Пошук по сайту


План Вступ 2 Виникнення І становлення Будизму 2 Віровчення І культ 5 Дзен-буддизм як різновид буддизму 7 Ламаїзм 11

План Вступ 2 Виникнення І становлення Будизму 2 Віровчення І культ 5 Дзен-буддизм як різновид буддизму 7 Ламаїзм 11

Сторінка1/3
  1   2   3

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів



Курсова робота

Буддизм
План

Вступ 2

Виникнення і становлення Будизму 2

Віровчення і культ 5

Дзен-буддизм як різновид буддизму 7

Ламаїзм 11

Буддизм та питання війни і миру 14

Висновок 18

Література 18

Вступ

Буддизм — одна з найдавніших світових релі­гій, яка існує понад 2500 років. Вона поширена пе­реважно в Центральній, Південній та Швденно-Східній Азії (В'єтнам, Індія, Китай, Корея, Монголія, Японія та ін.). її послідовниками є понад 300 млн осіб. За час існування буддизм глибоко вкоренився в азійських країнах і зараз чинить значний вплив на різноманітні аспекти соціально­го та державного життя, визначає культурну само­бутність народів Азії, став певним способом життя людей.

Буддизм виник у VI ст. до н. е. в Індії в умовах формування великих рабовласницьких держав, розкладу родоплемінних відносин, посилення со­ціального гноблення, падіння авторитету жрець­кої касти брахманів і переходу влади до касти кшатріїв, яка складалася в основному з військової бюрократії та великих рабовласників. Відобра­жаючи інтереси останніх в їхній боротьбі проти касти брахманів, буддизм визначально виступав як противник каст взагалі та прибічник рівності людей. Народні маси буддизм приваблює ілюзор­ною рівністю людей та обіцянням позбавлення в потойбічному світі від земних страждань.

У III ст. до н. е. цар АІпока, об'єднавши під сво­єю владою більшу частину Індії, надав буддизмові статусу державної релігії та активно сприяв його поширенню як у країні, так і поза ЇЇ межами. Бу­дучи понад тисячу років найбільш масовою релі­гією, буддизм у X ст. н. е. дещо втратив свій вплив. Його заступив індуїзм, що асимілював ідеї брахманізму та буддизму.

Буддизм поширився в багатьох країнах Азії. У І ст. н. е. він набув популярності в Китаї, де до виникнення конфуціанства відігравав значну роль. До Японії буддизм проник із Китаю та Кореї в VI ст., в VII ст. він закоренився в Тибеті. У Мон­голії буддизм у формі ламаїзму поширився в XVI— XVII ст., в Бурятії (Росія) — в XVII—XVIII ст. Розповсюдженню буддизму сприяла його здатність пристосовуватися до місцевих умов і вірувань різ­них країн. Це також обумовило розмаїття його напрямків, течій і сект, які хоч і спиралися на ви­хідні канонічні постулати, але різнилися пантео­ном та обрядністю. У буддизмі існують два нап­рямки: хінаяна (мала колісниця, або вузький шлях спасіння), що поширений на півдні Азії, та махаяна (велика колісниця, або широкий шлях спасіння), послідовники якого проживають на пів­ночі. В організаційному відношенні буддійські церкви в кожній країні існують автономно, буд­дизм не має єднального центру.

Виникнення і становлення Будизму

Буддизм є найдавніщою із світових релігій. Виник в індії у середині І тис. до н.е. За легендою, після нескінченних перерод­жень Будда (Будда на санскриті означає «просвітлений вищими знаннями») з'явився на Землю, щоб виконати свою рятівну місію і показати людству шлях до спасіння?Для свого останнього пе­реродження спаситель обрав образ царевича Сіддхартхи, який належав до знатного роду (його родове ім'я — Гаутама). Рід цей був із племені шак'їв, що жило 600 — 500 років до н.е. в долині Гангу, в середній течії ЇТ. Мати Сіддхартхи, дружина правителя — Майя (або Махамайя), одного разу побачила уві сні, що їй у бік увійщов білий слон. Через деякий час вона народила дитину, яка з'явилася на світ незвичайним способом (вийшла з боку матері). Малюк зробив кілька кроків і вигукнув заклик, котрий почули всі боги Всесвіту. Пологи застали Майю в містечку Лум-біни (нині це територія Непалу). Через сім днів після пологів вона померла.

Дізнавшись про народження царського сина, палац повелителя шак'їв відвідав старий мудрець Асита. Побачивши на тілі новона­родженого «риси величі», Асита засміявся і заплакав. «Я сміюсь, — сказав він, — від радості, що рятівник з'явився на землю, і плачу тому, що мені не випадає шастя жити довго, щоб побачити звершення ним свого подвигу». Новонародженого назвали Сіддхар-тхою, що означає «той, хто виконує своє призначення».

Але повелитель землі зовсім не хотів втратити сина, що обо­в'язково сталося б, якби син вирішив присвятити себе релігії. Тому він оточив дитину піклуванням і розкішшю, старанно мас­куючи віл нього похмурі сторони життя. Ще хлопчиком Сіддхар-тха вражав усіх своїми здібностями, силою, спритністю та розу­мом. Досягнувши повноліття, він одружився. Дружина подару­вала йому сина. Життя сім'ї сповнилося радістю і щастям.

Одного разу, проїжджаючи під час прогулянки містом в ото­ченій танцюючими та співаючими дівчатами колісниці, Сіддхартха побачив вкритого болячками хворого, згорбленого роками не­мічного старця, похоронну процесію І аскета, що поринув у думи. Після цих чотирьох зустрічей він подивився на світ іншими очи­ма. Він дізнався про страждання, що випадають на долю люди­ни. Тієї ночі він непомітно залишив свій дім, щоб самотужки знайти шлях, який би звільнив людей від страждань. Шлях до порятунку відкрився на березі річки Напранджани в містечку Урувілля (нині Бух Бодх-гая). Під кроною дерева Сіддхартху вразила істина, і він став Буддою.

Вважають, що суть відкриття, зробленого Сіддхартхою в день великого прозріння (це і є суть самого буддизму), викладена Буддою в першій його проповіді. В ній коротко розкривається вчення про чотири «святі істини»: «жити — значить страждати», «причина страждань — бажання», «для звільнення від страждань треба позбавитися бажань», «шлях позбавлення від бажань дотримуватися вчення Будди*, яке може привести віруючого до головної мети його буття — нірвани (заспокоєння, згасання), стану повного подолання людських почуттів, бажань, вічного блаженства у житті з божеством і абсолютного спокою.

Хоча страждання викликаються насамперед факторами біоло­гічними (смерть, хвороба, народження) і психологічними (сму­ток, відчай), однак буддизм не залишає без уваги фактори інщо­го порядку. Будді, наприклад, приписують такі слова: «Володарі царств, котрим належать багатства і скарби, з жадністю погляда­ють один на одного, підкоряючись своїм ненаситним бажанням. І якщо вони діють саме так, не знаючи втоми, пливучи течією ненадійності, ведені хтивістю і звірячим бажанням, то хто ж тоді може спокійно ходити по землі?»

Буддизм зводить в абсолют твердження, за яким головна риса чуттєвого буття в усіх його формах робить страждання суттю

203буття. Будь-яке життя, існування завжди у будь-якій формі є обов'язково стражданням, злом. Саме цим буддизм відрізняєть­ся від інших релігій.

Справді, в усіх релігіях, як правило, світ земний, світ чуттєвий принижується, а прогистаатений йому світ небесний звеличуєть­ся, утверджується як істинне надбугтя. Звідси — логічний вис­новок, що перебування у земному світі повинно бути викорис­тане для підготовки до життя у свгі небесному. Зрозуміло, що «вічне життя» дається як винагорода за перенесені під нас зем­ного існування страждання.

Зробивши відправним пунктом свзго вчення тотожність будь-якого існування із повним стражданням, буддизм уже не міг припустити можливості інщого існування. Смерть, що е водно­час стражданням, не позбавляє від мук. Після неї розпочинаєть­ся нове, сповнене стражданнями існування, а вчення брахма­нізму про переродження залишилось у буддизмі незмінним. Звідси випливає висновок про необхідність примирення із страждан­ням. Але буддизм на цьому не зупиняється. Він вказує шлях до порятунку, до подолання страждань. Цей шлях полягає у повно­му подоланні людських почуттів, бажань, досягнення вічного блаженства у злитті з божеством й абсолютного спокою — нірва­ни. Шлях до порятунку сформульований у «третій святій істині», яка проголошує: «Що ж є святою істиною позбашіення від страж­дань? Це —- повне позбавлення бажань, повне заперечення і усу­нення їх».

Чуттєвий світ у буддизмі позначається терміном «сансара», за­позиченим буддистами з брахманізму. Переконувати візуючих Індії епохи формування буддизму е тому, що світ сповнений страждань, не було потреби. Це стверджували існуючі релігійно-філософські традиції, це відчували прості люди саме тоді, коли руйнувалися вікові суспільні традиції: податковий прес вичав­лював із людей усі життєві соки, а на кожному кроці людину очікувала страшна перспектива розорення, зубожіння, рабства. За таких умов традиііійно-релігійне критичне ставлення до чут­тєвого світу знайшло своє повне завершення. Якщо брахмани обіцяли перспективу радісного щасливого життя усім: тому, хто народився раджею, багатим купцем, могутнім воєначальником, аби тільки вони дотримувалися релігійних обрядів, принесення жертв, — то буддійські проповідники повністю заперечували існу­вання життя без зла, без страждань.

Демон зла, бог смерті Мара пробував залякати «просвітлено­го» жахливими страхіттями. Він посилав до нього своїх красивих дочок, щоб спокусити його радощами життя і змусити його відмовитися від вказування людям шляху порятунку. Сім днів (за інши­ми твердженнями, чотири тижні) розмірковував Будда і все-таки переборов нерішучість. Неподалік Бєнареса (нині Сарнатх) Буд­да проголосив перед п'ятьма майбутніми учнями свою першу проповідь. В ній він стисло сформулював основні положення нової релігії, або, як кажуть буддисти, «привів у рух колесо дхар-ми». Протягом 40-ка років, оточений учнями, ходив він горами й долинами Гангу, творячи дива і проповідуючи своє вчення. Спочатку воно називалось дхармою (слід розуміти як закон жит­тя). Потім нова релігія стала носити ім'я свого засновника — буддизм.

ТІомер Будда, згідно з легендами, у 80-літньому віці в Куши-нагарі (твердять, що це теперішній Каспі). Він лежав під дере­вом у позі лева і звернувся до монахів і мирян з такими словами: «Тепер, монахи, мені нічого більше сказати, крім того, що все створене підлягає руйнуванню! Для врятування докладіть усіх зусиль!». Смерть Будди послідовники називають досягненням великої нірвани. Згідно з каноном, Будда помер у день травне­вого повного місяця. Цю дату шанують, як і дату^ародження і , прозріння, тому ЇЇ називають «тричі святим днем».

Привертає увагу етично-практична спрямованість буддизму, що закликає до відходу від цього світу, байдужості до життя. Ідеал усунення від світу приводить прихильників цієї релігії до відмови про необхідність його вдосконалення. Але важливо підкреслити, що деякі послідовники буддистів не залишилися осторонь гострих проблем сучасності і беруть участь у суспіль­но-політичному житті своїх країн".

Віровчення і культ.

Головним у віровченні буддизму є вчення про чотири благородні істини, що їх відкрив Гаутама у процесі "просвітлення" під деревом мудрості (смоківницею):

1. Життя — це страждання. Народження, хво­роби, старість, смерть і навіть сили, що підтриму­ють у нас життя (сканди), повні страждань (скан-ди — це тіло, почуття, думки й сумління).

2. Причини страждань — бажання, жадоба насолод, невтомний потяг до радощів і надії.

3. Аби позбавитися страждань, слід звільнитися від бажань, подавити в собі будь-які їх прояви.

4. Спосіб позбутися бажань — це наслідування шляху спасіння, що його відкрив Гаутама і виклав у таких восьми принципах: 1) правильне розумін­ня чотирьох благородних істин; 2) правильні праг­нення, наміри; 3) правильна мова (подолання об­ману та утвердження правди); 4) правильна пове­дінка (не вбивати, не красти, бути людяним); 5) правильний спосіб життя (відповідно до люд­ських чеснот); 6) належні зусилля у прагненні до довершеності (постійно долати будь-які перешко­ди на шляху до спасіння); 7) належний стан розу­му (самоаналіз життя); 8) правильна медитація (глибоке роздумування над життям, постійне са­мозречення від земного).

Правильна поведінка (четвертий шлях спасіння) криє в собі п'ять моральних заборон — не вбивати жодної живої істоти, не красти, не обманюва­ти, утримуватися від перелюбства і не вживати п'янких напоїв. Окрім цих заборон, є ще п'ять за­борон для монахів: не їсти після обіду, не бути присутнім на танцях, на весільних заходах, не прикрашати себе, не спати на широкому чи висо­кому ліжку, не тримати золота і срібла.

Дотримуючись восьмеричного благородного шляху спасіння та вимог буддійської моралі, лю­дина може досягти досконалості, стати архатом, (святим) і поринути в нірвану — ідеальний стан людського буття, що означає звільнення від страждань, бажань та смертної оболонки,

Буддизм не визнає існування Бога у вигляді персоніфікованої могутньої особи і стверджує, що світ змінний, потік ідеальних частинок — дхарм, із яких комбінуються існуючі речі. Смерть люди­ни — це розклад комбінації дхарм. Сполучення їх у комбінації новонароджених визначається кар-мою, тобто сукупністю гріхів і добродіянь у попе­редньому житті. Карма — це закон відплати або закон причинно-яаслідкових зв'язків. Душа люди­ни також утворена з дхарм. Після смерті людини дхарми 0 душі не зникають, а переходять у душу нової істоти — відбувається перевтілення душ. І тільки тоді, коли людина досягла нірвани, вона звільняється від неминучості нових перевтілень і закону карми, тобто не несе відповідальності за свої попередні перевтілення.

Космологічні уявлення буддизму зводяться до того, що світ з'явився з порожнечі. Завдяки рухові і змінам утворився матеріальний світ — сансара, який з часом зникає, поступаючись місцем тій же порожнечі. Окрім сансари, існують два непомітні світи: нірвана та бодхїсатва, царство блаженства, населене духовними істотами, які^досягли стану бодхісатв (тих, чия сутність — знання), але ще не перейшли в нірвану. БодхІсатва — це світла зем­ля, рай, володарем якого є будда Амітаба. Завдяки цьому світові віруючі отримали можливість пере­втілюватись у світі Амітаби, щоби потім перейти в нірвану. Якщо будь-яка людина в світі сансари відмовиться від бажань або подолає їх у собі, буде знаходитись у самоспогляданні, виконувати буд­дійську обрядність, старанно молитись і слідувати настановам і порадам лам (монахів), тобто хубілга-нів (земних утілень будд і бодхісатв), то вона вийде з коловерті життя, зі стану перевтілень і перейде у світ бодхісатв, а потім — у нірвану. Отже, всі люди рівні у своїх можливостях на шляху спасін­ня через віру в Будду та виконання заповідей та обрядів. Своєю чергою, їм допомагають бодхісат-ви, які не перейшли в нірвану тільки тому, що ба­жають спасти людей.

Головним у буддизмі є культ Будди. У пантеоні буддизму їх чимало. Ще більше бодхісатв, за ними слідує велика кількість хубілганів. їм присвячено в буддизмі безліч зображень (скульптур, картин), що знаходяться у храмах. Найбільш поширеною є скульптура Будди в позі лотоса (сидячи зі схреще­ними ногами), навколо якого ніби простягнуті ти­сячі рук із розкритими долонями. Сенс цього сим­волу — бачити всі страждання і несправедливості, а тисячі рук — надання допомоги всім бажаючим. Розкриті долоні уособлюють допомогу, спасіння, вітання, а складені долонями руки — непротив­лення злу, прощення образ. Окрім зображень різ­номанітних бурханів, у храмах розміщують карти­ни (ікони) релігійно-морального змісту і картини з зображенням різноманітних буддійських свя­тинь. Досить поширеною є картина "Колесо світу", де образно викладено буддійське вчення про пере­втілення і відплату.

Обрядовий бік буддизму має свої особливості. Богослужіння в храмах здійснюється виключно духовенством, без мирян. Останні є учасниками богослужінь — містерій, які проводяться поза хра­мами, на відкритих майданах. Миряни здійсню­ють молитви вдома перед домашніми вівтарями, у степу перед обо (пірамідальні купи каміння, скла­деного на пагорбках і перевалах на честь духів зем­лі), поклоняються бурханам і хубілганам у монас­тирях, ступах (культові споруди, де зберігаються реліквії буддизму), вшановують святі місця, пов'язані з народженням, "просвітленням", пропо­віддю та смертю Гаутами, деревом мудрості (смо­ківницею) і т. ін. У храмах запалюють свічки, лам­пади, підносять пожертви з квітів та їжі. Буддій­ська церква має досить велику кількість служите­лів культу в особі монахів (лам), які перебувають у численних монастирях.

Релігійну систему буддизму викладено в чис­ленних творах, найдавнішим із яких є палійський канон. Це — "Трипітака" ("Три кошики мудрості"). ЇЇ частинами є "Віная-пітака" (збірник риту­альних правил стародавніх буддійських громад), "Сутта-пітака" (бесіди й висловлювання Будди), "Абідарма-пітака" (метафізичні міркування Будди), а також поеми, що складаються з п'яти книг — "Сутта-пітака". Включено до канону і "Джатаку", яка містить розповіді про 550 попередніх перевтілень Будди
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

План. Вступ. Розділ Причини виникнення та розвиток терористичних...
Розділ Терористичні організації сучасності: нова методика та організаційні структури

План Вступ. Крах Сельджуцького султанату в Малій Азії. Виникнення...
Формування Османської військово-експансіоністської держави. Турецькі завоювання XIV ст

План соціально політичні та історичні причини виникнення уніатства....
Тому на час розпаду Римської імперії у 395 р християнські громади становили тут досить значну сус­пільну силу. Пізніше християнство...

План вступ розділ Основні причини виникнення та історичний розвиток...
Розділ Основні причини виникнення та історичний розвиток монополії І конкуренції в господарському житті

План Вступ І. Історія виникнення та розвитку стоїчної філософії на...
Зенон Кітионський як засновник стоїцизму. Основні догмати І тези стоїчної філософії. Клеанф та Хрісіпп

План роботи вступ с. 3-6 Розділ етапи становлення європейського союзу...
Союз поповнився новими членами. Серед держав, які будуть входити до складу єс, багато сусідів України, які є її стратегічними партнерами....

План Вступ Розділ Теоретичні основи виникнення та розвитку непрямого...
Розділ Основні проблеми та шляхи удосконалення системи непрямого оподаткування в Україні

Розділ Умови виникнення страху, його механізми та форми
Вступ

План вступ. Принципи правової держави. Розвиток політичної демократії....
Події у нашій державі свідчать, як складно формувати демократичне мислення, світобачення, звикати до іншої ідеології, сприймати поняття,...

Вступ
Втома, локалізація та механізми виникнення втоми після розумової І фізичної працездатності



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка