Пошук по сайту


Сценарій виховної години до Дня Матері

Сценарій виховної години до Дня Матері

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «МУКАЧІВСЬКИЙ АГРАРНИЙ КОЛЕДЖ»


Відкрита виховна година до Дня Матері:
«Материнська любов – найсвятіша»
Мета: виховувати у студентів любов до матері, Батьківщини, Матері Божої. Прищеплювати любов та повагу до старшого покоління.

Підготувала:

викладач-методист циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін

Хайнас М.В.

Мукачево – 2013 р.
СЦЕНАРІЙ

виховної години до Дня Матері
Мета: виховувати у студентів любов до матері, Батьківщини, Матері Божої.

Прищеплювати любов та повагу до старшого покоління.

(Святково прибраний зал).

Обладнання: вишиті рушники. Образ Божої Матері. Світич зі свічками. Хліб на рушнику. Книжкова виставка.

Прислів'я про матір:

  1. У кого є ненька, у того й головонька гладенька.

  2. Нема того краму, щоб купити маму.

  3. Тільки в світі правди, що рідная мати.

  4. Які мама й татко, таке й дитятко.

  5. Нема цвіту кращого від маківочки, нема роду милішого від матіночки.

  6. Там земля мила, де мати породила.


Вислови про матір.

Спи, - мати співає, - моє немовлятко,

Уроджене в люту годину дитятко!

Не будеш ти лиха і голоду мати.

(Леся Українка)

Я всіх питав із щирою душею:

  • Яку ви любите найбільше мову ?

І всі відповідали: „Ту, що нею співала рідна мати колискову”

(Д. Білоус)

У нашім раї на землі Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая,

З своїм дитяточком малим...

(Т. Шевченко)

„Хай кожний, хто має щастя мати матір, береже його, як найцінніший дар життя”

„Мамо ! Хай завше в світлиці твоїй

Серцем вбачає лиття

Щирі Шевченкові очі і золоте вишиття !”

  • Як нам не радіти

Куратор (вступне слово): Добрий день, дорогі друзі, гості ! Надворі весна. Як ми любимо цю пору року, відчуваємо справжню насолоду при спілкуванні з весняною природою. У ці травневі дні наша незалежна Україна відзначає свята 6-річчя Великої Перемоги і День Матері. Саме в цей день усі вшановують і матір-неньку, і матір-землю, і матір-Божу.

Ми зібрались з вами у цій аудиторії, щоб прославити жінку, яка подарувала кожному із нас найцінніше – життя. Ця жінка – мама, любов якої – найсвятіше.

Не дивлячись на те, скільки нам років, нам завжди потрібна мати, її ласка, щирий погляд і безмежна любов. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя.

Мати - це символ усього найкращого. В одному арабському прислів’ї говориться, що Бог створив на світі Матерів, щоб заступала Бога там, де його нема. Найчастіше повторюємо слово МАТИ у хвилини страждання, горя, розчарування, бо добре знаємо, що мати любить свою дитину, завжди зрозуміє її, подасть руку допомоги, розділить її радість і смуток.

Свічка материнського серця завжди освічує дорогу дитини в житті. В серці матері ніколи не згасає любов, бо воно ніколи не залишається байдужим. Хай кожний, хто має щастя мати матір, береже його, як найцінніший дар життя.

Шановні гості нашого свята ! Студенти групи ПВ-19 підготували для вас виховну годину, яка присвячена найдорожчій людині для нас - МАТЕРІ. Отож, надаємо їм слово, будь-ласка.







  • І от настав травень – найкращий місяць у році. Довкола все зеленіє, цвіте. Радіють матері, бо їх заслужено вшановують.

Мати, мама, матуся, неня - такими словами величаємо жінку — матір. Скільки спогадів і тепла таїть у собі це магічне слово. Цим словом ми називаємо найдорожчу, найдобрішу, найкращу, наймилішу нам людину.

І кожного, від немовляти і до глибокої старості, образ матері супроводжує через ціле життя. Мати навчила нас бути мудрими, добрими, навчила жити, вірити, любити і надіятися.
Яке найкраще слово у світі?

Раз мудрий хтось питав людей.

  • „Здоров’я”, - відповів так хворий.

  • „Ні, молодість !” – сказав старий...

  • „Найкраще – хліб” – жебрак творить.

  • „Побіда” – відповів стрілець.

  • „Найкраще – воля” – рік невільник.

  • „Ні, правда” – обстоював мудрець.

Аж тут з куточка

Обізвавсь сирітка, ще малий хлопчак:

Найкраще слово в світі: „Мама!”

І всі сказали: „Мама...! Так....!”

Мама... Чи є на світ слово більш прекрасне і ніжне ? У матері добрі та лагідні руки, найвірніше серце - в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим ! Материнська любов – це найсвятіше почуття, яке робить жінку здатною на найбільшу самопожертву.

Друга неділя травня – Всесвітній День матері. Ми відзначаємо це свято, щоб кожна матуся відчула любов і доброту своїх дітей. У цей день кожна дитина, мала чи велика, вітає рідну матусю, з вдячністю цілує її натруджені руки.

З приходом весни в усьому цивілізованому світі святкують День Матері. Це свято прийшле? до нас із далекої Філадельфії, дякуючи зусиллям, молодої американки Анни Джервіс. Анна боляче пережила смерть матері й у 1918 році звернулась з листом до конгресменів, президента Америки, у яких просила раз на рік, а саме, навесні вшановувати Матір. Прислухались до її слів державні мужі і вже в 1924 році в СІЛА почали святкувати День Матері. Символом пам’яті стала квітка на грудях людей: рожева - означала, шану живій матері, біла – померлій. Ідею Анни підтримали у світі. Вперше в У країні це свято відзначалося в 1929 році на Галичині. Діти готували подарунок для матері, а найголовніше – намагалися бути чемними і слухняними. У національному одязі, з квітами в руках, під звуки музики тисячі дітей йшли вулицями міста чи села до площі, де відбувалося свято. Після 1939 року це свято було заборонено. А згодом навіть згадка про нього припадає пилюкою.

Відроджується Україна, а разом з нею свята, які були дорогими нашому народові.

І сьогодні свято – це свято Божої Матері, Матері України і нашої земної Матері. Вони с тими чистими джерелами, з яких людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.

Місяць травень – місяць небесної матері Діви Марії, яка для нашого народу є особливо шанованою, заступницею скривджених та знедолених, яка благословила у хресну путь сина, який став спасителем людства.

Можна у світі чимало зробити:

перетворити зиму на літу,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти.

Можна пройти крізь пустелі та хащі –

Тільки без мами не можна нізащо.

Бо найдорожче стоїть за словами:

„В світі усе починається з мами”

За всі тії скарби, що нам дала мати,

Прийшли ми всі нині її вшанувати.

Пісня „ Чорнобривці”
„Мамо!” – кричить жінка народжуючи дитя. „Мамо!” – Кричить падаючи ранений солдат. „Мамо!” – перше слово, яке вимовляє дитина і недарма, бо першою людиною, яка схиляється над її колискою, є мама.

Є немало мам на світі,

Мами добрі, мами світлі,

Та одна наймиліша

Хто вона ? Скажу вам я –

Рідна матінко моя.

І коли згрубіла ваша мова,

Їй здобудьте ласку від дітей,

Бережіть її від злого слова,

Бо найглибші рани – від дітей.

Мати піде, в серці лишить рану –

Всохне корінь твій і верховіть.

Закликаю, бережіть маму!

Діти світу, МАТІР БЕРЕЖІТЬ!
В усі часи та епохи ваша Краса і довершеність, любов і вірність давали чоловікам сил, мужності й відваги, надихали їх на великі звершення. Робили нездоланними.

І хоч сьогодні доля не завжди прихильна до нас, ми разом знайдемо можливості, щоб вона стала щедрішою і прихильнішою перш за все до Жінки, Матері, Дружини – берегинь нашого сімейного вогнища та душевного спокою. Як мало і в той же час, як багато значить ваш поцілунок для мам.

Перші поняття про щастя, добро й ласку нерозривно пов’язані з образом найдорожчої для нас людини – образом матері.

А мамина колискова пісня звучатиме найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні.

Мамо, мамо !

Лиш тебе кохаю.

І другої любішої, гарнішої

Матінки не маю.

Несемо своїй матусі

Із левади кращий цвіт.

Побажаємо матусі

Жить щасливо сотню літ.
Обіцяємо матусі

Шанувати повсякчас

І подякуєм матусі

За любов до нас.
Колискова пісня, колискова –

То найперша материнська мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом,

Чебрецем і суничним літом.

Пахне молоком і споришами...

Скільки в ній ласкавості і шани !

Скільки в ній тривожності, людської,

І надій, і сивини гіркої !...

Колискова пісня, колискова –

То щаслива материнська мова.

(М. Сингаївський)
Моя любо мати – калиновий цвіт,

В тобі, рідна мати, весь мій любий світ.

В тобі – моє серце, в тобі – моя ціль.

Моє – твоє горе, моїм є твій біль.

Твоя втіха й радість радує й мене,

А твій жаль проймає серденько моє.

Бо ж я, моя мамо, твоя кість і кров,

Ти мене родила, ти є мій покров.

Ти – мій дар найбільший, ти - мій цвіт живий,

Ти – моя перлина, скарб мій дорогий.

Ти мене хорониш від лихих тривог,

Хай тобі дасть сили з неба Господь Бог.

(Пісня „Мамина коса” сл. М. Сингаївського муз. В. Геєр або „Посадила мати у дворі калину ”)
Не всім судилося жити в Україні. З різних причин виїжджали люди далеко за її межі. Але вони завжди пам’ятали мову своєї матері.

Брали в руки материн оберіг – вишитий рушник, і в серці бриніли слова:

Дивлюсь мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

і чую: гуси зняли крик,

зозуля закувала,

знов чорнобривці зацвіли,

запахла рута – м’ята.

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

І біль із серця раптом зник,

Так тепло-тепло стало,

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала...

(Звучить пісня „Прорушник” сл. А.Малишин, муз. П. Майбороди)
Мама, матінка, матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдорожча, найкраща, наймиліша.

Хочу я, щоб була щаслива,

Завжди повна ніжності й тепла,

Найрідніша матінка моя !

Мама, перше слово, вимовлене мною,

Мама – перша подруга моя,

Мамо, все святе пов’язане з тобою

Мамо, лиш у тебе вірю я.

Пісня „ Росте черешня в мами на городі ” (дівчата)
Материнство... святе і прекрасне, оспіване, поетами, увінчане художниками. У всіх народів і в усі віки. Жінка-мати була Охоронницею, добрим янголом домашнього вогнища. Її мудрість поважали в сім’ї, в її розрадах знаходило спокій зростання і знеболене синівське серце.

(Легенда про матерів)

Легенда про матерів

Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили.

Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята (співали, танцювали), ігри, які закінчувалися пусканням стріл на щастя.

Дивитися на ці ігри виходив з морських глибин цар морів і океанів – Нептун. Це був надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.

  • Хоч як люди нахваляються своєю силою, а мене бояться. Ніхто з них не насмілився пускати стріли у бік моїх володінь! - говорив він, сміючись.

Одного разу вийшли до вогнища юнаки і, повернувшись у бік моря, всі як один пустили туди стріли.

Як же розгнівався Нептун !

  • Я всіх вас поховаю у безодні морській! – заревів він.

Жінки, дивлячись на свої синів, замислилися. Цар морський і справді може похоронити їхніх дітей у морі. А жінки були тут сильні, вродливі і ніколи не старіли.

Думали, думали жінки і вирішили віддати всю свою силу синам. Юнаки, взявши материнську силу, підійшли до самого берега моря.

Щоб не підпустити їх до води, Нептун кинув величезний вал, але юнаки встояли. А матері після цього стали слабкими.

Ти бачив будь-коли слабких жінок ? Якщо зустрінеш, то не посміхайся з них: всю свою силу вони віддали таким самим дітям, як ти.

Коли Нептун побачив, що юнаки витримали натиск важкого валу, він люто вигукнув жінкам:

  • Хай ваші сини вистояли проти мене на березі, але в морі я порву їм руки!

Жінки знову зажурилися. Раптом на поверхню води вийшли дочки морського царя. Вони, як і їхній батько, були некрасиві, а тому і сказали:

  • Жінки, віддайте нам свою красу – за це ми дістанемо з морського дна міцної трави, зів’ємо з неї жили для ваших синів. Тоді руки будуть у них такі ж як у нашого батька.

Жінки погодилися і віддали дочкам морського царя свою красу.

Якщо ти побачиш будь-де некрасиву жінку, не відвертайся від неї. Знай, що вона принесла в жертву свою красу заради дітей.

Коли цар Нептун дізнався про вчинок дочок, страшенна розгнівався, викинув їх з моря і перетворив на пташок чайок.

Ти чув, як чайки плачуть над морем ? Це вони просяться додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моряки на чайок завжди дивляться і надивитися не можуть, тому що чайки носять красу їх матерів.

Нарешті юнаки, відчувши міць у руках і силу в плечах, вийшли в море. Вийшли вони і зникли. Чекають, чекають матері – не повертаються сини.

З’явився знову переді жінками Нептун і голосно-голосно зареготав:

  • Не діждатися тепер вам синів ! Вони заблукали. Вони забули, що на морі нема доріг.

Тоді жінки вигукнули:

Хай буде в наших очах менше світла, але хай над нашою землею ще ясніше горять зірки, щоб сини знайшли по них дорогу до рідних берегів !

Тільки сказали це, у небі ясно-ясно заблищали зірки. Юнаки побачили їх і щасливо повернулися додому. Ось, чому моряки сильні й непереможні: матері віддали їм все краще, що мали.

Звучить пісня „Мамина вишня”, муз. О. Пашкевича






Мама... Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам’ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту.

Що ж, прислів’я мовить недаремно,

„Хто не мав дітей – не мав клопоту”

А зростуть, то скільки дум у неньки,

І тривог за кожне їхнє діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих – серце заболіло.
Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп’явшись на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті,

Як почуєш ти уперше „мамо”,

Як до школи приведеш за руку,

Як уже й одержиш телеграму:

„Мамочко, вітаю із онуком”...
Добре, як тебе пізнать дитині,

Знать твої вона продовжить роки,

І людині дати світ широкий,

Дарувати їй цвітіння рясту,

Сині гори, неспокійні роки...

Хто не мав дітей, не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.
Руки мамині – м’ята

Ой блакитні – небо,

Раєм здається хата,

Де чекають на тебе.

Стежка до двору – килим,

Маками густо витканий.

Скроні у мами білі

І руки від праці потріскані.

Я соколом обернуся,

Кинусь в незвідану просінь.

Тільки б мене матуся

Чекала завжди на порозі.

Пісня „Родина” сл. Б. Крищенка, муз. О. Злотника. („Родина, родина – то вся Україна ”)

Допоки нас чекають наші мами

І поки виглядають нас батьки,

Провідуймо, та не лише листами,

Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли неждано вдарять в дзвони далі,

Тоді на все, на все знайдеться час,

Але ні сльози, ні вінок печалі,

Уже ніщо не виправдає нас.

Заниє жаль у щедрім слові „мамо”,

І чайкою здригнеться синя вись.

Провідуймо і завжди пам’ятаймо,

Що можем запізнитися колись.
Знайдеться на усе причина,

Для тишини і для грози,

А мати дивиться очима,

А в них дві крапельки сльози...
Гіркі материнські сльози, гіркі, як полин, і пекучі такі. Чи буває у світі щось гірше? Палить кожна синівська полинною сльоза серце мами, Защемить: як над сином збереться гроза, серце мами,

І постане щитом на дорозі біди – серце мами,

Скільки є мудреців, та найвища завжди – мудрість мами.
Виховує мати синів і дочок, сподівається, що буде до кого на старість пригорнутися, а вони розлетяться по світу і довго-довго не навідуються до отчого дому...
Лише час від часу приходять скупі листи та схожі одна на одну телеграми. А коли нарешті знайдеться хвилька, аби відвідати отчий поріг, нерідко вже буває надто пізно...
Зі скрипом відчиняються перекошені двері, застогне пошарпана віконниця і додолу підстреленою горлицею впаде материнська любов...
Ночами сняться зорі голубі

І мати на припічку біля хати.

За все, що маю, дякую тобі, -

За все, що маю, і що буду мати.

Та що я знав, коли із дому йшов,

Хіба я міг, підліток, зрозуміти,

Яка то святість – мамина любов,

Яка то мука — як лишають діти ?

Немов тишину, світ мене крутив, -

Любив я мрію і мету високу,

Пробач мені, що тяжко завинив,

Лишив тебе на старість одиноку.

Тому і сняться зорі голубі

І мати на припічку біля хати ...

Тому й спішу подякувати тобі

За все, що маю і що буду мати.

Куратор групи

Тема „Батьки і діти” – вічна тема. Майже три з половиною тисячі років тому на колишніх таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Сіней, були висічені слова: „Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було та щоб довголітнім ти був на землі”.

А сьогодні, ця 4-а заповідь, трохи призабута нами, червоною ниткою проходить через народну творчість, ми можемо навести чимало прикладів невдячності дітей. Та кожен з нас повинен пам’ятати, що байдужість до батька-матері не прощається.

(Легенда про байдужість - розповідає студент).

Байдужість до батька-матері не прощається

Живе у народі хвилююча бувальщина про материнську любов.

У маленькій лікарні на околиці великого міста лежали дві матері – Чорнокоса і Білокоса. Вони народили синів у один і той же день. Обидві матері були щасливі. Вони мріяли про майбутнє свої синів.

  • Я хочу, щоб мій син став видатною людиною, - казала Білокоса мати. – Музикантом або письменником, відомим усьому світу. Або інженером космічних кораблів ...

  • А я хочу, щоб мій син став доброю людиною, сказала Чорнокоса мати. – Щоб ніколи не забував матері і рідного дому, любив Батьківщину і ненавидів ворогів.

Щодня до молодих матерів приходили чоловіки: затамувавши подих, дивилися на личка своїх синів. А в очах сяяло щастя, подив і замилування.

Минуло тридцять років. У ту саму лікарню прийшли дві жінки – Чорнокоса і Білокоса. В їх косах уже сріблилася сивина, але жінки були такими ж гарними. їх обох поклали в одну палату, щоб лікувати серце.

Жінки впізнали одна одну, розговорилися.

  • Ким же став твій син ? – спитала нарешті Чорнокоса мати.

  • Видатним музикантом, - з гордістю відповіла Білокоса. – Він тепер диригує оркестром, виступає у найбільшому театрі, буває за кордоном. І назвала ім’я сина.

  • А твій ким став ? – спитала Білокоса.

  • Хліборобом. Механізатором. Син мій оре землю й сіє хліб, збирає врожай. Живемо ми в селі, у сина двоє дітей...

  • А щастя тебе обминуло, - сказала Білокоса. – Твій син став простою, нікому невідомою людиною... їх мільйони...

І дня не минуло, а до Чорнокосої матері приїхав із села син. В очах неньки світилася радість, здавалося, вона в цю мить забула про всі болі. – Видужуйте, мамо, - сказав син і на прощання поцілував її.

А до Білокосої матері ніхто не прийшов.

  • У сина зараз концерт... Якби не концерт він, звичайно, прийшов би, - задумано мовила Білокоса мати.

На другий день надвечір до Чорнокосої матері знов приїхав син хлібороб. Привіз бджолиний мед, паляницю, яблука. Від щастя обличчя в Чорнокосої жінки світилося і зморшки розправлялися.

До Білокосої матері ніхто не приходив.

Увечері жінки лежали мовчки. Чорнокоса посміхалася, а Білокоса тихо зітхала, боячись, щоб її зітхання не почула сусідка.

Так повторилося і втретє, і вчетверте.

Минув місяць, до Білокосої матері так ніхто і не прийшов. Лікарі сказали Чорнокосій матері: „Тепер ви зовсім здорові”. А Білокосій тихо мовив: „Вам ще треба трохи полежати. Звичайно, ви теж станете зовсім здоровою”. Говорячи це, лікар дивився чомусь вбік.

За Чорнокосою матір’ю приїхав син. Він привіз букет великих червоних троянд.

Прощаючись з Чорнокосою матір’ю, Білокоса попросила побути з нею декілька хвилин наодинці. Коли з палати всі вийшли, Білокоса мати із сльозами на очах сказала:

  • Скажи, Люба, як ти виховала такого сина ? Ти щаслива, а я... – і вона заплакала.

  • Ми розлучаємось і ніколи більше не побачимось, - сказала Чорнокоса.

  • Бо не може бути втретє такого дивного збігу. Тому я скажу тобі всю правду. Син, якого я народила в той щасливий день, помер... Помер, коли йому не було ще й року... А це... не кровний мій син, але рідний ! Я усиновила його трирічним хлопчиком. Але я для нього – рідна мати. Ти це бачила своїми очима. Я щаслива. А ти нещасна людина, і я глибоко співчуваю тобі. Якби ти знала, як я страждала в ці дні за тебе. Вийдеш з лікарні, піди до сина й скажи: його бездушність повернеться проти нього. Як він ставиться до матері, так і його діти ставитимуться до нього. Байдужість до батька-матері не прощається.

Куратор групи

Три нещастя є в людини: смерть, старість та лихі діти – говорить українська народна мудрість. Старість – невідворотна, смерть – невмолима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна оберегти. Це залежить не тільки від батьків, а й від вас – дітей.

Любі студенти ! Перед вами лежать аркуші з віддрукованими словами із наказу дітям, який написав В.О. Сухомлинський. Я хочу, щоб ви не тільки ознайомилися з цим наказом, а й щоб взяли його в життя, як пам’ятку.

НАКАЗ:

  • Бути хорошими дітьми – означає не допустити, щоб старість Батька й Матері була отруєна твоїми поганими звичками.

  • Вмій відчувати найважливіші духовні муки Матері й Батька, їхня хвороба – твоя біда.

  • Вмій бути добрим у думках і почуттях.

  • Бережи здоров’я батьків.

  • Пам’ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносять не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.

  • Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки.

  • Завжди будь чесним ! Будь уважним і ввічливим зі всіма.

  • Поважай старших і менших. Будь завжди справедливим.

  • Умій дякувати старшим за те, що вони навчають тебе.


Жінка-матір... Скільки мудрості у значенні цих величних слів! Вам долею визначено бути уособленням вищих земних чеснот – добра, вірності, любові.

Вшановуючи матір, ми вшановуємо начало всього сущого, берегиню земного буття, адже попри всі негаразди сучасна українська жінка вміє бути веселою, гостинною, щедрою, вдячною, знає ціну справжніх людських почуттів і завжди велична у своїй небайдужості до рідної землі.

Кажуть, що все прекрасне в людині від променів сонця та від молока матері. Тому і звеличуємо ми нині вашу святу безкорисливу любов. Ми всі в неоплатному боргу перед вами.

Слово „мати” для кожного українця уособлює в собі три найдорожчі образи: Матір Божу, матір Україну і рідну неньку.

Земна жінка від Духа Святого народила нам Сина Божого, що полонив людські серця не силою, а любов’ю, що взяв на себе гріхи світу і вказав нам дорогу до життя вічного.

Своєю добротою, покорою, совістю, чистотою Мати Марія вознеслася над нами, щоб заступитися за нас перед Всевишнім, щоб просити сина свого единородного простити, нам усі наші тяжкі провини.

В залі запалюється свічка

На сцену виходить дівчина в довгій українській сорочці, коси її розпущені, в руках тримає свічку.

Темінь лякає, і страх підповза,

Навпомацки ходим по хаті.

Кого заболить нічийна сльоза,

І в кого про день запитати ?

Він завтра наступить, а нині – ніч,

Пророк певно збився з дороги.

І скапує віск із наляканих свіч,

Мов жаль, що далеко від Бога.

Ми впали, мов в сон, в оцю круговерть,

Провалля і урвища, хащі,

Та це не вода, а все-таки твердь;

Ми грішні, але не пропащі!

Бо голос звідтіль долітає сюди

В пітьму чи коли зазоріє

Виходимо з кола зневіри й біди,

Благослови нас, Маріє !

Виконання твору „Аве Маріє”

Слово „мати” – вічне і неповторне як світ. „Богородице Діво, радуйся благодатна Марія” – звертаються кожен день християни в молитві, просячи заступництва і допомоги.

Молитва за рідну маму до матері Божої

Є в мене найкраща на світі матуся.

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся вустами, молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у тебе своїми вустами

Опіки і ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю,

Щоб вивела діток у світ та у люди,

Щоб ними раділа, пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні.

До тебе, Царице, на сонячнім троні. ,
Всемилостивий Боже ! Дякую тобі за наших батьків, за все те добро, що ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають любити свої святі заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати і слухати. А ти, Господи, поможи нам у цьому своєю ласкою. Благослови їх, Господи, добрим здоров’ям, довгим і щасливим життям, хорони від злого, дай їм сили перемогти всі труднощі, діждатись потіхи від своїх дітей та внуків.
О, Небо і Земля:

Благословен той день і час,

Благословенна Мати Божа та,

Що в муках породила нам Ісуса Христа.

Сьогодні серцем і душею,

Якщо ми тільки гожі,

Звертаємось до Тебе, Мати Божа.

Дай нам оминути всяку злу пригоду,

Дай рости на користь рідному народу,

Дай рости на щастя України - мати,

Змилуйся на нами.

О, Маріє, наша Мати !

Матінко Божа, почуй наші прохання, змилуйся над нами.

Пісня: „ Почуй мене, о Божа Мати ”

Так, жінку-матір, часто порівнюють з небесним створінням, богинею, святою. Це не випадково. Любов матері - найбільша коштовність у нашому житті. Любов матері - найсвітліше щастя. Повноцінним, спокійним та радісним є життя людини, якщо ці два почуття бентежать її думки та керують вчинками, адже мати - сонце нашого життя.

Кажуть, що на світі сонце найясніше.

Та всміхнеться мама - і стає світліше.

Кажуть, що без сонця не розквітнуть квіти.

А хіба без мами є щасливі діти ?

Я до неї серцем любо пригорнуся,

Хай сіяє сонце, як моя матуся !

Любі друзі !

Сьогодні, коли жінка все міцніше займає місце поряд з чоловіком у всіх галузях нашого буденного життя, поводити себе так, як того вимагає час, значить: бути енергійною, цілеспрямованою, мати освіту, розумітися в музиці, мистецтві, займатися спортом. Можна перелічити ще багато рис, притаманних нашим сучасницям: оптимізм, товариськість, кмітливість, наполегливість і навіть мужність. І десь наприкінці згадується жіночність. Та хоч яке б високе становище не посідала жінка в суспільстві, воно не знімає з неї суть жіночих обов’язків – дружини, матері, господині дому, хранительки сімейного вогнища, тепло якого зігріває нас протягом усього життя.

Часто ми зустрічаємо жінок, яких не назвеш красунями, але від них віє такою душевністю, одухотвореністю, що їм можна надати перевагу навіть перед кінозіркою.

До речі про зірок. На перший погляд здається, що крім кар’єри, для зірок нічого не існує. Але крім знімальних майданчиків, концертів і записів нових альбомів, деякі з них - турботливі мами 2-3 і більше дітей. В глибині душі вони залишаються жінками, які не можуть уявити собі життя без дитини.

Так, Мадонна Луіза Чікконе (42 роки) - мама 2 дітей, Лурдес (4 роки) і Рокко (4 місяці); Мішель Пфайфер (43 роки) – яка була 6 разів вибрана найкращою артисткою року - сьогодні мама 2 дітей: Клаудії-Роз (8 років) та Джону-Генрі (7 років). Демі Мур – у свої 38 років виховує трьох дочок (12, 9 і 6 років). Шерон Стоун – в 42 роки вона вирішила, що її особисте життя важливіше кар’єри. Вона народила сина. Селін Діон – 33 роки, співачка, відома цілому світу завдяки чудовій мелодії із кінофільму „Титанік”, народила хлопчика, якого назвали Рене-Шарлем. Ніколь Кідман – 34 роки, відважна мати, яка разом з Томом Крузом удочерили дівчинку Ізабеллу (8 років) та хлопчика Коннора (6 років).

На нашому святі присутні жінки-матері. На ваших ніжних, тендітних плечах лежить увесь тягар життя: сім’я, діти, кухня, робота, держава... Вас зустрінем скрізь: у полі, на заводі, в школі, у аптеці, в банку, перукарні, у спорті. Та водночас Ви залишаєтесь добрими, мужніми, красивими. Про вас так мудро написав поет:

Хто вона, українська мадонна ? –

Очей глибина бездонна ?

Широкий захват душі,

Сторож в страшній ночі,

Така собі мила Фроська –

В руках величезна авоська,

В душі грандіозний план,

На плечах п’яний Іван,

В кишені мізерна зарплата,

В колясці диво-малята.

Всюди – опора й надія,

Від неї душа радіє.

Грізна дружина і мати.

Спробуй від неї сховати думи свої й почуття –

Буде пропаще життя...

Якщо раніше жінка була матір’ю, берегинею домашнього вогнища, то сьогодні вона є і прекрасною жінкою, матір’ю, чудовим керівником, бізнес-леді... Поєднати в собі все це не просто, але вам це вдається.

Ми хотіли б почути від Вас, любі мами, як Ви цього досягаєте, що Вас надихає, заради кого Ви так стараєтесь ?

Слово надаєтеся мамі студента____________________________

Після виступу мами до неї звертається син з такими побажаннями:

Я не знаю, мамо мила, що тобі і побажати.

Перш за все – щастя,

сили і здоров’я всім у хаті.

Щоб жцли ми всі у згоді,

як ти завжди нас учила,

Щоб твоя усмішка гарна нас,

як сонечко, всіх гріла.

Матінко моя єдина, тебе кохаю над життя

І бажаю: будь щаслива, наче квітка

весняна !

Народжений я любов’ю –

хай святиться повік ім’я !

Зичу доброго Вам здоров’я, берегине, ненько

моя !

Студент підходить до мами, цілує її і дарує квіти.
Про країну кажуть: земля багата,

Ріками, морями, добрими ділами.

Про державу судять із того, наскільки

Шанобливо, добре ставляться до жінки.

Про сім’ю говорять: дружна, працьовита,

Друзями багата, щира і привітна,

А ще неодмінно люди пам’ятають

Як у тій країні матір поважають.

В наш час є сім’ї за складом одно- дво- і багатодітні. Та не залежно від того скільки дітей у сім’ї, мати і батько турбуються за них однаково. У нашій студентській родині є сім’я, яка виховує 3 дітей. Хотіли б почути, як себе почуває мама в такій сім’ї, яке відношення до неї власних дітей.
Слово надається мамі студента __________________________

Матусю, мамо, рідна наша ненько,

Дарунків, золота не маєш, щоби до ніг тобі

зложити;

Однак тут спільно присягаєм,

що доки тільки будем жити

любов сердець своїх тобі дамо, кохана

ненько !

Низенько вклоняємось вам милі, дорогі наші мами, любі бабусі за ваші нестерпні муки, в яких народжується нове життя, за ваші безсонні ночі, коли ви сиділи над нашими колисками, за ваше велике терпіння, ніжні руки і гаряче серце. Це ваша повсякденна турбота і невтомна праця, ваша палка любов благословляють нас у дорогу життя. Здоров’я і щастя вам, наші мами і низький уклін.
Куратор групи:

Я хочу, щоб Ви хоч на хвильку поринули спогадами у своє дитинство. Для цього Вам пропоную розгадати кросворд.

А Вам, любі мами, наші гості, пропонуємо на згадку про нашу зустріч „Гармонія стосунків батьків та дітей у сучасній родині”.
Любі студенти !

Ріднішої від любої неньки немає нічого на світі. Скільки в неї справ, скільки турбот ! І як мало радості. Подумайте, друзі ! Адже ви можете не тільки в день матері принести в дім свято. Ви можете це робити щодня. Як ? Дуже просто. Потрібно лиш дуже-дуже любити свою маму. І щодня, щохвилини пам’ятати, що вона у вас одна-єдина в світі. І що ніхто вас не любить так, як вона. А якщо мама інколи сердиться на вас трохи, то це лише тому, що хоче, щоб ви виросли найкращими, наймудрішими, найпоряднішими людьми, які вміють відстояти справедливість, захистити слабших.
Кожен з вас хай пам’ятає, що ніяка радість не буде мамі радістю, коли їй доведеться червоніти за вас. І ще пам’ятайте, що посмішка допомагає мамі жити. То ж будьте такими, щоб частіше посміхалися ваші мами. Тому не забувайте казати мамі гарні і теплі слова не лише в день її свята, а робіть це кожного дня. Пам’ятайте, що гарні оцінки, здобуті вами знання – це радість для мами. Щоб бачити вас здоровими, розумними, красивими – це щастя мами.

То ж приносьте мамам квіти, даруйте щирі слова, любіть своїх матусь. Любіть їх так, як вони вас люблять.

(Вручення квітів жінкам, матерям)






Куратор групи:

Мені хочеться подякувати всім, хто прийшов до нас на свято, а зокрема, вам студенти, за те, що ви любите свою неньку Україну, свою родину і рідну матір. Хочеться побажати вам:

Хай біда і горе минають ваш дім Доброго здоров’я зичу вам усім.

І нехай у вашому серці завжди буде спогад про рідну домівку, розквітлі черешні біля неї і материнську пісню.

Я від щирого серця бажаю вам, щоб ви в житті були щасливими, а ми в свою чергу будемо щиро радіти кожному вашому успіху.

Хочу висловити щиру вдячність за надану допомогу у проведенні нашого міроприємства нашим мамам, викладачам соціально-гуманітарних дисциплін (Місюк В.О., Соскіда С.Я., Панькович В.М.), працівниками бібліотеки, художньому керівнику Когуту Р.В., фотографу-оператору Брусьо П.П. Спасибі вам !
От і все скінчилося, нам прощатись час.

Гарні побажання ви прийміть від нас !
Хай квітують Ваша краса та материнство, не зміліють джерела доброти, натхнення і мудрості.

Нехай чарівна і загадкова посмішка супроводжує вас завжди у свята і будні, на роботі й удома, серед рідних і друзів, по весні й осінньої пори.

Нехай удача супроводжує Вас усюди.

Нехай увесь світ, з незліченними його принадами буде біля Ваших ніг.

Хай Бог охороняє Вас від злого

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб були Ви щасливі і здорові

На многії і благії літа.

(„ Многая літа ”)






поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Сценарій виховної години «Мовою квітів про найдорожче»
Оформлення сцени: куточок рідної природи, українська хата, заквіт­чана мальвами, тин, на якому сушиться глечик, далі — соняшники

Сценарій відкритого виховного заходу до Дня Матері "Нехай вам, любі, доля усміхнеться!"
Мета. Відроджувати давні українські звичаї І традиції, пробуджувати в дітях прекрасні І благородні почуття – святе І ніжне ставлення...

9 березня 2017 року – 203 річниця від дня народження Тараса Григоровича Шевченка
Організувати тематичні години, книжкові виставки, конкурси малюнків, учнівських творчих робіт до дня вшанування пам’яті Кобзаря

Сценарій заходу «Успіх не любить похмурих облич»
Бронницької школи про визначення уявлення успіху в сучасної дитини. Додається сценарій виховного заходу «Успіх не любить похмурих...

План виховної роботи Кислянської сзш в умовах спк на 2012-2013н р
Виховні години з розділу «Ціннісне ставлення особистості до суспільства І держави» (Програма «Основні орієнтири виховання учнів 1-11...

Сценарій свята до 200-річчя з Дня народження Шевченка
Юнак-ведучий: До слова запрошується начальник відділу освіти Криворізької районної державної адміністрації Людмила Володимирівна...

Лесі Українки «Мріє, не зрадь…!»
Сценарій виховного заходу, присвячений 145-ій річниці від дня народження Лесі Українки

Розділ охорона праці
Роботи проходять в літній період, згідно птб-88 п. 18. 5 під сонячним промінням необхідно працювати з покритою головою. В найбільш...

Ладиченко Т. В., Черевко О. С., Камбалова Я. М
України. 10-11 класи" авторів Пометун О.І., Гупана Н. М., Фреймана Г. О. (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного...

Сценарій фільму «На перетині доріг. Мойсівка І особистості (до 200-річччя...
«На перетині доріг. Мойсівка І особистості (до 200-річччя від Дня народження Т. Г. Шевченка)», 9 клас



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка