Пошук по сайту


Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України

Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України

Сторінка1/3
  1   2   3
Міністерство освіти і науки , молоді і спорту України

Головне управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації

Дніпропетровське територіальне відділення МАН України

Відділення: філології та мистецтвознавства

Секція : українська мова

МОВА І КОМУНІКАЦІЯ У КОНТЕКСТІ

СОЦІОЛІНГВІСТИКИ

Роботу виконав :

Любарщук Микита Сергійович ,

учень 11-Б класу Дніпропетровської

спеціалізованої середньої

загальноосвітньої школи

з поглибленим вивченням

англійської мови № 9

Науковий керівник :

Беззуб Алла Володимирівна,

вчитель вищої категорії,

старший вчитель

Науковий консультант:

Мороз Валентина Яківна,

кандидат філологічних наук,

доцент ДНУ ім. Олеся Гончара

Дніпропетровськ – 2012

Зміст

1.Вступ……………………………………………………………………...3 - 6

Розділ 1.Науково – комунікативна парадигма соціолінгвістики ...........7 - 12

1.1.Проблема вивчення соціології мови і соціолінгвістики……….........7 - 9

1.2.Теорія цінностей у сучасній науковій думці……………………....10 - 12

Розділ 2. Комунікаційний простір у стосунках між поколіннями…… 13 - 20

    1. .Проблема різноаспектного дослідження культури як комунікативного поля ………………………………………………..................................13 - 20

Розділ 3. Наукова парадигма освітніх систем у певний історичний період..............................................................................................................21 - 26

3.1.Освітня парадигма Давнього Сходу , її роль у комунікативному полі.................................................................................................................21 - 26

3.Висновки………………………………………………………………….27 - 29

4.Список використаної літератури………………………………………..30 - 31

Вступ

Зростаюча увага до питань соціолінгвістики (науки про функціонування мови в суспільстві), зокрема до питань мовної комунікації, принципів моделювання комунікативного акту, функціонування мови у всіх сферах суспільної діяльності є однією з важливих особливостей сучасного і зарубіжного мовознавства. У колі цієї загальної проблематики досить важливим є також вивчення мовленнєвого етикету – правил мовленнєвої поведінки. Ці правила закріплені у системі стійких висловів, прийнятих даним колективом носіїв цієї мови на певному етапі розвитку суспільства в особливих ситуаціях спілкування . Етикет функціонує у суспільстві як сукупність двох форм поведінки: мовленнєвої і не мовленнєвої .

Головна особливість спілкування як процесу – взаємодія. Процес спілкування охоплює соціальну взаємодію членів суспільства – їх спільну діяльність, інтеракцію і власне комунікацію. Упорядкованість досягається за допомогою правил і норм, які регулюють характер спілкування залежно від його мети і засобів. Спілкуючись, індивіди повинні рахуватися з соціальними нормами, звичаями, традиціями, що існують у даному суспільстві. Така необхідність нормативного регулювання спілкування, на думку Л.М.Архангельського, продиктована потребою «забезпечення цілісності суспільства як системи, стійкості взаємопов’язаних видів соціальної діяльності»

Соціальні норми взаємин у суспільстві складалися поступово й природним шляхом. Корені їх у будь-якому етносі сягають сивої давнини, беруть початок з того часу, коли людина вперше вступила в суспільні стосунки [6,с 57-58].

Український народ здавна відзначався культурою мовних стосунків. Так, турецький мандрівник Евлія Челебі, після перебування в 1657 р. в Україні писав, що українці – це стародавній народ, а їхня мова всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська. До речі, його цікавили лайливі слова у різних мовах. Так от, у цій «всеосяжній» українській мові йому вдалося знайти аж чотири лайливих вирази: «щезни, собако», «свиня», «чорт», «дідько».

Комунікативно значима поведінка індивіда зумовлена його належністю до певної соціокультурної та мовної спільноти. У процесі комунікативної діяльності кожний її учасник, реалізуючи певний варіант мовної особистості, виступає одночасно і як індивід, і як член певних соціальних груп, і як представник певної національно- культурної спільноти, і як представник усього суспільства. У його свідомості наявні індивідуальні, соціально-групові, національні та універсальні знання, кожен із яких відіграє власну роль у комунікативній діяльності людини [9,с.127].

Аксіологічна проблематика в її сутнісному, глибинному прояві ще залишається недостатньо розробленою, хоча цю тему пов´язують з аксіологічною проблематикою Р.Г.Лотце, Ф.Ніцше, В.Віндельбанд, Г.Ріккерт, М.О.Лосський, Е.Кассірер, В.Соловйов та ін.

У філософській теорії цінностей можна виділити напрямки, за якими здійснюются її дослідження. Прихильниками першого напрямку є Р.Г.Лотце, Г.Ріккерт, В.Віндельбанд, Ф.Ніцше, О.Ф.Лосєв, М.О.Бердяєв), культурології і філософії людини, безпосередньо пов’язані з аксіологічною проблематикою (М.Шелер, Х.Плеснер, В.Штерн, Е.Шпрангер, Г.Мюнстерберг, Ф. де Соссюр, Ф.Брентано). Ці автори по-різному ставили і розв’язували проблему цінностей. Але їх поєднувало одне: поставлення проблеми цінності та цінностей нерозривно було пов’язане з проблемою пізнання буття людиною як системи, певним чином, організованих цінностей.

Представниками іншого напрямку є В.П.Тугарінов, О.Г.Дробницький, М.С.Каган, О.Г.Здравомислов, С.Ф.Анісімов, О.О.Ручка, В.О.Василенко). Звернення до власне аксіологічної проблематики, редуційованої до марксистської методології, незважаючи на всі труднощі ідеологічного характеру, дозволило виявити як фундаментальні евристичні можливості категорії цінності у пізнанні культури в цілому (Н.З.Чавчавадзе, Ю.М.Давидов, П.В.Гуревич, В.П.Сержантов, С.В.Пролеєв), так і її соціологічні (О.О.Ручка, І.Т.Фролов, М.С.Бургін, В.С.Бакіров), психологічні (О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Б.І.Додонов, В.В.Кортава, Д.М.Узнадзе), філолофсько-антропологічні (В.П.Сержантов, В.Ш.Сабіров, М.М.Трубников) аспекти.

Третю групу джерел формують дослідження закордонних соціальних філософів, культурологів, аксіологів і філософських антропологів (К.Клакхон, Е.Фромм, М.Гайдеггер, К.Ясперс), які використовували іншу, на відміну від діалектико-матеріалістичної, методологію пізнання культури. Це дозволило їм значно розширити проблематику аксіології як у її сутнісному (власне аксіологічному), так і в прикладному ракурсах.

Особливе місце у розв’язанні завдань дослідження посідає четверта група джерел, представлених роботами сучасних вітчизняних і російських філософів, де осмислення проблем культури здійснюється в межах аксіологічної інтенції й аксіологічного дискурсу. Так, у роботах С.Б.Кримського, В.А.Малахова, Г.В.Гребенькова, С.В.Пролеєва, Н.В.Хамітова та інших дослідників розглядаються загальнотеоретичні аспекти аксіології. Разом з тим вказані дослідження відзначаються багатогранністю і складністю відображення феноменального буття культури як аксіологічного феномену взагалі й української культури зокрема.[13,с.27 ]

Актуальність роботи визначається потребою вивчення таких понять, як мова і мовлення, мовна комунікація, аксіологія, що зумовлюється завданнями і сучасними тенденціями розвитку вітчизняноїсоціально-філософської, культурологічної, соціолінгвістичної думки. Під аксіологією слід розуміти певну теоретичну побудову щодо головного її предмета  цінності та цінностей, то з самого початку постає потреба підходити до культури як до цілісного аксіологічного феномену, і, отже, як до цілісної аксіологічної проблеми, що потребує свого теоретичного в межах рефлексії розв’язання.

Мета роботи – здійснити комплексний аналіз аксіологічної проблематики у релігійних ученнях Давнього Сходу, розглянути теорію цінностей .

У зв´язку із зазначеною метою ставляться такі завдання :

  • Розглянути питання мови й комунікації в контексті соціолінгвістики

  • Схарактеризувати положення теорії цінностей у сучасній науковій думці

  • Проаналізувати проблему різноаспектного дослідження культури як комунікативного поля

  • Окреслити освітню парадигму Давнього Сходу , її роль у комунікативному полі

Практтичне значення роботи . Результати дослідження можна використати на уроках української мови та літератури у загальноосвітніх школах , гімназіях , ліцеях при вивченні тем «Стилістика» , «Культура мови і мовлення» , « Мова і мовлення» , «Мовна комунікація»

Розділ 1. Науково – комунікативна парадигма соціолінгвістики

1.1.Проблема вивчення соціології мови

Як висловився Б. Паскаль, “нам подобається тільки боротьба, але зовсім не перемога”. Аналогічну ситуацію можна спостерігати в спробах відмежувати соціологію мови від соціолінгвістики і решти підходів, що базуються на ідеях соціально зумовленого використання мови. Утруднення з визначенням предметів наук, що межують, а тим більше з дослідженням еволюції їхніх предметів призводить до плутанини в наукових працях – фронтах, можливо, й неусвідомлюваної “боротьби” – і в рішеннях тих проблем, на розв’язання і “перемогу” яких були націлені їхні автори.

Для опису соціально зумовленого використання мови використовують багато підходів, проте нас цікавлять ті два, що “народилися” від поєднання лінгвістики і соціології: з точки зору соціолінгвістики та з точки зору соціології мови. Існують принаймні чотири основні підходи до розрізнення й визначення соціолінгвістики та соціології мови: 1) мову ведуть лише про соціолінгвістику, соціологія мови визнається “випадковою” назвою. Наприклад, У. Брайт зазначає, що соціолінгвістика, подібно до своїх “старших сестер”– етнолінгвістики и психолінгвісти-ки, погано піддається точному визначенню, оскільки ці три терміни частково перетинаються й різниця між ними полягає не стільки у відмінностях в матеріалі, скільки у підходах та інтересах дослідників. Соціолінгвістичні дослідження, як і ті, що проводилися під назвою “соціологія мови”, мають справу з відношенням між мовою і суспільством; соціолінгвістика відрізняється від своїх“старших колег” у вивченні відношення “мова – суспільство” тим, що вважає і мову і суспільство структурами, а не просто сукупностями певних одиниць [ 3,с. 34–41 ];2) соціолінгвістика і соціологія мови ототожнюються. як зазначають Н.Б. Вахтін і Є.В. Головко, це пов’язане з тим, що обидві науки відносно молоді і мають схожу проблематику, яка знаходиться на межі лінгвістики і соціології, між мовою і суспільством. За право стати назвою науки на цьому полі досліджень у різні періоди “змагалися” етнолінгвістика, етнометодологія, лінгвогеографія, соціальна діалектологія, соціальна лінгвістика, етнографія комунікації, соціосеміотика, соціолінгвістика і соціологія мови.Дві останні назви сьогодні застосовуються частіше за інші і в ширшому розумінні [ 4,с17 ];3) соціолінгвістику відмежовують від соціології мови, але, виділяючи в соціолінгвістиці мікро- і макрорівень, сферу досліджень макросоціолінгвістики – міжгрупові інтеракції на рівні великих груп, включаючи контактуючі нації і держави, – ототожнюють із сферою досліджень соціології мови [ 2,с.8. ]; 4) соціолінгвістику і соціологію мови розмежовують і загалом вважають, що соціолінгвістика є інструментом, який розширює обрії лінгвістики і включає вивчення мови у

соціальний контекст, а соціологія мови є підходом, за якого мовні дані

використовуються для кращого розуміння таких соціальних і політичних явищ, як мовне планування, мовне будівництво тощо.

Жодна людина і жодне суспільство не обмежуються одним мовним варіантом [ 4,с.37–38 ]. Дж. Гамперц у праці “Мовленнєва спільнота” зазначав, що в багатьох багатомовних суспільствах вибір між мовами має ту ж функцію, що й вибір між різними лексичними варіантами однієї мови в одномовних суспільствах [ 4,с.38 ]. Отже, соціолінгвістами і соціологами було визнано, що мови різні за кількістю людей, які говорять на них, за своїми суспільними функціями, за сферами використання, за авторитетом у своїй країні та за її межами; що інтенсивні і довгострокові контакти народів призводять до дво- або багатомовності. Як виявилося, одномовність аж ніяк не переважає у світі, навпаки, більш звичайними є багатомовні ситуації, і розмаїтість мовних ситуацій на Землі не перерахувати. У кожній державі СНД, у кожному штаті Індії, у кожній державі Африки чи Латинської Америки тощо склалися свої, багато в чому неповторні умови співіснування різних мов. Постала необхідність досліджувати не лише мовні варіанти , якими користуються люди на тому чи іншому соціальному фоні, а й про екстремальні мовні контакти і навпаки (неекстремальні), мовну політику, мовне планування та мовне будівництво. Мовна політика як невід’ємна складова загальної політики національної держави впроваджується державою, класом, партією, етносом тощо для зміни чи збереження існуючого функціонального розподілу мовних утворень, для введення нових і консервації вживаних мовних норм. Характер і способи дозволу мовних (вибір мови) і лінгвістичних (вибір мовної норми) проблем, що складають зміст мовної політики, визначаються інтересами певних класів, етнічних спільностей, політичними й ідеологічними цілями у сфері культури .

1.2. Теорія цінностей у сучасній науковій думці

Сьогодні все більш очевидним стає той факт, що жодна сфера діяльності людини не може обійтися без широкого використання мовних ресурсів, які акумулювали в собі досвід і знання попередніх поколінь конкретної мовної спільноти. Однак накопиченням, упорядкуванням і передаванням інформації та життєвого досвіду далеко не обмежується призначення різноманітних мовних одиниць. Усе багатство надбань цивілізації може бути предметом передавання не тільки у діахронному вимірі – від покоління до покоління, але й у синхронному – між представниками різних мовних спільнот, які проживають в один і той самий час своєї історії.

Мова, мислення і культура настільки тісно взаємопов’язані, що практично складають єдине ціле: жоден із цих трьох компонентів не може функціонувати без двох інших. Усі разом вони співвідносяться з реальним світом, протистоять йому, залежать від нього і одночасно формують його у таких різновидах:

  • реальна картина світу;

  • культурна (або понятійна) картина світу;

  • мовна картина світу.

Реальна картина світу – об’єктивна дійсність, світ, що оточує людину. Культурна (понятійна) картина світу – це відображення реальної картини через призму понять, які сформувалися на основі уявлень людини, отриманих за допомогою органів відчуття, що пройшли через свідомість людини – як колективну, так й індивідуальну. Культурна картина світу специфічна й розрізняється у різних народів через відмінності, пов’язані з географією, кліматом, природними умовами, історією, соціальним устроєм, віруваннями, традиціями, способом життя та ін.

Мовна картина світу відображає реальність через культурну картину світу. Ця ідея зародилася в німецькій філології кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. і ґрунтувалася на тому, що мова як ідеальна, об’єктивно існуюча структура підпорядковує собі й організовує сприйняття світу його носіями. З іншого боку, мова – система чистих значимостей – утворює власний світ, ніби наклеєний на світ дійсний [ 5,с.15 ].

.

Питання про співвідношення культурної (понятійної та концептуальної) і мовної картини світу надзвичайно складне й багатопланове. Уся його суть зводиться до відмінностей упереломленні дійсності в мові та культурі

[ 15,с.54 ].
На сьогодні актуальним є розгляд сучасних проблем комунікації в геополітичному плані із зосередженням особливої уваги на мові як головному, хоча й не єдиному, засобі спілкування. Необхідність акцентування уваги саме на цих проблемах зумовлена разючими змінами, які відбулися в національному складі багатьох країн світу на рубежі ХХ-ХХІ століть і привели до змішування народів, їхніх мов і культур.
Можна виділити три основні підходи до визначення специфіки вихідних аксіологічних категорій.

• Першим і найбільш поширеним варіантом є розуміння цінності як значущості предметів і явищ дійсності для людини, їх здатності задовольняти її матеріальні і духовні потреби.

• Представники другого варіанту відносять до цінностей лише вищі суспільні ідеали. З цієї точки зору цінності є вже не засобом, а метою, не суттєвим, а належним, і не випадково ця концепція виявилася найбільш популярною в етиці. З людськими потребами цінності-ідеали пов'язані лише генетично, але, як і в першій концепції, мають суб'єкт-об'єктну основу.

• Одночасно з першими двома підходами складається третій, безпосередньо об'єднує вихідні підстави перших двох. У ньому цінність визначається як значущість і ідеал одночасно. Цю концепцію розвивали насамперед В.П. Тугарінов і О.Г. Дробницкий, і також в рамках суб'єктно-об'єктних відносин

[ 1,с.327, 329 ].

Отже, у світі все є цілісні структури, і будь-який суб'єкт існує тільки в способі функціональної - ціннісної для людини – інтеграції.
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни пр. Перемоги
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської та Севастопольської...

Міністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської та Севастопольської...

Додатковий перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської та Севастопольської...

Запорізька міська рада департамент освіти І науки, молоді та спорту...
Бородінська, 1а, м. Зaпopiжжя, 69096, тел.: (061)2248860, e-mail: Код єдрпоу 37611401

Запорізька міська рада департамент освіти І науки, молоді та спорту...
Бородінська, 1а, м. Зaпopiжжя, 69096, тел.: (061)2248860, e-mail: Код єдрпоу 37611401

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни київський університет...
Ознайомлення з організацією, керівництвом дошкільною освітою району, Аналіз змісту діяльності управління освіти І науки в галузі...

Міністерство освіти І науки України Святошинська районна в місті...
Розглянуто на засіданні науково – методичної ради та рекомендовано до використання на уроках української літератури

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486-24-42, факс (044) 236-10-49

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486-24-42, факс (044) 236-10-49

Навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників,...
Міністерством освіти І науки, молоді та спорту України для використання в основній І старшій школі у загальноосвітніх навчальних...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка