Пошук по сайту


Методична розробка на тему: «Життя І творчість Григорія Косинки»

Методична розробка на тему: «Життя І творчість Григорія Косинки»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Департамент науки і освіти Харківської облдержадміністрації

Петрівський професійний аграрний ліцей

Методична розробка на тему:
« Життя і творчість Григорія Косинки»

Виконала: викладач

Української мови та літератури

Тарасова Ольга Сергіївна

С. Петрівське
Зміст



  1. Життя і творчість Григорія Косинки.

2. Г.Косинка. Трагічна доля митця. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага імпресіонізму в стильовій палітрі.

3. Г.Косинка. Новела «В житах» - зупинена мить, пошуки порушеної гармонії. Вітаїстичний пафос, імпресіоністична настроєність.





Григорiй Михайлович Косинка (справжнє прiзвище — Стрiлець) народився 29 (17) листопада 1899 року в селi Щербанiвка Обухiвського району Київської областi. Батьки — малоземельнi селяни — пробували одного разу полiпшити своє злиденне життя в далекосхiдних краях, але швидко повернулися назад до села i перебивались батькiвським пiдробiтком на цукровому заводi в сусiдньому селi Григорiвцi. Майбутнiй письменник змалку теж пiдробляв для сiм'ї, працюючи на панських економiях. Двокласну школу закiнчив у селi Красному Обухiвського району, де жив його дiд по матерi. Заохочував малого Григорiя до навчання особливо материн брат, у майбутньому — вiдомий прозаїк Калiстрат Анищенко.

Коли Григорiєвi минуло 14 рокiв, вирушив вiн до Києва на заробiтки. Працював чистильником чобiт, канцеляристом i закiнчив вечiрнi гiмназiальнi курси. Брав участь у громадянськiй вiйнi, сидiв три мiсяцi в тюрмi (можливо, це була муравйовська тюрма, зображена пiзнiше письменником у новелi "Фавст"), а протягом 1919-1922 рокiв учився (закiнчив три курси) в Київському iнститутi народної освiти. Першi зарисовки i статтi опублiкував 1919 року в газетi "Боротьба"; тут же вмiщена була i перша новела письменника "На буряки". 1920 року входив до творчої групи "Гроно", яка видала альманах пiд такою ж назвою, опублiкувавши в ньому три етюди Г.Косинки — "Пiд брамою собору", "Мент", "За земельку". Протягом 1924-1926 рокiв був членом лiтературного угруповання "Ланка", яке в 1926 роцi перейменувалось на "Марс" (Майстерню революцiйного слова). Пiсля лiквiдацiї лiтературних органiзацiй у 1932 роцi був позагруповим. Арештований 5 листопада 1934 року, розстрiляний пiсля вироку вiйськової колегiї Найвищого суду Союзу РСР в м. Києвi вiд 13-15 грудня цього ж року.

Тематично творчiсть Косинки тiсно пов'язана з проблемами дореволюцiйного села. Iдейно-стильове спрямування її розвивалось у дусi традицiй модерної української новели рубежа XIX-XX столiть, найяскравiшим представником якої був Василь Стефаник. З ним Григорiй Косинка пiдтримував творче листування, одержуючи вiд нього вiдгуки про свою новелiстику i по-батькiвськи щирi творчi поради. В. Стефаник називав Косинку "своїм сином з Дiвич-гори" (назва гори над Днiпром поблизу Києва).

Уже перша збiрка новел письменника "На золотих богiв" (1922) засвiдчила, що вiн не збирався бути речником якоїсь однiєї полiтичної тенденцiї. Як художник "вiд бога", вiн виступає водночас i "за всiх", i "проти всiх"; йому болять i рани бiдностi найбiльш окраденого селянина ("На буряки"), i месницькi дiї заблуканого "бандита-дезертира", та кров переконаного партiйця ("Десять", "Темна нiч"), i дрiмуча безпросвiтнiсть декласованих спекулянтiв та "вiчних" мiщан ("Мiсячний смiх", "Троєкутний бiй"). Власний стиль i "своя" стилiстика сформувались у Косинки дуже швидко. Вiддавши (на початку творчостi) данину iмпресiонiстичним, символiстським i романтичним барвам, вiн уже в другiй новелi "В житах" (1926) поставав перед читачем як прихильник реалiстичного письма стефаникiвського типу, в якому поєднались найрiзноманiтнiшi форми художнього мислення. Найпослiдовнiшим (як художник-мислитель) Косинка виявлявся в утвердженнi думки, що революцiйнi перевороти та доба пiсля них — це велика драма народу. Цю драму по-своєму вiдчули i створенi письменником характери вдiв-матерiв ("На золотих богiв", "За ворiтьми", "Мати", "Змовини", "Гармонiя"), поглиблювали її "лицарi темної ночi", що опинилися в хащах отаманщини ("Темна нiч", "Десять", "Пострiл", "В житах", "Зустрiч", "Фавст"), не знаходили виходу з неї i сiльськi багатiї "з колишнiх", i теперiшнi агiтатори за бiльшовицьку iдею ("Товариш Гавриш", "Полiтика", "Десять", "Гармонiя"). Своєрiдний синтез художнiх роздумiв письменника про революцiйну драму народу постав у новелах "Гармонiя" i "Фавст", що своїм обсягом нагадують коротку повiсть. Тут ця проблема осмислена як свiтове шукання iстини буття, котра внаслiдок революцiйних перетворень не наблизилась до людства, а ще далi вiд нього вiдiйшла.

Об'єктивнiсть художнього письма i гострота вiдтворюваних ним конфлiктiв викликали здивування в середовищi критикiв, а найбiльш вульгаризаторськi з них звинувачували письменника в поетизацiї ворожих новiй дiйсностi сил, в апологетизацiї куркульства, бандитизму i т. iн. В.Коряк писав, що з новел Косинки не ясно, з ким вiн i проти кого; Я.Савченку здавалось, що з усiх сучасних письменникiв Косинка "найкривавiший"; О.Слiсаренко нiби мiж iншим закинув, що авторовi "Полiтики" все одно, хто кого б'є, а С.Щупак i О.Полторацький квалiфiкували Г.Косинку як куркульського агента в радянськiй лiтературi. Натомiсть високу оцiнку творам письменника давали М.Iрчан, М.Рильський, С.Єфремов та iн. М.Рильський наголошував, що новели Косинки, з часом у певну гармонiю злившись, дадуть епопею революцiї, а С. Єфремов писав, що Косинку цiкавить не просто перебiг революцiйних подiй, а буття народу.

Ця риса творчостi письменника добре виявлена вже в однiй iз його раннiх новел "На золотих богiв". У нiй розкрито драму народу, який змушений боронити свою волю пiд злиденними стрiхами i на злиденних осьмушках та обнiжках i разом з ними горiти потiм у вогнi бiлогвардiйських карателiв i завойовникiв. Стиль художнього мислення в новелi — типово романтичний. "Романтичнi образи людей i подiй, — пише В.Фащенко, — виникають тут у стислих фрагментах, що квапливо змiнюють один одного, але ця швидкоплиннiсть не затемнює сутi речей та авторської концепцiї" ("Iз студiй про новелу". — К., 1971. С. 108). Полягає вона в героїзацiї селянської боротьби проти пiвнiчних завойовникiв ("За погорiлi нашi хати, за кров братiв i волю нашу — вперед!..") i в показi незмiрностi того горя, яке несли українському селу розбої бiлогвардiйських банд ("...одступило вiйсько золотих богiв, i на мiсцi гарячих боїв селянської волi лишилась чорна руїна, полита сльозами, як дощем...").

З оповiданням "Фавст" — ще бiльш драматична iсторiя: не маючи надiї на його опублiкування, письменник навiть не завершив його, i воно тривалий час залишалося в рукописi. Першу публiкацiю його здiйснив журнал "Український засiв", що протягом кiлькох мiсяцiв у 1942-1943 роках виходив в окупованому нiмцями Харковi. Як потрапив рукопис "Фавста" до видавцiв "Українського засiву", сказати важко, оскiльки пiсля арешту письменника 1934 року його майно конфiскувалось. Подiбна загадкова доля спiткала, до речi, i ще деякi рукописи Г. Косинки. Частина їх уже "об'явилась", а на слiд такої новели, як "Перевесла", натрапити поки що не вдалося. За спогадами сучасникiв, автор передав її одному з перiодичних видань республiки за якийсь час до арешту i страти.

Опублiкований текст "Фавста" в названому журналi не можна вважати (з точки зору текстологiї) останньою волею автора, але те, що вiн належить саме Г.Косинцi, я не сумнiваюсь. Працюючи над лiтературним портретом письменника (написаний у 1973 роцi, а виданий у "Радянському письменнику" 1989-го), я переконався, що вiн належить до тих художникiв, якi пiзнаються (вiдчуваються) з кiлькох писаних ними фраз. А в цьому випадку маємо не кiлька фраз, а цiлий твiр, хоч i не закiнчений. Припускаю, що видавцi "Українського засiву" могли внести в новелу якiсь словеснi доповнення чи виправлення, але дух твору залишився незмiнним: вiн суто Косинчин i за життєвим матерiалом, i за характером художнього осмислення його.

У закiнченому виглядi "Фавст" мiг би бути чи не найглибшим твором самого письменника i всiєї української новелiстики 20-х рокiв. Мотив громадянської вiйни, до якого тут звернувся Г. Косинка, пiднесений ним до рiвня свiтової, сказати б, теми. Вiн має принципове значення для розумiння i драм революцiйної дiйсностi, i iсторико-психологiчних особливостей українського народу загалом, який на складних шляхах революцiї шукав життєвої iстини з такою ж болючою одержимiстю, як i легендарний Фауст iз трагедiї Й.В. Гете на рубежi середньовiчної та нової iсторiї Європи. Європейський Фауст, як вiдомо, не знайшов тiєї iстини, але залишив людям спрагу шукань i незнищенну вiру в величезнi духовнi можливостi людства. Таким же, хоч i на специфiчно локальному, суто українському теренi, постає в новелi Г.Косинки i "Фавст з Подiлля" — Прокiп Конюшина, шукання iстини якого закiнчилось божевiллям i смертю в муравйовсько-бiльшовицьких застiнках.

Муравйовщина — одна з найчорнiших сторiнок в iсторiї громадянської вiйни на Українi. Україножерськi програми її, що здiйснювались пiд прапором радянської влади, обiйшлися українському народовi дуже дорого. Та й не тiльки українському. Г.Косинка показує в "Фавстi", що муравйовцi горнули попереду себе представникiв будь-якої нацiї i нове життя уявляли собi не iнакше, як режим карцерного типу. Тому в зображеному письменником карцерi "успiшно" конають разом з українцями також росiяни, поляки, євреї, хтось iз мусульман та iншi народи. Центральною постаттю серед них вивищується Прокiп Конюшина, якого росiянин Клєнцов за характерну сивину саме й назвав Фаустом, але це iм'я героя Й.В. Гете, як я вже говорив, спорiднюється з Конюшиною не лише зовнiшньо: в муравйовськi застiнки посаджено не лише сучаснiсть, а й iсторiю, не одну якусь особу, а цiлий народ.

Друга проблема новели "Фавст" — фiлософiя буття українського народу i його вiчний "гордiїв вузол". Суть того "вузла" концентровано виражає рядок iз згаданого в новелi вiрша:

"Слiпе село лютує, а Україна кров'ю харка". Село України справдi "лютувало" в роки громадянської вiйни, але нерiдко залишалось "слiпим", бо не мало чiтких соцiальних орiєнтирiв i до того ж ставало на бiй стихiйно, в дусi партизанщини. Як наслiдок — утворення в багатьох селах так званих "своїх" республiк, якi по черзi були потопленi в кровi. Одна з таких республiк зображена в "Думi про Британку" Ю.Яновського, а найдовше, майже до середини 20-х рокiв, протрималась республiка в селi поблизу Холодного Яру, що пiд Чигирином, про що маємо художнє вiдлуння в повiстi Д.Бузька "Лiсовий звiр" ...Трагедiя Конюшини, зображеного Г.Косинкою, полягає в тому, що муравйовцi бачать у ньому "самостiйника", а вiн вважає себе щирим i свiдомим борцем за свободу свого народу. Фiнал цiєї трагедiї i закономiрний, i художньо вмотивований: герой гине в бiльшовицьких "секретках", а письменник бачить у цiй загибелi не випадок, а типовi обставини, в якi потрапив соцiальне i нацiональне поневолений народ.

Прокiп Конюшина — це ще один iз тих "блудних синiв" України, якi в вирiшальнi моменти iсторiї так i не можуть вийти на стовпову дорогу до iстини. Європейський Фауст шукав її "iз молитовником в руках" (П.Тичина), а "Фавст з Подiлля" взяв до рук навiть зброю, але її виявилось замало. Щось неладне робиться з людиною в цьому свiтi, говорить автор, i йому здається, що жертовностi людськiй не буде кiнця до тих пiр, поки правитимуть свiтом розбрат i рiзнi форми неприязнi, поки Кленцови ради втiхи "розпiкатимуть" Яцкiвських, поки Однорогови i Бейзери не зрозумiють прагнень Конончукiв i Конюшин, а Сторожуки "за шмат гнилої ковбаси" вислужуватимуться навiть Перед найбiльшими гнобителями тих Конончукiв та Конюшин...

Новела "Фавст" належить до тих творiв, у зв'язку з якими немає потреби окремо говорити про "художнi засоби", "письменницьку майстернiсть" та iншу суто естетичну атрибутику творчого мислення. Усе в нiй "на своїх мiсцях" навiть у незавершеному варiантi, i кожна деталь так званої форми з такою виразнiстю "працює" на розкриття змiсту, що цiлковито розчиняється в ньому. З висоти лiт можна тiльки ще раз з гiркотою пошкодувати, який могутнiй талант в особi Григорiя Косинки втратила українська проза. Почасти втiшає хiба те, що його "стефаникiвську" естафету в новелiстицi свого часу пiдхопив Григiр Тютюнник, а не за горами, мабуть, уже той час, коли вродить наша земля ще молодшого їхнього побратима. Бо ж не даремно повторював Прокiп Конюшина: "Сотнi поляжуть, тисячi натомiсть стануть до боротьби".

Арештовано Косинку як звинуваченого "в органiзацiї пiдготовки терористичних актiв проти працiвникiв радянської владi. У вироку вiйськової колегiї Найвищого суду Союзу РСР у м. Києвi у справi терористiв-бiлогвардiйцiв вiд 15 грудня 1934 р. (за цiєю справою "проходили" також письменники Фалькiвський, Влизько, Буревiй, Антiн i Iван Крушельницькi) зазначається: "Суд встановив, що бiльшiсть обвинувачених прибули в СРСР через Польщу, а частина — через Румунiю, маючи завдання по вчиненню на територiї УРСР терористичних актiв. При затриманнi у бiльшостi, обвинувачених забрано револьвери i ручнi гранати. Керуючись постановою ЦВК Союзу РСР вiд 1.12.1934 р. i арт. арт. 54 та 54-11 КК УРСР, виїзна сесiя вiйськової колегiї... присудила... Григорiя Косинку-Стрiльця... розстрiляти. Майно... конфiскувати..."

Посмертна реабiлiтацiя письменника вiдбулася 19 жовтня 1957 року. У копiї довiдки за формою № 30, що зберiгається в архiвних фондах ЦНБ iм. Вернадського АН України, зазначається:

"Дело по обвинению Косынки-Стрелец Г.М., арестованного 5 ноября 1934 года, пересмотрено военной коллегией Верховного суда СССР 19 октября 1957 года.

Приговор военной коллегии от 13-15 декабря 1934 года в отношении Косынки-Стрелец Г.М. по вновь открывшимся обстоятельствам отменен и дело за отсутствием состава преступления прекращено. Косынка-Стрелец реабилитирован посмертно".

Реабiлiтацiя художнiх i публiцистичних творiв письменника вiдбувалася в кiлька етапiв. У часи хрущовської "вiдлиги", були виданi чотирнадцять новел, якi нiбито не суперечили своїм змiстом радянськiй кон'юнктурi i мали, як писав у передмовi до збiрника М.Рильський, "велике пiзнавальне значення... безперечну iдейно-естетичну цiннiсть". Пiзнiше, в 70-х роках, до них у рiзних виданнях несмiло долучалися "Троєкутний бiй", "Анкета" i "Темна нiч", а вся художня i публiцистична спадщина письменника (без "Фавста" i "Зустрiчi") опублiкована лише в 1988 роцi. Вагоме мiсце в тогорiчному виданнi, що мало назву "Гармонiя", займали твори (вiсiм новел), якi радянська критика вважала найбiльш "ворожими" — бандитськими, не просвiтленими iдейно i т.iн. Насправдi в них iшлося про драму тих заблуканих "лицарiв темної ночi", якi не могли "вхопити тропи", творили грунт для отаманщини, мiжгрупових чвар тощо. Такими явищами, як вiдомо, завжди (а на Українi — особливо) супроводжувались значнi суспiльнi злами та потрясiння, i письменник цiлком закономiрно вiдтворив їх з великою художньою силою i з великим людським болем. Разом з iншими новелами та публiцистичними зарисовками цi "ворожi" твори письменника дають якщо не епопею революцiї та громадянської вiйни (про що писав у згадуванiй передмовi М.Рильський), то справдi широку картину народного лиха, яке принесене на нашу землю бiльшовицькою революцiєю i спробою вiрних марксистiв-ленiнцiв загнати людей в утопiчну, карцерного типу комуну. Водночас новелiстика Г.Косинки являє собою показовий взiрець художнiх шукань i знахiдок, якими українська проза першої третини XX столiття просувалася (рухалася) вiд "старого" реалiзму до модерних форм естетичного мислення. Найбiльших успiхiв тут досягали В.Стефаник i О.Кобилянська, В.Винниченко i В.Пiдмогильний... Г.Косинка — в їхньому ряду.

Тема: Г.Косинка. Трагічна доля митця. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага імпресіонізму в стильовій палітрі.

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника, особливостями його поетичного стилю, зацікавити ними; розвивати навички сприйняття інформації на слух, виділення головного, вміння самостійно готувати тематичні повідомлення; виховувати повагу до культурних, духовних надбань народу, прагнення до розширення кругозору, оптимістичне світобачення.

Очікувані результати: учні знають про життєвий і творчий шлях митця, його трагедію; вміють характеризувати імпресіонізм як стильовий напрям.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстративні матеріали до біографії.

Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу.
Хід уроку
І. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми й мети уроку.

Вступне слово вчителя.

Григорій Косинка… Середній на зріст. Обличчя натхненне, привітна усмішка, лагідні й пильні блакитні очі, глибокі й променисті, - вони передусім привертали до себе увагу. Ходив бадьоро, швидко, з піднятою, ніби закинутою головою й здавався вищим, ніж був. А був кремезний, присадкуватий. Волосся світло-русяве, хвилясте.

За характером – доброзичливий, прямодушний, м’який. У вчинках і діях відчувалася впевненість, і тоді проступали риси вольової вдачі.

Таким пам’ятають письменника його сучасники. Читаючи про це, мимоволі замислюєшся: чи здатна така людина на терор, насильство, розбій? А саме за участь у терористичній організації був заарештований і розстріляний Г.Косинка. Щоправда, через кілька десятків років реабілітований – посмертно, як і багато його товаришів по перу. Про цей складний час і відображення його у творах та душі новеліста – ви дізнаєтесь на сьогоднішньому уроці.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Евристична бесіда.

  • У чому складність доби 20-30-х років ХХ ст.? Покажіть це на прикладах життя і творчості М.Хвильового, його героїв тощо.

  • Як розвивалося літературне життя цих років? З ким із уже знайомих вам письменників Г.Косинка був в одному літературному угрупуванні?

  • Якими думками новела М.Хвильового «Я(Романтика)» близька нашому часові?

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

Міні - лекція з елементами бесіди.

«Велика наших часів боротьба знайшла в Косинці вдумливого спостережника, саме оця боротьба, а не дрібний щоденний побут…»,- зазначив відомий літературознавець С.Єфремов в «Історії українського письменництва». До загибелі Г.Косинку привезло глибоке, правдиве розуміння й високоталановите відтворення проблем та трагічних протиріч українського пореволюційного села, за що вульгарно – соціологічна критика оголосила його оспівувачем куркульства. Не випадково Є.Кирилюк згадує, як Косинка в одній розмові сказав: «…Критики – це не тільки небезпечні, а й страшні люди! Ось з мене хотять зробити «куркульського» письменника. А чи знають мої критики, що я походжу з незаможницької родини, що в дитинстві я наймитував у поміщицькій економії, а згодом – на цукроварні, що ніякої гімназії чи університету я не кінчав, був солдатом на війні?»

І навіть в оточенні «недоброзичливого критичного оркестру», коли письменника починали цькувати, Косинка залишався людиною оптимістичного характеру, високої гідності, непохитної переконаності. І друзям інколи казав: «То не важко, що мене цькують. Українська література однаково буде одною з кращих в світі»,

- Хто такі «куркулі», чому їх романтизації боялися влада, критики?

Г. Косинка( Григорій Михайлович Стрілець) народився 29 листопада 1899 року в с.Щербанівці Обухівського району, що на Київщині, в селянській сім'ї.

Нужденне життя змушувало селянських дітей рано дорослішати, ставати до праці. Пішов на заробітки й малий Григорій. Спочатку в панську економію, потім на цукроварню. Батько щоліта мандрував на заробітки аж у херсонські степи, мати теж наймитувала. У 1908 році постійні нестатки погнали сім’ю шукати кращої долі аж до Амуру та Байкалу. Не знайшовши щастя, родина повертається додому й продовжує працювати в наймах. Але це не заважало її членам пізніми зимовими вечорами збиратися разом і співати чарівних українських пісень, слухати «Кобзаря», вірші з якого майстерно декламував дід Роман.

Григорій рано навчився читати. Батьки підтримували потяг хлопця до науки, вірячи, що тільки освіта може вивести його в люди. Як не важко було,але батько віддав сина до школи в сусіднє с.Красне. Велике бажання вчитися привело п’ятнадцятирічного підлітка до Києва. Працював він на різних роботах. Потім його взяли писарчуком до земської управи, влаштували на вечірні курси до гімназії. Згодом хлопець екстерном здав екзамени за шість класів

Ще в гімназії учитель словесності помітив у Григорія літературний талант і порадив серйозно зайнятися художньою творчістю. Незабаром у газетах і журналах з’являються невеличкі нариси, ескізи, фейлетони, вірш «Крик боротьби». А на весні 1919 року виходить перше оповідання «На буряки», підписане ім’ям Григорій Косинка.

Дружина і мати письменника згадують, що він дуже любив квіти, особливо польові, а серед них – білі ромашки й червоні косинці. Від квітки «червоні косинці» й походить його літературний псевдонім. Сам Григорій Михайлович пояснював: « Квітка – ця мало відома, а вона така ніжна й красива, скромна й разом з тим велична. Квіти приносять радість і збуджують у душі людській тільки хороше. Псевдонім залишається, от і все…»

Того ж року в газеті «Більшовик» було надруковано ще кілька оповідань: «В хаті Штурми», « Сходка», «Перед світом», «На золотих богів», а в альманасі «Гроно» з’явилися оповідання «Під брамою Собору», «Мент», «За земельку».

З 1921 року Г. Косинка навчається в Інституті народної освіти. Та після третього курсу через матеріальні нестатки він змушений залишити навчання і йти працювати. Помер батько, мати залишилася сама з п’ятьма дітьми на руках. Григорій, як найстарший, мусив допомагати.

Г. Косинка працює в редакціях газет і журналів, диктором на радіо. У 1922 році виходить його перша збірка «На золотих богів». На творчих вечорах письменник любить як справжній артист читати зі сцени власні новели, «гарячі й трепетні, як те життя, по свіжих слідах якого вони писалися». (М.Рильський)

Та правда життя подобається не всім. Дехто з критиків ототожнює Г.Косинку з його героями. З’являються навіть карикатури на письменника. У провину митцеві ставлять і те, що він мало пише про місто, все більше про село.

У 1924 році Косинка одружується з Тамарою Михайлівною Мороз. Десять років вона була щасливою дружиною, а потім розділила долю вдови репресованого, по-злодійськи розстріляного чоловіка ( після арешту Г.Косинки конфіскували майно, відібрали паспорт і викинули жінку на вулицю).

Твори Г.Косинки повернулися до читача лише 1969 року завдяки настирливості, наполегливій праці Тамари Михайлівни.

  • Чому, на ваш погляд, тільки в ці роки до українських читачів зміг повернутися незаслужено забутий письменник?

Він прийшов у літературу безпосередньо із села. Від нього віяло подихом степів, сонця, вітрів і нічних заграв громадянської війни, яка обпекла його молодість. Михайло Панасович Стельмах, відкриваючи в 1969 році вечір, присвячений 70- літтю від дня народження Г.Косинки сказав: «Золотими хвилями петрівчанської ниви, і оберемками сонця, і зоряним чаром віє таке земне і таке поетичне слово Григорія Косинки. Бідняцьке поле і червона селянська воля породила його. Так, він вийшов із глибини революції, щоб оспівати життя селянського роду, щоб віддати людям усю любов великого, щедрого й доброго серця…»

А Ю.Лавриненко зазначав: «… Косинка зовсім не був таким елементарним, як його селянські герої, і старанно плекав свою літературну культуру; улюбленою лектурою його були Бодлер, Екклезіаст, Байрон, Гейне, перша частина «Фауста» Гейне тощо. Косинка досконало знав тогочасну українську літературу, в якій його учителями (крім Шевченка і Франка) були Коцюбинський, Васильченко, ранній Стефаник; Їхню високу школу імпресіоністичної новели він блискуче засвоїв, щоб зробити свій власний внесок у цю лінію стилю та намітити перехід до нового щабля української прози».

Оскільки в стильовій манері Г.Косинки переважає імпресіонізм, послухаємо повідомлення про цей стиль.

Повідомлення учня, перегляд ілюстративних матеріалів.

ІV. Закріплення знань, умінь та навичок.

Творча робота.

Змалюйте «психологічний портрет» Г.Косинки.

Завдання учням.

Послухайте «настроєвий» уривочок із творів Г.Косинки. Назвіть художні засоби, використані автором.

«Хай простять мені смугляві берези!.. Вони в селі Чорному стоять над ставом, мов соромливі дівчата, що вийшли купатись, роздяглися і опустили до колін свої білі сорочки; їх ноги миє зелена вода ставу, стан обіймають сосни, а кучеряве гілля цілують вечорами зорі, ранками – сонце; тоді берези ще більше соромляться, закривають засмаженими руками – гіллям краєчки своїх очей і от-от пирснуть зо сміху, - але на їх суворо дивиться дуб, гладить вітрами лисину осокор, сумно хитає головою стара верба, і поговір шумить борами…

Соромом горять тоді берези: немає де сховатись, присісти; стоять розперезані, а сонце січе над ними червоний оксамит…»

V. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

  • Мене вразило ( мені запам’яталося )…

VІ. Домашнє завдання.

Знати біографію письменника, вивчити поняття «імпресіонізм»; прочитати новелу Г.Косинки «В житах».

Тема: Г.Косинка. Новела «В житах» - зупинена мить, пошуки порушеної гармонії. Вітаїстичний пафос, імпресіоністична настроєність.

Мета: допомогти учням глибше усвідомити ідейно-художній зміст новели письменника, її пафос та стильові особливості; розвивати навички аналізу прозових творів малих форм, виділення стильових особливостей, вміння висловлювати враження від прочитаного та власні думки; виховувати прагнення до гармонії, оптимістичне світобачення, естетичний смак.

Очікувані результати: учні знають зміст твору, вміють аналізувати новелу, визначати риси індивідуального стилю письменника, висловлювати власну думку про твір.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.

Тип уроку: формування вмінь та навичок.
Хід уроку
І. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми й мети уроку.

Вступне слово вчителя.

Час довів, що головним «злочином» Г.Косинки, із творчістю якого ми продовжуємо знайомитися, став його талант, який не дозволив йому бути слухняним ілюстратором вигаданих владою й критикою перемог революційних ідей у пожовтневій Україні, а змушував об’єктивно писати про їх дуже суперечливе, насильницьке втілення в життя. «Йдучи у своїх художніх узагальненнях від «малого» до «великого», від психології факту до його філософії, він відкривав у пожовтневій дійсності драми й трагедії, а не перемоги й тріумфи; йому вдається подати складність душевних зламів у людині з позицій не якогось одного класу, а загалом людського буття. І розкрити мовою динамічного лаконізму, за допомогою такого об’ємного афористичного слова, яке ніби вихоплене з уст народу»,- читаємо в «Історії української літератури ХХ століття» про Г.Косинку. Чи це так – поміркуємо на уроці.

ІІ. Формування вмінь та навичок.

Слово вчителя.

Г.Косинка у своїх творах уникає якоїсь політичної тенденції. Як художник «від Бога», виступає водночас «за всіх» і «проти всіх»; йому болять і рани бідності найбільш окраденого селянина ( «На буряки»), і месницькі дії заблуканого «бандита» та кров переконаного партійця ( «Десять», «Темна ніч»), безпросвітність декласованих спекулянтів та «вічних» міщан ( «Місячний сміх», «Троєкутний бій»). Над усім цим час від часу зринає світлий промінь надії на те, що «далі цього не буде». Один із тогочасних критиків зізнався, що об’єктивність письма Г.Косинки не дає йому зрозуміти, «за кого є власне автор – з революцією чи проти неї, чи спостерігає як стороння людина».

У другій книжці новел Г.Косинки «В житах» (1926) можна виділити три драми. Перша – драма найбіднішого селянства, яке стало свідком революції та братовбивчої війни, а волі так і не одержало.

Друга – гостро драматичний конфлікт героя з дійсністю. Це «заблукані» герої, які не визнавали жодної офіційної влади, ставали дезертирами, втікачами й відстоювали право на власну позицію різними, навіть кривавими, шляхами.

Третя драма українського народу – це драма тих, хто віддав себе на службу комуністичній ідеї, зрозумівши згодом ( або й не зрозумівши) їхню ілюзорність.

Евристична бесіда.

  • До якого виду драми ви б віднесли новелу Г.Косинки «В житах»?

  • Яке враження залишилося у вас після прочитання твору? Що найбільше вразило, запам’яталось?

  • Що можете сказати про стильову манеру письменника? Чим вона особлива, відрізняється від інших?

Переказ сюжету новели «В житах».

Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

Визначте основні мотиви новели Г.Косинки «В житах».

Орієнтовна відповідь

  • Мотив захоплення природою, життям;

  • Неприйняття жорстокої дійсності;

  • Туга за мирною хліборобською працею;

  • Сум за жертвами класової боротьби;

  • Мотив кохання, що не забувається.

Завдання пошуково –дослідницького характеру.

  1. Відшукайте й прокоментуйте зорові, слухові та інші образи й художні деталі, використані в новелі.

Зорові образи

Службові образи

Художні деталі

Сивий степ; важкий колос схилився до зем-лі; старий чорногуз; сірі, гарні очі, розпатланий чуб, ще дитяче обличчя; крайкована синіми льо-нами плахта з вівса, яч-меню..; копит горить під сонцем; степова дичка – запалена, засмажена ( дівчина Уляна); гарно вишита мережка

Сонце… сміється з мене крильцями бджіл: «дізік, дізік…»; у мене почали дзвонити коси, серпи; солдат… вигукує, стріляючи з ляку; степ… дзвонить хвилями; десь над ухом б’ється крильцями джміль, гуде; нерви уже не співають, а тільки дзвонять тихо: «Дзінь, дінь!..»; впало на дорогу її слово: - змінилася; шептали колоски; дзвонить у такт степу моє серце

Волосинки на нозі, волоссям обросли ноги – то сила; забрьохана колоша на штанях; японський одрізан; червона хустка Уляни; дране коліно; чуб… розчісували уже другий рік дощі, сніги…

Нюхові, запахові образи, смакові, дотикові

Городи пахнуть полином, м’ятою п’яні гречки; вітер... теплий, ніжний гарячий вітер


2. Поєднайте приклади художніх засобів з їх визначенням.

Ранок, заплаканий у росах, молодий і трохи засоромлений сонцем




діалог

Міцні, рівні, сильні (ноги)

поетичне звертання

народ бойовий

метафора

Вирішив не снідать: хліба можна до служби Божої хоч рисочку до рота брати?!

пісні

Льогкі хліба, проноситься іскрою

іронія

Китиці, мов пучки калини очі сині – сині, мов льон

епитети

Ой що ж бо то за ворон…

інверсія

«Хочеш на коліна, до сонця?»

фразеологізми

Дзвони, степе! П’яні жита, розступіться!

Риторичні питання

  • Здрастуй! – і стала.

  • Здорова будь, Уляно! – хотів посміхнутись і не міг.

порівняння




  1. Визначте риси імпресіонізму в новелі Г.Косинки «В житах».

Орієнтовна відповідь

  • Психологізм у змалюванні персонажів. ( « … Хотів посміхнутись і не міг: вона довго дивилась на мене, видно, думала, а коли її око впало на моє дране коліно,… соромливо засміялась, тільки губи якось по – дитячому затремтіли, на колосок покотилася непомітно сльоза… Сині очі питали мене: «Хіба ти, Корнію, забув ясла коло чорного вола Зоряна?». Автор передає душевний стан героя, коли той раптом зустрів своє перше кохання, тепер уже далеку й неосяжну жінку, жінку, яка ще й досі його кохає, живучи з нелюбом.)

  • Прагненя охопити найтонші зміни в настроях, миттєві враження. («Лягаю… «Японка» косо дивиться на дорогу, мої нерви приймають пісні поля і, здається, починають підспівувати самі; десь над ухом б’ється крильцями джміль, гуде, розсотує нерви, і мені до болю хочеться піймати його і задавить…» Герой у великому напруженні, адже дорогою хтось наближається; хоч він і звик до небезпеки, сприймає «пісні поля», одноманітний звук джмеля його дратує так, що хочеться скочити, знайти і задавити його…, щоб хоч якось розрадити напруження.)

  • Особливий лаконізм прози. ( «- В жита! – Треба рушать!» «…Оглянув свою «шпоночку» - засунув її за пасок штанів, картуз – на очі, а стежкою чорногуза – в жита».)

  • Ритмічність. («…Одкрасувались – наливаються, через тиждень – другий – копи, а зараз догоряють; у мене почали дзвонити коси, серпи, а важкий колос схилявся до землі».)

  • Багатство відтінків у змалюванні дійсності. ( Стосунки Корнія й Уляни: «покотилась непомітно сльоза», « які вороги ми… Ні, Корнію, нам не так треба!», «Хай хоч один день буде наш!», «То, Корнію, зуби чортові, а не Дзюби!», «…а то ж нікуди не пускає…», «боязко, з тихою журбою, нагадувала», «перекривила». «тихо поцілувала», «повела бровою і засміялась».)

  • Збільшена увага до кольорів і звуків, яскравих деталей. (Очі сині –сині, мов льон; божа коровка; шептали колоски; «я співать хочу…».)

  • Уникнення соціальних проблем. ( Ми не знаємо нічого конкретного про героя: ні його переконань, ні причини дезертирства; є лише окремі натяки. Герой просто хоче жити, радіти сонцю любити, і за це платить злигоднями й небезпекою дезертирського життя.)


ІІІ. Закріплення знань, умінь та навичок.

Підсумкове слово вчителя.

Новела Г.Косинки «В житах» - це як зупинена мить, пошуки героєм порушеної гармонії. Він любить природу, тонко розуміє її красу. Любить жінку, життя в його різноманітних виявах, але змушений переховуватися від усіх, вовком бродить в степу. Бо він дезертир, якому незрозуміла, чужа й ворожа війна, від котрої він хоче втекти, котру хоче забути. Інколи йому доводиться й грабувати селян, бо життя в нього таке безвихідне. Сумною тінню лягає на душу згадка про людину, у розстрілі якої йому випало брати участь під час громадянської війни. Зустріч із дівчиною, яка стала чужою дружиною, але не забула його, ще більше розпалює в юнакові жагу до життя, бажання вистояти, вижити, адже світ – такий прекрасний.

І читачам передається вітаїстичний пафос твору, прагнення до гармонії у світі й у душі.

ІV. Підбиття підсумків уроку.

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

  • Прекрасним у творі Г. Косинки є …, а потворним…

  • Мене вразило…

  • Найяскравіша деталь( образ) твору для мене - …


V. Домашнє завдання.

Вміти характеризувати творчість Г.Косинки, аналізувати його новелу; знати ознаки імпресіонізму; підготувати повідомлення.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методична розробка відкритого позакласного виховного заходу «така...
Методична розробка відкритого виховного заходу «Така вже доля всіх співців чудовних – їх тернами увінчує життя» (сценарій літературно-музичної...

Методична розробка та вимоги до неї
Методична розробка це посібник, що розкриває форми, засоби, методи навчання, елементи сучасних педагогічних технологій або самі технології...

Методична розробка На тему : Велика Вітчизняна війна
Яким було співвідношення сил сторін напередодні нападу німецьких військ на Україну?

Методична розробка лекційного заняття на тему «Організація дієтичного харчування»
Ольга Костюченко, викладач спеціальних дисциплін Краматорського вищого професійного училища

Методична розробка №7 для студентів IV курсу медичного
Тема: Формування здорового способу життя та засоби гігієнічного виховання населення, (заняття проводиться на базі Вінницького обласного...

Методична розробка уроку з технології виготовлення одягу на тему...
Урок спрямований на засвоєння нових знань та навичок з складання послідовності обробки виточок, підрізів

Методична розробка теоретичного заняття з внутрішніх захворювань на тему: “гепатити”
Визначення вихідного рівня знань учнів з анатомо-фізіологічних особливостей печінки І жовчних ходів, основні симптоми І синдроми...

Методична розробка інтегрованого уроку

Методична розробка уроку на тему: загальна послідовність процесу
Даний урок дає змогу учням ознайомитись із послідовністю процесу виконання фарбування барвниками І та ІІ груп під час підготовки...

Методична розробка
Перевірити знання студентів з питань блоку змістовних модулів №2 „Непродовольчі товари”



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

l.lekciya.com.ua
Головна сторінка