Пошук по сайту


Курсова робота з курсу «Розміщення продуктивних сил» на тему: «Рекреаційно-туристичне господарство Грузії»

Курсова робота з курсу «Розміщення продуктивних сил» на тему: «Рекреаційно-туристичне господарство Грузії»

Сторінка1/3
  1   2   3


Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно–економічний університет

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Курсова робота

з курсу «Розміщення продуктивних сил»

на тему:
«Рекреаційно-туристичне господарство Грузії»

Київ 2006

План


Вступ 3

1. Сутність, значення і місце рекреаційно-туристичного комплексу в господарстві Грузії 6

2. Передумови розвитку і розміщення рекреаційно-туристичного комплексу Грузії 3

2.1. Економічні 3

2.2. Природні 4

2.3.Демографічні 6

2.4. Екологічні 7

2.5. Історичні 8

3. Сучасний рівень розвитку і структура рекреаційно-туристичного комплексу Грузії 3

4. Розміщення і регіональні відмінності розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Грузії 3

5. Проблеми та напрями подальшого розвитку рекреаційного-туристичного комплексу 3

Висновки 3

Список використаної літератури 3

Вступ

Рекреаційно-туристичне господарство – сукупність підприємств і закладів рекркаційно-туристичного, курортно-побутового і господарського обслуговування, що використовують природні та антропогенні рекреаційні ресурси з метою задоволення потреб суспільства у відпочинку, оздоровленні та лікуванні.

Цей вид ресурсів почали вивчати відносно недавно, але вже сьогодні частка рекреаційних ресурсів у ПРП території є досить значною. Для різних видів рекреації (оздоровча, відпочинкова, пізнавальний чи спортивний туризм) використовується велика кількість різноманітних природних об’єктів та їх функцій. Це можуть бути мінеральні джерела, сприятливі кліматичні умови, узбережжя озер і морів, мальовничі ландшафти, заповідники й національні парки, порожисті річки, круті шпилясті вершини.

Використання природних рекреаційних ресурсів залежить від транспортного освоєння території, рівня розвитку інфраструктури. Визначні пам’ятки історії, архітектури, релігії, культури і мистецтва також різко підвищують сукупний рекреаційний потенціал території.

Значними рекреаційними ресурсами володіє Азія. Тут і десятки тисяч кілометрів узбережжь теплих морів, і найвищі у світі гори, і тисячі унікальних історичних та архітектурних об’єктів, і дуже самобутня культура багатьох народів. Але потік туристів у країни Азії стримується різними політичними і соціальними факторами. У багатьох країнах існують тоталітарні режими, тривають військово-політичні конфлікти. Недостатня кількість об’єктів сервісу та слаборозвинена транспортна мережа. У країнах Південно-Східної Азії, ПАР, та Північна Америка, особливо Єгипет, мають рекреаційні ресурси, схожі з європейським Середземномор’ям [7, 9].

На подальший розвиток географії туризму та переоцінку рекреаційних ресурсів можуть вплинути такі прибуткові види туризму, як «ігровий» та «екологічний». Центри ігрового бізнесу можуть виникати у старих рекреаційних районах (Монте-Карло) і на практично неосвоєних територіях (Лас-Вегас у США, Сан-Сіті у ПАР). В екологічному туризмі відбувається його переорієнтація із пізнавального (коли туристи знайомляться із своєрідним органічним світом переважно у національних парках) та пізнавально-спортивний. При цьому туристські групи вирушають у слабо освоєні райони, де людина може відчувати себе максимально близькою до природи. Цей вид туризму значно підвищить рекреаційний потенціал екваторіальних районів Латинської Америки і Африки, а також тайгових лісів Канади і Сибіру [5,6].

Відносне здешевлення і підвищення швидкості транспортних перевезень також може збільшити рекреаційний потенціал багатьох віддалених регіонів.

Ефективність відпочинку визначається можливістю поєднання різних видів занять, що припускає необхідність комплексного підходу до оцінки ресурсів. ", Весь комплекс туристсько-рекреаційних ресурсів звичайно ділять на три групи: природно-кліматичні; історико-культурні; соціально-економічні. В умовах необхідності відновлення здоров'я жителів густонаселених екокризисних районів, враховуючи економічний стан держави, виникає потреба у виявленні територій, найперспективніших в плані реалізації рекреаційних заходів.

Темою цієї курсової роботи є рекреаційно-туристичне господарство Грузії.

Об’єктом дослідження є сукупність туристичних, оздоровчих, санаторних. курортних і інших підриємств національного та іноземного капіталу, що функціонують на території Грузії.

Предметом вивчення- ефективність їх функціонування, раціональність використання ними рекреаційних ресурсів, проблеми та перспективи розвитку.

Для обґрунтування розміщення об’єктів рекреаційно-туристичного господаоства впродовж виконання курсової роботи використаємо досить різноманітні методи:

  • Картографічний аналіз

  • Метод статистичних групувань, який використовується для розподілення сукупності досліджених показників на групи за певними істотними ознаками

  • Метод відносних величин – метод, за допомогою якого визначаються показники рівня розвитку окремих територій

  • Метод динамічних рядів (розгляд певного показника в динаміці)

  • Літературний

У числі основних напрямів роботи по дослідженню рекреаційних можливостей Грузії можна назвати наступні:

-дослідження якісних і кількісних показників для різних категорій природних і історико-культурних об'єктів, відповідних специфіці даних
об'єктів;

-виявлення об'єктів з найбільшою рекреаційною цінністю на основі їх порівняльного аналізу;

-зонування території для цілей рекреації з урахуванням інтегральних показників виявлених природних і культурно-історичних об'єктів;

-моніторинг туристсько-рекреаційних можливостей для екскурсійних цілей;

-економічна оцінка рекреаційних ресурсів;

-формулювання понятійного апарату, усунення можливих різночитань в термінах;

-класифікація рекреаційних ресурсів, об'єктів природної і культурної спадщини, вибір критеріїв оцінки;

-розробка системної оцінки рекреаційних об'єктів для включення їх в
рекреаційні зони;

-аналіз актуальних проблем природної і культурної спадщини.
1. Сутність, значення і місце рекреаційно-туристичного комплексу в господарстві Грузії

Республіка Грузія розташована в центральній та західній частинах Закавказзя, що прилягає до Чорного моря. На півночі країна межує з Росією, на сході та південному сході – з Азербайджаном, на півдні – з Вірменією і Туреччиною, на заході – омивається Чорним морем. Сухопутні кордони Грузії проходять, як правило, по горах та інших природних рубежах. По Чорному морю Грузія має сусідство з Росією і Туреччиною, Україною, Болгарією і Румунією. Чорноморське положення Грузії сприяє розвитку різнобічних зв’язків з країнами Середземномор’я та виходу на важливі міжнародні шляхи. Населення країни складає 5,4 млн чоловік. Столиця – Тбілісі. Інші великі міста: Кутаїсі (241 тис. жителів), найстаріше місто країни і регіональний центр Західної Грузії; Руставі (158 тис.), Батумі (137 тис.), головний порт і нафтовий термінал Грузії; Зугдіді (105 тис.), Чіатура (70 тис.), Горі (70 тис.), Поті (50,9 тис.) [5,6, 8].

Країна поділяється на 9 областей, 65 районів і 5 міст Республіканського підпорядкування (без Абхазії і Цхінвалі).

По своєму географічному розташуванню Грузія являє собою природний транспортний коридор між країнами Європи й Азії. Її територіальне положення з найдавніших часів використовувалося для торгівельних і транспортних шляхів.

До кінця 80-х років Грузія була широко залучена в міжнародний територіальний поділ праці, і не тільки її імпорт, але і її експорт затримав різноманітні асортименти виробів. Головні вантажі ввозу: вугілля, прокат, ліс, зерно, цитрусові.

Вивозилося до 300 найменувань виробів 80 країн миру. Включаючи вивіз в інші союзні республіки, її основною експортною продукцією були: марганцева руда, тепловози, електровози, літаки, підводні катери, різні прилади, чавун, метал, хімічні вироби, взуття, тканини, чай, вино, коньяк, тютюнові вироби й т.д. [11].

У зв'язку з розпадом СРСР порушилися економічні зв'язки з союзними республіками, що були (насамперед з Російською Федерацією). Грузія пережила перекриття доріг із зовнішнім світом і викликану цим економічну блокаду, енергетичний кризу, величезний дефіцит бюджету

На даний момент імпорт різко переважає над експортом. Серед імпортованих товарів головне місце займають нафта і нафтопродукти, тютюнові вироби, природний газ, автомобілі.

Головні торговельні партнери Грузії: Росія (поставка газу), Туреччина, Азербайджан, Болгарія, США, Великобританія, Україна, Румунія, Італія та Німеччина [9].

Сучасний економічний розвиток Грузії характеризується низхідними тенденціями. Міжнаціональні конфлікти гальмують подальший економічний розвиток країни. Можливими сферами виходу країни на світовий ринок є торгівля окремими видами мінеральної сировини, продукцією сільського господарства, надання туристських послуг. При цьому шанси інтегруватися в світове господарство можуть зрости.

*Діаграма 1



*Мультимедійна бібліотека КНТЕУ: «Велика енциклопедія Кирила і Мефодія»

Галузева структура та спеціалізація Грузії базується на особливостях природних та економічних умов. Представлені галузі як виробничої так і невиробничої сфери. Провідна роль в господарстві належить виробничій сфері, хоча держава має всі передумови для розвитку та підвищення ролі невиробничої. Виробнича сфера представлена галузями промисловості, сільським господарством та транспорту. Потужний індустріальний комплекс базується на галузях обробної промисловості, які в свою чергу сприяють розвитку провідної ланки господарства – АПК [5,1].

В сільському господарстві провідною галуззю являється рослинництво. Галузева структура має такий вигляд: провідне місце належить технічним культурам, виноградарству, вирощуванню зернових культур, овочівництву, садівництву.

На землях, які не придатні для землеробства, населення займається тваринництвом. Скотарством, переважно, займаються в районах з рівнинним рельєфом, а овець та кіз з гірським. Також розвивається свинарство, птахівництво, шовківництво та рибальство.

Майже все промислове виробництво Грузії сконцентроване у рівнинних районах країни. Більше ніж половина підприємств розташовані в містах Тбілісі, Руставі (на південний схід від Тбілісі) і Кутаїсі (у Західній Грузії). Найвищий рівень економічного розвитку в східно-центральному регіоні (Тбілісі-Руставі), за ним ідуть західно-центральний регіон (Кутаїсі - Зестафоні), Абхазія, Південна Осетія і південні райони [5].

Незважаючи на тенденції до рівномірнішого розташування господарських об'єктів шляхом розширення видобутку вугілля і тальку, виробництва електроенергії в Абхазії, заготівлі лісу в Південній Осетії та розвитку агропромислових комплексів по всій республіці, територіальні відмінності зберігаються і відповідно загострюються етно-регіональні протиріччя. Темпи росту промисловості в Абхазії і Південній Осетії набагато нижчі, ніж у Грузії в цілому. Найбільше зайняті у сільському господарстві абхази, їх частка найвища порівняно з будь-якою іншою етнічною групою колишнього СРСР. Понад 70% всіх зайнятих у промисловості сконцентровані в Центральній Грузії.

Розвиток економічної країни не можливий без налагодженої транспортної системи. Гірський рельєф затрудняє розвиток транспорту, хоча на території Грузії представлені всі види транспорту: залізничний, морський, повітряний, трубопровідний [8].

Отже, галузями спеціалізації є: АПК, легка, харчова промисловість, галузі машинобудування, рекреаційне (див. діаграму 1).
*Картосхема


Мультимедійна бібліотека КНТЕУ: «Велика енциклопедія Кирила і Мефодія»
2. Передумови розвитку і розміщення рекреаційно-туристичного комплексу Грузії

2.1. Економічні

Грузія характеризується одними з найвищих темпів економічного зростання за останні 30 років. Незважаючи на деяке зниження динаміки зростання у 90-х роках, цей показник більш як у два рази перевищував аналогічний показник Латинської Америки і Африки. Стійкість зростання визначається не тільки зовнішніми, а й внутрішніми факторами. Тиск традиційного сектора економіки, який функціонує на слабкій технологічній базі, структурні диспропорції та кризи, дезінтеграції національної економіки, вузькість внутрішнього ринку, інші причини (політична нестабільність, стихійні лиха) зумовлюють те, що економічне зростання Грузії вкрай нестійке.

Грузія вступила в нове регіональне утворення – Чорноморську зону економічного співробітництва (ЧЗЕС). На Чорному морі Грузія має традиційні інтереси, вона ще з часів Колхідського царства успішно освоювала його для торгівлі з далекими країнами. Зазначимо також, що в останні роки відкриваються нові перспективи розвитку взаємовигідного співробітництва між Україною і Грузією, зокрема в галузі важкого машинобудування, металургії, енергетики, добувної промисловості тощо [17].

Таблиця 1

Державний борг Грузії

Зовнішній державний борг (млн. US $)

1900.0

2000

Зовнішній державний борг з розрахунком на душу населення

361.1

2000

*Мультимедійна бібліотека КНТЕУ «Велика енциклопедія Кирила і Мефодія»

Сьогодні очевидно, що Грузія самостійно не зможе врегулювати проблему боргів, тут потрібне співробітництво кредиторів та боржників. Не підлягає сумніву й те, що вся заборгованість не може бути сплачена. Грузія повинна послідовно проводити структурні перетворення в економіці для відновлення своєї платоспроможності [16].
2.2. Природні

Грузія займає західну частину Закавказзя і має значну протяжність на узбережжі Чорного моря. Природні умови Грузії дозволяють вирощувати різноманітні цінні види сільськогосподарської продукції, але гірський рельєф суттєво обмежує площі для сільського господарства. Територія між Великим і Малим Кавказом - це долини річок Кури та Ріоні, між хребтами Малого і Великого Кавказу - Колхідська низовина, Картлійська та Алазанська рівнини – місцевість, де рельєф сприяє розвитку господарства та розміщенню населення [8].



Клімат Грузії - перехідний від субтропічного до помірного. В усім світі лише незначне число країн має (у межах таких же розмірів території) настільки різноманітні природно-кліматичні умови, як Грузія. На її території в ту саму пору року можна спостерігати майже всі типи клімату - від причорноморського вологого й теплого субтропічного до холодного клімату вічних снігів і льодовиків Великого Кавказу [5].

На Колхідській низовині й прилягаючих до неї передгір'ях (до висоти 500-600 м) вологий субтропічний клімат з теплою м'якою зимою й спекотою влітку, з більшою кількістю опадів (1200-2800 мм) у рік. Середня температура липня +23 -24, січня - +5 -6. У східній Грузії середня температура липня +22 -25, січня - 0 -3. Річна кількість опадів 300-800 мм. Ці умови сприятливі для оброблення тютюну, винограду, садових культур. Клімат Південно-Грузинського нагір'я відрізняється відносною континентальністю.

У Західній Грузії найбільша густота річкової мережі. До Каспійського басейну належить Кура зі своїми великими припливами Арагві, Алазані, ріки Чорноморського басейну - Ріоні, Інгурі, Бзіб [8].

Всі ріки повноводні й мають у своєму розпорядженні значні запаси гідроенергії. Багато з них використовуються для енергетичних й іригаційних цілей. Потенціал гідроенергетичних ресурсів країни становить 60млрд квт.ч, а повний теоретичний потенціал всіх рік перевищує 100 млрд. квт.ч, у той час як для власних потреб їй досить й 25 млрд.

Ґрунти на Колхідській низовині - заболочені, алювіальні й субтропічні підзолисті. У горбкуватих передгір'ях Західної Грузії розповсюджені червоноземи й жовтоземи. На сході в міжгірних котловинах і на гірські плато розвинені чорноземи, каштанові й коричневі ґрунти. У горах під лісом сформувалися бурі лісові ґрунти.

Через різноманіття ґрунтово-кліматичних умов, ні в одній країні СНД не поширена така кількість видів сільськогосподарських культур, як у Грузії. Природна рослинність республіки винятково різноманітна й нараховує більше 4500 видів. Понад 1/3 території зайнято лісом, особливо великі ліси на схилах хребтів Великого й Малого Кавказу. Плато й рівнини східної й південної Грузії покриті степовою рослинністю. Високогірні степи, субальпійські й альпійські луги служать гарними пасовищами [5,8].

Рекреаційні ресурси зумовлені субтропічним типом клімату, на базі якого формується курортна база: кліматичні, гірський рельєф і джерела мінеральних лікувальних вод .

    1. Демографічні

Таблиця 2

Основні дані про населення

Назва параметру

Значення

Рік

Чисельність населення (млн.)

5,4

2000

Прогнозована чисельність населення (тис)

4775,0

2015

Прогнозована чисельність населення (тис)

3219,0

2050

Показник середньорічного приросту (%)

-0,5

2000-2005

Відсоток міського населення

56,0

2000

Середня кількість чоловіків на 100 жінок

91,0

2000


Чисельність населення Грузії за 1940-1981 р. збільшилася майже вдвічі й становила на 1 січня 1981 м 5,1 млн. чоловік, а на 12 січня 2000 р. - 5,443 млн. чоловік (згідно даним міжнародного перепису населення 2000 р.). Основне населення - грузини (69%), живуть тут також вірмени (8,1 %), росіяни (6,3 %) і азербайджанці (5,7 %). В останні час із країни виїхала значна частина етнічних росіян, половина осетин і більшість вірменів [10, 12].

До кавказької мовної сім'ї належать грузини, абхазці, кабардинці, черкеси, адигейці, чеченці, інгуші, аварці, лезгини та інші народи, що населяють Кавказ. Грузія заселена народами переважно кавказької мовної сім'ї.

Природний приріст населення в державі у два рази нижчий, ніж у сусідському Азербайджані (дод.2).Значний відтік працездатного населення з сіл призвів до порушення вікової структури сільського населення, серед якого переважають старші вікові групи. Вікова структура населення така: 0-14 років – 25%, 15-64 р. – 67,3%, понад 64 р. – 11,5%, середній вік чоловіків – 69 років, жінок – 76 років. Населення у працездатному віці становить 55,8% загальної чисельності населення. Населення, зайняте у господарстві країни, розподіляється таким чином: у промисловості і будівництві (31%), в сільському і лісовому господарстві (25%), на транспорті і в зв’язку (7%), в торгівлі, громадському харчуванні, матеріально-технічному постачанні, збуті і заготівлях (7%), в інших галузях господарства (30%) [12].

Різноманітність природних факторів і відмінність в рівні господарського освоєння території зумовили нерівномірність розміщення населення. Основна частина жителів зосереджена на рівнині і в передгір’ях (90%). В північній гірській зоні живе близько 5% населення, частка південної гірської зони в загальній чисельності населення не перевищує 8%. Загальна чисельність сільських поселень наближається до 4500 [12]. Величина їх вкрай різна від поселень хутірного типу до великих сіл. Сьогодні великі міста країни: Тбілісі, Кутаїсі, Руставі, Батумі, Сухумі. Гори стали важливими центрами промислового виробництва, науки і культури. Інші регіональні центри виконують виробничі, соціально-культурні і адміністративні функції .
2.4. Екологічні

Однією з передумов розвитку та розміщення рекреаційного господарства є екологічна.

В першу чергу це концентрація населення в столиці та навколо неї: перевантаження території, водопостачання, транспортне сполучення, загазованість. По-друге, забруднення акваторій Чорного моря портовим господарством, перевантаженість рекреаційних зон, міст-курортів відпочиваючими. По-третє, деградація ґрунтів в результаті розвитку тваринництва (випас худоби на схилах гір – ерозія). А також забруднення річок і будівництво гідроелектростанцій, коли створюються водосховища, що затоплюють і так незначні площі придатних для господарства земель [15].

2.5. Історичні

До 90-х років економічний розвиток Грузії відбувалося у звичайному для радянської економіки в цілому ритмі, і щодо цього Грузія не відрізнялась ні особливими результатами, ні різким відставанням. Можна сказати, що вона була країною із середнім рівнем розвитку.

В 1991 СРСР розпався на окремі держави - колишні союзні республіки, які, у тому числі й Грузія, потім утворили СНД (крім Литви, Латвії й Естонії). Границі держав умовні й не закріплені договорами, однак вони не піддані однобічному перегляду. Всі країни, що входять у СНД, переживають глибоку економічну кризу [5].

Після розпаду СРСР і його єдиного народногосподарського комплексу Грузія, практично, як і всі колишні суб'єкти Союзу, одержала у спадок економічну систему зі специфічно орієнтованою галузевою структурою, розірваними господарськими зв'язками, розладженими фінансами, падаючим валовим національним доходом.

Економічні труднощі збільшилися політичними процесами й етнічними конфліктами сепаратистського характеру. Війни, що спалахнули в результаті міжнаціональних конфліктів, завдали непоправної шкоди економіці Грузії, зруйнували багато міст.Чималу негативну роль зіграли помилки, допущені на початку 90-х років при здійсненні перших кроків пострадянського перетворення грузинської економіки [5, 2].

3. Сучасний рівень розвитку і структура рекреаційно-туристичного комплексу Грузії

На території Грузії виділяють 38 рекреаційних районів, загальною площею 15,4 тис. км2 ( 22% від загальної площі) [7].

Територіальні рекреаційні комплекси Грузії формувалися в 3 етапи:

  1. Локалізаційний – поодиночне розміщення закладів, об’єктів і територій рекреаційного призначення

  2. Коцентраційний – зростання чисельності рекреантів та кількості рекреаційних закладів і об’єктів, збільшення числа супутніх підприємств, формування рекреаційної спеціалізації

  3. Комплексоутворюючий – виділення рекреації в провідну функцію зайнятості населення, всі інші галузі як допоміжні та супутні [7].

Грузія заслуговано користується славою міжнародної оздоровниці. Усім відома прибережна чорноморська смуга Гагра – Сухумі – Поті – Батумі .

Мінеральні джерела (Цхалтубо, Мацеста, Боржомі тощо) та природні особливості сприяли створенню рекреаційного комплексу, в межах якого поєднується курортне господарство, відпочинок, туризм. Мінеральна вода "Боржомі" і марганець були візитними картками обробної промисловості Грузії [7,15].



Вуглекислі

сірководневі

Миш’якові

йодобромні

радонові

термальні

боровмісні

залізоємні


Мінеральні води – води, які здіснюють на організм людини лікувальний вплив, що зумовлений їх іонно-сольвим складом, підвищеним вмістом біоактивних елементів та газів (див.схему) [7].





Для Грузії туризм став важливим джерелом валютних надходжень. Іноземних туристів приваблюють унікальні природні умови і чудова туристична інфраструктура. Однак основним фактором, що стримує потік іноземних туристів, є нестабільний політичний та економічний стан республіки, що негативно позначається на розвитку не тільки рекреаційної сфери, а й економіки загалом (див. схему, діагр.2).

Навіть до списку ЮНЕСКО занесені об’єкти історичного значення: Верхня Сванетія, місто-музей Мцхета та Гелатський монастир.

По території Грузії проходять десятки туристичних маршрутів. Горні вершини, приступні для сходження, красота гірських луків, різноманіття ландшафтів приваблюють сюди аматорів гірського туризму. У Бакуріані знаходиться Міжнародний гірськолижний курорт.

Цінним природним рекреаційно –туристичним ресурсом для Грузії є локалізований більшою своєю частиною на її території гірський комплекс Великий Кавказ. Розріняють 5 рекреаційних районів в ціому гірському комплексі (табл.3):

Таблиця 3

Район

Спеціалізація

Західний

Гірськотуристична спелеоспортивна альпіністсько- водотуристська, пізнавально-прогулянкова

Центральний

Альпіністсько-гірсько-спортивна, прогнулянково-туористична

Східний

Гірськотуристична, альпіністсько-водоспортивна, пізнавально-прогулянкова

Передгір’я північного схилу Великого Кавказу

Прогулянково-спортивно-пізнавальна

Передгір’я південного схилу Великого Кавказу

Прогулянково-спортивно-пізнавальна

Таблиця 4

Сиситема туристичного обслуговування в Грузії

Вид туризму

Туристичні центри

Оздоровчий

Чорноморське узбережжя: Сухумі, Гагра, Піцунда, Гудаута. Новий Афон, Батумі, Зелений Мис, Кабулеті, Махінджаурі

Боржомі, Вардзія

Пізнавальний

Рівнини та передгір’я – Колхіда: Кутаїсі, Цхалтубо-Курдебі, Саірме, Шові, Бахмаровмеджі, Тбілісі

Високогір’я: Местія

Спортивний

Високогірна частина – Велика Сваанетія: Бакуріані

Гірськолижний

Високогірна частина – Велика Сваанетія: Бакуріані, Абтумані, Вардзія



Діаграма 2



Основною складовою інфраструктури рекреаційно-туристичного комплексу є транспортне господарство, яке зустріло ряд проблем у Грузії в зв’язку з нерівністю поверхні території (табл.5).

Таблиця 5
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Програма навчального курсу “фізична географія материків І океанів
Сонько С. П., кандидат географічних наук, доцент, завідувач кафедрою розміщення продуктивних сил Криворізького економічного інституту...

Курсова робота на тему: “ Потенційно небезпечні виробництва в Україні,...
...

Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теоретико-методологічні основи)
Актуальність вивчення теми. Загальноприйняте соціально-економічне районування на національному рівні дасть можливість проводити ефективну...

Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теоретико-методологічні основи)
Актуальність вивчення теми. Загальноприйняте соціально-економічне районування на національному рівні дасть можливість проводити ефективну...

Курсова робота з дисципліни «Статистика» на тему: «Статистичне вивчення...
Курсова робота відповідає вимогам діючої нормативної документації України та умовам ects/кмсонп

Курсова робота з дисципліни «Статистика» на тему: «Статистика продукції промисловості»
Курсова робота відповідає вимогам діючої нормативної документації України та умовам ects/кмсонп

Курсова робота з основ економічної теорії на тему “Особливості державної підтримки
Україні. Сільське господарство є також важливою сировинною базою для харчової та легкої промисловості. Крім того, у цій галузі відбувається...

Курсова робота з курсу “Теорія фінансів” на тему: Дефіцит державного...
При такому підході сфера дії перерозподільчої функції бюджету була майже безмежною

Курсова робота на тему: “Міжнародні банківські розрахунки
Вступ

Курсова робота
Курсова робота з дисципліни „Маркетинг”/ О. В. Полюхович, Рівне: нувгп, 2012, – 44 с



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка