Пошук по сайту


Урок 20 Тема «Художня культура як засіб самопізнання І творчої самореалізації особистості»

Урок 20 Тема «Художня культура як засіб самопізнання І творчої самореалізації особистості»

Тема 2. Художня культура і світ людини
Урок 20
Тема «Художня культура як засіб самопізнання і творчої самореалізації особистості» ознайомить Вас із прийомами формування світоглядних установ особистості в соціумі. Ви дізнаєтесь, у яких взаєминах існують потреба в самореалізації особистості з творчою самореалізацією та який вплив має на особистість ідеали суспільства.

В удосконаленні людини - сенс|зміст,рація| життя...

Максим Горький
Два світа|світ| є у|в,біля| людини: Один який нас створив,

Інший який ми від століття|вік| Творимо у міру наших сил.

Н. Заболоцький

Розвиток людини - надзвичайно складний процес, в якому беруть участь багато факторів. Серед них помітну роль грає художня культура - специфічна сфера діяльності з різноманітними та неоднозначними зв'язкам із багатьма сферами громадського життя. Розвиваючись під безпосереднім впливом ідеологічних і соціально-економічних процесів, художня культура, в свою чергу, має на них істотний вплив, і насамперед тоді, коли вона виступає ефективним засобом формування людини.

В 20-х рр. XX ст. відомий американський вчений Вотсон Броудас писав, що людство вступило в епоху безмежного самовдосконалення. Нині темп цього процесу прискорився. Наука вже не стільки радує й обнадіює, скільки лякає. Якщо на початку минулого століття вона поліпшувала світ навколо людини, то тепер намагається «поліпшити» саму людину. Уже збувається прогноз ряду футурологів, які стверджували наприкінці XX ст., що в XXI сторіччі найбільші відкриття відбудуться в області біології. Досвіди по клонуванню, дослідження механізмів старіння, вивчення геному людини, досягнення генної інженерії не просто змінюють, а буквально підривають уявлення людей про себе, свої можливості, про відносини з природою, що складалися тисячоріччями. Задаючись питанням про сенс життя кожна людина усвідомлює, що вона не «пуп Землі», не центр Всесвіту, а її життя не самодостатнє, бо вона частина чогось більше глобального, з’єднуючого її з іншими людьми і світом. Якщо у житті є зміст, це означає, що кожен з нас не самотній і займає особливе місце в історії людства і Всесвіту. У давні часи ставилось питання про призначення людини, що простежується й у релігіях. Бог або боги визначають долю кожного, те, для чого він живе. Людина може відкрити своє призначення й здійснити божественний задум або так і не довідатися його, пройти по життю без мети й спрямованості. У різних культурах існує міф про Книгу доль, де записані всі що живуть, навіть ще не народжені. Мало кому вдається ухилитися від приречень долі, змінити її. Тільки герої, нащадки богів, здатні діяти всупереч їхній волі (як, наприклад, Прометей або Геракл). Простий смертний позбавлений цього дару.

Існують два основних способи формування особистого світогляду, або картини світу, - міфологічний і філософський. У першому випадку готовий світогляд приймається або складається з готових елементів, цеглинок. У другому - світогляд складається за рахунок власного розумового процесу. Адже людина, схоже, дійшла до межі своїх природних можливостей. Уже сьогоднішні справи у великому спорті показують, що подальші рекорди можна встановлювати тільки застосувавши особливі хімічні препарати (допінг), енергетичні коктейлі, гормони. Генетичне втручання здатне «підправити» людський організм, щоправда лише до певного ступеню. Не виключено, що в майбутньому у людей зуміє розвитись якісь атавістичні, майже зниклі якості (наприклад, телепатичні здатності) або, навпроти, що тільки зароджуються (надсприйняття, висока швидкість мислення). Проте рано або пізно він наблизиться до грані, за якої вже не можна ступити без радикальної перебудови організму. Припустимо, потрібно переселитися на інші планети. Навіть перебування на навколоземних орбітальних станціях може зашкодити людському організму, що ж говорити про інші планети, де умови різко відрізняються від земних?

Генетики стверджують, що приблизно через 40 поколінь людство «почорніє і прищулиться» (покоління визначається строком в 25 років). Підстави, на яких будується цей прогноз, настільки очевидні, що він здається цілком переконливим. По-перше, народжуваність у представників Європеоїдної раси невелика й продовжує знижуватися. Кількість же людей з темним кольором шкіри й волосся, навпаки, інтенсивно росте, а монголоїдна раса налічує уже більше чверті жителів планети. По-друге, такі ознаки, як смаглява шкіра, темні волосся й монголоїдний тип особи, ставляться, за твердженням генетиків, до домінантних, а блакитні очі й світлі волосся - до рецесивних. Тривалість життя в майбутньому збільшиться. За сміливими оцінками геронтологів, до 500 років! Уже зараз виявлені гени, вплив на які здатен продовжити життя людини в 4—5 разів, і наука стоїть на порозі ще більш грандіозних відкриттів. Пропонуються й прості способи рішення даної проблеми. Британський професор Ендрю Прентайс переконаний, що Земля стрімко перетворюється в планету товстунів. На думку вченого, нинішнє покоління, що стало важчим на 20 %, піддається настільки ж істотним біологічним змінам, як і європейці, які жили два століття назад (тоді їхній зріст раптово збільшився на 30 дм). У надлишковій масі тіла немає нічого гарного; вона викликає задишку, збільшує навантаження на серцево-судинну систему, підвищує ризик виникнення небезпечних недуг - від діабету до раку. Футурологи впевнені: у людині змінюється психологія, поводження й відношення до життя. У людини майбутнього стануть іншими фізичні параметри. Наприклад, поступово збільшиться маса мозку (щодо маси тіла), зменшаться розміри щелепного апарата й зубів, людина стане вище. У свою чергу психологи вважають, що підвищиться інтелект людей. Тільки за минуле століття збільшився коефіцієнт інтелекту. Наука XX сторіччя показала, що можна позитивно впливати на розвиток потенційної здатності людини за допомогою фізичних факторів.

Американські вчені Флойд Блум, Арлайн Лейзерсон і Лора Хофстедтер зробили сенсаційне відкриття. Виявляється, головний мозок людини стрімко змінюється убік геніальності! Причому жіночий інтелектуальний потенціал росте швидше чоловічого. «Не мине й двох століть, - пророкують медики, - і світ сповниться Софіями Ковалевськими, Маріями Склодовськими-Кюри й Альбертами Эйнштейнами, тобто, кожен житель Землі зможе досягти в обраній справі такої досконалості, про яку сьогодні ми не наважуємося навіть мріяти». Нейробіологи стверджують: протягом III тисячоріччя мозок цивілізованої людини «порозумнішає» настільки, що кожен з наших нащадків буде знати формули вищої математики, взагалі дасть сто очок уперед нинішнім академікам, музикантам і художникам. Люди давно використовують різні хімічні препарати, щоб підвищити свої фізичні, пізнавальні й творчі можливості. Цей шлях досить небезпечний, але від нього не відмовляються ані обивателі, ані фахівці. Чимало відомих письменників, музикантів, художників вживали багато кави, експериментували з іншими, більш небезпечними речовинами.

У будь-якому художньому творі на першому місці стоїть людина. Люди за всіх часів були настільки захоплені повсякденними турботами й працею, що шансів зайнятися творчістю, особистісним розвитком у них майже не залишалося. Здавалося, розвиток науки й техніки відкриває перед людиною нові шляхи. Ще англійський гуманіст Томас Мор у праці «Утопія» (1516 р.) і італійський філософ Томазо Кампанелла у творі «Місто сонця» (1602 р.) намалювали суспільство, у якому звільнені від тяжкої праці люди одержують можливість для духовного й фізичного розвитку. Однак уже наприкінці XIX ст., коли науково-технічні досягнення стали швидко міняти навколишній світ, найбільш проникливі мислителі задумалися над тим, чи не так безхмарно майбутнє, що обіцяє технічний прогрес.

Фантасти давно пророкували: у майбутньому навчаться так моделювати образи, що виникають на цифровому екрані, що диктора або телеведучого не відрізниш від живої людини. Розвиток інтелектроніки й фантоматики, поява нових соціальних фобій і неврозів, навіть подоба глобальної шизофренії, коли люди, доступ яких до тотальної інформації контролюють комп'ютери, будуть не в змозі відрізнити реальність від її комп'ютерного аналога. Згадаєте кінотрилогію американських режисерів Енді та Леррі Банковскі про Матрицю («Матриця», «Матриця: перезавантаження», «Матриця: революція», 1999-2003 р.). У ній люди живуть у віртуальному світі, сконструйованому всемогутньою Матрицею. Вони щиро вірять, що цей світ не просто реальний, але єдино можливий. Але ж цифрове «втручання», переробка й «підчищення» через комп'ютерні й телевізійні мережі інформації стали реальністю вже зараз. Комп'ютеризація здатна зовсім змінити не тільки дух людини, але і його тіло. Поки можлива лише «підправлення» організму за допомогою електронних пристроїв. Високі технології, наприклад, дозволяють повернути зір людям з враженням зорового нерву, які колись були приречені на повну сліпоту. Мікрочипи транслюють відповідні імпульси безпосередньо в зорові долі головного мозку. Підвищення інтелектуальних здібностей за допомогою хімічних стимуляторів або про «планування» людського організму на стадії ембріона й навіть яйцеклітини. Фантасти припускають, що через якийсь час батьки зможуть «замовляти» певні якості майбутньої дитини у генних інженерів. Дійсно, стать дитини навчилися планувати вже зараз; при заплідненні «у пробірці» медики вміють рятувати дитину від генетичних аномалій. Скажемо, якщо «запланувати» дівчинку, є стовідсоткова гарантія, що в неї не буде спадкоємних хвороб, пов'язаних з чоловічою У-хромосомою.

Але, будь-які наукові відкриття, розробки можуть привести до несподіваних результатів. Реалізації подібних можливостей у майбутньому перешкодять не стільки технологічні досягнення, скільки обмеження, що накладаються культурою; от чому збереженню культури як стабілізуючого й організуючого фактора громадського життя філософи й письменники надають таке велике значення.

Вже дуже давно люди відмітили, що будь-яка творча діяльність приносить задоволення, а нерідко і високу духовну насолоду. От чому навіть ті області творчості, які на перший погляд не приносять ніякої практичної користі (деякі ігри, спортивні змагання, мистецтво і т. п.), виявляються важливими і необхідними, оскільки дарують радість, викликають прилив нових сил. Глибинний механізм творчої діяльності, узагальнюється естетичним досвідом. У людей, які мають обмежену естетично-художню підготовку фактично зупиняється процес саморозвитку людської духовності, відбувається відмежування людини від світових художніх надбань, що негативно позначається не тільки на творчих здібностях окремої особистості, але й суспільства в цілому. Духовний підйом, який виникає від сприйняття мистецтва чи при створенні нового, приводить людину до гармонії з світом, до відчуття своєї значущості і доцільності.

Творець – людина, а чарує світ незрозуміло, звідки в нім береться

Те, що людей хвилює стільки літ. Мітці говорять, що себе співають

Ніскільки цим визнанням не грішать, бо виражаючи себе, не знають,

Що править ними вічная душа. Душа ця – ідеал земних гармоній

Духовної й тілесної краси, митцям дано ці голоси почути

Творіння їх – її прекрасні дзвони…

Ліна Костенко
Мистецтво служить задоволенню однієї з вищих потреб людей - художньої, яка інтегрує багато інших потреб людей - інтелектуальні, емоційні, етичні, естетичні. Показуючи явища і закономірності суспільного життя, мистецтво сприяє їх пізнанню і осмисленню, розповсюдженню передових політичних і філософських ідей і ідеалів.

Творчість - прояв глибинної сутності людини, його щире призначення, бо особистість не може жити без творіння. У порівнянні із творчою діяльністю всі інші форми самореалізації (наприклад, досягнення багатства або влади) виглядають менш значимими. А.П.Чехов писав: «Хто зазнав насолоди творчістю, для того вже всі інші насолоди не існують». Творцем називають звичайно Бога. Коли людина творить, вона стає подібною Богу. Бог говорить Адаму: «Я створив тебе істотою не небесною, і не земною, не смертною, і не безсмертною, щоб ти зробився творцем і сам викував остаточно свій образ. Тобі дана можливість упасти до рівня тварини, або підійнятися до богоподібної істоти завдяки своєї внутрішній волі...».

Точно невідомо, коли «почалася» творчість. Можна лише вказати на її нерозривний зв'язок зі становленням людини. В самий ранній період розвитку людського суспільства творчість була органічно вплетена у релігійно-міфологічне світосприймання й пов'язана з магічним дійством і має культовий характер. Величні месопотамські зіккурати і єгипетські піраміди викликають містичне тріпотіння навіть у нас, людей XXI ст. Математика, астрономія, будівництво, металургія, писемність, судочинство, медицина - все це добутки древніх цивілізацій.

Приблизно в середині I тисячоріччя до н.е. виникло то, що вчені називають «грецьким чудом», - найбільша духовна культура античного миру, слава якої виявилася неминущою. В античній філософії склалися два підходи до творчості: перший пов'язаний з ім'ям Аристотеля, який вважав, що в людині споконвічно закладені творчі здатності, які можна розвити; друга концепція належить Платону, який основну увагу приділяв натхненню й інтуїції, вважаючи їх надприродними, божественними дарунками. Платон фактично виділяв два види творчості: нижчий (практично-прикладне, ремісниче) і вищий (надприродний дарунок, що допомагає досягти філософського споглядання). Середньовічна християнська думка сприйняла концепцію Платона, але джерелом усього сущого став Бог. У середні віка багато художників і письменників працювали над своїми добутками анонімно, тим самим визнаючи своїм творцем Бога, але якщо людська творчість - це здійснення Божественного задуму, то моральна, релігійна діяльність вище художньої й науково-технічної творчості. У мистецтві цінувалася не оригінальність, а досягнута майстром досконалість. Мислителі Відродження й Нового часу продовжили лінію Платона. Прагнення до творчості виразилося у формуванні ідеалу енциклопедично розвитої особистості художника й ученого (найбільшою мірою втілити цей ідеал удалося Леонардо да Вінчі). Ідеал особистості Відродження - творець. На відміну від античності основна увага була зосереджена на людині, на особистості художника. Виник культ генія як носія творчого початку. Представники романтизму XIX ст. назвали творчість вищою формою людської життєдіяльності, оскільки в ній людина стикається з Абсолютом. Творчі здібності на думку романтиків реалізуються як у свідомій, так й у несвідомій діяльності; найбільш обдаровані люди творять несвідомо - у стані натхнення. Романтики всіляко сприяли поширенню культу творчості й генія.

XX століття відкрило можливість творити у всіх областях людської діяльності: мистецтві, політики, техніки, науки. Причому основним критерієм творчості стала новизна. Сьогодні склалося декілька підходів до творчості. Один з найпоширеніших підходів - вимір креативності (лат. - «творю»). Креативність не тільки розумовий процес, вона дозволяє знаходити нестандартні рішення, формулювати нові ідеї, створювати унікальні художні форми й т.п. Здатність до творчості - особистісна риса індивіда. Креативність не пов'язана напряму з інтелектом. Більше того, творчі особистості найчастіше гірше вирішують прості, шаблонні інтелектуальні завдання, ніж інші. Важливі для творчості риси й ознаки: легка мобілізація енергії, доступ до своєї підсвідомості, готовність виглядати ексцентрично й дивно, підвищена сприйнятливість, схильність до фантазування, імпульсивність і захопленість, сінестична здатність (уміння почувати смак кольорів, барв звуків, блиску заходу й ін.), незвичайна хвильова активність мозку, чутливість до новизни, проблем людей, гнучкість в обігу з ідеями, оригінальність, емпатія (здатність співпереживання) та ін.

Ще один підхід до творчості - психоаналітичний. Його ввів у практику Зиґмунд Фрейд. Творчість за Фрейдом - результат дії сублімації - механізму психологічного захисту, що перенаправляє енергію незадоволеної сексуальності в процес творчості, творення, катарсису (емоційна розрядка).

Генії, таланти, посередності... Цей поділ досить умовний. Адже не всі твори генія геніальні, а досить посередній автор може раптом взяти та й створити шедевр - утвір, визнаний переважною більшістю людей (до шедеврів відносять не тільки твори художнього мистецтва, але й оригінальні наукові теорії, хитромудрі технічні рішення, вдалі політичні угоди й навіть видатні твори кулінарного мистецтва.) Відома приказка затверджує: «На смак і колір товаришів немає». Проте є загальновизнані твори, про які не сперечаються. Одне з пояснень - «багатошаровість» шедевра: хтось осягає значну частину багатства змісту добутку, на когось впливає «закручений» сюжет, хтось захоплюється яскравими образами... Інше пояснення – шедевр завжди мало відхиляється від звичних канонів і лише геніальний творець здатний створити це. Відомий приклад - Парфенон з його досконалістю форм, гармонією й пропорційністю окремих частин. Численні спроби скопіювати будівля ні до чого не привели, хоча копії виглядали гранично точними. Коли детально досліджували пропорції храму, виявилося, що за начебто правильними геометричними формами ховається величезна кількість диспропорцій: потовщення колон, порушення симетрії окремих частин, що є невловимі для глядача. Вони, можливо, і створюють відчуття гармонії, легкості й досконалості.

Це ж відноситься і до копіювання картин видатних майстрів: враження від копій, як правило, інше ніж від оригіналу. Творчий почерк автора визначається непомітними «недосконалостями», усунення ж їх у копіях знищує зачарування.

Гуманістичний підхід пов'язав творчість із самоактуалізацією (глибинне прагнення розкрити свою неповторну індивідуальність з чимось прекрасним, що дано природою). Гуманістична психологія підійшла до творчості як до здатності, яка постійно розвивається, що властиво органічним особистостям. Провідні представники гуманістичного напрямку — Карл Роджерс й Абрахам Маслоу. Прагнення до реалізації творчих здібностей властиве багатьом з нас, але приховане за накопиченими комплексами, страхами, самообманом. Ті, кому вдається повною мірою самоактуалізуватися, стають творчими людьми в повному змісті цього слова. Творчість часто пов'язана з таким поняттям, як «мета життя». Вибір мети концентрує потужну енергію таланту й колосальну працю, що допоможе досягнути життєвої висоти, та відкриє шлях до слави й визнання. І тоді маленькі та великі життєві радості і все, що не стосується досягнення мети, приноситься на її вівтар.

Сучасна психологія виділяє чотири основні фази творчого процесу: підготовку - свідому діяльність, що є передумовою створення нової ідеї; дозрівання - несвідому роботу над проблемою, виношування ідеї; натхнення (інсайт) - народження ідеї (або рішення), її перехід з несвідомого у свідомість; свідому роботу з розвитку ідеї, її остаточному оформленню й перевірці. Однак не менше значення для творчості має й рутинна повсякденна робота - безустанні вправи в технічній майстерності. П.И.Чайковський вважав, що працювати потрібно завжди - «натхнення приходить до того, хто вміє перемагати свою ледачість».
Література


  1. Борев Ю.Б. Эстетика.   М.1988.

  2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М., 1991;

  3. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. - М., 1977;

  4. Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров. - М; Воронеж, 1996;

  5. Бим-Бад Б.М. Воспитание человека человеком. - М., 1994;

  6. Розов Н.С. Ценности в проблемном мире. - Новосибирск, 1998;

  7. Кувакин В.А. Твой рай и ад: Человечность и бесчеловечность человека. - СПб., 1998;

  8. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М., 1991;

  9. Максимов А.Н. Философия ценностей. - М.: Высшая школа, 1997;

  10. Мамардашвили М.К. Из лекций по социальной философии (Публикация Ю.П. Сенокосова) // Социс. - 1994.




поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Урок 17 Тема «Художня культура як духовне явище»
Тема «Художня культура як духовне явище» продовжить знайомити Вас із структурою художньої культури. Ви дізнаєтесь, як цінні твори...

Урок 18 Тема «Художня культура як духовне явище»
Тема «Художня культура як духовне явище» ознайомить Вас із особливостями виникнення та існування художньої культури як форми людської...

Програма гуртка "Юний журналіст"
Створити умови для оптимальної соціальної та творчої самореалізації особистості, інтелектуального самовдосконалення

П 57 мистецтво як засіб духовного становлення особистості медичного працівника
Ключові слова: культурологія, духовний розвиток особистості, мистецтво, естетичне середовище, естетична культура, естетичне виховання,...

Програма самореалізації особистості №1 «Магічна сила Художнього Слова»
Ти тримаєш у руках цікаве видання – збірник програм самореалізації особистості зі світової літератури, який містить у собі низку...

Концепція мовної освіти в Україні Вступ
Чинна гуманістична концепція ґрунтується на визнанні людини найвищою суспільною цінністю, а освіту, її зміст визначає як необхідну...

Тема. Основи вибору професії
Розвивальна: розвивати в дітей творчі здібності, спонукати до професійної самоосвіти, самореалізації особистості

Уроку Тема уроку
Розділ І. Художня культура україни від найдавніших часів до кінця ХVІ ст. (3 год.)Тема І. Образотворче мистецтво (1 год.)

Українська мова в загальноосвітніх навчальних закладах із навчанням...
На сучасному етапі розвитку суспільства основним завданням державної освітньої політики є створення умов для розвитку особистості...

Конспект лекцій (кнеу) Тема Культурологія як наука І навчальна дисципліна
Зміст поняття "художня культура". Мистецтво як форма художньо-образної інтерпретації дійсного та уявного



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка