Пошук по сайту


1.5. Категорія суб’єкта в руслі прагматики - Київський національний лінгвістичний університет на правах рукопису...

Київський національний лінгвістичний університет на правах рукопису дорофеєва маргарита сергіївна

Сторінка9/24
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   24

1.5. Категорія суб’єкта в руслі прагматики


Передача будь-яких повідомлень від однієї людини до іншої здійснюється у формі комунікативних актів. Розпочинаючи своє висловлення, мовець створює навколо себе комунікативно-прагматичний простір. До цього простору належать комуніканти, тобто сам автор та його адресат. Їх участь в даному акті комунікації характеризується тим, як розподілені між ними комунікативні ролі. Обов’язковим елементом комунікативно - прагматичного простору є висловлення, яке будується.

Для висловлення важливі позначення місця й часу здійснення акту комунікації. Із егоцентричним Я мовця співвіднесені такі просторові й часові параметри, як зараз (в момент розгортання висловлення) та тут (поруч із мовцем) [27; 17; 49]. Комуніканти, які взаємодіють один з одним у комунікативно-прагматичному просторі, мають різні соціальні статуси та відіграють різні соціальні ролі. Мовець може в своєму висловленні сам характеризувати той тип соціальних відношень, що поєднує його з адресатом. Він може говорити з ним як рівний з рівним (тобто має місце симетричне відношення), або як нерівний, вказуючи на своє більш високе чи низьке місце в соціальній ієрархії. Для акта висловлювання є важливим той стиль спілкування, той комунікативний регістр, який обирає мовець.

Важливим компонентом комунікативного простору є предмет мовлення, та зовнішня по відношенню до акту повідомлення ситуація, той стан речей, що спонукає розмовника до висловлення. Мовець може намагатися змінити, або, навпаки, зберегти існуючий стан речей, з чого і складається його практична мета. Названа мета мовця складає основу його комунікативної інтенції / іллокуції [209].

Висловлення, що передається від мовця до слухача, стає текстом, коли воно фіксується на письмі або за допомогою звукозаписуючого апарату. Текст, у свою чергу, виступає у вигляді “інформаційного сліду” дискурсу [51].

З прагматичного погляду важливою для нашого дослідження є, зокрема типологія граматичного суб’єкта висловлювання А.П.Хавхун [223, с. 43-51], в якій вирізняються певні типи змістової структури категорії суб’єкта, виходячи з асиметрії її граматичних, семантичних і комунікативних параметрів. Граматичний суб’єкт класифікується в межах дискретного поетичного висловлення із виділенням двох груп: суб’єктів, які ідентифікують комуніканта; суб’єктів, що ідентифікують некомуніканта.

До першої групи належать:

    1. Суб’єкт зі значенням “Адресант”, (а саме – “Я” – суб’єкт, що ідентифікує самого мовця і “він” – суб’єкт, що ідентифікує іншого мовця);

    2. Суб’єкт зі значенням “Адресат” (тобто “ти” – суб’єкт).

До другої групи відносяться, відповідно, ті суб’єкти, які ідентифікують некомуніканта (будь-який предмет, об’єкт або поняття, які є предметом повідомлення). Категорія суб’єкта, представлена егоцентричними словами “Я” і “Ти”, має узуально закріплене семантичне наповнення “комунікант”, або, за когнітивною термінологією, висхідний концепт “людина”.

Таким чином, “Я” завжди використовується в іманентному значенні “людина – адресант”, а “Ти” – в значенні “людина – адресат”. “Він” – суб’єкт набуває комунікативного значення лише в контексті, ”як результат сполучення суб’єкта з предикатом – дієсловом говоріння” [223, с. 37, 43].

Подібне тлумачення категорії суб’єкта отримує свою подальшу маніфестацію в межах лінгвістичної прагматики, предметом якої на сучасному етапі розвитку є когерентний, динамічно розгорнутий текст / дискурс, що співвідноситься з головним суб’єктом, “з Ego всього тексту, з Людиною, яка його створює” [197, с. 332]. Стрімкий розвиток теорії й практики дискурсивного аналізу сприяв тому, що проблема категорії суб’єкта стала розглядатися в іншому масштабі, поруч з такими поняттями, як “фокус зв’язного тексту”, “семантичний фокус”, “прагматичний фокус” – тобто вектор дослідження перемістився з окремого речення / висловлення на текст [197, с. 330]. На підставі аналізу семантики мовних одиниць в дискурсивному контексті були виявлені, зокрема факти асиметрії форми і функцій таких одиниць у порівнянні з ізольованим реченням.

Центральною категорією прагматичного фокусу тексту Ю.С.Степанов вважає суб’єкт, який піддається розшаруванню в межах семантико-прагматичного представлення висловлення [142, с. 29].

За класифікацією В.З.Дем’янкова [197, с. 327], в структурі суб’єкта виділяються: “Я”- підмет речення; “Я” – суб’єкт мовлення; “Я”- внутрішнє “Его”, що контролює самого суб’єкта. Відповідно даній схемі піддається розшаруванню і прагматика: по-перше, локація “Я” в просторі і часі; по-друге, “Я” – у відношенні до акту мовлення; по-третє, кореляція “Я”-мовця зі своїм внутрішнім “Его”. Тобто засоби для успішної реалізації певного прагматичного завдання знаходяться за межами прагматики – в синтактиці й семантиці мови, в її “суб’єктивності” [17, с. 296].

На відміну від численних синтаксичних, семантичних, логічних та комунікативних визначень категорії суб’єкта недостатньо дослідженою залишається її реалізація в прагматичному вимірі системи мовлення. Поняття прагматичного суб’єкта, тобто того, хто виносить логічне судження про предмет мовлення, не має відповідного онтологічного статусу. Питання про адекватне визначення того, чиї “сліди суб’єктивності” [209] об’єктивно фіксуються в тексті, остаточно не з’ясоване лінгвістами. Названий суб’єкт “за кадром” асоціюється з поняттями мовця, автора, комуніканта, суб’єкта або продуцента готового висловлення.

На нашу думку, мовець має повне право претендувати на термінологічне визначення прагматичного суб’єкта. Поняття прагматичного суб’єкта в лінгвістиці можна визначити як самопрезентацію індивіда в ситуації мовлення по відношенню до ситуації дійсності, структура якої експліцитно або імпліцитно кодується формальними засобами семантичного, синтаксичного й текстового рівнів мовної системи.

Зазначені тези підтверджуються концепцією перформативного аналізу Д.Росса [197, с. 331], згідно з якою кожне речення дискурсу містить у собі імпліцитний “Я” - суб’єкт, поєднаний з предикатом – дієсловом говоріння. Порівняємо такі приклади, добрані з урочистого новорічного звернення федерального канцлера ФРН Гeрхарда Шрьодера до своїх громадян:

(28) Das wirtschaftliche Wachstum ist robust und steht auf soliden Fundamenten. Der begonnene Aufschwung setzt sich fort. Die Preise bleiben stabil (Schröder, 31.12.00).

(28.1) Ich erkläre, daß… das wirtschaftliche Wachstum robust [ ist ] und auf soliden Fundamenten [ steht ].

(28.2) Ich bekunde, daß… der begonnene Aufschwung sich fort [ setzt].

(28.3) Ich konstatiere, daß… die Preise bleiben stabil [bleiben].

(29) Die Zusammenarbeit zwischen Bund und Ländern hat sich in mehr als 50 Jahren im Prinzip bewährt (там само, див. вище)

(29.1) Ich teile mit, daß… die Zusammenarbeit zwischen Bund und Ländern sich in mehr als 50 Jahren im Prinzip bewährt [hat].

Базуючись на прикладах, робимо висновок: будь-яке висловлення публічного дискурсу, в даному разі політичного виступу жанру “урочисте звернення”, яке не містить у собі експліцитні засоби самопрезентації мовця, фактично ініціює мовлення від першої особи, тобто припускає приєднання до пропозиційного змісту такої комбінації:

“Я”-суб’єкт + предикат – “дієслово говоріння”.

Речення з суб’єктом “Я”, за словами Ю.С.Степанова, є основним експліцитним або імпліцитним фокусом дискурсу та суттєво відрізняються від речень з суб’єктом “не-Я”. Дана розбіжність виявляється в тому, що, по-перше, “Я”- суб’єкти не встановлюють референцію до навколишньої реальності – вони є “водночас і предметом зовнішнього світу, і суб’єктом понятійної сфери” [197, с. 331]. По-друге, Ego мовця не належить до області змісту його висловлювань, а лише “задає межі світу як центр одиничної перспективи світосприйняття”, що спричинює певні семантичні, логічні і граматичні обмеження в подібних реченнях [121, с. 68]. По-третє, “Я”-суб’єкти не потребують “пресупозиції існування”, тобто екзистенція мовця підтверджується самим фактом його мовлення [197, с. 331].

На підставі вищевикладених особливостей ми стверджувати, що саме речення з “Я”-суб’єктом є тим самим когнітивним мостом, який долає “нездоланну прірву між феноменологією та семіологією” [178, с. 392], тобто з’єднує поняття суб’єкта позамовної реальності та його синтаксичне вираження в системі мови. Перформативні й прагматичні особливості речень з “Я”-суб’єктом фактично є доказом ізоморфності філософського поняття “суб’єкт” і його логіко-граматичної маніфестації у мові. Таким чином, семантико-синтаксична структура речень з “Я”- суб’єктом становить прототипове кодування мовця, який визначає себе в комунікативному акті або тексті. На думку Ю.С.Степанова, пресупозиція екзистенції мовця в реченнях з “Я”-суб’єктом знаменує собою початок нової парадигми, головним принципом якої, на відміну від декартівського cogito стає loquor – “я розмовляю, тому я існую” [197, с. 332]. З нашого погляду, вищезгадана парадигма отримує сьогодні своє логічне продовження, яке влучно виражається латинським терміном ego dico – “я розмовляю в дискурсі – ось краще підтвердження мого існування”.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   24

Схожі:

Міністерство освіти І науки україни одеський національний університет...
України, доцент, завідуючий кафедрою міжнародного права Одеської національної юридичної академії

Н. О. Чермалих Київський національний лінгвістичний університет «що я залишу в спадок ?»
Рец на: Рьокан. Вибрані поезії / Переклад Івана Бондаренка. – К., 2008. – 264 с

Сv пастернак-Таранушенко Олена Дмитрівна
Київський національний лінгвістичний університет, факультет германської філології, спеціальність – мова І література (німецька),...

“проблеми планування в ринкових умовах ”
Національний Таврійський університет ім. Вернадського, Одеський державний економічний університет, Одеський національний політехнічний...

М. О. Сушко Київський національний лінгвістичний університет
Специфіка в’єтнамських складів у звуковому відношенні характеризується в першу чергу тим, що кожному складу властивий певний рух...

Я. А. Крошка Київський національний лінгвістичний університет
Кнр, усвідомлюючи, що вже в середині XXI ст. Китай може посісти провідні позиції серед світових лідерів. Цей процес зумовлений не...

О. А. Щуровська Київський національний лінгвістичний
Явище регіональної диференціації та проблема уніфікації арабської військової термінології

Двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Малихін О. В
Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці (далі ду «нндіпбоп»)

І. В. Срібняк Київський національний лінгвістичний
Нині володіння інформацією значною мірою уможливлює спілкування людей та забезпечує отримання ними певної суми практичних та теоретичних...

Програма конференції
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», м. Київ



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка