Пошук по сайту


1.2. Основні групи комплектування книжкових блоків - Книга: сторінки історії та розвитку (Замість вступу) Слово «книга»

Книга: сторінки історії та розвитку (Замість вступу) Слово «книга»

Сторінка2/10
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

1.2. Основні групи комплектування книжкових блоків

За способом брошурування і обробки

книжкового блока (комплектування вкладкою чи підбиран-ням, тип форзаца, наявність капталу і т. п.) книги умовно можна поділити на п'ять груп.

Перша група комплектування блока вкладанням, шиття дротом із загином скоб всередину чи назовні. В цю групу входять всі видання в обкладинках при обсягах до 68 сторінок.

Друга група комплектування блока накладанням, приклейний форзац, шиття нитками, заклейка корінця книжкового блока. До цієї групи належать видання в оправах № 5—7 обсягом 68—160 сторінок при друкуванні на папері вагою 1 м2 60—80 г, 68— 112 сторінок при друкуванні на папері вагою 1 м2 понад 80 г.

Третя група — комплектування блока накладанням, приклейний форзац, шиття нитками, круглення корінця (при кругленому корінці), каптал, заклейка корінця блока стрічкою паперу, друк на спинці блока. Ця група застосо-вується для видань обсягом від 160 сторінок при друкуванні на папері вагою 1 м2 60—80 г і від 112 сторінок при друкуванні на папері вагою 1 м2 більше 80 г.

Четверта група комплектування блока накладанням, приклейний форзац, шиття нитками, круглення корінця, каптал, заклейка корінця блока стрічкою паперу чи марлею, друк на спинці блока. Сюди належать видання в оправах № 5,6,7 і 8 обсягом від 160 сторінок при друкуванні на папері вагою їм2 до 60 г, від 560 сторінок — при друкуванні на папері вагою 1 м2 60—80 г, від 100 сторінок — при друкуванні на папері вагою 1 м2 понад 80 г.

П'ята група комплектування блока накладанням, пришивний форзац з тканинним фальчиком, шиття нитка-ми, круглення корінця, каптал, стрічка-закладка, заклейка корінця блока стрічкою паперу чи марлею, друк на спинці блока. Можливе зафарбування обрізів. Ця група об'єднує особливо відповідальні видання, в оправах № 7 і 8 обсягом понад 180 сторінок, розрахованих на довготривале і часте користування.

10

1.3. Книжкові оправи та обкладинки. Суперобкладинка

Книжкові оправи діляться на типи

(номери) за конструкцією (цільна чи складена, тверда чи м'яка, обрізна чи з кантом) і за зовнішнім матеріалом (картон, папір з покривним шаром, технічна чи натуральна тканина, шкіра, пластмаса).




а

б

Рис. 2. Конструкція оправи:

а — суцільнокрита; б — складена

11








Рис. 3. Книжкові оправи

Тепер застосовуються такі типи (номери) оправ:

№ 5 — складена, з кантами, тверді сторонки покриті папером, спинка — тканиною;

№ 6 — цільнокрита, гнучка з кантами чи без них;

№ 7 — цільнокрита, тверда з кантами, часто з прямим корінцем (картонний відстав), покриття може бути тка-ниною чи синтетичним матеріалом або папером (масою не менше 100 г);

№ 8 — складена, тверда з кантами, деталі оправи можуть бути покриті двома різними покривними матеріалами;

№ 9 — всі види синтетичних оправ, які не мають відстава і приклеюються до корінця блока.

Книги в оправах розраховані на довгий термін корис-тування.

Складені книжкові оправи, виготовлені з використанням паперового покриття і тканинної спинки, застосовуються для підручників, окремих видань художньої літератури, книг для дітей, вчених записок та праць інститутів.

Цільнокриті оправи на тканинній основі дістали поширен-ня при виготовленні передплатних видань художньої літера-тури, альбомів, енциклопедій та інших книг, розрахованих на довгий термін користування.

Цільнокриті оправи, покриті папером і завчасно задруко-вані шрифтовим чи ілюстративним зображенням з припресу-ванням прозорої полімерної плівки, використовуються для видання великими тиражами дитячої, художньої літератури, а також мистецьких книг і альбомів.

Книжкові обкладинки № 1, № 2, № 3, № 4 застосовуються для покриття брошур. Види покриття брошур можуть бути: вкладанням в обкладинку, покриття обкладинкою звичайне, криття врозпуск і покриття з кантом.

Вкладанням в обкладинку (внакидку) випускаються видання обсягом до 68 сторінок при папері вагою їм2 менше 80 г і до 52 сторінок — при папері від 80 г і більше. Неповні частини друкованого аркуша при комплектуванні вкладан-ням повинні накидатися на повний зошит. Внутрішній зошит обов'язково залишається повним.

З усіх видів криття брошур основним є криття врозпуск, при якому на обкладинці роблять чотири рубчики і приклею-ють її не тільки до корінця, а й до першої сторінки блока.

12
Рис. 4. Види покриття книжкових обкладинок:

1 — вкладання в обкладинку, № 2 — криття вичайне,

3 — криття врозпуск, №4— криття з кантами

13




Обкладинка з кантами використовується лише для мало-обсягових (до 5—6 аркушів) та малотиражних рекламно-довідкових брошур.

Розміри приклейки обкладинки до першої та останньої сторінок блока при критті в розпуск — 5—7 мм з обов'язковим закривання дроту чи кінців ниток холостих стібків при шитті на ниткошвейних машинах.

В обкладинках випускають книги, розраховані на корот-кий термін використання при інтенсивному користуванні або на середній термін використання при малій інтенсивності користування, а також невідповідальні видання індиві-дуального користування.

Суперобкладинка елемент зовнішнього оформлення книги, який являє собою прямокутний аркуш паперу, що за висотою дорівнює висоті оправи чи обкладинки і несе додаткову інформацію (текст, зображення) та обгортає книгу. За шириною суперобкладинка ширша за оправу чи обкладин-ку на ширину, достатню для загину під них.

Частини суперобкладинки, що завертаються (загинають-ся) під оправу чи обкладинку, називаються клапанами. Клапани часто оформляються текстом чи ілюстраціями. Первісна функція суперобкладинки — захист книги від пошкоджень і забруднення — зберігається і сьогодні, але її інформативне та естетичне завдання переважає.

Відносна самостійність суперобкладинки стосовно оправи дозволяє оформляти її багатше. На ній розміщують інформа-цію про саму книгу, про серію книг, про видавництво та його діяльність, про автора і т. ін., що робить суперобкладинку важливим засобом реклами. На естетику суперобкладинки і її роль у книжковому ансамблі впливають рекламна функ-ція, цільність поверхні, яка дозволяє зробити єдине компо-зиційне вирішення, можливість п'ятичастинного членування (дві сторонки, спинка і два клапани), тонкість і гнучкість паперу. Деколи використовують внутрішній бік суперобкла-динки. Додатково суперобкладинку лакують або наклеюють на неї прозору плівку, що підвищує міцність і покращує її естетичні якості.

14




1.4. Формати паперу і формати видань

Формати паперу. Папір для вироб­ництва книг і журналів виготовляють в аркушах (60х 84, 60x90,70x90,70x100,70x108,75x90, 84x108 см) і в рулонах (шириною 60, 70, 75, 84, 90, 108 і 120 см).

Виготовляють також папір з розмірами, збільшеними з однієї чи двох сторін на 2 см.

В Європі формати паперів, які використовуються дру­карнями, вкладаються в так звану А серію, визначену стандартом Міжнародної організації стандартизації (ISO). В Німеччині цей стандарт відомий під назвою DIN. Існуючі міжнародні формати паперу умовно поділені на три серії — АО, ВО, СО (табл. I).




Діагональ квадрата 841x 841 мм, Побудова прямокут-

відкладена по вертикалі, утворює сторо- ника, який є основою

ну прямокутника 1189 мм. Прямокутник стандартних форматів

841 х 1189 мм відповідає формату DIN А0. паперу в Європі.

Рис, 6. Ділення формату DIN A0

16

17




Формати видань. Найбільш відомі формати, які вико-ристовуються у нас в країні, подано у таблиці, яка для зручності користування фіксує їх розміри в міліметрах і дюймах (табл. 2).

Діючі стандарти передбачають такі основні формати книж-ково-журнальних видань: 84 х 108/8, 70 х 108/8, 70 х 100/8, 60 х 90/8, 60 х 84/8, 84 х 108/16, 70 х 108/16, 70 х 100/16,

70 х 90/16, 60 х 90/16, 60 х 84/16, 84 х 108/32, 70 х 108/32,

70 х100/32, 70 х 90/32, 60 х 90/32, 60 х 84/32.

Враховуючи стандартний розмір аркушів паперу чи певну порізку рулонного, можна отримати нові формати видань.

Фальцювання аркуша формату А4 по сторінках формату А5 дуже часто використовується в настільних видавничих системах, адже більшість таких систем включає принтери, які друкують на паперових аркушах форматом А4. Крім того, всі DTP-системи дозволяють при верстанні задавати відповідний режим поперечної розкладки сторінок формату А5 на формат А4, орієнтований на дальше фальцювання.





Ф ормат видання це розмір сторінки видання після обрізки блока по ширині і довжині. Формат видання позна-чається не у вигляді точних розмірів у міліметрах (наприклад, 128 х 200 мм), а часткою аркуша друкарського паперу, шо використовується для видання. Наприклад, якщо видання друкувалося на аркушах паперу розміром 60 х 90 см і після друку аркуші фальцювалися (складалися в зошити) в три згини, тоді формат видання — 1/8 частка паперу 60 х 90 см (при першому згині аркуш склався в дві рівні частини — частки, при другому — у чотири, при третьому — у вісім). Оскільки в більшості випадків при виготовленні книг застосовується перпендикулярне фальцювання, при якому кожний наступний згин перпендикулярний попередньому, можна визначити розмір 1/8 частки аркуша 60 х 90 см. Ширина цієї частки буде дорівнювати четвертій частині довшого боку аркуша (згинати аркуш починають з довшого боку), тобто 90 см: 4 = 22,5 см, а довжина — половині короткої сторони, тобто 60 см : 2 = ЗО см. При 1/16 частці аркуша і перпен-дикулярному фальцюванні і довгий, і короткий боки аркуша треба поділити на 4, при 1/32 частці та перпендикулярному фальцюванні — довший бік аркуша на 8, а короткий на 4. Одержані таким чином розміри будуть більшими фактичних розмірів сторінок видання, оскільки книжковий блок об-різається з трьох боків.

Кількість сторінок в зошиті при такому фальцюванні становить: при одному згині — 4, при двох згинах — 8, трьох — 16, чотирьох — 32.

20


Зошити, скріплені між собою в блок, обрізують зверху, справа і знизу. Зверху і справа — для того, щоб зрізати петлі, які утворились після фальцювання, знизу, щоб вирівняти блок. Розміри обрізки показані на рисунку 9.

Рис. 10. Пропорції основних форматів видань після обрізу з трьох сторін:

  1. 60 х 84/32 (100 х 140 мм) 6. 60 х 84/16 (145 х 200 мм)

  2. 70 х 90/32 (107 х 165 мм) 7. 60 х 90/16 (145 х 215 мм)

  3. 70 х 100/32 (120 х 165 мм) 8. 70 х 90/16 (170 х 215 мм)

  4. 75 х 90/32 (107 х 177 мм) 9. 70 х 100/16 (170 х 240 мм)

  5. 84 х 108/32 (130 х 200 мм) 10. 84 х 108/16 (205 х 260 мм)

11. 60 х 90/8 (220 х 290 мм)

21



1.5. Сторінка складання. Формати сторінок складання, їх визначення та розрахунок

Сторінка складання (донедавна —

полоса набору) — це відбиток тексту чи зображуваних елементів на сторінці видання. Формат сторінки складання повинен бути сталим у виданні. Зміна сторінки складання в межах одного видання може застосовуватись лише тоді, коли це необхідно для виконання складного макета чи втілення задуму художника. Формат сторінки складання кожного конкретного видання залежить від формату видання та розмірів полів. Встановлюючи сторінку складання, слід орієнтуватися на розворот сторінок. Досвід художньо-технічних редакторів, художників і теоретиків книжкового мистецтва дав змогу створити такі співвідношення сторін сторінки складання та її розмірів відносно сторінки конкретного видання, які дозволяють зробити розворот книги врівноваженим і пропорційним. Тому поля в книзі при застосуванні сторінки певного розміру мають неоднакові розміри. Найменшим є корінцеве поле, трохи більше — верхнє, ще більшим — бокове і найбільшим — нижнє.

Оформляючи подарункові чи оригінальні видання, часто використовують сторінку, яка не передбачається діючими стандартами. Однак і в таких випадках необхідно все ж дотримуватись певних вимог:

  1. довжина рядка (ширина сторінки складання) обов'яз-
    ково повинна бути кратною 12 пунктам (друкарську систему
    вимірів розглянемо нижче);

  2. висота сторінки складання повинна вміщати ціле число
    рядків тексту;

  3. розкладку потрібно вибрати теж кратною 12 пунктам;

  4. верхнє, бокове і нижнє поля не понині бути меншими
    24 пунктів.

Формат сторінки складання позначається в квадратах (і їх частках), наприклад, 6 1/4 х 10 квадратів. Перший множник завжди означає ширину (довжину рядків), другий — висоту. У випадках, коли сторінка складання складається з декількох колонок, її ширина, проставлена в дужки, може бути виражена таким записом: (4 1/2 +1/4 + 4 1/2) х 12 квадратів.

Виміром формату сторінок і розташуванням ширини тексту і складання в старовинних рукописах і першодруках 22

23







24

Рис. 11. Виготовлення макета оправи №7 за допомогою даних

таблиці 3 для формату 60х 84/16, при товщині блока 100 мм

(у товщині блока врахована товщина 2-х картонних сторонок)

25



встановлені співвідношення сторін: формати ін-фоліо (А1) та ін-октаво (А2) = 2:3. Золотий перетин при співвідношенні полів — 2:3:4:6. При цьому висота сторінки складання і ширина сторінки однакові, що доводить побудова круга (див. рис. 12).

Нарис. 13 графічно показано визначення однієї зі сторін сторінки складання за правилом золотого перетину. При виборі довшої сторони сторінки АБ з точки А проводять лінію АД перпендикулярну АБ, яка дорівнює її половині. Після цього з точки Д проводять дугу радіусом АД. З точки Б проводять лінію в точку Д, а потім дугу з точки Б радіусом БО. Із цієї ж точки Б проводять перпендикуляр до АБ. Точка перетину цієї лінії і дуги буде відповідати другій стороні сторінки складання. При визначенні такої сторінки необхідно довести ширину сторінки до кратності 12 пунктів, а висоту — до повної кількості рядків основного тексту. У цьому випадку висота і ширина сторінки знаходяться у певному співвідношенні, а саме: ширина сторінки відноситься до висоти, як висота до ширини і висоти разом узятих.




Будуючи сторінку складання, особливу увагу слід звертати на вимоги до довжини рядка і його залежність від вибраного кегля шрифту.

Максимальна довжина рядка для видань літературно-художньої та науково-популярної літератури становить:

кг. 10- 6-7 кв. (108-126 мм);

кг. 9 - 6 кв. (108 мм);

кг. 8 - 5 кв. (90 мм).

Для видань довідкової (в тому числі енциклопедій та словників), масово-політичної, нормативної літератури:

кг. 10-1 1/4 кв. (131 мм);

кг. 9- 6 3/4 кв. (122 мм);

кг. 8- 6 кв. (108 мм).

Сторінка складання, поля і розкладка показані в табл. 4. 26

27





28

29








Рис. 15. Визначення розмірів сторінки складання та розкладки полів за допомогою діагоналей

Рис. 14. Побудова типового розвороту

за допомогою даних таблиці № 3 для формату 84x108/32

(згідно з другим варіантом оформлення)

30

Варіанти сторінок складання, розміри розкладки полів обираються видавництвом залежно від виду літератури та її цільового спрямування.

Існує три варіанти оформлення видань.

Перший варіант оформлення найекономніший, він пе-редбачає максимально допустимі за технічними можливос-тями та гігієнічними нормами розміри сторінок складання при мінімальних полях. Він застосовується для книг довго-вічного користування, журналів, які комплектуються вкла-данням.

Другий варіант оформлення, який характеризується дос-татньо великою сторінкою складання і великими полями, використовуються як основний варіант для більшості видань (художня література, посібники, підручники і т.п.).

Третій варіант оформлення (у нього мінімальні розміри сторінок складання та максимальні поля) використовують для покращених видань, подарункових книг і книг особли-вого оформлення та видань, які випускаються за індивідуаль-ними макетами.

Для більшості книг застосовують другий варіант оформ-лення. В практиці можливе комбіноване застосування різних варіантів, де ширину чи висоту сторінки одного варіанту застосовують при іншому.

З використанням у видавничій справі комп'ютерів з великою кількістю різноманітних шрифтів у деяких ви-даннях відпала необхідність застосування стандартного роз-міру сторінок складання та розкладки полів. На рис. 15 показано можливість визначення розмірів сторінки складан-ня та розкладки полів за допомогою діагоналей. Цей спосіб

31




33

придатний для будь:якого формату видання (ін-фоліо, ін-кварто, ін-октаво, ДІН та квадратних). Суть методу полягає в тому, що на книжковому розвороті проводять дві діагоналі цілого розвороту та по одній кожної сторінки окремо. Вибравши ширину чи висоту сторінки та провівши лінії згідно з вказаною схемою, можна побудувати будь-яку потрібну сторінку певного формату. За будь-якої побудови сторінки таким методом корінцеве поле буде найменшим, верхнє — більшим, бокове — ще більшим і нижнє — найбільшим. Крім вищесказаного, існує ще декілька способів визначення фор-мату сторінки складання.

Один з найбільш розповсюджених — спосіб однієї діагоналі. На аркуші паперу викреслюють контур сторінки після обрізки. Проводять діагональ з лівого верхнього кута у правий нижній. На верхньому боці сторінки відмірюють від лівого кута необхідний розмір ширини сторінки. З точки, яка є кінцем відміряного відрізка, проводять перпендикуляр до перетину його з діагоналлю і точку перетину з'єднують прямою лінією паралельно відкладеному відрізку з лівим боком сторінки. При такому способі сторінка складання подібна до сторінки видан-ня. Розкладку полів визначають візуально.

Спосіб золотого перетину базується на лінії, діленій таким чином, щоб менша частина відносилася до більшої, як велика відноситься до всієї лінії. Це відношення становить 5 : 8. За допомогою цього відношення, знаючи величину одного боку сторінки складання, можна вирахувати інший. Наприклад: ширина сторінки складання 6 кв., висота (х) невідома. Звідси, 1) 6 : х = 5 : 8, 2) х = 6 х 8 : 5 = 9,6 = 9 1/2

При визначенні таким способом другого боку сторінки складання обов'язково роблять поправку на величину, яка є кратною цицеро.

Візуальний спосіб грунтується на фактичному порівнянні двох площ — площі сторінки складання та площі обрізної сторінки, що накладаються одна на одну. З білого паперу вирізають прямокутник, який відповідає формату дообрізної сторінки. З кольорового паперу — потрібну сторінку складання. Кольоровий прямокутник накладають на білий і, переміщуючи його, знаходять таке положення, яке забезпечує відповідне розміщення полів, пам'ятаючи, що найменшим має бути корінцеве поле, більшим — поле головки, ще більшим — бокове і найбільшим — нижнє поле. Сторінку складання відкреслюють і обидві сторони доводять до кратного цицеро розміру.

32

Рис. 16. Поділ лінії в крайньому

і середньому відношеннях

та побудова трикутника

золотого перетину

На рис. 16 на лінії АВ проведемо перпен­дикуляр Вс з точки В і з'єднаємо його з точкою А. В отриманому прямокутному трикутнику АВс гіпотенузу Ас ділимо дугою радіусом Вс, проведеною з точки с. З точки А проводимо дугу радіусом Аd, яка перетинає лінію АВ в точці е, ділячи її в крайньому (М) і середньому (т) відношеннях. Приймаючи М за коротку сторону прямокутника і АВ за довгу, будуємо прямокутник золотого перетину.

Прямокутник золотого перетину можна побудувати за допомогою дуги, радіус якої дорівнює діагоналі прямокутника, відсіченого від квадрата його медіаною.



Розрахунок розмірів полів у книзі, розкладка у корінці та головці. Попередньо необхідно визначити формат видання (після обрізки) та розмір сторінки складання. Потрібно знайти розмір полів. Перш за все вибираються співвідношення полів — корінцеве, верхнє, бічне (праве або ліве), нижнє: 2:3:4:5 або 2:3:4:6. Потім визначають різницю між сторонами сторінки та сторонами сторінки складання. Залишок розподіляється між полями на основі вибраної пропорції (в мм).

Щоб поля у книзі були необхідних розмірів, треба розра-хувати також пробільний матеріал між сторінками складання (у корінці та головці) у друкарській системі вимірів (у кв.). При цьому треба внести деякі зміни у розміри полів для того, щоб розкладки корінця та головки були кратні 1/4 кв. (цицеро).

Приклад. Для того, щоб знайти поля та розкладку для книги форматом 60 х 90/16 при сторінці складання

6 1/2 х 10 кв., необхідно:

  1. встановити розмір сторінки даного формату:
    60 : 4 = 15 см = 150 мм, 90 : 4 = 22,5 см = 225 мм;

  2. визначити розмір сторінки обрізаної книги:
    150 - 5 = 145 мм, 225 - 10 = 215 мм;

  3. перевести розміри сторінки складання в мм:
    18 мм х 6 1/2 = 117 мм, 18 мм х 10 = 180 мм;

  4. визначити пропорцію полів: 1,0 : 1,5 : 2,0 : 2,5;




  1. знайти різницю між шириною сторінки та форматом
    сторінки: 145 - 117 = 28 мм;

  2. визначити розмір корінцевого поля (на основі вказаної
    пропорції): 28 : (1,0 + 2,0) = 28 : 3 = 9 мм;

  1. визначити розмір зовнішнього поля: 28 — 9 = 19 мм;




  1. знайти різницю між висотою сторінки та висотою сторінки:
    215- 180 = 35мм;

  2. визначити розмір верхнього поля:

35 : (1,5 + 2,5) = 35 : 4 = 9 х 1,5 = 13,5 = 14 мм;

10) визначити розмір нижнього поля: 35 — 14 = 21 мм;
Таким чином, поля в книзі будуть мати такі розміри:
9 мм, 14 мм, 19 мм, 21 мм.

Розрахунок розкладки полів:

1) знайти розкладку у корінці (дорівнює двом кінцевим полям):
9 + 9 = 18 мм або 1 кв.

2) визначити розкладку у головці, яка дорівнює двом верхнім
полям плюс два розміри обрізів (3 + 3 = 6 мм):

14 + 14 + 3 + 3 = 34 мм = 2 кв. (заокруглено)

3)уточнюємо розміри полів у зв'язку з розкладкою: 9,15,17,20мм.

34

1.6. Друкарські шрифти.

Основні групи та їх характеристики

Шрифти— знаки, якими набирають

друковані видання; залежно від графічних ознак (кон-трастність, наявність і форма засічок), вони діляться на п'ять основних груп і одну додаткову.

Рис. 17. Характерні ознаки основних груп шрифтів

До першої групи належать шрифти з помірною контраст-ністю між основними та з'єднувальними штрихами. Засічки в них короткі, вони є одночасно плавним потовщенням основного штриха і наближаються за своєю формою до трикутника.

До другої групи належать шрифти з різко вираженою контрастністю між основними та з'єднувальними штрихами. Засічки в них довгі, тонкі.

До третьої групи належать шрифти з малою контрастністю між основними та з'єднувальними штрихами. Засічки набли-жаються до прямокутної чи трикутної форми.

До четвертої групи належать шрифти майже з повною відсутністю контрастності між основними та з'єднувальними штрихами. Засічки в них прямокутні.

До п'ятої групи належать шрифти з повною відсутністю контрастності між основними та з'єднувальними штрихами. Вони не мають засічок.

До додаткової групи належать шрифти імітаційні (руко-писні, машинописні, поліграфічні), які не можуть бути віднесені до перерахованих вище груп.

Традиційна технологія друкарського складання має вели-ку кількість різних шрифтів. З появою комп'ютеризованих видань застосовують комп'ютерні еквіваленти цих шрифтів. Цей процес називається оцифруванням шрифтів.

Кожний шрифт належить до певного шрифтового стилю чи фонту (font). Під фонтом (гарнітурою) розуміють повний набір символів (прописні і рядкові літери, цифри і спеціальні знаки, символи), які відрізняються єдністю розміру, стилю і накреслення.

35







Рис. 18. Друкарський шрифт і його елементи

А — очко літери (face of character);

Б — кегельна площадка (em-square);

В — кегль (size);

Г — лінія шрифту (base line);

Д — висота (ріст) прописного знака (сар-height);

Е — висота (ріст) рядкового знака (х-height.);

Є — міжлітерний проміжок (letterspace);

Ж — напівапрош (side bearing);

І — інтерліньяж (linespace);

1 — основний штрих (stem); 2 — з'єднувальний штрих (hairline); З — засічка, сериф (serif); 4 — верхній виносний елемент (ascender); 5 — нижній виносний елемент (descender); 6 — наплив (stress); 7 — внутрішньолітерний проміжок (counter); 8 — овал (oval); 9 — напівовал (bowl); 10 — кінцевий елемент (terminal); 11 — капле-видний елемент (ballі); 12 — крапка (dot); 13 — діакритичний знак (accent).

Для кожного шрифту існує декілька варіантів накреслен-ня: нормальне (plain), курсивне (italic), жирне (bold) і жирне курсивне (bold italic).

Варіанти накреслення шрифту всіх можливих розмірів (кеглів) об'єднуються в одне шрифтове сімейство чи гарнітуру.

Крім вищезгаданих накреслень, існують ще такі широко розповсюджені накреслення, як світле (light), суперсвітле (extra light), півжирне (demi bold), наджирне (extra bold), стиснуте (compressed або condensed).

Основним розміром, який характеризує шрифт, тобто розмір літер та інших елементів, є кегль (size), котрий вимірюється в напрямку висоти сторінки складання.

36

Рис. 19. Порівняльні характеристики кеглів шрифту гарнітури Times




Розділ 2

ПІДРАХУНОК ОБСЯГІВ ВИДАНЬ

2.1. Система вимірів у поліграфії. Підрахунки обсягів видань і кількості основних матеріалів для виготовлення тиражу

Друкарська система вимірів в основі своїй має пункт (нім. punkt крапка).

Один пункт дорівнює 0,376 мм. Ця одиниця застосовується в країнах, які раніше входили в СРСР. Іншою одиницею виміру (американською), особливо часто вико-ристовуваною в DTP-системах, є «пойнт» (від англ, pointкрапка). Один пойнт дорівнює 0,35 мм. Ця «тонка» відмінність у вимірах, до того ж при такій тотожності термінів, може бути причиною різних непорозумінь. Аби уникнути цього, необхідно при користуванні американською системою вимірів замість терміну «punktі» вживати термін «didot-punkt» (друкарська система мір була введена Дідо в 1785 році).

Інша часто вживана одиниця виміру «cicero» (4,5 мм) відповідає 12 пунктам. Аналогічна міра в американській системі називається «pica-point». Побудований на її основі вимір «pica» (4,2 мм) відповідає 12-ти point. Один pica-point дорівнює 0,935 мм або один dido-punct.

Ця відносно невелика різниця при великих розмірах літер суттєво впливає на зображення.

Основні одиниці друкарської системи Дідо:

1 пункт = 1/2660 мм = 0,3759 мм = 0,376 мм

1 цицеро = 4,512 мм = 4,5 мм

1 квадрат = 18,048 мм = 18 мм

Крім цього, застосовуються:

Корпус — кегль 10 п. Петит — кегль 8 п.

Боргес — кегль 9 п. Нонпарель — кегль 6 п.

Використовуються рідше:

Діамант — кегль 4 п. Міттель — кегль 14 п.

Перль — кегль 5 п. Терція — кегль 16 п.

Міньон — кегль 7 п. Текст — кегль 20 п.

38

У більшості сучасних фотоскладальних і комп'ютерних систем застосовується перетворення пунктів і пін в міліметри та дюйми. Для полегшення цієї роботи можна використову-вати таблицю 5.

Для виміру абзацних відступів застосовують кегельну (круглу) одиницю, яка точно дорівнює кеглю шрифту, яким набраний текст.

Вимір видавничої та поліграфічної продукції здійснюється такими одиницями:

Авторський аркуш — це одиниця виміру авторського твору. Залежно від матеріалу твору, один авторський аркуш складає:

— для прозового тексту, — включаючи всі літери, розділові знаки, цифри, а також пробіли між словами, — 40 000 знаків;

39

  • для віршованого тексту — 700 рядків різної довжини,
    навіть якщо це одне слово чи буква виділені окремо;

  • для образотворчого матеріалу — 3000 см2. Для ілюст-
    рацій, які мають довільну форму, підрахунки робляться по
    прямокутнику, яким обмальовують оригінал по крайніх
    виступаючих точках.

З підрахунку авторського аркуша вилучають:

а) зміст, якщо він повторює заголовки в тексті;



б) титульні дані на авантитулі, титулі, контртитулі;

в) лінійки, які відбивають підрядкові примітки від основ-
ного тексту.

Обліково-видавничий аркуш це одиниця виміру обсягу видання, яка, як і авторський аркуш, дорівнює 40 000 знаків прозового тексту, 700 рядків віршованого тексту і 3 000 см2 ілюстрацій, але включає в себе обсяг усієї решти текстового матеріалу (передмова, анотація, вихідні і випускні дані, примітки, колонцифри і колонтитули і т. п.).

Паперовий аркуш служить для підрахунку кількості паперу на видання, Основні параметри — формат і маса, якість і придатність для різних видів друку.

Фізичний друкований аркуш використовують для виміру фізичного обсягу друкованого видання. Він має кількість сторінок, яка дорівнює знаменникові визначника частки. За будь-якого формату паперу друкований аркуш має: при 1/8 частці —8,при 1/16частці — 16,при 1/12частці— 12сторінок.

З одного паперового аркуша виходить подвоєна в по-рівнянні з часткою кількість сторінок. Один паперовий аркуш має два фізичних.

Приклад для розрахунку:

Видання 70 х 108/16 має 112 сторінок.

Фізичних аркушів в ньому буде 112 : 16 = 7 ф.а.

Умовний друкований аркуш служить для обміну і співстав-лення видань, надрукованих на різних форматах. Ця одиниця — паперовий аркуш форматом 60 х 90 см, площею 5 400 см2. Діленням площі аркушів інших форматів на 5 400 отримують перевідні коефіцієнти, через які обсяг видання в фізичних аркушах переводять в умовні.

Приклад для розрахунку:

Видання 70 х 108/16 має 112 сторінок.

Умовних в ньому буде:

40

  1. 112: 16 = 7 ф.а.;

  2. 70х108 х7=9,8 у.д.а.

5400

Для зручності підрахунку можна користуватися табли-цею коефіцієнтів переведення фізичних аркушів в умовні (табл. 6).

Підрахунок кількості паперу на видання здійснюється за формулою:

Друкарські

(фізичні) Площа Маса 1 м2

аркуші х паперового х паперового + норма
2 аркуша (м2) аркуша (г) відходів

1 000 000

(для переводу маси з грамів в тонни)
Приклад: Видання обсягом 20 друк. фіз. аркушів, формат видання 84 х 108/32. Тираж 20 000 прим. Маса 1 м2 паперу 70 г.

20 х 20000

х 0,9072 х 70 + ...

2

= 1,27(Т) + ...= ... (Т)

1 000 000

Норму відходів на технологічні потреби встановлює дру-карня (типографія).

41

Для орієнтування можна користуватися нормативними виданнями. Якщо в такому довіднику норми витрат вказані в тоннах на 1 млн. умовних друкованих аркушів відбитків, то при розрахунку кількості паперу на видання, формат якого не 60 х 90 мм, треба помножити вказану норму витрат на коефіцієнт переводу фізичних друкарських аркушів в умовні для даного формату паперу.

Підрахунок кількості картону на видання в оправі № 5 здійснюється таким чином:

а) встановлюють ширину і висоту картонної сторонки
шляхом віднімання від ширини стандартного формату обріза-
ного книжкового блока 3 мм малого формату, 2 середнього
і 1 мм великого формату (205 х 260 мм і більше), а до висоти
того ж блока додають відповідно 4 мм, 6 мм, 8 мм;

б) визначають, скільки сторонок можна вирізати з листа
картону шляхом ділення його меншої сторони на ширину
сторонки, а більшої сторони — на висоту сторонки, маючи на
увазі відходи на обрізку по висоті і ширині 20—40 мм. Цілі

42

числа, отримані відділення, перемножують і ділять на 2 (дві сторонки на видання);

в) визначають кількість листів картону, потрібних для видання, для чого тираж видання ділять на кількість па-літурок, які можна отримати з листа картону.

Технічні відходи прийнято рахувати 5% від загальної кількості всього картону.

Приклад підрахунку для виготовлення тиражу.



Вихідні дані видання:

Формат — 84 х 108/32; тираж — 100 000 пр.; формат картону — 800 х 1000 мм; товщина картону — 1,75 мм; маса

1 м2 картону 1250 г; формат обрізаного блока — 130 х 200 мм.

1) Визначаємо розмір картонних сторонок:
ширина = Ш - 2 = 130 - 2 = 128 мм;
висота = В + 6 = 200 + 6 = 206 мм.

2) Визначаємо щільність сторонок в одному аркуші:
(800 - 30): 128 х (1000 - 30): 206 = 6,02 х 4,71 = 6 х 4 = 24

(з 24 сторонок можна виготовити 12 палітурок).

3) Визначаємо розхід картону в аркушах на весь тираж:

100 000 : 12 = 8333,333 = 8334.

4) Підраховуємо масу 8334 аркушів картону в кілограмах:
площа аркуша картону: 800 х 1000 = 800 000 мм2 = 0,8 м2;
маса аркуша картону: 1250 хО,8 = 1000 г = 1 кг.

Маса 8334 аркушів складає 8334 кг.

5) Визначаємо кількість картону на тираж видання:

5% від 8334 складає 416,7 кг.

6) Розраховуємо загальну кількість картону для тиражу:
8334 + 416,7 = 8750,7 кг = 8,8 т.

Для підрахунку кількості картону на видання в суцільно картонній оправі застосовують формулу:

2Ш + 2К + хТ0 + 8,

де: Ш — ширина обрізаного книжкового блока, К — товщина картону, хТ0 — довжина дуги (кругленої чи кашированої).

Розрахунок кількості плівки для припресування на видання: Орієнтовні норми розходу в грамах на 1 000 см2 такі: триацетатна товщиною 25 мкм — 3,8 кг, 27 мкм — 2,7 кг; лавсанова товщиною 25 мкм — 3,8 кг, 12 мкм — 1,8 кг; лавсанова ламінована товщиною 35 мкм — 4,2 кг; поліпропіленова товщиною 25 мкм — 2,5 кг;

поліамідна ламінована товщиною 50 мкм — 6 кг.











































































Застосовуючи коректурні знаки, не можна користуватися простим олівцем.

На коректурних відбитка при багатоколонному складанні чи складанні великого формату можна використовувати праве і ліве поле. Інколи знаки на полях з'єднують на полях зі знаками в тексті лінією.

Всі знаки на полях повинні якнайближче повторюватися на рівні рядка, в якому зроблено правку.

Якщо в одному рядку є декілька виправлень, їх позна-чають різними знаками і на полі повторюють в тій самій послідовності.

При коректуванні пробних відбитків ілюстрацій знаки наносять під зображенням, якщо вони відповідають всьому зображенню. При виправленні окремих ділянок зображення ці ділянки зображення обводять рамкою. Знак виносять на поле і з'єднують з рамкою лінією.

Розділ 4

ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДАННЯ І ВЕРСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ВИДАННЯ

4.1.Технологічна специфікація для верстання книг і журналів. Видавнича специфікація

Технологічну специфікацію для верс-тання видання готує видавництво, тобто його працівник, який готує видання до складання, верстки. Це має бути документ, в якому повинні відображатися такі вказівки:

  • формат сторінки складання в квадратах і пунктах та
    кількість рядків у сторінці;

  • гарнітура шрифту і його кегль, розміщення колонцифр,
    їх розмір, відбивка від краю складання та до тексту;




  • при наявності колонлінійок з колонцифрами — їх
    гарнітура, кегль і рисунок, розташування;

  • зміст, гарнітура і кегль шрифту колонтитулів, розта-
    шування рядків тексту, вид лінійок, розташування колон-
    цифр, відбивка від тексту і від лінійок;

  • зміст, гарнітура і кегль шрифту норми, відбивка від
    тексту і від лівого краю складання;

  • гарнітура і кегль шрифту сигнатури, відбивка від
    тексту, узгодження з нормою;

  • розмір спусків у початкових сторінках до тексту, по-
    чаткових заголовків до верхнього краю сторінки складання.

  • мінімальна кількість рядків основного тексту на
    кінцевих сторінках, відбивка кінцівок від тексту, їх характер,
    розмір;

  • розміри відбивок від тексту заголовків і підзаголовків,
    таблиць, висновків, формул;

  • порядок оформлення зносок, відбивка їх від тексту;

  • кількість та розташування ілюстрацій, шрифт і розта-
    шування підписів під ними;

  • місце та порядок розміщення змісту на сторінці і в книзі,
    розташування вихідних та випускних даних, анотації, ката-
    ложної картки;

52


  • послідовність верстання, порядок і місце заверстки піс-
    лямови, додатків, бібліографічних списків, усіх видів вказівок;

  • характер і заверстка титульного аркуша;

— порядок верстання початкових сторінок видання.
Видавнича специфікація — це технологічний документ, у якому вказуються: автор і назва видання, обсяг, формат, тираж, докладні вимоги до складання і верстки, кількість графічного та ілюстративного матеріалу, подаються дані про папір і матеріали, друкарські та палітурні процеси.

У розділі, де йдеться про складання і верстку, повинні бути вказівки про:

  • шрифти (гарнітура, кегль, інтерліньяж) для основного
    тексту, додаткового, виділень заголовків, таблиць і формул,
    підписів до рисунків, зносок;

  • формат рядка складання, висоту сторінки складання в
    квадратах і рядках основного тексту, розмір середників при
    багатоколонному наборі;

  • місце і характер виключки змісту;

  • місце і порядок відбивки колонцифр і колонтитулів;

  • текст і шрифт норми;

  • розмір абзацних відступів в основному і додатковому
    текстах;

  • розмір спусків в квадратах і рядках до основного тексту
    чи до заголовка;

  • характер титульних елементів і обкладинки.

До специфікації потрібно додати вказівки до верстки, в яких вказати:

— формат сторінки складання, кількість колонок на
сторінці, висоту сторінки в рядках основного і додаткового
текстів;

— шрифт і розміщення колонцифр, відбивку колонцифр
від тексту в пунктах;

— розміри спусків до тексту, віддаль від тексту до
заголовка;

  • способи виключки заголовків, кількість рядків основ-
    ного тексту, які займають одно-, дво- чи багаторядкові
    заголовки;

  • відбивку від тексту зносок, наявність і характер лінійки,
    яка відбиває зноску;

  • наявність і характер макету;

  • характер верстки ілюстрацій;

  • порядок верстки початкових сторінок видання.

53

Таблиця 10 Видавнича специфікація
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Складний життєвий шлях випав на долю Олександра Олеся (справжнє прізвище...
Києві (1909 — 1919). У 1907р у Петербурзі вийшла перша книга Олеся — “З журбою радість обнялась”, що принесла славу молодому поетові....

1. Книга джерело знань
Книги – наші постійні супутники. Книга – джерело знань для школяра, студента, кожної людини. Книга – наш найкращий порадник у всіх...

Ця книга захищена авторським правом. Авторські права належать кія
Книга надається всім охочим друкувати та розповсюджувати її без будь яких обмежень

Книга твій друг 1-2 класи Дерево не дерево, а листки має (Книга)
Заклад, в якому зберігаються та видаються для тимчасового користування книжки. (Бібліотека)

Основою освіти була книга. Книга в Україні була дуже шанована. Подарувати...
Український народ був позбавлений власної державності, одним із найважливіших факторів розбудови національної свідомості стала рукописна...

Книга записів висновків І рекомендації
Книга для запису висновків І рекомендацій за наслідками внутрішкільного контролю є одним із обов’язкових атрибутів шкільної документації....

Книга – морська глибина
Книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам....

Разом з ідеєю організації Музею історії колегіуму з’явилася ще одна...
Музеї історії колегіуму, як міні-підручник з історії колегіуму, інформатор для гостей нашого закладу та як книга приємних спогадів...

Книги, отримані за державною програмою «Українська книга» у 2014 році
Пропонуємо Вашій увазі книги, видані за державною програмою «Українська книга», які за критерієм відбору мають велику наукову, соціальну...

Книга «Кобзар». Звучить пісня «Думи мої, думи мої…»
На підвищенні, застеленому вишитим рушником, портрет Т. Г. Шевченка, книга «Кобзар». Звучить пісня «Думи мої, думи мої…». З’являються...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка