Пошук по сайту


Розділ І. Початковий період державної діяльності Мідхат-паші. Генерал-губернатор Дунайського вілайету

Розділ І. Початковий період державної діяльності Мідхат-паші. Генерал-губернатор Дунайського вілайету

Сторінка1/3
  1   2   3


“Мідхат-паша:
суспільно-політичні погляди та діяльність”


ЗМІСТ


Вступ 3

Розділ І. Початковий період
державної діяльності Мідхат-паші.
Генерал-губернатор Дунайського вілайету 4

Розділ ІІ. Державна діяльність Мідхат-паші наприкінці 60-х на початку 70-х років XIX ст. 13

Розділ ІІІ.
Суспільно-політичні погляди Мідхат-паші 19

Вступ

Розділ І. Початковий період
державної діяльності Мідхат-паші.
Генерал-губернатор Дунайського вілайету


Життєвий шлях Ахмеда Мідхат-паші прийшовся на дуже важливий по значимості період історії Туреччини. Він характеризується двома найважливішими тенденціями у внутрішньому розвитку країни. З одного боку, це подальший соціально-економічний і політичний спад Османської імперії, що супроводжувався боротьбою нетурецьких народів проти турецького ярма, і усе більш суттєва, що росте залежність держави від політики європейських держав, з іншого боку, це прогресивні в розвитку країни тенденції, що намітилися в 40-і роки XIX в., у які почалася діяльність Мідхат-паші. Вони висловилися в проведенні ряду реформ, спрямованих на зміцнення внутрішнього і зовнішнього становища країни. Водночас ці реформи ставили своєю ціллю за допомогою зміцнення державно-адміністративної системи зберегти панування турок над скореними ними народами.

У 40-50 ті роки XIX в. необхідність проведення реформ зізнавалася в Туреччині лише одиничними представниками правлячого класу. І в числі їх у першу чергу варто назвати ім’я Мустафю Решид-паші. Його реформи в області адміністративного устрою, судової системи, просвітництва відрізнялися поверховістю і половинчастістю і мало торкалися соціально-економічні основи османського товариства й інтереси панівного класу Османської імперії. Попри все те не можна не визнати, що самі по собі ці реформи свідчили про існування в надрах османського товариства сил, спроможних зробити відому протидію згубним процесам, що руйнували османська держава зсередини і ззовні. Реформи об’єктивно сприяли буржуазним процесам у житті Османської імперії. Вони зробили, нехай у дуже незначному ступені, вплив на хід соціально-економічного і політичного розвитку Туреччини середини другої половини XIX ст.

Державна діяльність Мідхат-паші розпочалася як уже говорилося, у 40-х роках XIX ст., коли султанський уряд тільки початок звертати увагу на підготування державних службовців, «а їхній знання і навички. У великому ступені це було пов’язано з видаленням з урядового апарата греків-фанаріотів, унаслідок чого суттєвої стала необхідність в утвореному турецькому чиновництві, одним із найвидатніших представників якого призначено було стати Ахмеду Мідхат-паші.

Мідхат-паша народився в 1822 р. у Стамбулі в сім’ї кадія, що постійно переїжджали з міста в місто, і одержав традиційне Утворення. У 1838 р. він надійшов у школу цивільних чиновників - перший навчальний заклад такого роду в Османській імперії. Програма школи передбачала ряд предметів, які вивчалися не в медресе: французька мова, арифметику, геометрію, географію: Проте, оскільки програма ця залишилася на папері. Мідхат покинув навчальний заклад, що мало що могло додати до його знань.

Декілька років Мідхат проробив у скромній посаді писаря в канцелярії першого секретаря великого візира, потім був посланий у провінцію і працював у Сирії, Конье, Кастамону. Поїздки в Сирії й Анатолієві дали йому реальне уявлення про життя в країні, про положення в її системі керування.

Повернувшись у Стамбул і оселившись тут уже зі своєю сім’єю, Ахмед Мідхат став працювати в протокольному відділі Вищої юридичної ради, що займались підготуванням законопроектів і, деякими іншими питаннями юридичного характеру. Участь у засіданнях ради дозволило Мідхату познайомитися з найвизначнішими турецькими сановниками, що звернули увагу на спроможну молодого людину. Дуже незабаром йому доручили провести розслідування двох справ, пов’язаних із правом митних зборів у Сирії і діями Кибрисли Мехмед-паші, командуючого розквартированим там корпусом регулярної армії. У короткий час Мідхат виконав покладену на нього місію, проявивши рідкісну для турецького чиновника того часу сумлінність і чесність.

Дії Мідхата одержали високу оцінку Порти, тому що йому вдалося повернути скарбниці велику суму, привласнену відкупниками в Дамаску й Алеппо. І коли в 1852 р. великий візир Мустафь Реишд-паша став головою Вищої юридичної ради, він доручив Мідхату протоколювання найбільше важливих засідань і початків робити йому свою підтримку.

У 1855 р. великий візир Кибрисли Мехмед-паша доручив Мідхату «навести порядок» у Болгарії, охопленої повстанським прямуванням, що посилилося в зв’язку з Кримською війною. Остання обставина робила місію Мідхата особливо важкої. Болгарський народ відчував особливий підйом, покладаючи на Росію свою надію на звільнення від турецького ярма.

За шість місяців Мідхат об’їздив майже всю Болгарію. У його розпорядженні знаходилися турецькі солдати. За допомогою жорстоких репресій і в змові з чорбаджіями, що зостались вірними турецькому уряду, йому вдалося придушити антитурецькі виступи. Багато болгар були страчені без суду і слідства. Деякі були відправлені в Стамбул і там стали перед турецьким судом.

Мідхат виступив у Болгарії в ролі затятого захисника турецьких інтересів. Він не зупинявся ні перед якими репресіями, щоб зберегти Османської імперії цю її провінцію. Водночас характерно визнання їм і деякими іншими представниками правлячої турецької верхівки необхідності шукати нових шляхів для боротьби з національно-визвольним прямуванням, що ширилося. Одним із таких нових засобів повинні були стати провінційні ради при губернаторах.

У Стамбулі Мідхат уявив Порті звіт про свою поїздку в Болгарію. Відповідно до цього звіту Чорбаджії - заможний прошарок болгарського товариства. У її входили впливові особи болгарських общин, що звичайно були посередниками між місцевим болгарським населенням і турецькою владою.

Порта видала інструкцію, відповідно до якої в кожному румелийському ейалеті повинний був призначатися рейс (губернатор) і при ньому дорадча рада. Випуск названої інструкції показує, що видане раніше аналогічна постанова турецького уряду не було проведено в життя. Нова спроба реорганізації системи керування провінціями мала своєю ціллю більш гнучке і розумне керування; передбачалося, зокрема, залучити до нього окремих представників місцевого населення.

Поїздка Мідхата в Болгарію у великому ступені сприяла просуванню його але службовому східцю. Проте стараннями Кибрисли Мехмед-паші, що мав підстави не любити Мідхата, проти останнього була збуджена судова справа. Мідхата обвинуватили в тому, що він займався відкупом збору податків у столиці. У своїх спогадах Мідхат говорить, що дійсно займався відкупом, але до того моменту, поки уряд не заборонив займатися їм турецьким чиновникам. Мідхат визнає, що відкуп приносив йому великі прибутки, і саме це, за його словами, викликало заздрість Мехмед-паші. Суд, організований великим візиром, не зміг довести винності Мідхата.

Описаний епізод цікавий тим, що дає зведення про формування в Османській імперії прошарки людей, що багатіли на відкупі. До них, як ми бачимо, належав і Мідхат. У умовах спаду феодального засобу виробництва в країні йшов процес зосередження в руках деяких осіб великих грошових багатств - одна з необхідних сторін процесу первісного нагромадження капіталу. Епізод цей показує також, що, незважаючи на офіційну обіцянку скасувати відкупну систему податків, вона зберігалася не тільки в провінції. але й у столиці. На очах в уряду відкупом займалися. але словам Мідхата, міністри і значні сановники.

Після проголошення в 1856 т. нового султанського рескрипту (хатт-і хумаюна), що декларував ряд реформ в Османській імперії, у тому числі в адміністративній області, у деякі провінції країни були послані урядові чиновники для упорядкування звітів про діяльність місцевої влади. У Відин і Сілістрію був посланий Ахмед Мідхат. Крім основного доручення йому було дане завдання розслідувати причини хвилювань болгар у районі Тирново й оголосити болгарському населенню про реформи, декларованих хатт-і хумаюном.

Тирновські події були пов’язані з боротьбою болгарського народу проти грецьких церковників, за створення автокефальної церкви в інтересах зберігання національної мови і національної системи просвітництва. У Тирновському окрузі ця боротьба проявилася в тому, що болгари відмовлялися сплачувати податки на користь місцевого владики. Вчителя шкіл виражали свій протест проти дій митрополита, що мішали прогресу болгарського народного просвітництва.

На противагу урядовим чиновникам, що побували в Тирново до Мідхата і тим, хто підтримав митрополита митрополита, Мідхат у своєму звіті уряду призвів дані, що доказували неблаговидність ряду дій тирновського православного владики. Цей факт свідчить про об’єктивність і незалежність суджень Мідхата, котрого важко запідозрити в симпатіях до болгарського національно-визвольного прямування, у тісному зв’язку з який у той період йшла, як правило, і боротьба за створення автономної болгарської церкви.

Приведений епізод наочно показує, що однієї з цілей проголошення хатт-і хумаюна 1856 р. було придушення національно-визвольного прямування нетурецьких народів за допомогою нових, ненасильницьких засобів. Проголосивши рівність прав мусульман і немусульман, турецький уряд намагався примирити з турецьким режимом тих його підданих, що відчували найтяжкий національний утиск. Що ж стосується створення автономної болгарської церкви, то в цей час турецький уряд заперечував проти цього з остраху послабити центральну владу в Болгарії і підсилити прагнення болгар до політичного звільнення.

Інспекційна поїздка, що виявила ряд зловживань місцевої турецької влади стосовно болгарського населення, дала Мідхату багатий матеріал для міркувань про методи керування провінціями.

У 1858 р. Мідхат, залишивши службу, відправлявся в подорож по Європі. Він відвідав Париж, Лондон, Брюссель і Відень, щоб, за його словами, вивчити основи життя європейських країн і причини їхній процвітання. Подорож не могла не зробити враження на Мідхата, усього за рік до того що відвідали Болгарію. У його пам’яті ще були свіжі анатолійські і сірійські враження. Контраст був занадто разючий. Подорож по Європі, безсумнівно, зміцнило переконання Мідхата, що Османської імперії необхідні діючі реформи, і не на папері, а на ділі.

У Європі Ахмед Мідхат пробув півроку. Після повернення в Стамбул він обійняв посаду головного секретаря Вищої юридичної ради, а в 1861 р. був призначений губернатором Нишського ейалета й одержав титул ори. Мідхату представилася, нарешті, можливість здійснити багато чого з того, у чому він бачив нагальну потребу.

Одним із перших заходів Мідхат-паші в Ніші явилося скликання найбільше впливових представників мусульманського і християнського населення краю для обговорення питання про положення в ейалеті. Учасники ради висловили невдоволення відсутністю доріг, що робило надзвичайно скрутну доставку на ринок продуктів сільськогосподарського виробництва, а також надзвичайно великими податками і важкою повинністю по утриманню турецьких військ, розквартированих у краї. Це були претензії в основному заможне частині жителів ейалета, але частково і всієї маси підвладного туркам населення.

Не припиняючи збройного придушення антитурецьких виступів, тобто діючи давно випробуваними засобами з метою зберігання турецького панування в цьому районі імперії, Мідхат-паша одночасно почав ряд мір, що виділили його з числа турецьких адміністраторів, що відрізнялися крайньою пасивністю і байдужістю до потреб розвитку краю. Так, було почате будівництво доріг, що сприяло деякому пожвавленню торгівлі в ейалеті. Мідхат обіцяв населенню простити податкові недоїмки за два роки і навіть декілька зменшив деякі податки. У невеличкому містечку Шаркей у листопаді 1863 р. він заснував першу в Османській імперії селянську позичкову касу. Для частин військ, що знаходилися в нальоті, він настроїв казарми, що помітно поліпшило положення місцевого населення. У Ніші Мідхат-паша створив перше в Туреччині добродійний заклад, що одержав широку популярність за назвою «ислаххані». Тут діти-сироти могли одержати утворення і навчитися ремеслу.

У Нишському ейалеті намітилися основні риси властивого Мідхату стилю керування, що декілька відрізнявся від традиційного стилю турецької влади. Мідхат-паша зробив першу спробу створити більш сприятливі умови для економічного розвитку османської провінції з метою зміцнення тут турецького панування. На його думку, не насильницькі засоби в першу чергу, а реформи найбільше повно відповідали задачі придушення національно-визвольного прямування в імперії.

Досвід діяльності Мідхат-пашів Нишському ейалеті зіграв чималу роль у справі підготування закону про новий адміністративний розподіл Османської імперії. Першим кроком у цьому напрямку було створення Дунайського вилайета, що включило у свій склад велику частину теперішньої Болгарії. Закон розроблявся при особистій участі Мідхат-паші був виданий у 1864 р. Новий адміністративний устрій, що передбачав цей закон, ставило своєю ціллю укрупнення адміністративних одиниць, посилення централізації держави. На чолі Дунайського вілайета турецький уряд мав намір поставити правителя із широким навкруги повноважень. Їм був призначений Мідхат-паша.

Новий вілайет займав площу 91 624 кв. км, і в ньому мешкало біля двох млн. чоловік, у більшості немусульмани, представники самих різних національностей: болгари, албанці, греки, євреї й ін.

У законі 1864 р. були докладно викладені принципи 20 адміністративного устрою Дунайського вілайета. Він був розділений на санджаки на чолі з мутесаррифами, каза - на чолі з каймакамами, і карийе - на чолі зі старостами. Вілайет очолював генерал-губернатор, наділений як військової, так і цивільною владою.

При губернаторі, мутесаррифах, каймакамах і в карі створювалися, відповідно до закону 1864 р., куди поряд із чиновниками, призначуваними урядом, припускалися представники місцевого населення, останніх вибирало місцеве населення в рівній кількості від мусульман і немусульман. У адміністративну раду при губернаторі обиралося усього чотири члени: два мусульмани і два немусульманина. Така ж система була передбачена і для інших адміністративних рад. У функції рад входило обговорення питань, пов’язаних із керуванням відповідних адміністративних одиниць, їхнім благоустроєм, розвитком сільського господарства. Але вони не мали права втручатися в роботу судових органів.

Поряд з описаними адміністративними радами створювалася загальна рада вілайета, у який повинні були ввійти по чотирьох виборних представника від кажного санджака (два мусульмани і два немусульманина). Ця рада, що збиралася один разом у рік, мав право обговорювати питання, пов’язані з будівництвом, утриманням і охороною шляхів повідомлення вілайета, суспільних будинків, із розвитком сільського господарства і торгівлі, обкладенням податками. Кожному члену загальної ради вілайета ставилося в обов’язок повідомляти про потреби району, від якого вони були обрані. Свої рішення по тим або іншим питанням рада міг подавати через губернатора турецькому уряду.

По думці Мідхат-паші рівне представництво в радах мусульман і немусульман повинно було покласти кінець самоправності місцевої влади. Проте вже сама система виборів у ради несла в собі подібна самоправність. Положення про вибори передбачало обрання населенням вибірників, обмежене майновим, утворювальним і віковим цензом. Вибірники ж голосували за список осіб, поданий виконавчою владою. При цьому вибірники обирали більше число депутатів, чим це було необхідно, щоб турецькі влади могли вибрати з них тих, кого вважали найбільш для себе підхожими. Цікавий опис подібної системи виборів у ради дав російський консул Відині М. Банков у своїх повідомленнях за 1865 р. «...Каймакам Сабри-паша запросила до себе протоієрея Іоанн і просив його скласти йому список кандидата з міських болгар, більш багатих, що уміють вільно писати і читати на рідній мові. При цьому каймака зауважив протоієрею, щоб він не записав у число кандидатів болгар, подібних характером вигнаному звідси.

Природно, що при такій системі виборів членам. адміністративних рад від болгарського населення частіше усього ставали, у силу майнового цензу, що був достатньо високий, представники значної чорбаджійської буржуазії, чиї інтереси і повинні були захищати ради. Самий каймакам Сабри-паша був змушений визнати, що члени рад із числа болгар цілком не спроможні виражати інтереси місцевого населення. Крім того, вибори який повинні були проводитися щороку, у дійсності в більшості місць відбулися лише якось, при створенні нової адміністративної системи. Так, у Видині вибори в місцеву адміністративну раду не проводилися протягом трьох років, але після виборів склад ради не змінився, тому що особи, обрані в нього, цілком улаштовували місцеві турецькі влади.

  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

План Розділ І. Створення закордонних дочірніх фірм І офшорні зони...
Розділ ІІ. Перелік та аналіз декількох найбільш інвестиційно привабливих офшорних зон

Дніпропетровський обласний інститут п іслядипломної педагогічної...
Розділ І аналіз результатів діяльності методичного кабінету за 2013-2014 н р та завдання на 2014-2015 н р

Дніпропетровський обласний інститут п іслядипломної педагогічної...
Розділ І аналіз результатів діяльності методичного кабінету за 2013-2014 н р та завдання на 2014-2015 н р

Пояснювальна записка Тематичний план початковий рівень і-й рік навчання
Програма побудована на предметно практичній діяльності, яка для дітей 5-8 років є необхідною ланкою цілісного процесу комунікативного,...

Розділ охорона праці
Роботи проходять в літній період, згідно птб-88 п. 18. 5 під сонячним промінням необхідно працювати з покритою головою. В найбільш...

Розділ психологічні фактори трудової діяльності 77

Вступ
Розділ стабільність основна умова ефективної діяльності комерційних банків

Вступ
Розділ накази – основна форма документування розпорядчої діяльності на підприємствах 9

Розділ I
До­ку­мен­ти (до­по­ві­д­ні за­пи­с­ки, звіти, ві­до­мо­с­ті, до­від­ки) про організацію на­у­ко­во-інфор­мацій­ної діяльності

План Вступ. Економічна сутність фінансової стратегії діяльності підприємства....
Види діяльності підприємства ( на прикладі фінансового управління Дубенської районної державної адміністрації )



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка