Пошук по сайту


Соціальний капітал та трансформація інституту зайнятості на сучасному ринку праці

Соціальний капітал та трансформація інституту зайнятості на сучасному ринку праці

УДК 331.1

Крапівіна Г.О.,

к. держ.упр., доцент, здобувач докторського ступеня

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНСТИТУТУ ЗАЙНЯТОСТІ НА СУЧАСНОМУ РИНКУ ПРАЦІ

(ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)
В економічному житті для певної форми виробництва потрібна певна групова координація. Проте коли технологія чи ринки (й ринок праці, зокрема) змінюються, виникає необхідність в іншому типі координації. Можливо з іншими складовими. Так, інститут зайнятості, що сприяв ринку праці на ранніх етапах, стає перешкодою на пізніших етапах, що потребує його трансформації. Тобто, коли соціальний капітал віджив своє, ринок праці вимагає трансформації інституту зайнятості. А балансову вартість минулого соціального капіталу слід списати з рахунків суспільства.

Вперше термін «соціальний капітал» було використано в 1916 році для опису громадських осередків сільської освіти [7, с. 130-138]. Цей термін також використовувався в праці [5, p. 138], де автор пояснювала, що густа соціальна мережа, яка існувала в старіших міських забудовах змішаного призначення, складала форму соціального капіталу, що сприяв громадській безпеці. Термін «соціальний капітал» в 1970-х роках використовувався в аналізі проблеми економічного розвитку центральної частини Нью-Йорку, в якому наголошувалося: афроамериканцям бракувало зв’язків довіри та соціальної згуртованості в їх власних громадах, що існували в середовищі азійських американців та інших етнічних групп, що пояснювало відносну відсутність форм нестандартної зайнятості серед чорношкірого населення [6; 8].

П. Бурдьє в 1983 році використав поняття «соціальний капітал» для позначення соціальних зв'язків, які можуть виступати ресурсом отримання переваг. Джерела цієї ідеї можна знайти у А. де Токвіля, Г. Зіммеля,  Е. Дюркгайма та М. Вебера. За Бурдьє, соціальний капітал виступає не тільки й не стільки підставою для економічних переваг, скільки проявом соціально-економічних умов та обставин. Він є груповим ресурсом і не може бути виміряний на індивідуальному рівні. Автор звертає увагу на здатність соціального капіталу до конвертації в інші форми капіталу ‒ символічний, економічний, культурний.

Можливість конвертації соціального капіталу в економічний дозволила українським вченим А.М. Колоту та О.А. Грішновій, спираючись на визначення соціального капіталу як «сукупності ресурсів, котрі використовуються людиною для досягнення своєї мети» [4, рр. 107-111], стверджувати, що його чинники: міра розвиненості громадянського суспільства, норми поведінки та суспільні традиції (громадянський менталітет), рівень розвитку інформаційних каналів, умови соціальної злагоди та ін. є важко вимірюваними, а дефіцит соціального капіталу зумовив масштаби та глибину кризи в пострадянських країнах [1, с. 49.]

Дж. Коулмен в 1988 році визначає, що соціальний капітал є суспільним благом, але створюється вільним і раціональним індивідом для досягнення власних переваг. Цей процес передбачає соціальний контракт, перелік соціальних норм, соціальних обмінів й, отже, деякий базовий рівень довіри.

Послідовники дослідника розглядають соціальний капітал як характеристику індивіда, що дає йому значні переваги в досягненні життєвих цілей, кар'єрі, захисту майна, доступі до інформації. Вони вважають, що економічне значення соціального капіталу полягає в тому, що він зменшує витрати на координацію спільної діяльності, замінюючи контракти, формальні правила та бюрократичні процедури відносинами довіри, засвоєними професійними стандартами, етикою спілкування ‒ тими неформальними нормами, які передаються культурними традиціями та освітою. Як й інші форми капіталу, соціальний капітал приносить дивіденди лише в разі його активного використання: обміну, інтеріоризації та екстеріорізації. На індивідуальному рівні до одержуваних переваг соціального капіталу відносяться рівень здоров'я, виховання й навчання дітей, можливості пошуку роботи, задоволеність життям, вивільнення часу (використання послуг), когнітивне спрощення світу (відсутність необхідності самостійно вирішувати всі проблеми), поширення соціальної ідентифікації; на організаційному ‒ зниження плинності кадрів, спадкоємність персоналу, неформальні можливості підвищення кваліфікації, колективний приріст знань, наступність організаційної поведінки; на рівні суспільства ‒ полегшення соціального контролю та передачі соціального досвіду, солідарність, здешевлення бюрократичної машини. Отже, дослідники відносить до форм соціального капіталу вторинні ресурси: організаційні; мобілізаційні; соціальної згуртованості; соціальної взаємодопомоги. Але первинний ресурс соціального капіталу ‒ не залучений суспільством вільний час населення – лишився поза їхньою увагою.

За Дж. Коулменом структура соціального капіталу має чотири складові: соціальний контакт; перелік соціальних норм; соціальних обмінів; базовий рівень довіри. Ю. Савко виділяє три структурні компоненти соціального капіталу: соціальні відносини, завдяки яким індивіди можуть мати доступ до ресурсів їхніх партнерів по спілкуванню; обсяг та якість доступних ресурсів партнера по спілкуванню; відносини взаємності обміну [3].

Через розмитість поняття соціальний капітал вимірюють абсолютно різними способами залежно від контексту. Найпопулярніші заходи виміру соціального капіталу в дослідженнях ‒ це цінності (довіра, пошана до тих, що оточують, готовність допомагати, толерантність), членство в асоціаціях і клубах за інтересами (наприклад, профспілках), добродійність, волонтерство та розвиненість некомерційних організацій. Загальний підхід у виборі методів оцінки соціального капіталу передбачає його економічне визначення як сукупності вторинних ресурсів, а саме: загальних норм і цінностей, які дозволяють суспільству вирішувати проблему надання суспільних благ. Вимір наявності та оцінка використання первинного ресурсу соціального капіталу ‒ вільного часу населення, що є не залученим суспільством, – не набув ще розповсюдження [2, с. 66-72.].

Цікавим фактом є те, що хоч більший соціальний капітал означає більшу схильність членів суспільства до співпраці, але немає кореляції між ним та колективізмом в певному суспільстві. Наприклад, низка європейських країн, де населення є дуже індивідуалістичним, мають значний соціальний капітал, а навпаки в багатьох країнах третього світу, де суспільства традиційно колективістські, він вкрай малий.

Досі не сформована загальна методика досліджень вторинних ресурсів соціального капіталу та його виміру. Це не може не відбиватися на якості досліджень трансформації інституту зайнятості на сучасному ринку праці, а також на їхній інтерпретації.

Література

  1. Економіка праці та соціально-трудові відносини/[А.М. Колот, О.А. Грішанова, О.О. Герасименко та ін.]; за наук. ред.. д-ра екон. наук, проф.. А.М. Колота. - К.: КНЕУ, 2009. - 711 с. - С. 49.

  2. Крапівіна Г.О. Соціально-трудові аспекти проблем вільного часу суспільства/Вісник економічної науки України: наук. журнал / Академія економічних наук, Інститут економіки промисловості НАН України. – Донецьк: 2011, №2 (20). – 270 с. – С.66-72.

  3. Савко Ю. Громадянське суспільство, соціальний капітал і політична участь/Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. - 2002. - Вип. 4. - 352 с.

  4. Coliman J.S. Social Capital in the Creation of Human Capital. – P. 107-111.

  5. Jacobs J, The Death and Life of Great American Cities. - New York: Vintage, 1961. - p. 138. 

  6.  Loury G. A Dynamic Theory of Racial Income Differences, in Women, Minorities, and Employment Discrimination, ed. P. A. Wallace and A. LeMund. - Lexington, Mass.: Lexington Books, 1977).

  7. Hanifan L.J. Annals of the American Academy of Political and Social Science; The Rural School Community Center. - 1916, 67.

  8. Light I.H. Ethnic Enterprise in America. - Berkeley: University of California Press, 1972.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Лекція №1 Тема: Ринок праці. Регулювання зайнятості населення
Основні напрями регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці. ринок праці в сучасних соціально-економічних умовах

1. Ринок праці в Україні та проблеми розвитку
Це активізує перегляд доходів до формування державної політики зайнятості, які б мали сприяти посиленню мотивації до праці, само...

Економіка праці: Та соціальний захист
...

План: Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном. Охорона...
Лекції №1 Вступ. Загальні питання охорони праці. Міжнародні норми в галузі охорони праці

Підприємство І підприємництво
Оборот капіталу. Основний капітал, його фізич­ний І моральний знос. Оборотний капітал

Методика викладання психології підручник Київ 2012 Рецензент и
Киричук О. В. доктор педагогічних наук, професор, академік апн україни, завідувач кафедри психології Інституту державної служби зайнятості...

Тема : Складання опитувальної анкети. Сегментація ринку
Мета: Навчити студентів складати опитувальну анкету, проводити сегментацію споживчого ринку, вибирати стратегію охоплення ринку

Черняєва О. В
Хоч ринок праці виступає досить саморегульованою ринковою системою, але, як показує історичний досвід, він також потребує певного...

Реферат на тему: Джерела формування капіталу підприємства
Капітал – це економічна категорія, яка відома давно, але отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база...

С ерія: Економічні науки Випуск 40. Частина ІІ
Ключові слова: соціальний простір, економічний простір, розвиток, конкуренція, аналіз, ринок, соціальний менеджмент



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка