Пошук по сайту


Номінація до Списку світової культурної спадщини юнеско

Номінація до Списку світової культурної спадщини юнеско

Сторінка1/4
  1   2   3   4
Номінація
до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО
А) КРАЇНА

Україна
Б) РЕГІОН

Поділля, Хмельницька область, м. Кам’янець-Подільський
В) НАЗВА ОБ’ЄКТУ

Культурний ландшафт каньйону у місті Кам’янці-Подільському
Г) ТОЧНЕ РОЗТАШУВАННЯ ОБ’ЄКТУ

Об’єкт розташований в Західно-Південній частині України (на півдні Хмельницької області), 48о 25’ північної широти, 26о 32’ східної довготи (за Грінвічем) в південно-західній частині міста Кам’янця-Подільського, на висоті 200 метрів над рівнем моря.


Д) КАРТИ ТА ПЛАНИ ОБ’ЄКТУ

Е) ПЛОЩА ТЕРИТОРІЇ ТА БУФЕРНОЇ ЗОНИ

Границі об’єкту проходять по верхньому краю лівого та правого берегів Смотрицького каньйону від пішохідного містка через р. Смотрич між Видрівкою та Польськими фільварками до пішохідного містка між Карвасарами і Руськими фільварками, включаючи схили яру Маріїнського потоку по вул. Киргизова та Видровецький узвіз на Підзамчі.

Площа об’єкту складає 81 га.

Площа буферної зони – 399 га.
Межа буферної зони проходить по вул. Шевченка та провулку Шевченка до перехрещення вулицею Середня, далі іде на південний захід по верхньому краю лівого берега каньйону, на продовженні вул. Калініна перетинає каньйон та проходить в північно-західному напрямку на правому березі р. Смотрич по верхньому краю пагорбу Татариськ, перетинає Підзамче в північному напрямку по вул. Об’їздній, провулкам Зеленому та Кам’янецькому. Включає схили с. Зіньківці і перетинає каньйон в східному напрямку на продовженні вул. Пушкінська. З північного боку на Польських фільварках проходить по вул. Пушкінській до перетину з вул. Шевченка.

(Режим зон визначений Наказом Державного комітету з питань будівництва, архітектури та житлової політики України від 25 лютого 2001 року № 41).

А) ЗНАЧИМІСТЬ ОБ’ЄКТУ

Пропонований об’єкт є унікальним ландшафтно-архітектурним комплексом, цілеспрямованої людської діяльності, спільним витвором Природи та Людини, що має виключне і універсальне значення а омегоподібна петля скелястого каньйону не має аналогів на території Центральної та Східної Європи.

Власне сам Смотрицький каньйон є визначною комплексною пам’яткою природи з поєднанням цінностей геологічної пам’ятки древнього Силуру, дерновокарбонатними ґрунтами та наявністю реліктових видів рослин віднесених до Червоної книги та рідкісних видів фауни, що охороняються в Україні чи знаходяться під захистом Бернської конвенції. Все це характерно відзеркалює значний період розвитку Природи.

Своєрідність і унікальність пам’ятки полягають у гармонійному поєднанні ландшафту з містобудівною структурою середньовічного поліетнічного Подільського міста, вдалому використанні унікального природного каньйону та річки в фортифікаційній системі стратегічно важливого пограничного міста.

Фортифікаційний комплекс Кам’янця практично не має аналогів в Європі і є яскравим прикладом розвитку фортифікаційної справи та воєнного мистецтва і воєнних традицій різних (і не тільки європейських) шкіл і культур. Для Кам’янця характерні майже всі відомі в Європі фортифікаційні елементи. Ряд оборонних об’єктів репрезентують турецьку та вірменську фортифікаційні школи. Нова фортеця це – практично єдиний репрезентант голландської фортифікаційної школи, що зберігся на теренах Східної Європи.

Крім вище приведених пам’ятка має цінність:

- історичну — поселення в складі міста Кам’янець зберегло свої основні елементи урбаністики на протязі багатьох віків в безпосередньому природному оточенні каньйону. На даний час поселення зберегло історичну забудову, масштаб, силует;

- історичний характер буферної зони, планування, елементи фортифікації різних історичних періодів (XII-XIX ст.) та історичні назви місць: Кам’янець, Карвасари, Видрівка, Підзамче, Татариська. Забудову культурного ландшафту складають пам’ятки різних періодів та епох і які є яскравими свідками історичних процесів краю (визначна інженерна споруда античності та середньовіччя - Замковий міст; історичні поселення та дерев’яна церква XVIII ст., пам’ятка індустріалізації XX ст. – гідроелектростанція та ін.);

- етнографічну — в Старому місті спільно формували національну спадщину і розвивались культурні та релігійні традиції багатьох народів: українців, вірмен, поляків, литовців, євреїв, турків, росіян. Це яскравий приклад співіснування на одній території та взаємних впливів різних культур протягом багатьох століть;

- антропогенну — протягом багатьох віків (тисячоліть) каньйон був середовищем існування людини та розвитку різних цивілізаційних культур. Поселення в каньйоні ілюструє специфічний спосіб і технологію відповідного використання території, для життя людини та є прикладом її духовного зв’язку з Природою;

- архітектурну — забудова каньйону визначається своєю майстерністю вписання в ландшафт, цілісним ансамблем з комплексом Замку, співмасштабністю забудови районів Фільварок, Підзамче, Карвасари, Видрівка з ландшафтом каньйону та вдалим поєднанням дерев’яної і кам’яної архітектури;

- естетичну — каньйон є неповторним природним пейзажем з чудовими краєвидами та панорамами на Старе місто, Руські та Польські фільварки, Татариська, Карвасари та Видрівку з незмінними своєрідними силуетами на протязі багатьох віків. По всій довжині Смотрицького каньйону саме в місті Кам’янці-Подільському каньйон є найкрасивішим, своєрідним і неповторним.

Культурний ландшафт каньйону відноситься до так званої “другої категорії ”живого ландшафту”, який відіграє активну соціальну роль в сучасному житті міста, зберігає матеріальний зв’язок сучасного життя регіону з минулим, розвиток людських відносин, зв’язок між архітектурою і природою, людиною та простором, що є традиційним способом життя та характерною ознакою національної культурної спадщини краю.

Територія об’єкту одночасно включає територію Національного історико-архітектурного заповідника “Кам’янець” та Національного природничого парку “Подільські Товтри” і має юридичний захист для наукового вивчення, збереження, регенерації забудови, території, розвитку туризму.

Б) МОЖЛИВИЙ ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Жодне місто України та країн Центрально-Східної Європи не може зрівнятися зі складною і мальовничою природною ситуацією скелястого острова, оточеного річковим каньйоном. Прадавні будівничі використали його як своєрідний природний п’єдестал для визначного фортифікаційного комплексу, неповторного архітектурного ансамблю, що створювався впродовж багатьох віків представниками культур різних народів.

Культурний ландшафт каньйону в м. Кам’янці-Подільському однозначно не має аналогів на території Східної та Центрально-Східної Європи серед культурних ландшафтів не гірського типу завдяки:

- унікальним формотворчим природним елементам каньйону утвореним у вигляді омегоподібної петлі навколо Старого міста вапняковими обривистими скелями Силурійського періоду висотою біля 40 метрів та шириною до 180 м, на дні якого протікає р. Смотрич та розташоване історичне поселення з періоду середньовіччя, яке захищало та розвивало місто;

- винятковій антропогенній цінності історичного поселлення з періоду середньовіччя;

- архітектурі фортифікаційних споруд розташованих в каньйоні та на місці стику його петлі гармонійно поєднаним ландшафтом каньйону;

- чудовим краєвидам та панорамам, що зберегли свій силует на протязі багатьох століть.

Каньйоноподібний ландшафт в Криму (Україна), Чуфут-Кале, як і подібні йому ландшафти на території Європи: місто Ронда (Іспанія), навколо гори Монте Пердідо (Іспанія, Франція) (N/к), навколо м. Халстат-Дахстейн (Австрія) (к), навколо Челенто і Валло ді Діано (Італія) (к) мають інший характер і належать до т. з. “гірського типу”. Останні, крім міста Ронда, включені до Списку світової Спадщини як культурні ландшафти.

Подібні ландшафти на території Європи мають історичні міста: Веліко-Тирново (Болгарія), Толедо (Іспанія) (к), Куенка (Іспанія) (к) (див. стор. 8). З них Веліко-Тирново (Болгарія) не включені до Списку Світової Спадщини, але їхні каньйони не мають вираженого характеру в формі петлі з протікаючою річкою і на їх території відсутнє історичне поселення з фортифікаційними спорудами. Міста Куенка і Толедо в Іспанії включені до Списку Світової Спадщини (історичні фортифікаційні міста), які не мають каньйоноподібного ландшафту, а лише подібні природні елементи (омивання річкою з трьох сторін із скельними обривистими берегами) і не мають відповідної антропогенної цінності ландшафту.

Ландшафт каньйону в м. Кам’янці-Подільському є єдиним культурним ландшафтом негірського типу на території Західної і Центрально-Східної Європи і включення його до Списку Світової культурної Спадщини не тільки розширить Список, а й доповнить унікальним об’єктом в якому гармонійно поєднані природні (омегаподібний каньйон, річка, рідкісна флора та фауна) та антропогенні (історичне поселення, унікальні фортифікаційні, гідро-технічні, комунікаційні споруди) цінності.

В) АВТЕНТИЧНІСТЬ/ЦІЛІСНІСТЬ ОБ’ЄКТУ

Культурний ландшафт каньйону в м. Кам’янці-Подільському, сформований протягом тисячоліть повністю зберіг свої основні природні елементи (омего-подібний каньйон, скали, ґрунти, річку, флору з її реліктовими видами рослин та фауну з її рідкісними представниками), природній масштаб і силует рельєфу та забудови, характер використання та природне середовище каньйону.

Збережено історико-архітектурний комплекс древнього Кам’янця, його цілісний архітектурний ансамбль та інженерно-фортифікаційну систему, що є невід’ємною частиною даного культурного ландшафту (див. стор. 10).

Поряд з цим пам’ятка репрезентує збережену концепцію архітектурного ансамблю та фортифікаційної системи, враховуючи їх історичний розвиток і історичні будівельні матеріали різних періодів. Консервацій ні та реставраційні роботи на пам’ятках виконуються згідно реставраційних методик, із збереженням історичної субстанції та використанням сумісних консервацій них матеріалів.

В каньйоні збережено історичне планування вулиць, пішохідних комунікацій, майстерно вписані в ландшафт оборонні споруди, культові, господарські будівлі та житло садибного типу.

Цілісність пам’ятки визначається не тільки єдиним простором, але і органічним поєднанням та нерозривністю її природних, архітектурних, інженерно-фортифікаційних, урбаністичних складових елементів; їх функціональним взаємо доповненням; естетичним сприйняттям і єдиною історією розвитку впродовж багатьох віків.

Всі вище перелічені цінності об’єкту відповідають критеріям II, III, IV, V, встановлених Міжнародним Комітетом Світової Спадщини.

Культурний ландшафт Кам’янця-Подільського належить до визначних явищ європейської культури. Будучи пов’язаним з містобудівною структурою середньовічного поліетнічного Подільського міста він зазнав впливів культур багатьох народів (українського, литовського, польського, вірменського, турецького, єврейського, російського) та релігій (православної, католицької, мусульманської. іудейської) представлених в регіоні протягом XII-XX ст. ( критерій II) і ввібрав в себе виняткові свідчення архітектурних, містобудівних, інженерних та воєнних традицій тих культур, які на певному проміжку історії домінували в краї (на Поділлі) ( критерій III)

Зокрема фортифікаційний комплекс Кам’янця є яскравим і винятковим прикладом розвитку фортифікаційної справи та взаємних впливів давньоруської, литовської та польської воєнних культур і шкіл воєнного мистецтва. Ряд оборонних об’єктів репрезентують турецьку та вірменську фортифікаційні школи. Для Кам’янця характерні майже всі відомі в Європі фортифікаційні елементи. Нова ж фортеця це – практично єдиний репрезентант голландської фортифікаційної школи, що зберігся на теренах Східної Європи.

Дана пам’ятка є унікальним ландшафтно-архітектурно-фортифікаційним комплексом цілеспрямованої людської діяльності, спільним витвором Природи та Людини, що має виключне і універсальне значення і не має аналогів на території Центральної та Східної Європи (критерій IV). Видатний приклад заселення і поступового розвитку пограничної території та перетворення її в стратегічний опорний центр на стику кількох культур та цивілізацій на протязі XII-XIX ст. та втрати свого стратегічного значення всередині XIX ст. (критерій V). В той же час Кам’янець є типовим представником Подільського історичного міста з його типовою забудовою та використанням традиційних будівельних матеріалів і характерним архітектурним ансамблем, що формувався протягом багатьох столітть під впливом багатьох національностей.
А) ОПИС

Природні цінності будь-якої держави є її скарбом. В Україні є багато цінних геологічних пам’яток, представників рослинного і тваринного світу, які неповторні і презентують природу нашого краю.

Смотрицький каньйон - комплексний природний об’єкт зі своїми своєрідними цінностями. Як геологічна пам’ятка, Смотрицький каньйон є витвором природи древнього силуру. Понад 200 млн. років тому тут жили і розвивалися палеонтологічні сьогодні види живого світу.

За деякими даними назва річки Смотрич походить від древньоруського слова “смотрети”, бачити. Живлення річки Смотрич змішане з переважанням снігового над дощовим, значна доля належить грунтовим водам. Річка Смотрич, швидкість течії якої складає 0,2-0,6 м/с, на порожніх ділянках від 1,0-2,0 м/с, характеризується вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню, яка порушується дощовими повенями і дещо підвищеним рівнем восени і взимку. У річку впадають невеликі струмки та джерела з оточуючих вапнякових скель. Заплава річки преривчаста: подекуди звужується до 20-50 м. Під час повеней річка не виходить з берегів у межах каньйону, а в межах дельти за межі заплави.

В каньйоні річки існувало біля 100 шахтних колодязів, з яких населення міста брало воду, для приготування їжі та пиття, а з кам’яних схилів витікали струмки джерельних вод. Особливо виразним є водопад з так званих Гунських криниць, шо постійно витікає біля Новопланівського мосту від “Нового плану” міста.

Єдність природних та історико-культурних цінностей вдало поєдналися на теренах м. Кам’янця-Подільського. Ландшафтна природна структура гармонійно використана людиною для забезпечення потреб соціуму. Культурна та природна спадщина вдало підсилюють красу один одного.

Культурний ландшафт каньйону є своєрідним природньо-архітектурним комплексом, що включає унікальну пам’ятку природи “Смотрицький каньйон” і Старе місто, які в 1977 році отримав статус Державного, а в 1998 році — Національного історико-архітектурного заповідника “Кам’янець”, а з 1996 року є територією природничого парку “Подільські Товтри”. Ці статуси були надані відповідними Указами Президента України.

Річка Смотрич - одна з найкрасивіших річок на Поділлі. Своє народження річка започаткувала на авратинській височині, протяжністю 169 км, на своєму шляху має чимало мальовничих місць і впадає в р. Дністер. Смотрич перетинає головний Товтровий кряж. У цих місцях його русло ніби ввинчується у вапнякові перепони. Тому тут з’являється багато поворотів, вигинів, петель. Саме тут такі глибокі каньйони, яких не має жодна з приток Дністра.

Палеозойські відклади на території м. Кам’янця-Подільського представлені силурійськими породами. На прямовисних стінках каньйону ми зустрічаємо відбитки чи скам’янілості таких груп організмів, як трилобіти (Encrinurus punctatus, Wachl., Calymene blumenbachi), брахіоподи (Meristella tumida.), граптоліти, остракоди, конодонти, хітинозої, корали (Favosites pseudoforbesi)

На схилах каньйону, де сформувалися дерново-карбонатні ґрунти з підстилаючою вапняковою породою Силурійського періоду, зростає сучасна флора та знаходяться сучасні види фауни.

Найбільш цінними є ділянки, які представляють степові, кальцепетровітні природні угруповання рослин. Так, поряд із старою фортецею збереглися скелясті стінки де зростає вид з Червоної книги України Stipa capillata L. (ковила волосиста), ендемічний вид Allium podolicum (Achers et Graebn) Blocki ex Racibor. ( цибуля подільська). На камяних стінах, мурах та на скелях зростають представники папоротеподібних Asplenium ruta-muraria L., A. trichomanes L., Cystoptheric fragilis L.. На степових схилах на правому та лівому берегах р. Смотрич в межах національного історико-архітектурного заповідника стрічаються окремі місця зростання реліктового виду Sesleria heufflerana Schur (сеслерії Гейфлерової), угруповання якої занесені до Червоної книги України. Серед кущів є реліктовий субсередноземноморський вид Viburnum lantana L. (глоговина ). Весною на скелях та кам’яних спорудах квітує Аurinia saxatilis (L) Desv. (аурінія скельна) - типовий кальцепетрофіт. В скверах на території ніазу культивуються рідкісні (Sorbus torminalis (L.) Crantz. - берека) та декоративні чужеземні види: Aesculus hippocastanus (Гіркокаштан кінський), Hybiscus siriaca( гібіск сірійський).

Своєрідним є фауністичний комплекс. Серед представників цієї групи живих організмів значна кількість видів, що охороняються в Україні чи знаходять під захистом Бернської конвенції.

На скелястих берегах Смотрича є оселища рідкісних плазунів Lacerta viridis L. (ящірки зеленої) . На території НІАЗу та скелястих берегах за даними М. Матвєєва (1999) оселилися чи знайшли місце для живлення 20 охоронюваних видів птахів ( наприклад -Asio otus L. - сова вухата, Cerchneis tinnunculus L. - боривітер звичайний, Oriolus oriolus L.- вивільга тощо). Але найбільш цінними є три види ссавців ряду рукокрилих, так званні летючі миші. В історичних будівлях оселилися

Vespertilio murinus L. (кожан двоколірний), V. pipistrellus Schreber. (нетопирь-карлик), Plecotus auritus L. (вухань звичайний), які мають світове та загальноєвропейське значення.

Рідкісні метелики та бджоли (Papilio machaon L. - махаон, Xilocopa violaceae L. - бджола - тесляр) знайшли прихисток серед трав на каньйоні. У водах р. Смотрич поширений охоронюваний вид Lutra lutra L. (видра).

Старе місто із західного боку органічно з’єднане з Замковим комплексом XII-XVIII ст. найдревнішим в Україні кам’яний Замковий міст. За висновками українсько-польських дослідників міст є одним з найдревніших інженерних споруд в Східній Європі і міг бути спорудженим за пізньоримських часів ще в 2-3 ст. Враховуючи його цінність Світовий Фонд пам’яток в Нью-Йорку в 1998 році включив Замковий міст до Переліку пам’яток, що є під загрозою руйнування. З східного боку Старе місто має з’єднання Новопланівським мостом XIX ст.

Старе місто площею 121 га є житловим районом міста, в якому проживає біля 4 тис. мешканців. Його містобудівельне середовище зберегло історичну планувальну структуру, а архітектура - зразки культур різних народів (українців, поляків, вірмен, турків, росіян) та релігій (православної, католицької, іудейської, мусульманської). На його території розташовано біля 600 одно -трьох поверхових будівель, з яких 176 є пам’ятками архітектури:

Це архітектурні комплекси 15-18 ст. в Старому місті - монастирі Домініканів, Францисканок, Тринітаріїв, Кафедрального костьолу з турецьким мінаретом, Казарм фортеці.

Система фортифікації міста не мала аналогів в Європі. Вона складалася з трьох основних комплексів та додаткових оборонних споруд – валів та башт розміщених на найбільш небезпечних ділянках острова. Головний комплекс Старий замок, а пізніше Новий замок боронив місто із західного найменш захищеного природного боку. Спорудження в XV-XVI ст. гідротехнічних споруд Руської та Польської брам надало можливість наповнювати каньйон водою і посилити обороноздатність Старого міста з двома ярусами оборони, нижнім – водним, верхнім – системою башт та мурів.

Майстерно вписаний в ландшафт каньйону оборонний комплекс Міських веж та мурів, бастіонів, Старого і Нового замків, з’єднаних Замковим мостом. Оборонно-гідротехнічні споруди Польської та Руської брам були розташовані поперек річки і включали декілька башт, в’їздну браму, барбакан та шлюзи. Будівлі збережені на даний час за винятком шлюзів та окремих башт і є експозиційними об’єктами як пам’ятки архітектури.

Комплекс Старого замку складається із замкнутої системи кам’яних оборонних мурів та 11 башт XII-XVIII ст. гармонійно доповнює в скельний рель’єф кам’яного мису висотою біля 40 м. Із Західного боку до Старого замку примикає Новий замок — кам’янно-земляна фортифікаційна бастіонна споруда XVII-XVIII ст., що є одним з основних експозиційних об’єктів Державного історичного музею-заповідника.

Руська брама, ХV-ХVIII ст., що включає 4 збережених башти, барбакан з галереєю, які є часткою історичної оборонної шлюзової системи перемикала весь каньйон і контролювала головний в’їзд в місто. Комплекс пам’ятки не використовується і потребує реставрації.

В Північній частині знаходиться кам’яно-земляна споруда порохових складів, пам’ятки архітектури XVIII ст., що не використовується і потребують реставрації.

Територія каньйону має збережену планувальну структуру вулиць (вул. Руська, Кармелюка, Смотрицька, Річна, Карвасари). На території об’єкту нараховується 227 садиб де проживає 528 мешканців. Житлова забудова є садибного типу: при будинку — ділянка, двір з господарськими спорудами, характерні хати, що лиш в кількох випадках двоповерхові. Забудова, що розміщується в місцях з’єднання узвозів, котрі ведуть від Старого міста, з вулицями в каньйоні, має більше ознаки міської. Вона відрізняється за такими ознаками: мала присадибна ділянка, будинки частіше двоповерхові, з довговічних матеріалів переважно кам’яні, виразнішої архітектури. Будинки є різноманітними: одно- двоповерхові, з підвалами й без, матеріал — камінь, цегла, саманнові будинки каркасні різних типів за конструкцією стін, перекриттів. Основним покрівельним матеріалом є металевий лист, шиферний лист, папа (толь). Дуже часто можна зустріти архаїчні елементи (що є надзвичайно цінними) конструкцій, перекрить з конструктивних елементів — відкриті, інтер’єр-балки, сволоки, печі, комини з сіней і т.д.

Історично сформовані ділянки Руських та Польських фільварків, Підзамче також мають одно -двоповерхову садибну забудову 18-20 ст. Забудову території так званого Нового плану міста зі Старим містом розділяє широка зелена зона лісопарку кінця 19 ст.

Сітка доріг - це довгі вулиці вздовж річки по обидва боки, що сполучаються з містом в місцях зниження скельного рель’єфу. Пішохідне сполучення між старою і новою частинами міста забезпечується кам’яними сходами, які стрімко-звивистим малюнком врізані в потужну товщу корінних порід. Зараз тут нараховується 12 старих і понад 10 нових таких спусків, підйомів, які логічно доповнюють архітектурну тектоніку ансамблю Старого міста. Це майстерно вписані в рельєф кам’яні муровані сходи Фаренгольца, Польсько-фільварецькі та Русько-фільварецькі сходи XIX ст., що є пам’ятками архітектури місцевого значення.

Долина річки в мєжах Старого міста була його культурною зоною, де функціонували кілька стародавніх церков, позначені на історичних планах міста, а також інші споруди: млини, лінарні, порохові склади, а на східному березі Старого міста знаходилися славнозвісні сади Вітте - улюблене місце відпочинку кам’янчан у ХІХ-ХХ ст.ст.

Вулиці каньйону з кам’янно-земляним покриттям і не експлуатується туристичним автотранспортом (є пішохідними для туристів).

На території каньйону не функціонує промислове виробництво, не здійснюється видобування каменю. В районі Карвасар надалі використовується за призначенням дерев’яна Хрестовоздвиженська церква, пам’ятка архітектури XVII ст, як склади млин Ірафа XIX ст. Ще з 1960-их років не функціонує як гідроелектростанція кам’яна двохповерхова будівля, що є пам’яткою архітектури початку XX ст. В західній частині збережена давня броварня, що є пам’яткою архітектури XVIII ст. і використовується лише частково для розливу мінеральної води.

В 1990 році в зв’язку з аварійним станом східного кам’яного схилу каньйону за рішенням облвиконкому та міськвиконкому мешканці південної частини вулиці Кармалюка (від Новопланівського мосту до шлюзів) були виселені, а будинки знесені.

Схили каньйону та береги річки Смотрич мають самосійну зелену рослинність на яких поступово здійснюється санітарна очистка і впорядкування. Через відсутність ливневої каналізації в Старому місті і частково на прилягаючій території “Нового плану“ має місце злив поверхневих дощових вод в каньйон річки.
  1   2   3   4

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Перел І к об’єктів культурної спадщини м. Березань Київської області
Комунальна власність, кп «Березанський комбінат комунальних підприємств», вул. Леніна, 30

«Коротка історія часу»
Книжка трималася у списку бестселерів «Санді таймс» (Sunday Times) понад чотири роки, потрапила до «Списку найпродаваніших книжок»...

Закону України «Про охорону культурної спадщини»
Де 14 (27) січня 1918 р відбулися загальні збори робітничих, селянських, матроських І солдатських депутатів, на яких було проголошено...

Товариство з обмеженою відповідальністю харківська приватна загальноосвітня...
Згідно з річним планом роботи школи на 2015/2016 навчальний рік та з метою сприяння розвитку мовної культури, виховання поважливого...

Характерною ознакою сучасного суспільства є проблема
Адже література є базою всієї культури. Через літературу відбувається залучення дитини до культурної спадщини. В освоєнні школярами...

Конспект заняття з українознавства «Мандрівка рідним краєм»
Вправляти у читанні слів-назв символів України, розв’язуванні арифметичних задач. Розвивати допитливість, цікавість, бажання більше...

Херсонщина перлина півдня
Мета: вивчення рідного краю, його історії, народних традицій, фольклору, культурної спадщини, природи та мистецтва; розвиток творчих...

Конкурс «Школа випереджаючої освіти для сталого розвитку інноваційний...
Номінація «Розробка методичного забезпечення технологій «наскрізного навчання» з освіти для сталого розвитку»

Конкурс-ярмарок педагогічної творчості Номінація «Математика»
Комунальна науково-методична установа «Березнівський районний методичний кабінет» Березнівської районної ради

Анкета учасника всеукраїнського конкурсу «учитель року 2014» номінація...
Кривий Ріг мікрорайон 5-й Зарічний б. 71 кв. 51, контактний телефон 096-360-10-23



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка