Пошук по сайту


Українська мова професійного спілкування рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ "Каравела" 2005

Українська мова професійного спілкування рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ "Каравела" 2005

Сторінка1/27
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27


Зоряна Мацюк, Ніна Станкевич

УКРАЇНСЬКА МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Київ "Каравела" 2005

УДК 811.161.2'276.11(075.8) Гриф надано

ББК 81.2УКР-9 Міністерством освіти і науки України

М 66 (лист № 14/18.2-1489 від 29.06.2005р.)

Рецензенти:

О. В. Кровицька,

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича

HAH України;

М. С. Скаб,

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

Зоряна Мацюк, Ніна Станкевич М 66 Українська мова професійного спілкування: Навч. посібн. - К.: Каравела, 2005. - 352 с.
ISBN 966-8019-43-1

Посібник містить загальнотеоретичні відомості про мову і мов­лення, основні функції мови, конкретизує зміст понять українська національна і літературна мова, мова професійного спілкування з позиції теорії стилів та культури мовлення.

Докладно описано особливості усного та писемного ділового мов­лення, види та форми їх реалізації, а також орфоепічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні норми мови професійного спілкування.

Призначений для студентів вищих закладів освіти різного рівня акредитації, майбутніх фахівців банківської, фінансової, економіч­ної, юридичної та інших галузей, викладачів, усіх, хто бажає під­вищити загальний рівень професійного мовлення.

Посібник може зацікавити вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл.

УДК 811.161.2'276.11(075.8) ББК 81.2УКР-9

© Зоряна Мацюк, Ніна Станкевич, 2005
ISBN 966-8019-43-1 © Видавництво "Каравела", 2005

Зміст
ПЕРЕДМОВА 5
ВСТУП 7

§ 1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови 7

§ 2. Місце української мови серед інших мов світу.

З історії становлення та розвитку української мови 13

§ 3. Українська національна та літературна мова. Тенденції

розвитку української літературної мови на сучасному етапі 17

§ 4. Основні ознаки літературної мови 29
Розділ 1. УКРАЇНСЬКА МОВА ПРОФЕСІЙНОГО

СПІЛКУВАННЯ В АСПЕКТІ ТЕОРІЇ СТИЛІВ

ТА КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ 37

§ 1. Стилі сучасної української літературної мови 37

§ 2. Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки

культури мовлення 52

§ 3. Словники як джерело інформації. Роль словників

у підвищенні мовної культури 61
Розділ 2. КУЛЬТУРА УСНОГО ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ .. 81

§ 1. Основні норми усного професійного мовлення 81

§ 2. Види і жанри усного професійного мовлення 95

§ 3. Український мовленнєвий етикет 109
Розділ 3. ЛЕКСИЧНІ НОРМИ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО

СПІЛКУВАННЯ 120

§ 1. Загальна характеристика лексики сучасної української

літературної мови 120

§ 2. Термін у системі професійного мовлення 131

§ 3. Синоніми 143

§ 4. Омоніми 149

§ 5. Пароніми в діловому мовленні 152

§ 6. Абревіатури в діловому мовленні. Правила

скорочування слів 158

Розділ 4. МОРФОЛОГІЧНІ НОРМИ МОВИ

ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ 165

§ 1. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника

(рід, число, відмінок) 165

§ 2. Прикметник у професійному мовленні 180

§ 3. Норми вживання числівника в професійному мовленні 187

§ 4. Займенник у діловому мовленні 196

§ 5. Дієслово в діловому мовленні 202
Розділ 5. СИНТАКСИЧНІ НОРМИ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО

СПІЛКУВАННЯ 211

§ 1. Особливості синтаксису ділового мовлення 211

§ 2. Порядок слів у реченні 214

§ 3. Однорідні члени речення 216

§ 4. Координація присудка з підметом 221

§ 5. Складні випадки керування 223
Розділ 6. ДОКУМЕНТ ЯК ОСНОВНИЙ ВИД ПИСЕМНОГО

ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ 229

§ 1. Документ, його функції. Класифікація документів 229

§ 2. Основні реквізити документа, їхня характеристика 233

§ 3. Загальні вимоги до оформлення та особливості мови

ділових паперів 245

§ 4. Характеристика найуживаніших документів. Вимоги

до їх змісту та оформлення 250

§ 5. Різновиди наукових робіт 275
Програма курсу „Українська мова професійного спілкування".. 291

Плани практичних занять 296

Самостійна робота студентів 302

Орієнтовна тематика рефератів 307

Контрольні питання 308

Типові помилки у слововживанні 310

Література 344

Додатки 346

ПЕРЕДМОВА

Вихід України на світову арену як незалежної самостійної держави загострив багато проблем - економічних, політичних, соціальних. Не­відворотно постало питання про стан української мови, яка століття­ми перебувала на периферії наукового та офіційного-ділового життя. З наданням українській мові статусу державної реально виникла потреба державних службовців, фахівців різних галузей господарства доско­нало володіти державною мовою для ефективного виконання посадо­вих обов'язків. З метою забезпечити належний рівень володіння навич­ками ділового мовлення Міністерство освіти і науки України впрова­дило для студентів вищих навчальних закладів різного рівня акредитації курс української мови з професійним спрямуванням.

Пропонований посібник зорієнтований на формування знань про специфіку усної та писемної форм реалізації ділової української мови (наукового та офіційно-ділового стилів) з урахуванням фахової спря­мованості навчання майбутніх економістів, менеджерів, банківських працівників, фахівців з проблем економічної соціології.

Посібник містить виклад основних теоретичних положень про суть та функції мови, загальних питань походження та історії розвитку укра­їнської літературної мови, висвітлює тенденції розвитку української мови на сучасному етапі.

Характеристика вимог щодо усного професійного мовлення перед­бачає виділення основних орфоепічних та акцентуаційних правил, форм і жанрів усного ділового мовлення (публічний виступ, телефон­на розмова, ділова бесіда). Аналіз особливостей писемного ділового мовлення пов'язаний з визначенням змісту, структури, порядку скла­дання та оформлення різних видів документів, використання яких зу­мовлено навчальною та науковою роботою студентів і майбутньою професійною діяльністю.

Посібник сприятиме активізації та поглибленню знань грамати­ки, лексики, фразеології та синтаксису сучасної ділової мови, а та­кож розвиткові та удосконаленню вмінь і навичок роботи з текстами наукового та офіційно-ділового стилю в межах сфери професійного спрямування.


Словник-довідник, доданий до посібника, допоможе уникнути ти­пових помилок у вживанні слів та побудові словосполучень, пошире­них у системі ділового мовлення.

Зважаючи на відсутність єдиної програми з курсу ділової україн­ської мови, схваленої Міністерством освіти і науки України, у посіб­нику подано програму, затверджену вченою радою Львівського націо­нального університету імені Івана Франка, плани практичних занять, орієнтовну тематику рефератів та перелік контрольних питань.

Зміст і структура посібника узгоджуються з навчальними планами для студентів різних економічних спеціальностей.

Посібник може бути корисний усім, хто цікавиться проблемами професійного ділового мовлення, а також бажає підвищити загальний рівень культури мовлення.

ВСТУП
§ 1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови

Мова - це єдина, цілісна, складна система знаків: фонем (звуків), морфем (частин слова), слів, речень, яка служить для називання пред­метів, явищ об'єктивної дійсності та понять, є засобом спілкування, обміну думками і формування думок.

Мова - явище фізичне, фізіологічне, антропологічне, суспільне. Умова його існування - людське суспільство. Це феномен людської цивілізації. Зв'язок мови й суспільства обопільний. Вона - одна з го­ловних ланок ланцюга "суспільна свідомість - праця - мова", що ро­бить людину власне людиною. Мова - найважливіше знаряддя соціа­лізації людини. Суспільна сутність людини виявляється уже в тому, що вона щодня спілкується, пристосовується до свого оточення, зміц­нює суспільні зв'язки, взаємодіє зі суспільними групами.

Мова - засіб спілкування, мислетворення, інтелектуального та ес­тетичного освоєння світу, нагромадження і збереження людського до­свіду, а також умова подальшого поступу усього людства.

Мова лежить в основі духовного єднання людей у певну спільноту, вона є „найдосконалішим, незамінним засобом етнічної (національ­ної) єдності" (В. Чапленко), „найголовнішим і найміцнішим цемен­том, що об'єднує етнографічний народ і перетворює його в свідому націю" (І. Огієнко). У ній виявляється генотип нації, досвід її буття, закладено код нації, її ментальність. Мова - найважливіша ознака на­ції і засіб репрезентації її у світі.

Формою існування мови є мовлення - конкретний, практичний вияв мови, „мова в дії", реалізація мови у різних сферах життєдіяльності.

Щоб осягнути роль мови в суспільстві, варто розглянути її функції, важливі для суспільства взагалі і для кожного окремого носія мови. Узагальнити їх можна як функції спілкування, повідомлення і впливу.

Комунікативна функція.

Мова є засобом спілкування і порозуміння між людьми.

Це одна з найголовніших соціально-практичних функцій мови. Вона є важливою для кожної людини, для існування суспільства і для життя самої мови.

Усе життя людини - це її спілкування з оточенням і взаємний вплив один на одного. Спілкування, стосунки з іншими людьми - життєва доконечна потреба, а водночас і найбільша розкіш, яка дає щастя. Не­можливість спілкуватися означає важку і гнітючу самотність.

Досліджуючи закони спілкування, психологи визначили, що контакти людини зі світом вкладаються у сім кіл спілкування, перше з яких - це сім'я, де вона народилася, а найширше, сьоме, - спілкування зі світом (цьому сьогодні сприяють розвинені інформаційні технології). Поміж ними - стосунки між друзями, партнерами, колегами, „службовими людьми", земляками. У кожному з цих кіл людина формує свою мовну поведінку. Професійне спілкування - одна з важливих ланок цього ланцюга.

Мова - засіб обміну інформацією у всіх суспільно важливих сфе­рах комунікації: політиці, науці, у галузі економіки, виробництві і ді­ловій сфері, в освіті, культурі та ін. Обслуговуючи потреби суспільст­ва у забезпеченні інформаційних процесів, мова утверджує свою полі-функціональність, повнокровність і силу. Спілкування дає життя самій мові, адже мова, якою ніхто не спілкується, стає мертвою.

Мова - це універсальний засіб спілкування. Описи усіх можливих знакових систем, які спроможні передати інформацію, лише доводять, що це „роди мов", - мова зору, слуху, дотику. „Без розуміння мови немає мови взагалі"'. Невербальна комунікація є похідною від мовної комунікації, бо всі можливі знаки і сигнали нам щось „промовляють".

Мислетворча функція.

Мова - засіб людського мислення: творення, оформлення і вира­ження думки.

Мова - це „дійсність думки", „тіло думки". Вона не є відображен­ням світогляду, який склався, а діяльністю, що його становить. Мис­лити - означає оперувати мовним матеріалом, словами, реченнями. Без цього органічного зв'язку мовлення і пізнавальна діяльність людини неможливі. Мислення - це внутрішнє мовлення.

Кожний момент діяльності зумовлюється думкою і її носієм - мовою.

Номінативна функція.


1 Смаль-Стоцький Р. Українська мова в Совстській Україні. - 2-ге вид. - Нью-Йорк; Торонто; Сидней; Париж, 1969. - С. 9.

Мова є засобом називання усіх предметів, ознак, дій, кількості, усьо­го навколишнього світу, реальних та ірреальних сутностей. Цей про­цес науковці називають лінгвалізацією, або омовленням світу.

Попри однаковість реалій, кожна нація бачить світ по-різному. Укра­їнська мова - це самобутня мовна картина світу української нації. По­рівняймо: українське слово лікарня пов'язане зі словами лікувати, ліки, тоді як російське больница асоціюється зі словами болеть, боль; укра­їнське шанувальник має зв'язок зі словами шанувати, пошана, а ро­сійське поклонник - зі словами поклоняться, поклонение. Разом з іншими факторами етнотворення мова формує національний менталі­тет, національну культуру і духовність нації. В основі українського менталітету закладена „природа світовідчуття, оригінальна цивіліза-ційна рефлексія на навколишній світ"2. Омовлені загальнолюдські по­няття існують поряд із національно вагомою лексикою з мовного і со­ціально-культурного простору саме української нації, напр.: лани ши­рокополі, садок вишневий, дівчина як калина, доля стелиться рушниками, чорнобривці посіяла мати, День злуки, тридцятикіло-метрова зона відчуження, скнилівська трагедія, Помаранчева рево­люція та ін.

Процес омовлення світу можна уявити і як щоденні відкриття ма­лої дитини, яка пізнає світ за допомогою мови: називання предметів (іменники), дій (дієслова), ознак (прикметники) - ось її перші дотор­кання до усього навколо; і як потужний Ніагарський водоспад інфор­мації, що сходить на нас завдяки поступу людства. Назвімо, наприк­лад, нові спеціальності, що з'явилися останніми роками на економіч­них факультетах: „Менеджмент організацій", „Інформаційні системи в менеджменті", „Банківська справа", „Фінанси і кредит", „Економіч­на соціологія", „Економічна статистика" та ін. Кожна із цих галузей має свою потужну терміносистему.

Пізнавальна функція.

Мова - засіб пізнання світу і накопичення людського досвіду.

У пізнанні нового, раніше не відомого мова є обов'язковим чинни­ком. „Роль думки і мови в пізнанні світу нагадує прокладання тунелю: думка у мовній формі вгризається в породу невідомого і застигає у вигляді кріплень, без яких тунель обвалився б"3.


2 Шевченко Л .1. Інтелектуальна еволюція української літературної мови: Теорія ана­лізу. - К., 2001. -С. 175.

3 Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація: Тези про місце і роль мови в національному відродженні України. - Дрогобич, 1994. - С.59.

Мова - енциклопедія людського досвіду усіх попередніх поколінь.

Думки, виражені за допомогою мови, збереглися на камені і глиняній табличці, на пергаменті і папері. „Вся людська культура й цивілізація нерозривно зв'язані з цим величезним сховищем людських знань і до­свіду, що їх нагромаджено за весь час існування людства як суму знань видатних людей усіх поколінь"4. Вивчаючи інші мови, ми пізнаємо інший світ, іншу культуру і збагачуємо свій досвід і знання. Культурологічна функція.

Мова - носій культури, засіб нагромадження суспільно-історично­го, культурного надбання народу - творця мови.

Оволодіваючи мовою, людина опановує і культуру народу. Мова -„генофонд культури" (О. Гончар), „жива схованка людського духу" (П. Мирний). Вона духовно єднає покоління, дає змогу сягнути куль­турних скарбів минулих століть.

Мова - це міст між культурами. Через мову можна глибше пізнати традиції і здобутки чужої культури. Українська мова - це ключ до ба­гатої української культури.

Естетична функція.

Мова - засіб творення позитивних емоцій, краси.

Естетика мови - це ресурси і можливості мови виступати в кон­тексті мистецтва. Словесне мистецтво - це творення художніх образів у всіх родах і жанрах літератури, у публіцистиці, ораторському слові. Творчість Гомера, Есхіла, Данте, Шекспіра, Байрона, Шіллера, Гюґо, Бальзака, Бічер-Стоу, Марка Твена, Пушкіна, Льва Толстого, Достоєв-ського - це сторінки світової величі мистецтва слова, які не залишать байдужими жодного, хто до них доторкнеться. Український фольклор, пісні, мистецьке слово І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, О. Гончара та інших наших великих майст­рів слова - невичерпне джерело естетичної насолоди.

Однакове задоволення, позитивні емоції ми маємо від слова писем­ного і живого, якщо митець уповні виявив естетичний потенціал сло­ва або якщо воно звучить досконало. Читання художньої літератури, заучування напам'ять улюблених віршів - це виховання відчуття кра­си мови, примноження краси нашого буття.

Експресивна функція.

4 Томан І. Мистецтво говорити: Пер. з чеськ. - 2-ге вид. - К., 1989. - С.20.


Мова є засобом вираження внутрішнього світу людини.

Мову вживають не лише для простого повідомлення, а й для вияву своїх переживань, почуттів, емоцій. Радість, щастя, здивування, сму­ток, гнів, неспокій та глибинні порухи почуттів людини розкриваються для інших через мову. А вся система мовних засобів, що висловлюють світ емоцій, віддзеркалює неповторність світобачення і світовідчуття української нації, особливості морально-етичних принципів і релігій­них настанов.

Ідентифікаційна функція.

Мова є засобом ототожнення в межах певної спільноти.

Вона єднає між собою представників певної нації у часі і просторі. Завдяки мові ми усвідомлюємо себе українцями, відчуваємо свою спіль­ність з тими, хто далеко від нас, із тими, хто жив до нас. Мова - це той „найважливіший, найдорожчий і найміцніший зв'язок, що з'єднує від-жилі, живі й майбутні покоління народу в одне велике історичне живе ціле. Вона не тільки виражає життєвість народу, але є саме це життя" (К. Ушинський).

Мова консолідує націю. „Національно-мовна свідомість об'єднує народ як у науково-культурному житті, так і в суспільно-політичному, спрямовує його на діяння. Мова - довговічніша за будь-яку форму су­спільної організації. Випливаючи з непізнаних глибин людської при­роди, вона стає цементуючим ферментом нації"5. Ця функція пов'яза­на з набуттям національної гідності.

Етична функція.

Мова - засіб дотримання норм поведінки, моральних правил.

Досягається це існуванням сукупності мовленнєвих етикетних фор­мул та настанов щодо їх використання. Ввічливість, чемність, тактов­ність, шанобливість, стриманість - визначальні ознаки українського мовленнєвого етикету.

„Етичне в мові, - зауважує Н. Бабич, - це конкретно-історична сис­тема мовних засобів (ресурсів) відповідно до форми моральної свідо­мості й поведінки людини, що передбачає ефект добра"6. Слово добро­зичливе, добродарне має бути в основі етики спілкування.

Фатична функція.

Панько Т.І. Мова і культура нації // Мова і культура нації: 36. статей. - Львів, 1991. - С.4. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів, 1990. - С. 21.


Мова є засобом фатичного спілкування.

Фатична комунікація (дослівно - беззмістовна, пуста) - це обмін неінформативними з погляду реальної комунікації повідомленнями, які виконують важливу етикетну функцію, „своєрідна мовна гра, яку зобов'язані підтримувати члени суспільства, дотримуючись етикетних настанов"7. Йдеться про зачин розмов, стримані відповіді, стереотип­ні запитання про життя, сім'ю, справи, здоров'я, врожай, як-от: Як спра­ви? Дякую, добре. А у вас? Як життя? Що нового? Як успіхи? та ін. Поетеса Ліна Костенко порівняла цей обмін репліками з "настільним тенісом розмов". Характер цих запитань і відповідей умовний, але для встановлення контакту, підтримання розмови вони дуже важливі. Фа­тична комунікація має національну специфіку, а також відповідає нор­мам народної етики. Без дотримання фатичних ритуалів не буде мати успіху дипломатія, ділові перемовини.


7 Білоус М. Фатичне спілкування українців // Мова і культура нації: 36. статей. -Львів, 1991.-С. 20.

Це перелік основних функцій мови. Мова - безмежний океан, який оточує людину. Кожний порух думки, імпульс почуттів, волі, намір самовираження пов'язаний із використанням мови. Охоплюючи усі сфери суспільного життя, мова супроводжує поступ суспільства. Тому функції мови можна розглядати докладніше. Волюнтативна: мова є засобом вираження волі щодо співрозмовника - прохання, запрошен­ня, поради, спонукання. Виховна: слово прищеплює моральні припи­си, виховує національно-свідомого громадянина, естетичне світовід­чуття. Магічно-містична: йдеться про існування особливої таємни­чої, магічної, гіпнотичної сили слова. Ця сила слова своєю дією може впливати на душевний і фізичний стан, поведінку людини. її викорис­товували в давнину в замовляннях, або заговорах, які мали практичну функцію, але за словесною формою вони були справжніми мистецько-поетичними творами. Колядки, щедрівки, примовляння - це приклади віри українського народу в магічно-дієву силу слова. Магія слова ви­являється і в тому, що воно здатне викликати уявлення, образи пред­метів, істот, які не існують взагалі. Філософсько-світоглядна: мова прив'язує етнос до його природного оточення, ландшафту, предметно­го обжитого космосу, з рослинністю та звіриною включно, який ста­новить неорганічне тіло народу. Державотворча: мова є виявом са­морозвитку держави, головним чинником, який консолідує сучасне українське суспільство в націю. Цю функцію мова може виконувати з опорою на всі основні функції, забезпечуючи підвищення авторитету української мови, формування національно-свідомої еліти, культурного, інформаційного, засадничо-ідеологічного суверенітету.

Усі функції мова не виконує окремо, вони взаємодіють між собою, впливають одна на одну або ж близькі за своєю суттю. Скажімо, фатич-на функція випливає з етичної, естетична є складовою культурологіч­ної, нагромаджувальна є результатом пізнавальної, а державотворча функція реальна лише за умови дії усіх. Повнота виконання функцій означає ефективність мовоіснування.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Тренінг професійної майстерності
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

М. Тодики доктора юридичних І політичних наук, професора В. С. Журавського...
Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів

Підручник Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник...
Міністерство освіти І науки України Інститут держави І права ім. В. М. Корецького

1. Державна мова – мова професійного спілкування
Під час вивчення дисципліни «Українська мова професійного спілкування» наголошується переважно на тих особливостях мовних норм, які...

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова
Міністерством освіти І науки, молоді та спорту України для використання в основній І старшій школі у загальноосвітніх навчальних...

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова
Міністерством освіти І науки, молоді та спорту України для використання в основній І старшій школі у загальноосвітніх навчальних...

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова
Міністерством освіти І науки, молоді та спорту України для використання в основній І старшій школі у загальноосвітніх навчальних...

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова
Міністерством освіти І науки, молоді та спорту України для використання в основній І старшій школі у загальноосвітніх навчальних...

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова
Міністерством освіти І науки, молоді та спорту України для використання в основній І старшій школі у загальноосвітніх навчальних...

В.І. Лозова, Г. В. Троцко теоретичні основи виховання І навчання
Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів педагогічних



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка