Пошук по сайту


Курсова робота по Фінансовому аналізі

Курсова робота по Фінансовому аналізі

Курсова робота

по Фінансовому аналізі

УТРИМУВАННЯ.

  1. Аналіз руху грошових потоків.

    1. Поняття грошових потоків. Аналіз формування чистих потоків коштів у результаті поточної, інвестиційної й фінансової діяльності.

    2. Методи обчислення грошових потоків (прямій і непрямий). Інформаційна база аналізу. Інтерпретація інформації звіту про рух грошових коштів.

    3. Обґрунтування цільового залишку коштів. Аналіз стабільності грошових потоків у результаті поточної діяльності. Прогнозний аналіз руху грошових потоків і оперативне керування грошовими потоками.

  2. Аналіз прибутковості діяльності.

    1. Основні характеристики прибутковості діяльності: рентабельність, прибутковість, продуктивність і особливості їх використання для цілей аналізу.

    2. Система показників рентабельності і їх взаємозв'язок.

    3. Деталізація узагальнюючих показників рентабельності. Схема показників Дюпона й можливості її використання для цілей складання аналітичного висновку про ефективність діяльності підприємства за минулий період, а також для прогнозних розрахунків і обґрунтування цінової політики.

  3. Аналіз фінансування проектів.

    1. Аналіз вибору форм фінансування проектів. Аналіз структури фінансування.

    2. Аналіз грошових потоків від інвестиційного проекту в умовах обмеженості фінансових ресурсів.

    3. Аналіз і обґрунтування бюджету інвестицій. Практичні підходи до формування бюджету інвестицій.

  4. Завдання.

Аналіз руху грошових потоків.

Потік коштів – це кількість коштів, яка одержує й виплачує підприємство в плині звітного або планового періоду.

Аналіз коштів і керування грошовими потоками є одним з найважливіших напрямків діяльності фінансового менеджера. Воно містить у собі розрахунки часу обігу коштів (фінансовий цикл), аналіз грошового потоку, його прогнозування, визначення оптимального рівня коштів, складання бюджетів коштів і т.п.

Існує два методи обчислення грошових потоків. Прямий метод ґрунтується на обчисленні припливу (виторг від реалізації продукції, робіт і послуг, отримані аванси й ін.) і відтоку (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позичок і позик, і ін.) коштів, тобто вихідним елементом є виторг. Даний метод дозволяє судити про ліквідність підприємства, розкриваючи рух грошових коштів на його рахунках.

Слід зазначити, що прямій метод не розкриває взаємозв'язки отриманого фінансового результату й зміна величин коштів на рахунках підприємства. Для визначення цього взаємозв'язку використовується непрямий метод, який ґрунтується на ідентифікації й обліку операцій, пов'язаних з рухом грошових коштів і послідовному коректуванню чистому прибутку, тобто вихідним елементом є прибуток.

У ході виробничої діяльності можуть бути значні доходи/видатки, що впливають на прибуток, але, що не зачіпають величину коштів підприємства. У процесі аналізу на цю величину й провадять коректування чистої пробули. Наприклад вибуття основних коштів пов'язане з одержанням збитку в розмірі їх залишкової вартості. Величина коштів у цьому випадку не міняється, тому недоамортизована вартість повинна бути додана до величини чистого прибутку. Не викликає відтоку коштів нарахування амортизації. Що ж вплинуло на скорочення коштів під кінець року? Відповісти на це питання допомагає непрямий метод.

Основним джерелом інформації для проведення аналізу руху грошових потоків є баланс (ф.№ 1), додаток до балансу (ф.№ 5), звіт про фінансові результати і їх використанні (ф.№ 2). Особливістю формування інформації в цих звітах є метод нарахувань, а не касовий метод. Це означає, що отримані доходи, або понесені витрати можуть не відповідати реальному "припливу" або "відтоку" коштів на підприємстві.

У звіті може бути показана достатня величина прибутку й тоді оцінка рентабельності буде високої, хоча в той же час підприємство може випробовувати гострий недолік коштів для свого функціонування. І навпаки, прибуток може бути незначної, а фінансовий стан підприємства - цілком задовільним. Показані у звітності підприємства дані про формування й використання прибутки не дають повної вистави про реальний процес руху грошових коштів.

Тому в деяких країнах у цей час віддається перевагу звіту про рух грошових коштів як інструменту аналізу фінансового стану фірми.

Звіт про рух грошових коштів - це документ фінансової звітності, у якому відображаються вступ, витрата й нетто-зміни коштів у ході поточної господарської діяльності, а також інвестиційної й фінансової діяльності за певний період.

Звіт про рух грошових коштів - це звіт про зміни фінансового стану, складений на основі методу потоку коштів.

Для розрахунків приросту або зменшення коштів у результаті виробничо-господарської діяльності необхідно здійснити наступні операції:

1) Розрахувати оборотні активи й короткострокові зобов'язання, виходячи з методу грошових потоків.

2) Коректування чистого прибутку на видатки, що не вимагають виплати коштів.

3) Виключити вплив прибутків і збитків, отриманих від неординарної діяльності.

Інвестиційна діяльність включає в основному операції, що ставляться до змін у необоротних активах. Це - "Реалізація й покупка нерухомості", "Продаж і покупка цінних паперів інших компаній", "Надання довгострокових позик", "Вступ коштів від погашення позик".

Фінансова сфера включає такі операції як зміни в довгострокових зобов'язаннях фірми й власному капіталі, продаж і покупка власних акцій випуск облігацій компанії, виплата дивідендів, погашення компанією своїх довгострокових зобов'язань.

Аналіз прибутковості діяльності.

В умовах ринкових відносин велика роль показників рентабельності продукції, що характеризують рівень прибутковості (збитковості) її проведення. Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують відносну прибутковість підприємства, вимірювану у відсотках до витрат коштів або капіталу з різних позицій.

Показники рентабельності - це найважливіші характеристики фактичного середовища формування прибутки й доходу підприємств. Із цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі проведення показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики й ціноутворення. Основні показники рентабельності можна об'єднати в наступні групи:

  1. Рентабельність продукції, продажів (показники оцінки ефективності керування);

  2. Рентабельність виробничих фондів;

  3. Рентабельність вкладень у підприємства (прибутковість господарської діяльності).

1.Рентабельність продукції.

Рентабельність продукції показує, скільки прибутки припадає на одиницю реалізованої продукції. Ріст даного показника є слідством росту цін при постійних витратах на проведення реалізованої продукції (робіт, послуг) або зниження витрат на проведення при постійних цінах, тобто про зниження попиту на продукцію підприємства, а також більш швидким ростом цін чому витрат.

Показник рентабельності продукції містить у собі наступні показники:

  1. Рентабельність усієї реалізованої продукції, що представляє собою відношення прибутки від реалізації продукції на виторг від її реалізації ( без ПДВ);

  2. Загальна рентабельність, рівна відношенню балансового прибутку до виторгу від реалізації продукції ( без ПДВ);

  3. Рентабельність продажів по чистій пробули, обумовлена як відношення чистого прибутку до виторгу від реалізації ( без ПДВ);

  4. Рентабельність окремих видів продукції. Відношення прибутки від реалізації даного виду продукту до його продажної ціни.

2.Рентабельність вкладень підприємства.

Рентабельність вкладень підприємства- це наступний показник рентабельності, який показує ефективність використання всього майна підприємства.

Серед показників рентабельності підприємства виділяють 5 основних:

1.Загальна рентабельність вкладень, що показує яка частина балансовому прибутку припадає на 1руб. майна підприємства, тобто наскільки ефективно воно використовується.

2.Рентабельність вкладень по чистому прибутку;

3.Рентабельність власних коштів, що дозволяє встановити залежність між величиною инвестируемых власних ресурсів і розміром прибутки, отриманої від їхнього використання.

4.Рентабельність довгострокових фінансових вкладень, що показує ефективність вкладень підприємства в діяльність інших організацій.

5.Рентабельність перманентного капіталу. Показує ефективність використання капіталу, вкладеного в діяльність даного підприємства на тривалий строк.

Рентабельність




Прибуток




=

----------—

продажів




Виторг від реалізації



Рентабельність




Прибуток

коштів або їх

=

------------—

джерел




Середня за період величина коштів або їх джерел

У даних формулах навмисно не конкретизований показник прибутки, оскільки в якості його може бути взятий прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або балансовий прибуток, оподатковувана податком прибуток, чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Між розглянутими фінансовими коефіцієнтами існує певний взаємозв'язок:

Рентабельність




Рентабельність




Оборотність

коштів або їх

=




х

коштів або їх

джерел




продажів




джерел

Ця формула показує, що прибутковість коштів підприємства або їх джерел обумовлена як ценообразовательной політикою підприємства й рівнем витрат на проведення реалізованої продукції (вони комплексно відображаються в показнику рентабельності продажів), так і діловою активністю підприємства, вимірюваною оборотністю коштів або їх джерел.

Багатофакторна модель Дюпон аналізу ефективності діяльності компанії.

Система фінансового аналізу Дюпон (The Dupont System of Analysis) у першу чергу досліджує здатність підприємства ефективно генерувати прибуток, реінвестувати її, нарощувати обороти.

У моделі Дюпон використовують коефіцієнти:

  • рентабельність продажів,

  • оборотність чистих активів,

  • рентабельність чистих активів,

  • рентабельність власного капіталу,

  • показник економічного росту компанії,

  • середньозважена вартість капіталу.

Рентабельність продажів — це здатність генерувати прибуток від продажів.

Прибуток до оподатковування

Обсяг продажів

Даний показник відображає тільки оперативну діяльність підприємства. Він не має нічого загального з фінансовою діяльністю.

Середній рівень рентабельності продажів у різних галузях різний, тому не існує якого-небудь єдиного стандарту для даного показника. Цей показник є гарним критерієм для порівняння стану підприємства з галузевим стандартом.

Це ключовий управлінський показник. Він гарний для того, щоб швидко побачити, як кожний елемент даної блок-схеми впливає на рентабельність продажів.

Оборотність чистих активів.

Даний показник характеризує кількість продажів, яка може бути сгенерировано даною кількістю активів. Він показує, наскільки ефективно використовуються активи.

Обсяг продажів

Чисті активи

Він показує, скільки раз у році сумарний капітал обертається усередині компанії.

Рентабельність чистих активів характеризує результат оперативної діяльності підприємства. Вона показує той повернення, яке генерується фондами (власним капіталом і кредитами банків), використовуваними в бізнесі.

Рентабельність чистих активів є первинним показником, який:

  • дозволяє контролювати ефективність бізнесу;

  • зв'язує баланс і звіт про прибутки й збитки;

  • дозволяє оцінити бізнес не тільки на підставі одержуваного прибутку.

Формула для розрахунків показника:







Оперативний прибуток

Рч.а.

=

----------







Чисті активи

Елементи Рч.а.

Чисті активи = Фіксовані активи + Робочий капітал = Сумарний капітал = Власний капітал + Кредити (довгострокові й короткострокові).

Оперативний прибуток: прибуток до виплати відсотків по кредитах і податку на прибуток.

Рч.а. розділяє оперативні й фінансові аспекти діяльності підприємства.

Рентабельність власного капіталу. Даний показник є найбільш важливим з погляду акціонерів компанії. Він характеризує прибуток, який припадає на власний капітал. Цей коефіцієнт містить у собі такі важливі аспекти, як платежі по відсотках за кредит, податок на прибуток, а також ефект від використовуваної суми кредитів.







Чистий прибуток після оподатковування

Рс.к.

=

----------







Власний капітал

Фінансовий важіль. Даний показник характеризує межа, до якої може бути поліпшена діяльність компанії за рахунок кредитів банків. Таким чином, ефект від кредитування діяльності підприємства за рахунок банку може бути або негативним, або нульовим, або позитивним.

Основним критерієм оцінки ефективності фінансового важеля є ставка банківського кредиту. Якщо кредитна ставка нижче показника рентабельності чистих активів, то збільшення частки кредитів у структурі постійного капіталу (кредити банку + власний капітал) приводить до росту показника рентабельності власного капіталу й навпаки, якщо банківська ставка вище рентабельності чистих активів, то збільшення частки кредитів у структурі капіталу буде приводити до зниження рентабельності власного капіталу.

У моделі Дюпон використовується наступний спосіб обчислення фінансового важеля:

Кредити + Власний капітал




Кредити




--------------

=

----------

+ 1

Власний капітал




Власний капітал




У чисельнику даного дробу перебуває фактично сума чистих активів, якщо ми розглядаємо активну частину балансу. Тому при множенні показника рентабельності чистих активів на фінансовий важіль відбуваються наступні скорочення:

Оперативний прибуток




Обсяг продажів




Чисті активи




Оперативний прибуток

------

*

------

*

------

=

------—

Обсяг продажів




Чисті активи




Власний капітал




Власний капітал

Операція перехід до показника Рс.к. ще не закінчена. Для того, щоб закінчити даний перехід, необхідно ввести у формулу поправочний коефіцієнт, тому що в чисельнику показника рентабельності власного капіталу повинна перебувати прибуток після оподатковування.

Оперативний прибуток




(П-I)*(1-T)




Чистий прибуток після оподатковування

----------—

*

------

=

----------—

Власний капітал




П




Власний капітал

де П - оперативний прибуток; I - сума відсотків; T - процентна ставка податку на прибуток.

Яка величина фінансового важеля може вважатися достатньої? Як показують численні дослідження структури капіталу різних підприємств західних країн, значення плеча фінансового важеля не повинне бути нижче 3, тобто співвідношення позикових коштів і власних коштів не повинне бути менше 2. Чому так? Тому що завжди вигідніше фінансувати бізнес за рахунок позикових коштів, збільшуючи тим самим дохід на акціонерний капітал. Однак занадто велике значення фінансового важеля теж погано, тому що це сполучене з високим ризиком. У чому укладається даний ризик? Чим сильніше фінансовий важіль, тем небезпечніше залишити своїх акціонерів без обіцяного прибутку у випадку навіть незначного непередбаченого зниження прогнозованого обсягу продажів, при цьому можливі випадки різко негативних значень Рс.к..

Коефіцієнт реінвестування фактично характеризує дивідендну політику підприємства, тобто показує, яку частину чистого прибутку після оподатковування фірма вилучає з обігу у вигляді виплачуваних дивидендів, а яку реінвестує в проведення.

Ціль будь-якої компанії - добитися високої частки швидкозростаючого прибуткового ринку. Політика даного ринку - 100% реінвестування прибутки, тобто добитися значення показника реінвестування рівного 1.







Реінвестований прибуток

Коефіцієнт

=

------------------—

реінвестування




Чистий прибуток після оподатковування

Якщо тепер даний коефіцієнт помножити на показник Рс.к., то ми одержимо наступну формулу:

Чистий прибуток після оподатковування




Реінвестований прибуток




Реінвестований прибуток

----------

*

--------—

=

----------

Власний капітал




Чистий прибуток після оподатковування




Власний капітал

Якщо отриманий коефіцієнт, щоб бути технічно акуратним, помножити на поправочний коефіцієнт співвідношення власного капіталу на кінець року до власного капіталу на початок року, то ми одержимо остаточну формулу коефіцієнта економічного росту моделі Dupont:

Реінвестований прибуток




Власний капітал на кінець періоду




Реінвестований прибуток

--------—

*

--------—

=

--------

Власний капітал на кінець періоду




Власний капітал на початок періоду




Власний капітал на початок періоду

Показник економічного росту компанії. Для характеристики швидкості економічного росту компанії, здатності нарощувати оборот застосовується показник досяжного рівня росту SGR, дорівнює відношенню збільшення виторгу (обороту) за період до величини виторгу за попередній період,

SGR=S/S1.

Суть показника економічного росту компанії (SG) відображається в кількості прибутки, який реінвестує підприємство в плині одного календарного року як відсоток до власного капіталу, який був у підприємства на початок року,




Реінвестований прибуток

SGR=

------------------




Власний капітал на початок періоду

Економічний ріст компанії - це показник того максимуму росту в продажах, якого може досягтися компанія при збереженні пропорцій свого фінансового стану. У цьому випадку




Зміна власного капіталу




SGR=S/S1=

------------------—

= SG,




Власний капітал на початок періоду




тобто при самоподібному росту компанії показники SGR і SG збігаються.

SG = Рентабельність чистих активів * Важіль * Коефіцієнт реінвестування * ( Чистий прибуток/Оперативний прибуток)*E(2)/E(1).

Основною гідністю даного показника є його комплексність, тому що фактори, його складові, дозволяють відслідковувати всю діяльність компанії. За допомогою даного показника ми можемо оцінити ринки наших продуктів, самі продукти, а також фінансову діяльність підприємства. Ми можемо перевірити, наскільки добре наша фінансова діяльність підтримує виробничі й маркетингові плани. Якщо потенціал нашого росту недостатній, то ми можемо прийняти розв'язок про зміну рентабельності продажів, оборотності чистих активів, фінансового важеля, коефіцієнта реінвестування.

Середньозважена вартість капіталу. Як уже було відзначено, показник рентабельності чистих активів є мірилом оперативної діяльності підприємства. Він показує той повернення, яке генерується фондами, що інвестують. Тому фінансовому менеджерові дуже корисно знати, яке мінімально припустиме його значення можливе для даного підприємства. Із чим це зв'язане? Чисті активи — це ті активи, які забезпечуються фондами, що інвестують (довгостроковим капіталом), а даний капітал має певну вартість у вигляді обіцянки підприємства гасити відсотки по кредитах і виплачувати дивіденди. Таким чином, фінансовому менеджерові також необхідно знати, скільки підприємству коштує постійний капітал.

У західній економіці даний показник називається середньозваженою вартістю капіталу. Формула для його обчислення досить проста:




R(1-T)L




DE




L




E

WACC =

----

+

--—

= R(1-T)

--—

+ D

--—,




L+E




L+E




L+E




L+E

де:

R - кредитна ставка банку;

T - ставка податку на прибуток;

L - сума кредитів банку;

E - власний капітал;

D - відсоток дивідендів.

Остаточно дана залежність може бути представлена в наступному виді:

Рентабельність




WACC

чистих

>=

----—

активів




1-T

Про що говорить ця формула? Якщо рентабельність чистих активів вище середньозваженої вартості капіталу (з виправленням на податок на прибуток), то підприємство здатне виплатити не тільки відсотки по кредитах і обіцяні дивіденди, але також частина чистому прибутку реінвестувати в проведення. Якщо ліва й права частина рівняння рівні, то це значить, що підприємство здатне тільки розрахуватися по поточних зобов'язаннях перед банком і перед акціонерами, при цьому нічого не залишивши для реінвестування. Якщо рентабельність чистих активів нижче середньозваженої вартості капіталу, то це значить, що в підприємства можуть виникнути серйозні проблеми із залученням нового капіталу. Саме тому відстеження даного співвідношення є однієї з найважливіших завдань фінансового менеджера.

Аналіз фінансування проектів.

Фінансовий менеджер постійно зустрічається із проблемою вибору джерел фінансування. Особливість її полягає й у тому, що обслуговування того або іншого джерела обходиться підприємству неоднаково. Кожне джерело фінансування має свою ціну, причому ця ціна може мати й стохастическую природу.

Будь-який інвестиційний розв'язок ґрунтується на

а) оцінці власного фінансового стану й доцільності участі в інвестиційній діяльності;

б) оцінці розміру інвестицій і джерел фінансування;

в) оцінці майбутніх вступів від реалізації проекту.

Усі підприємства тією чи іншою мірою пов'язані з інвестиційною діяльністю. Прийняття розв'язків по інвестуванню ускладнюється різними факторами:

вид інвестування;

вартість інвестиційного проекту;

множинність доступних проектів;

обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування;

ризик, пов'язаний із прийняттям того або іншого розв'язку й т.п.

Принципи, що обумовлюють необхідність інвестицій, можуть бути різні, однак у цілому їх можна підрозділити на три види:

відновлення наявної матеріально-технічної бази;

нарощуванні обсягів виробничої діяльності;

освоєння нових видів діяльності.

Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того або іншого напрямку різна.Так, якщо мова йде про заміщення наявних виробничих потужностей, розв'язок може бути прийняте досить безболісно, оскільки керівництво підприємства ясно уявляє собі, у якому обсязі й з якими характеристиками необхідні нові основні кошти. Завдання ускладнюється, якщо мова йде про інвестиції, пов'язані з розширенням основної діяльності, оскільки в цьому випадку необхідно врахувати цілий ряд нових факторів:

можливість зміни положення фірми на ринку товарів;

доступність додаткових обсягів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

можливість освоєння нових ринків і ін.

Очевидно, що важливим є питання про розмір передбачуваних інвестицій. Так, рівень відповідальності, пов'язаної із прийняттям проектів вартістю 1 млн.руб. і 100 млн.руб. різні. Тому повинна бути різна й глибина аналітичного пророблення економічної сторони проекту, яка передує ухваленню рішення. Крім того, у багатьох фірмах стає повсякденною практика диференціації права прийняття розв'язків інвестиційного характеру, тобто обмежується максимальна величина інвестицій, у рамках котрой той або інший керівник може ухвалювати самостійні розв'язки.

Нерідко розв'язку повинні ухвалюватися в умовах, коли є ряд альтернативних або взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхідно зробити вибір одного або декількох проектів, ґрунтуючись на яких-небудь критеріях. Очевидно, що таких критеріїв може бути трохи, а ймовірність того, що який-небудь один проект буде переважніше інших за всіма критеріями, як правило, значно менше одиниці.

В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Разом з тим, будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування, Тому виникає завдання оптимізації інвестиційного портфеля.

Досить существенен фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно варіювати. Так, у момент придбання нових основних коштів ніколи не можна точно передбачити економічний ефект цієї операції. Тому розв'язки ухвалюються на інтуїтивній основі.

Прийняття розв'язків инвестиционног характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. Ступінь їх комбінації визначається різними обставинами, у тому числі й тем з них, наскільки менеджер знаком з наявним апаратом, застосовним у тому або іншому конкретному випадку. У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття розв'язків в області інвестиційної політики. Якого-небудь універсального методу, придатного для всіх випадків життя, не існує.

В основі процесу прийняття управлінських розв'язків інвестиційного характеру лежить оцінка й порівняння обсягу передбачуваних инвистиций і майбутніх грошових вступів. Оскільки порівнювані показники ставляться до різних моментів часу, ключовою проблемою тут є проблема їх порівнянності. Сприймати її можна по різному залежно від існуючих об'єктивних і суб'єктивних умов: темпів інфляції, розміру інвестицій і генерируемых вступів, обрію прогнозування, рівня кваліфікації аналітика й т.п.

Методи, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи:

а) засновані на дисконтированных оцінках;

б) засновані на облікових оцінках.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика фінансового аналізу. - М: Инфра-М, 1996 - 176 с.

  2. Аудит і фінансовий аналіз. - III кв., 1997.

  3. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. - М.: Бухгалтерський облік,1996.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Курсова робота
Курсова робота з дисципліни „Маркетинг”/ О. В. Полюхович, Рівне: нувгп, 2012, – 44 с

Курсова робота з дисципліни «Статистика» на тему: «Статистичне вивчення...
Курсова робота відповідає вимогам діючої нормативної документації України та умовам ects/кмсонп

Курсова робота з дисципліни «Статистика» на тему: «Статистика продукції промисловості»
Курсова робота відповідає вимогам діючої нормативної документації України та умовам ects/кмсонп

4. Курсова робота має характер цільної завершеної роботи як стосовно...
Курсова робота є до курсовим завданням І подається куратору курсі в на 3-й день перебування на курсах

Соціальна робота як парадигмальна теорія І практика
Методологія соціальної роботи ґрунтується на науко­вих знаннях, результатах досліджень та аналізі практич­ної діяльності соціальних...

” Навчально-дослідна робота (курсова робота) студента з „Економіки...
...

Курсова робота
Вступ

Курсова робота
Мікропрограма

Курсова робота
Вступ

Курсова робота на тему: “Міжнародні банківські розрахунки
Вступ



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка