Пошук по сайту


Урок із позакласного читання за творчістю

Урок із позакласного читання за творчістю

Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту

Покровської районної державної адміністрації

Дніпропетровської області

КОЛОМІЙЦІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА

І-ІІІ СТУПЕНІВ

53631, с. Коломійці, вул. Шкільна,13

Телефон (05638)5-57-92

kolomijczi@yandex.ua



Урок підготувала

вчитель української мови

та літератури

спеціаліст першої категорії

СТЕЛЬМАШ

ЛЮБОВ ІЛЛІВНА
2012 р.
Тема: Урок із позакласного читання за творчістю

Ганни Світличної

Мета: Познайомити учнів із життєвим і творчим шляхом

Г. Світличної, з її поетичним доробком.

Ровивати пізнавальну активність, виразність

читання поезій, уміння співставляти і порівнювати.

Виховувати естетичні смаки; любов до рідної

землі і рідного краю, кращі моральні якості, любов

до поетичної спадщини поетів рідного краю.
Епіграф Планета починається з порога.

Людина - із високої мети

Г. Світлична
Обладнання: портрет Г. Світличної. Збірки поезії.
І. Мотивація навчальної діяльності

ІІ. Оголошення теми і мети уроку

ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Вчитель: Кожна епоха уславлена іменами видатних жінок, серед них: княгиня Ольга, Євпраксія, Роксолана, Маруся Чурай, Леся Українка. Поруч з цими іменами має право стояти ім'я Галини Світличної

В.Савченко говорив: «Галина Світлична, без перебільшення – явище, якого не знала жодна література світу. Своїм існуванням вона немов би демонструвала тезу про первинність духу і вторинність матерії. Інвалід з дитинства, квола тілом, ця жінка була велетнем духу».
Діти,що вам удалося дізнатися про Галину Світличну?
Учень 1. Галина Павлівна народилася в м. Павлограді Дніпропетровської області у сім'ї службовця 20 квітня 1939 року.

Вряди – годи виїжджала за межі міста, бо з семирічного віку була прикута до ліжка тяжкою хворобою. Ця хвороба підстерегла її в роки війни і покарала невинну душу навічно. Перенесла 8 операцій але недуга не відступила від неї. Ганнуся росла без мами, бо померла ненька, коли дівчина була ще маленькою. Жила з батьком - фронтовиком Павлом Михайловичем, та з мачухою Оленою Василівною, котра стала для Ганни другою матір'ю – доброю, уважною, чуйною.
Учень 2. Шкільну науку опанувала вдома з допомогою вчителів і друзів. Закінчила три курси Харківського університету. І це при умові, що все свідоме життя прикована до ліжка. Потім проростає зеленим ніжним пагоном поетичне слово.

Ганна пише спочатку російською мовою, а після приїзду для консультації Павла Кононенка почала писати українською. Перші публікації на шпальтах міської, районної та обласної газети, а потім - збірки. Її поетичний доробок вагомий. Це цілком самобутня, неповторна сторінка в українській поезії. До поетичної криниці Г.Світличної припадають спраглі душі сучасників, щоб пригоститися з джерел правди і добра. Збірки її творів: «Стежки несходжені весняні», «Золоте перевесло».
Учень 3. Поезія Г.Світличної показує, що її авторка не потребує знижок на важку особисту долю. Її поетичне слово, долаючи відчай, біль, гіркоту, вчить мужності та стійкості. Але в цьому двобої їй потрібна була підтримка. Вона шукала її і знайшла у духовній величні геніїв. Тому-то поезія Ганни Світличної перегукується з словом-зброєю, словом-криницею геніальної української поетеси Лесі Українки, якій вона присвячує прекрасний вірш.

Лесі Українці
Боюсь торкнутись імені твого,

Але зоря, ота, що у вікні,

Твоя зоря, задумлива і строга,

Зорить подовгу уночі мені.
Молюсь на неї, сподіваюсь їй,

Її тремтіння ніжно зберігаю.

Сім струн твоїх у тиші золотій,

Сім вічних струн в душі моїй співає.
І вже не знаю, на якій із хвиль

Моя ріка в твою впадає круто.

До слова – слово, як до болю біль,

До думи – дума, як до рути - рута.
І вже не знаю, у чиїм житті,

З ким це було, з тобою чи зі мною?

На барикади мужності круті

Встає дзвінка поезія до бою.

А слово і тремтить, і поспіша,

І чути наче дзвонів десь бриніння.

Й сміється Мавка – зболена душа,

А у вікні зоря, оця, що й нині.
І небо многотрудне та хмільне,

Оце, що й нині, вечорове небо.

І хай мене хтось тяжко дорікне

Нескромною причетністю до тебе.
Нехай! Та я, мов хвиля до ріки,

Мов зерня спрагле до свойого поля,

Таки причетна міцно на віки

До віри, до надій твоїх і болю.
Причетна від найпершого «люблю».

Причетна до останнього «кохаю».

Мою причетність, як судьбу мою,

Твоя зоря ген-ген благословляє.
Благословля, ще й сіє на уста,

На серце сіє ломикамню сім'я,

А сім'я те, як сонце, пророста

І зацвіта твоїм правдивим ім'ям.



  • Як ви думаєте, чому Леся Українка особливо близька своїм душевним складом і життєстійкістю Ганні Світличній?

  • Цей вірш вам видається сумним чи бадьорим і життєстверджуючим, таким, що спонукає до дії? Проілюструйте свою думку рядками вірша

  • Поясніть значення поетичних рядків:



Учень 4 Поезія Ганни Світличної цікава і повчальна , як історія серця яке вміє страждати. Але страждання робить його не жорстокішим, навпаки – гуманнішим. Її поезії глибоко особисті, але кожний вірш – урок мужності для нас. Долаючи повсякденні життєві труднощі, поетеса впевнено прокладає свій шлях, сильної вдачею людини.

Вона не бажає коритися долі, іноді проти її лиха стає сміх.

Прослухайте поезію Г. Світличної «А що мені, мамо, лихо!»


  • А що мені, мамо, лихо!

Я, мамо, сміюся, бачите!

Сміються у полі мальви

Зіниченьками гарячими.

А мати вмовляє гірко:

- Та годі вже, доню, тихо!

У тебе вже, доню, сльози,

Ген сльози від того сміху.

  • А що мені, мамо, сльози?

Я, мамо, співаю, чуєте?

Співаю – аж зорі падають,

Луною в степах ночую.

А мати вмовляє гірко:

- Та годі вже, годі, доню!

У тебе від того співу

Вже білими стали скроні,

  • А що мені, мамо, скроні,

А що мені ті сивини?

Як білою стану зовсім –

Подумають, що калина.

А мати вмовляє гірко:

- Та годі, дитя шалене!

Калини в степу багато,

А ти ж бо одна у мене.
Учитель:

  • Які почуття викликала у вас ця поезія?

  • Як вона перегукується з відомими словами Лесі Українки: «Щоб не плакать, я сміялась» або «Ні, я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні»?

  • Які моральні принципи ліричної героїні поезії Г.Світличної?

  • Хто найгостріше відчуває біль своєї дитини?

  • Як мати поставилась до обраного дочкою шляху боротися?

  • Чи оправдовує себе вибрана поетесою форма діалогу?

  • Настільки реальною здається вам описана картина?



Як бачимо, це твір рідкісний своїм емоційно-технічним підґрунтям.

Дотепне і несподіване пояснення цього психологічного феномена – сміятися тоді, коли слід би заплакати, зустрічаємо ще в багатьох творах наших поетів:
Ось кінцівка вірша Ліни Костенко: «Людина жартує у двох випадках, коли їй весело і коли їй сумно». А як цікаво про це ж сказав у вірші Д. Павличко: «Сльоза розкривається, немов граната, якщо не може стекти сухими руслами сміху.» Отже, залишається тільки сказати про те, що нового внесла Світлична в цей малопоширений, але все ж відомий поезії мотив. Безперечно, серед згадуваних тут віршів її поезія «А що мені, мамо, лихо»… має своє місце і свою неповторність – змісту, інтонації внутрішнього драматизму. Бо йдеться про своєрідний психологічний поворот у темі, про свою особливу барву в її спектрі.
Учень 5 Реальне життя було важким і суворим. А ця квола жінка, як Прометей, вела багаторічну війну не тільки з фізичним недугом, а й з байдужістю та черствістю людей. Маючи щиру і відкриту душу, поетеса боляче реагує на людську бездушність.
Крізь ніч, котра муром круг дому німіє,

Крізь цю затяжну непогідь.

Пробийся до мене, надіє,

Дай сили іще пожить.
Не страшно, як серце недуже

Затисне враз болю стобальний шквал,

Страшна людських душ глухота байдужа

Й хамла войовничий оскал.
Не страшно – це невіть за що спокута,

Це вергання брил, це стотоння бід,

А страшно – гукати, гукати, й не чути

На голос, на поклик не чути отвіт.


  • Поясніть значення останніх двох віршованих рядків і запам’ятайте їх назавжди, щоб не забувати, чого чекають від вас люди.



Учитель:Поезія Ганни Світличної не визначає компромісів. Поетеса не раз підкреслює, що є речі у житті, які для кожної людини мають бути святинею. Такою святинею для неї є хліб.

В потертому кошику хліб принесли із крамниці.

О, як же він пахнув надіями, степом, пшеницею!

Як солодко мріяв про стіл, у господі накритий!

А хліб розламали і кинули свиням в корито.

Бо, кажуть, від хліба товстішає, м’якшає сало…

Втішалося свинство, аж хрюкать на мить забувало.

Очиці вузенькі від радощів мружило косо…

А він же, той хліб, сподівання чиєсь і недосип.

А мати ж його, упустивши, було, цілувала,

А я ж на долівці, колись його крихти збирала.


  • Які образи виникли у вашій уяві?

  • Над чим примушують задуматись ці поетичні рядки?

  • Чому для нашого народу хліб є святинею?



Учитель: Поетеса уміла цінувати дружбу, щирість, допомогу. Всі ми знаємо, що вірний друг – це найбільше багатство. А якщо цей друг зрадив? Як жити з цим відчуттям, як перебороти почуття зневіри? Вірш «Я з другом посварилася…»
Я з другом посварилася своїм.

Біда. Ми стільки років з ним дружили.

Нас і смаки, і погляди ріднили,

І от у сварці котрий день із ним.

Ні, він мені лихого не чинив,

І пасквілів не слав мені на службу,

Й не кидав у святу криницю дружби.

Він – лиш промовчав. Очі вбік відвів.


  • Які художні образи використовує поетеса у цьому вірші?


Учень 6 Ганна Світлична - ровесниця шістдесятників. Тяжкі часи, які переживала Україна й українська інтелігенція, торкнулася своїм крилом і Ганну. Вона добре розуміла, за що загинув Василь Симоненко, Василь Стус.

Та поетеса твердо вірить, що настануть кращі часи, що не згасне ніколи жертовницький вогонь. Тому-то поезію «Жертовницький вогонь» і присвячує Василеві Стусу.
Учениця читає поезію «Жертовницький вогонь»
Учень 7 Авторка цих віршованих рядків любила життя, хотіла жити, бути щасливою, іншим зичила щастя. Вона була переконана в тому, що символом життя, щастя, волі є сонце!
Сонце, сонце – погляньте, люди,

Під ногами стелиться вам габою.

Жити – буду, творити – буду!

Бо сонце ллється рікою в груди,

Бо я солдат, що лиш рани згоє, -

Вступає знов до важкого бою.
Учень 8 Ганна Світлична – великий патріот своєї Батьківщини. Своїми поезіями вона закликає нас, сучасників і потомків, цінувати завоювання і заповіти дідів та прадідів, бо то є велике щастя «Жити і чути Батьківщину у крові»
Вірш «Своїх дідів шаную заповіти».
Своїх дідів шаную заповіти,

Рощу свій сад в рожевій куряві.

Є щастя, о високе щастя жити

І чути Батьківщину у крові.
Отак, як сонце чує в собі сонях,

Отак, як небо чує в собі птах.

Є щастя при снігах і при осонні

У неї словом бути на устах
І промовлять до всесвіту й колиски,

Своє дитя її іменню вчить.

Є щастя – хай з вершечка обеліска –

А вже ж світити,

Їй одній світить.

Учитель: Так Г. Світличну ні в чому не можна докорити. Їй довелося вести майже 50-літню війну з недугою. Ця мужня жінка ніколи не скорялася, брала вершину за вершиною. Легше було тоді, коли жили батько з мачухою. А як їх не стало, то по – різному доводилося.

Минали роки, в блокнотах мережила рядки квола, але мужня рука. Лягали на папір крицеві слова, мужні роздуми про поезію і місце її в суспільстві.

Учитель: Ми назвали найголовніші теми, яких у своїй творчості торкнулася наша придніпровська поетеса – Ганна Світлична.

Це тема: Батьківщини, хліба, дружби, пам'яті і героїзму, але є ще одна вічна тема - тема любові до матері. «Доки живі ще ваші матері»


Ганна Світлична всією душею любила життя, сама була вірною дочкою свого народу. Їй не байдужа доля тих, хто, як смолоскип, горів проти вітрів. Історична пам'ять не дає поетесі такої розкоші – думати сторонньо про страждання, що звідав народ. Живе вона ним. Пам’ятає і судить насильство, наругу і смерть. Цьому підтвердженням є поезія «Арешт Шевченка»

(Збірка «За хвилину до вересня»)

В останні роки свого життя публікувала статті на животрепетні теми, давала чітку оцінку подіям, не піддавалась ні ейфорії, ні песимізму, (які складалися в її побутовому житті). Сама була людяною, любила людей. Мала лебедину вірність до рідного краю. Образ лебедя в її поезіях наскрізний.

Лебедина пісня – це вірш – посвята В. Симоненку («Лебедина балада»)
Ой летіли лебеді та над Україною,

Зоряно пісенною, росянокалинною,

Ой кричали лебеді над одною хатою,

Мудро – Василевою чебрицем наллятою

Лебедями зронена, висотою мічена,

Покотилась слізонька в серце у Васильчине,

Зайняла вогнем його, жаром попелила,

Ой мої ви лебеді, що ж ви наробили

18 листопада 1995 року Ганни Світличної на стало.

Та ще не одне покоління вона дивуватиме своєю мужністю, силою волі і любов'ю до життя.

Ось як згадувала про цей день Л.Г.Орищенко, вчитель української мови та літератури Булахівської СШ: «Мені випала честь провести її в останню путь. Міський будинок культури Павлограда переповнений тими, хто знав Ганну Павлівну, хто кохався в її поезіях, хто захоплювався і дивувався її мужності.

Останні години прощання. Мов ріка, плинуть люди, в жалобі, схиливши голови. Тамуючи подих, ми прощалися з жінкою-лебедем. Місцеві художники за одну ніч відтворили її образ на полотні, на якому вона справді схожа на лебедя. На її тендітних плечах білий, легкий, повітряно-прозорий шарф, ніби лебедині крила. Здається ось-ось злетить у безвість і навіки опалить наші серця, залишить слід у нашій пам'яті».
А інша, В.Г. Познак, написала поезію
О Ганно, Ганно

мила Ганно!

В душі моїй ти незрівнянна,

Ще змалечку мудрій – стежками

Мене ведеш ти, наче мама,
Тобі я хочу поклонитись,

Наснаги творчої напитись,

Щоб сил набратись і змужніти

Щоб щиро жити і творити.
Пишаюсь мудрістю твоєю,

Вклоняюсь мужності твоїй.

Сяй путиводною зорею

На Павлоградщині моїй.
Я знаю, що ви теж самостійно приготували поезії Г. Світличної та приготували ілюстрації до них.

Будь ласка, прочитайте поезію.
Читає учениця Коломоєць І. «Батько»
БАТЬКО

Ходить батько в саду між грядками,

Оглядає уважно цвіт.

Опадають на плечі батькові

Білі травні прожитих літ.

Травень, батьку!

Промінність просить.

Хоч бери і наповнюй дзбан,

А у тебе на скронях осені

Тихо-тихо золіг туман

Мав на світі єдине свято –

Працю чесну до мозолів

Наробитись, як наспіватися

Все ніяк досхочу не вмів

Дріботливіші стали кроки,

Плинуть сутінки з очей

Вже, б здається, й пожив у спокої,

Тільки б викохать сад оцей

Бродять щоночі стужі нишком

Просить захисту кожна віть

І бува, що позаздриш трішки

Вмінню деяких просто жить.

Батьку, батьку, не треба просто!

Змучить душу тягар боргів

Будем жити і щедро, й просто,

Ти ж інакше і сам не жив

Тож у вікнах суцвіттям висне,

Певне, долі твоєї знак:

Виливатись весь вік у пісні

І не вилить себе ніяк.

Так і житимеш, як до нині,

Вічно з легкістю не в ладу

Травень, Батьку,

То цвіт – іній,

Білий цвіт у твоїм саду

Будуть, батьку, на гіллі вишні,

Буде щебет пташиних зграй,

Прийдуть в дім онучата – вірші

Ти їх трішки поколихай.

Учениця А ще я знаю, що Ганна Світлична дуже любила квіти, особливо осінні, які не здавалися і цвіли у перші морози.
Послухайте поезію «Жоржини» яку прочитає нам Голуб І.
Жоржини
Рано – вранці, на пружні стеблини

Перший іній морозяний ліг

Почорніли, зів'яли жоржини

І лягли мені важко до ніг.

Лиш одна у промінні холоднім,

Наче згусток червоний пашить .

Спалахнула, мов ранок сьогодні,

І сьогодні ж із ним відгорить.

Є у ній, щось до сліз гордовите,

Непокора в поставі стрункій:

У людей, певно, вчилися квіти

Виступати зі смертю на бій?
Закінчити наш урок я б хотіла рядком не менш знаної і прекрасної поетеси Л.Костенко:
Ми всі з українського поля

З блакиті його з висоти

Так значить нам випала доля

Не гнутись, до сонця рости
То ж будемо вищими, віщими,

Нехай нам загубиться лік,

Коли ми себе не понищемо,

Ніхто нас не знищить повік.

Додаток 1
До поезії «Своїх дідів шаную заповіти»

Додаток 2




До поезії «А що мені, мамо, лихо!»

Додаток 3




До поезії «Хліб»


Додаток 4


До поезії «Батько»

Додаток 5

До поезії «Жоржина»

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Урок позакласного читання. У світі книги (бібліотечний урок) В. Сухомлинський...
Літературне читання: підр для 2 кл. / О. Я. Савченко. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2012. – 160 с.: іл

Уроку: вивчення нового матеріалу Жанр уроку
Тема: «Усеперемагаючий голос любові» (Урок позакласного читання. В. Шекспір «Ромео та Джульєтта»)

Урок позакласного читання. Остап Вишня. «Паралелепіпед»
Закріплювати інтерес учнів до творчості Остапа Вишні, ознайомити зі змістом твору «Паралелепіпед», закріплювати знання про життєвий...

Література Тема. Урок позакласного читання. Поезія М. П. Стельмаха
Обладнання: портрет М. Стельмаха, ляльковий театр, Пам'ятки декламатора та «Як навчитися виразно читати віршові твори»

Усний журнал з позакласного читання «Сім кольорів веселки»
Сьогодні у нас нестандартний урок. Ми розглянемо питання – як впливає колір у назві твору, чи як художній прийом, на сприйняття тексту....

Урок позакласного читання (4клас) Тема. «Школа добрих вчинків» за творами В. О. Сухомлинського
Обладнання. Портрет В. О. Сухолинського, збірки творів В. О. Сухомлинського «Казки школи під голубим небом», «Вогнегривий коник»,...

Урок позакласного читання. Осінь золотая тихо-ніжно ходить Ми кожну...
Вступ до розділу «Цікава книга природи». На порозі чарівниця осінь. «Перший подих осені»

Література. 8 клас Тема уроку. Урок виразного читання. Читання творів Тараса Григоровича
Та є такі, що залишаються поза часом, бо стають невмирущими. Серед них – І наш великий Кобзар, Тарас Григорович Шевченко. Сьогодні,...

На уроки позакласного читання
Загальна характеристика розвитку культури та лі­тератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі

На уроки позакласного читання
Загальна характеристика розвитку культури та лі­тератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка