Казки я подаю у дуже незначній мовній редакції, зберігаючи стилістичні особливості, специфічні слова і народні звороти, виправляючи тільки неграмотності; а віршові тексти, оскільки вони подаються у віршовій розбивці уперше, — так, як вони оповідалися, тобто автентично. Юний літературознавець, який захоче пізнати ці пам’ятки, увіч побачить, у якому вигляді їх було записано, якою говіркою вони оповідалися. Таким чином він зможе провести ще й їхній мовний аналіз та визначити, які відхилення від літературної має мова народна, які при цьому вживаються рідкісні та діалектні слова, архаїзми, церковнослов’янізми, вульгаризми, анахронізми, народні словесні конструкції та звороти, що тепер у живій мові мало чи й зовсім не присутні.
Можна також визначити (трохи в тому я допоможу тобі в своїх роз’ясненнях, юний читачу), чи оповідачі не внесли в записи чогось від себе, своєї лексики та змін у сюжеті пам’яток. Все це чиню навмисне, щоб юний літературознавець привчався до наукового аналізу тексту, його критики, учився відрізняти давнє, справжнє від підробленого і нововнесеного.
Валерій Шевчук
Українські билини Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К. Веселка, 2003. — 247 с іл.

· БОГАТИР І КІНЬ
· БОГАТИР НА АЗОВСЬКОМУ МОРІ
· БОГАТИР НА ЛИМАНІ
· БОГАТИР ТА КІНЬ
· БОРИНЯ-ЗМІЄБОРЕЦЬ
· БУНЯКОВЕ ЗАМЧИЩЕ
· ВЕДМЕЖЕ УШКО
· ВЕЛЕТНІ ТА МАЛЕНЬКІ ЛЮДИ
· ГЕРОЙ ЗВІЛЬНЯЄ ТРИ ЦАРІВНИ
· ДОБРИНЯ І ЗМІЙ
· ЄРУСЛАН ЛАЗАРЕВИЧ
· ЗОЛОТІ КИЇВСЬКІ ВОРОТА
· ІВАН — МУЖИЧИЙ СИН
· ІВАН БІЛОКРИС
· ІВАН ВЕЧІРНІЙ, ІВАН ПІВНІЧНИЙ ТА ІВАН ЗОРЬОВИЙ
· ІЛЛЯ МУРИН
· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СВЯТОГОР
· ІЛЛЯ ШВЕЦЬ І ЗМІЙ
· КИРИЛО КОЖУМ’ЯКА
· МИХАЙЛО І ЗОЛОТІ ВОРОТА
· НАСТИНА МОГИЛА
· ПРО ІЛЛЮ МУРОМЦЯ ТА СОЛОВІЯ
· ПРО КОТИГОРОШКА
· СТО СІМДЕСЯТ І ОДИН БОГАТИР
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Схожі:

Уроку літературного читання 2 клас Тема. Підсумковий урок за темою «Українські народні казки»
Мета: систематизувати знання дітей про українські народні казки; перевірити рівень сформованих в дітей знань, умінь, навичок

Українські землі у складі російської імперії наприкінці ХVІІІ у першій половині ХІХ ст
На українські землі, що входили до складу Росії, з метою уніфікації системи управління, наприкінці ХVІІІ ст був поширений загальноросійський...

Урок засвоєння нових знань. Література рідного краю Форма уроку:...
Обладнання: портрет Василя Слапчука; збірка «Як довго ця війна тривала»; епіграфи

Поетична збірка 3 ( продовження)

“Козацькі пісні”
Київської Русі билини київського циклу розповідають про славних І непереможних героїв-богатирів. Думи та історичні пісні, створені...

Г. Сковорода «Всякому місту звичай І права» (№10), збірка «Сад божественних пісень» (30 пісень)
«Всякому місту звичай І права» (№10), збірка «Сад божественних пісень» (30 пісень)

Черкаський обласний інститут післядиплом
Збірка розробок занять, свят, розваг для педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів

Література >Зарубіжна література
Збірка “Листя трави, її провідні теми й мотиви. Звернення до вільного вірша (верлібру)

Урок концерт. Драма кохання у творчості І. Я. Франка збірка «Зів’яле листя»
Схвалено І рекомендовано науково – методичною радою відділу освіти Білоцерківської райдержадміністрації ( Протокол №3від 27. 12....

Українські письменники дітям
Обладнання. Портрети українських письменників, книжкова виставка, музичне оформлення, слайди, ілюстрації



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка