Пошук по сайту


I хронологічний (первісна епоха), стародавній світ, середньовіччя, новий І новітній час; II

I хронологічний (первісна епоха), стародавній світ, середньовіччя, новий І новітній час; II

Сторінка1/11
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
1 Періодизація історії української культури.

Найчастіше зустрічаються три підходи до періодизації вітчизняної історії:

   I - хронологічний (первісна епоха), стародавній світ, середньовіччя, новий і новітній час;

  II - за соціально-економічними і політичними ознаками: первісне суспільство, капіталістичне суспільство, соціалістичне (радянське) суспільство і суспільство з перехідною економікою в період незалежності України;

  III - за періодами становлення і розвитку української державності: стародавня доба, княжа доба, литовсько-руська (польсько-литовська) доба, козаччина і Гетьманська держава, боротьба за українське національне відродження (XIX – поч. ХХ ст.), українська національно-демократична революція (1917-190 рр.), радянська Україна і незалежна Українська держава.

Переважна більшість учених поділяють історію України саме за третім принципом, якого дотримувався і Михайло Грушевський. Необхідно зауважити, що ще у XVII ст. викладач Києво-Братської Колегії, видатний церковний діяч, історик Феодосій Сафонович у своєму знаменитому творі „Крайніка“ розглядав політичну історію України як процес становлення та розвитку Української держави: Київська Русь - Галицько-Волинське князівство - українські удільні князівства у складі Великого князівства Литовського - Запорізька Січ.

1. Стародавня доба - це період від появи людини на території сучасної України і її розвиток до VI–IX ст. нашої ери, коли в процесі вдосконалення знарядь праці, техніки і технології землеробства, піднесення ремесла і торгівлі, а звідси і класової диференціації та розгляду родово-общинного ладу з’являються перші протодержави, які сприяли створенню фундаменту, на якому у IX ст. зросла могутня будова Древньоруської держави. (Анімізм, тотемізм, магія => антропотеокосмізм у слов'ян; космоцентризм у греків)

2. Княжа доба: Київська Русь та її спадкоємниця Галицько-Волинська держава (IX–XIII ст.): утворення великої і сильної Древньоруської держави, головний осередок якої складали усі нинішні етнічні українські землі, сприяло суспільно-економічному, політичному і культурному розвитку східних слов’ян, висунуло її в число провідних країн середньовічного світу. (теоцентризм)

3. Литовсько-польська доба української історії (XIV–XVI ст.) - це період, коли в результаті феодальної роздробленості, князівських міжусобиць і спустошливих набігів кочівників (особливо монголо-татарських орд) землі древньоруських князівств стали здобиччю Литви і Польщі. Наприкінці XVI ст. у складі Польського князівства опинилися всі українські землі, за винятком Північної Буковини (Молдавія), Закарпаття (Угорщина) і Чернігово-Сіверщина (Московське царство). Українські селяни були позбавлені права володіти землею і закріпачені, а великі українські  землевласники здебільшого покатоличилися і спольщилися. (всюди - антропоцентризм, у нас - теоцентризм => антропотеоцентризм)

4. Козаччина і гетьманська держава (кінець XVI – XVIII ст.). Цей період вітчизняної історії важливий не лише виникненням специфічного соціального стану українського суспільства, але й створенням у ході національної революції 1648-1676 рр. незалежної від Польщі української Козацької держави - Гетьманщини і її втрата в результаті внутрішньої боротьби за владу і зовнішнього тиску агресивних сусідів. (Європа - раціоцентризм, наукоцентризм, секуляризація; у нас - козацтво, нац.-визв. війна, ...)

5. Період боротьби за українське національне відродження (XIX - поч. ХХ ст.) - від „Руської трійці“, культурно-просвітницької діяльності до створення політичних організацій, одним із головних завдань яких була реалізація самовизначення українського народу. (романтизм => класицизм)

6. Українська національно-демократична революція (1917-1920 рр.), визначним досягненням якої було створення Української держави – Української народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки та проголошення  січня 1919 р. Акту злуки усіх українських земель.
   7. Радянська державність (УСРР, згодом УРСР), яка була створена на переважній більшості українських земель після поразки української національно-демократичної революції і перебувала у складі СРСР (191-1991 рр.). (модернізм)

   8. Незалежна Українська держава, яка проголошена в серпні 1991 р. в результаті розвалу СРСР. (постмодернізм)
   Зрозуміло, що кожен з цих періодів можна було б розділити на певні етапи розвитку вітчизняної історії, які відіграли визначальну роль у долі українського народу. На цьому буде акцентуватись увага  в подальшому викладі

2 культура первісного суспільства

Первісна епоха властива всім без винятку формам людської спільноти. Кожній з них притаманний свій історичний шлях розвитку, однак доцільно виходити з того, що первісна історія суспільства, його культура мають узагальнювальний характер. Поєднуючи воєдино все первісне суспільство, культура виступає як загальнолюдський здобуток, а вся людська спільність — як носій цієї культури.
Важливими джерелами для вивчення культури первісного суспільства є археологічні, етнографічні й антропологічні матеріали, а також фольклорні пам'ятки, здобутки лінгвістики, геології, палеоботаніки. На їх основі розроблено періодизацію первісного суспільства.

Датський вчений К.Томсен (1788 — 1865 pp.), використовуючи археологічні дані, впровадив поняття трьох віків: кам'яного, бронзового та залізного. Сьогодні до них додають і четвертий — мідний, а кожен із віків, у свою чергу, поділяють на окремі етапи.

Кам'яний вік відповідає первісному ладу, бронзовий - виникн. найдавн. держав, ранній залізний - державам вторинного типу. Кам'яний вік на терит. Укр. розпочався 800 тис. рр. тому і тривав до неоліту (IV тис. до н.е.); мідний вік: IV - III тис. до н.е.; бронзовий вік: II тис. до н.е. - VIII ст. до н.е., ранній залізний вік: VIII ст. до н.е. - IV ст. н.е. Вітчизняні вчені вваж., що на терит. Укр. кам'яний вік та епоха неоліту закінч. близько 2800 - 2750 pp. до н.е. Складовою частиною цієї епохи на деяких територіях був мідний вік (між 3300 — 2800/2750 pp. до н.е.). Епоху бронзового віку датують із 2800 (2760) до 1200 pp. до н.е., а раннього залізного - періодом із XII ст. до н.е. по IV ст.н.е.

Кожний період у розвитку людської культури має притаманні йому властивості, для першого періоду первіснообщ. ладу (умовно наз. дикунством) характ. поступова еволюція людини, привласн. готових продуктів природи, ств. найпрост. знарядь праці, добув. вогню та виникн. виробн. відносин. І-ою формою сусп.-економ. відносин було первісне люд. стадо, в межах якого відбув. становлення сусп. людини. ІІ-ий — родовий лад/варварство (період повного утвердж. с-ми виробн. відносин первіс. сус-тва). За род. ладу осередком сус-тва був рід, що об'єдн. групу людей, зв'яз. кровним спорідненням (виник. скотар. і землер.). Продукти, отримані від таких форм господар., поступово витісняють залежність їжі від збиральництва. Для нижньої фази варварства характ. запровадження гончарства.

Середня фаза варварства почал. у сх. півкулі з одомашн. тварин, а в зх. — із догляду за рослинами та використ. у буд. неопаленої цегли та каменю. Вища фаза варварства започаткована обробкою заліза.

Початок праобщини припадає на час становлення людини й утв. суспільства, в якому практикувалося усвідомлене виготовлення і застосування знарядь праці. Найдавнішими з-поміж них вважають камені зі слідами безсистемної обробки — еоліти (від грец. еод — ранкова зоря). Ними корист. впродовж кількох сотень тисячоліть. Першими оформленими знаряддями були гальки, оббиті кількома грубими скопами на одному кінці, та відщепи, сколоті від таких гальок. Археологічну культуру, представлену такими знаряддями, прийнято наз. культурою оббитих гальок, або дошельською.

Універс. знаряддями шельської вважається ручне рубило. Це великі, завдовжки 10 - 20 см, і масивні предмети мигдалеподіб., овальної або списоподіб. форми з гострим робочим кінцем із п'яткою на верхньому широкому кінці, в який людина впиралася долонею під час роботи. Викор. відщепи - безформні скалки кременю. У ашельський етап розвитку кам'яної індустрії, ручне рубило піддають детальнішій обробці: лезо рубила стає прямим і гострим. Поліпшується знаряддя із відщепів, застосовують гостроконечники свердла. Під час полюв. на тварин викор. дерев'яні списи або рогатки. На мустьєрському етапі почалося викор. кістки з виробничою метою. Поступово людина оволодівала способами штучного добування вогню.(Коротко: Найдавніші пам'ятки мист. відн. до доби пізн. палеоліту. Тоді ж: родова орган. сус-тва, поява реліг. вірувань, звичаїв, мист-ва.Стоянки: - Мізинська (Чернігів): браслети з бивня (на них меандри), барабани з лопатки, кістяні сопілки, статуетки (жіночі, тваринні; + хореографія - фігурки у танці); - Кам'яна Могила (Запоріжжя): скл. з гротів, >3 тис. петрогліфів, наскельні малюнки (полювання на мамонтів), сюди ж Грот Мамонта (зобр. тварин, шаман з піднесеними руками => храм мисливської магії?).

Житла: з кісток і шкур мамонтів.

Мезоліт: поява мікролітів (наконечники списів, стріл), прируч. собаки і вівці/свині.

Неоліт: неоліт. революція (присв. госп. => відтвор.), прируч. тварин (але кінь - в енеоліті), поява ремесел (кераміка, ткацтво, обробка каменю).)

3 Трипільська культура ІV-ІІІ тис. до н.е.

Трипільська культура датується IV —III тис. до н.е. її характерними особливості такі: поселення зводилися на відкритих місцях без оборонних споруд; житло споруджувалося по колу, одне біля одного, середина залишалася порожньою; Житло ділилося на кімнати, в яких, напевно, жили окремі члени родини. Помешкання опалювалося піччю, складеною з глиняних вальківБільшість статуеток, знайдених в ареалі цього періоду, присвячено жінці. Центр селища використовувався як загін для громадської худоби. Це були скотарсько-хліборобські громадизколективною власністю на худобу.
На середньому етапі історичного розвитку племен трипільської культури розміри поселень значно побільшали. Активне формування трипільської спільності відбувалося на сучасній території України на основі синтезу місцевих і прийшлих елементів. Уже в IV тис. до н.е. осілі трипільці населяли Середнє Подністров'я і басейн Південного Бугу; впродовж другої половини IV—III тис. до н.е. вони просунулися на Верхнє Подністров'я, Волинь, у басейн Середнього Дніпра і частину території Лівобережжя.
Провідними галузями господарства трипільців були орне землеробство, скотарство. Вимощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові, льон. Рало із застосуванням тяглової сили великої рогатої худоби різко підвищило загальну культуру землеробства.Поряд із високою культурою землеробства спостерігався великий потяг до мистецьких студій, що засвідчують численні статуетки, виконані в реалістичній манері. Художній рівень їх достатньо високий, за ними певною мірою можна простежити етнічний етап. Дуже поширювалось виготовлення керамічних виробів побутового призначення: мисок, горщиків, макітр, глечиків, декоративної кераміки та модельок жител. Характерна їх ознака — яскравий декоративний розпис, що вигідно вирізняв ці вироби з-поміж інших виробів сусідніх народів. Є підстави вважати, що трипільська культура виникла в умовах матріархального суспільства, оскільки під час розкопок археологи виявили чималу кількість глиняних фігурок людей, серед яких переважають жіночі зображення на зразок "венер" палеоліту. Вони, радше, уособлювали вірування в духів предків і, передусім, у материнських богів. Однак серед цих фігурок є зображення тварин, що можуть бути свідченням про залишки тотемічних вірувань і про естетичні уподобання трипільців, безпосередньо пов'язані з їх повсякденним побутом. Подібно до багатьох народів, що вірили в духів предків, трипільці робили поховання померлих родичів під підлогою власних будинків. Вважалося, що так можна забезпечити присутність духів та їх допомогу в повсякденних справах родини.

(коротко: Трипільська культура (Вікентій Хвойка, 1896) (терит. Укр., Румун, Молд., Польщі) (вплинула на культ. православ'я): міста розміщ. колами (у центрі - язич. святилище або худоба), будинки двосхилі, з глини і живоплоту, наземні (на болотах - на стовпах), багато кімнат, кілька поверхів, розписані стіни; осілі скотарі і землероби (викор. мотиги); родина з 20-30 осіб; матріархат (згодом патріархат); "культура мальованої кераміки": посуд столовий, кухонний і обрядовий (існув. посудина у вигляді упряжі биків) (+рит. посудини для спалювання людей/худоби?); не мали гонч. круга; глеки до 2 м.; яскравий орнамент (спіралі, смуги, кола; черв., чорні, білі); культура богині-матері; політеїзм (язичники); деякі риси схожі на антич.; статуетки (жін., твар. + свійські, хатки); існув. домашні і родові святилища з ритуал. предметами; культ родючості (ну тут ясно =) ); символи: бик - чол. початок, родючість; змій/дракон - охоронець запасів, оберег лона матері. Зруйн. кіммерійцями.)

4. Кочові народи

Поява обробки заліза.

Кочові народи на тер. Укр.: іраномовні, войовничі, політеїсти.

Кіммерійці: описував Гомер ("Одіссея"); кочові скотарі; "уславлені кобилодойці"; обробка бронзи; зброя: луки (з дерева, кістки, рогів), мечі, кинджали, молоти, булави; родоплемінний лад (вожді-"царі"); ховали у курганах, гробницях з дерева, туди ж зброю/прикраси (речі померлого); віра в душу і життя після смерті; культ богині-матері (стели із зобр. жінки); обожнювали коней, кінська збруя з золота і каміння; мистецтво мало прикладний характер (орнаменти на зброї, посуді, кінській зброї; статуї-воїни як могильні камені, кераміка з кольор. інкруст.).

Скіфи: завоюв. кіммерійців => запозич. культуру; згодом - вплив передньоазійської культ., антич. к.; описував Геродот ("Історія...", 4 том "Мельпомена"); у Біблії скіфів боялися єгиптяни і греки; поділ. на окремі племена (кочові скотарі, осілі скотарі, ...), головуючі - царські скіфи; культура вершників; багата верхівка і маса бідних (бідні - "кріпаки" багатих скіфів); рабовласництво (захопл. полонених для с.г.); реліг-міфол система: зооморфізм (=> звіриний стиль) + антропоморфізм + трип. культ. + грецька культ. (тотеми) + скотарська культ; пантеон (досліджував Геродот, співвідносив з грец. богами): б-ня Табіті (гр. Гестія): жін. початок, б-ня світла і вогню; б-ня Апі (гр. Гея): б-ня землі і води; б-г Папай (=Зевс): чоловік Апі, прабатько, (союз Папая і Апі - союз неба і землі, джерело життя); б-ня Аргімпаса (=Афродіта): б-ня життя і смерті; б-г Арес - б-г війни (лише йому(!) спорудж. святилища і приносили жертви; Геракл - охоронець людей; і т. д.; культи: предків, героїв, вождів, родючості, поховальний,...; одяг: пристос. для верхової їзди (+ прикраш. хутром, золотом); звіриний стиль: на зброї, кін. вузді, предметах побуту; існув. власна архітектура, живопис, скульпт., декор.-ужит. мистецтво; кургани: для знатних скіфів, з ними ховали рабів, служниць, коней, предмети розкоші, зброю,...; Чортомлик (Нікополь): висота 20 м, діаметр 350 м, тут цар, цариця, 6 воїнів, 11 коней, коштовності, мечі, одяг, зол. і сріб. посуд,...; ювелірне мистецтво: золото не є символом знатності; використ. кістки, роги, бронзу, золото, срібло, залізо; відомі вироби: золотий гребінь (к. Солоха), срібна амфора і золота оббивка (к. Чортомлик), Пектораль (к. Товста Могила) (діаметр 30 см, вага 1150 г, І ярус - сюжети із скіф. життя, ІІ ярус - птахи і рослини, ІІІ ярус - звірі+боротьба); вели торгівлю з гр. полісами (отрим. вироби з металу, одяг); скульптура: граніт, вапняк, пісковик; воїни в обладунках; музика: дзвіночки, бубонці, тризубці.

Сармати (савромати) - "підперезані мечем", "народ-військо", "походять від скіфів і амазонок", поділ на племена (язиги, роксолани, алани, аорси,...); стійка родоплемінна організація; рівні права жінок і чоловіків (Миколаїв - багате поховання сарм. жриці); продовж. традиції скіф. мистецтва; культ сонця і вогню, великої богині-матері Астарти, бога війни (уособлення - меч); віра у життя після смерті => культ мертвих (який перейняли слов'яни), культ коня: до могили коней не клали, лише вуздечку; збрую оздоб. фаларами; поліхромний стиль мистецтва; звіриний бірюзово-золотавий стиль; прикраси з рубінів, смарагдів, гранатів, сердоліку, кольор. емалі; у похов. знайдено персні, діадеми у перлах, золоті флакони для парфумів, застібка у формі дельфіна з золота і кришталю, дзеркала з бронзи, ... ; тісний зв'язок з антич. полісами.

5. Антична культура міст-держав північного причорномор’я та криму

7 ст. до н.е. - Велика грец. колонізація (причини: перенаселення, етнічні, військ-політ. проблеми). Колонії не залеж. від міст-митрополій, але мали з ними єдині культи і літочислення. Посел. у гирлах річок, відтворювали звичну с-му господ. Поліс - господарча і політ. с-ма, форма соц.-економ. та політ. організації сус-тва у вигляді міста-держави. Скл. з самого міста і с.г. угідь. Ольвія (с. Парутино) - "щаслива", Херсонес (Севастополь) - "півострів", Пантікапей (Керч) - "рибний шлях", Тіра (Білгород-Дністровський), Керкінітіда (Євпаторія),.... За форм. правління: республіки (демокр. або аристокр.) і монархії (Боспорське царство). Землеробство (пшениця, горох, виноград), виноробство, рибальство, торгівля, ремесло, кораблебуд., гончарство, ткацтво, ювелірна справа; рабовласництво. В кожному місті - школи, театри, акрополь, овальні і прямок. житла із сходами, домашні вівтарі; оздобл. колонами, капітеліями, статуями.

Політеїзм: культи давньогр. богів (Зевса, Афіни, Артеміди, Діоніса,...), шанували міф. героїв (Ахілла (панівний), Геракла,...), усього 33 тис. божеств. Кожне місто мало покровителя: Пантікапей-Афродіта, Ольвія-Аполон, Херсонес-Артеміда. У Пантікапеї в храмі Аполона карб. монети. (У ІІІ ст. у Боспорі з'яв. християнство).
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Пояснювальна записка Епоха, що настала, епоха змін, інновацій, епоха...
Епоха, що настала, епоха змін, інновацій, епоха інтелекту, – диктує свої умови життя, висуває нові вимоги до людини. Якісно нові...

План вступ середньовічна філософія як синтез християнського одкровення...
А культури Середньовіччя як своєрідного етапу людства традиційно суперечливі. Тривалий час такі оцінки, як темні часи, провалля,...

Тема: Культура первісного суспільства
Первісна культура є рубежем, який відділяє світ людей від світу тварин. Первісну культуру слід вважати необхідним станом розвитку...

Вступ
Відродження — це справді нова епоха. І усвідомлення того, що народилася нова епоха, у своїх визначних рисах протилежна епосі попередній,...

Вступ
Відродження — це справді нова епоха. І усвідомлення того, що народилася нова епоха, у своїх визначних рисах протилежна епосі попередній,...

1. Зародження філософської думки у Стародавній Індії
Перші філософські школи І течії виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VІ ст до н е в Стародавній Індії,...

Реферат стародавній єгипет
Дивовижні прикраси з золота, срібла, скульптури І сьогодні вражають своєю вишуканістю. В наш час цими технологіями володіє кожна...

1. (1г) Вступ
Художній твір як явище мистецтва, новий ірреальний світ, створений письменником. Його особливість І значення. Функції мистецтва

Тема дата
Художній твір як явище мистецтва, новий ірреальний світ, створений письменником. Його особливість І значення. Функції мистецтва

Середні віки Середньовіччя
Середньовіччя — період європейської історії від 5 століття (падіння Римської імперії І велике переселення народів) до Реформації...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка